Вій-ник

Ревуче, холодне, смарагдове полум'я що прийшло їй на допомогу міг бачити тільки він та ще Недан. Проте відьма якимось чином зрозуміла що може припинити вбивати себе, та відразу впала на коліна, випустивши із рота нестерпно чадившу димом люльку.

Знищуюче усе на своєму шляху полум'я зіткнулось із тим рідким явищем що могло йому супротивитись. Із силою що розвіювала будь яку магію. Навіть власну. Для них двох це виглядало так ніби два дракони видихнули один в одного потоки ревучого вогню. Сутичка яка мала відбутись тут, сьогодні у бідь якому фіналі. Це була тільки їх суперечка. І всі це розуміли. Ні Шумен, що єдина хто ще зберіг сили в стані Велета, ні чорнокнижник Рафал, що також міг витягнути із рукава туза, ніхто з них не став втручатись у цю, невидиму для них сутичку. Вони відійшли у сторони аби випадково не потрапити під удар.

— Ти не зможеш перемогти мене! — стираючи зубну емаль, злісно прошепотів Недан.

— Справді? — абсолютно спокійно та навіть якось приречено запитав юнак.

— Як? Як ти можеш користуватись цією силою? Ти, той у кому не тече вієвої крові! Як?! Як ти це робиш?!

— Сам не знаю, — слабко посміхнувся Велет. — Та питання не в тому. Краще запитай мене яким чином я візьму гору.

— Що ти мелеш? Ще трошки і ти витратиш останні залишки хари! Мої очі потребують цілу купу сили, і я вчився тратити менше, отримуючи такий же результат на протязі довгих десятирічь! Тобі не перемогти!

— Так, справді кому іншому хари не вистачило б. Але чого в мене завжди вистачало так це резервів сили. Адже я ще змалечку помітив що всередині мене живе монстр.

Праве око Драка в мить запалало так сильно, що побачивши це сяйво зі сторони можна було легко осліпнути. Недан розпачливо зрозумів що не вистоїть проти такого напору. Вогняна лавина що навалилась на нього просто не могла буди подоланою з його силами. Вій моргнув, і його ліве око перестало сяяти. Якщо вже програвати то робити це достойно. Він мав відійти до кращого світу давним-давно, але доля вирішила інакше і дала йому другий шанс. Дивлячись правді в очі, а чи скористався він ним.

Недан знав відповідь, хоча ніколи б не наважився оголосити її. Ніколи, окрім перед тим як полягти від власної сили. Бути вбитим самим собою, чи можна назвати це самогубством? Ха! Ні! Точно ні! Він боровся до останнього!

Нажаль в останню мить свого життя, вій побачив те чого б не хотів більш за все. Ручна очниця Далемира. Істота якої Недан боявся більше за всю Хортицю разом узяту. Адже ці, схожі до сліпих з народження кішок, істоти здатні на неймовірну магію. Кажуть що на неї їх благословило саме око, пожалівши, одну сліпу кішку, здатністю красти чужі очі.

Недан побачив страшну мордочку Му а в наступну мить мін не тільки повністю осліп але й відчув як ніжно облизує його тіло холодне полум'я що вийшло із його правого ока.

Так помер Недан Смарагдовий.

* * *

Забравшись на дах невеличкої каплички що на диво, зовсім не постраждала під час того божевільного бою що пройшов на кладовищі півгодини назад, Велет напружено вглядався у те колосальне в магічному плані дійство що сяяло в його зорі на півнеба.

— Остання печатка пала, — флегматично заключила Стила, навіть не дивлячись у ту сторону.

— І що це значить? Що буде далі? — запитала Оленка.

Знахарка за минулий час після того як її брат подолав Недана, а Рафал безслідно зник, змогла трішки відновити сили та тут же знову витратити їх для того аби підлікувати Шумен. Майя добряче отримала на горіхи, під час короткої сутички із крилатою жінкою. Деякі порізи вона змогла вилікувати сама, але і її сили не безкінечні.

— Поняття не маю, — втомлено опустила голову відьма, та сховала обличчя за рудим волоссям.

— Зате я маю, — промовив хтось із характерним нявковим акцентом, і всі різко повернулись в сторону ербі.

— Ліка? — здивувався Велет. — Як ти тут опинилась?

— Вирушила одразу після того як ти зі мною зв'язався, та бачу все рівно не встигла. Добре хоч із вами все добре.

— Але як ти нас знайшла? Я не казав тобі де точно зустрінусь з викрадачами, бо й сам тоді ще не знав.

— За це потрібно дякувати твоєму невидимому другові, — лукаво посміхнулась кішка. — Сам до мене прийшов!

Велет відчув як на його голову заплигнуло щось невидиме але важкеньке. Розтовстівший Лаз, уже ледь поміщався на голові парубка, але своїх звичок не міняв.

— Ти щось казала про те що знаєш що буде далі, — натякаючи промовила Шумен.

— А, так. Печатку справді зламали. Не знаю чим займався там ваш Арсен Головатий та він усе про... кхм... втратив нагоду зупинити все вчасно. Ще в Чернігові потрібно було втрутитись а він все вичікував, вагався. Не знаю чому, але то не важливо. Тепер волхви Ока отримали сльози, і можуть спробувати повернути свого бога. Але вони не будуть робити цього зараз. Вони відступлять, і проведуть ритуал в більш спокійних обставинах. Та й потім, усе не так страшно як виглядає. Око навряд чи знову зійде на Землю повністю. Про що варто переживати зараз, так це про песиголовців і тих дивних ящерів. Вони нікуди не дінуться.

— Як їм це вдалось? — запитав Драк те що цікавило його зараз найбільше. — Раніше не могли зламати, а тут раз і все. Що змінилось.

— Важко сказати, — потиснула плечима ербі. — В будь якому разі, з вами весело, але ніч тільки починається, а десь там під стінами міста зібралась багатотисячна армія! Не дарма ж я сюди так поспішала? Піду пощупаю на міцність цих блохастих псів!

Ліканія подарувала їм білосніжну посмішку та зірвалась з місця, побігши в сторону Ніжина.

Велет що спустився з даху каплички, присів біля дівчат, та втомлено розпрямив ноги. Оленка підсунулась ближче до брата та вмостила свою голову на його плечі. З іншого боку до ворожбита підсунулась Шумен, дзеркально повторивши позу його сестри.

Стила тихо фиркнула, але Велет не помітив цього. Він втомлено прикрив очі, та промовив:

— Трішки відпочинимо та теж вирушимо.

Так вони і сиділи, поки нічне небо затягували чорняві, грозові хмари.

Висловлюю величезну подяку пану Живчику за неоціненну допомогу у формуванні цього вигаданого світу, загальну допомогу, та за всі ті поради що він мені надав!

Ну і звісно ж дякую усім добрим читачам що знайшли час для ознайомлення з першою книгою Вій-ника!

Sirius Mett

24.11.2018