"Новороссия" заселялася переважно вихідцями з українських земель Російської імперії. Частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях складала 74%. А "великоросіян" у Херсонській губернії (включно з Одесою) було тільки 3%.

7 ТРАВНЯ 2014

Олег Ґава

Історик (Одеса). Заввідділом Одеського історико-краєзнавчого музею

Від редакції: Заступник голови фракції Партії регіонів у ВР Олег Царьов повідомив про плани за допомогою місцевих референдумів створити "нову федеративну республіку Новоросія" на території 8 областей України — Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Херсонської та Одеської.

"Новоросія розташується у межах Новоросійської губернії", — "уточнив" Царьов.

Не факт, що нардеп-сепаратист узагалі розуміється на історії та географії регіону. Він просто повторив квітневий виступ Путіна про те, що Південь та Схід України, "користуючись царською термінологією, є Новоросією", яку більшовики нібито незаконно передали Українській РСР у 1920-х роках, а тамтешнє населення є етнічними росіянами, яких негайно треба захистити.

"Історична Правда" попросила одеського історика Олега ҐАВУ розповісти про те, хто ж населяв Південь та Схід України у царські часи.

Але спершу редактор ІП Павло СОЛОДЬКО зробить екскурс у минуле так званої "Новоросії".

— — — -

В історії України відомі дві Новоросійські губернії — адміністративні одиниці Російської імперії другої половини XVIII сторіччя. Вони недовго існували на території Північного Причорномор'я, Приазов'я та Криму.

А тисячі років до того ця степова територія була шляхом міграції кочових племен.

Найбільший на планеті Євразійський степ простягнувся на 7 тисяч км — від Угорщини до Китаю, від Дунаю до Хуанхе. Він займає 40% території сучасної України.

Український Степ — нині майже повністю розораний під аграрні культури внаслідок осідлої колонізації

Давні греки називали цю територію Великою Скіфією, європейці Середньовіччя — Великою Татарією, візантійці — Куманією, перси та тюрки — Дешт-і-Кипчак, тобто "Кипчацьке [Половецьке] поле", мешканці України ранньомодерних часів — Диким Полем або просто Полем.

Українська частина Євразійського Степу — місце постійної взаємодії і боротьби між кочовим та осідлим способом життя, між Полем та Містом.

Середньовічна Київська Русь, яку вікінги називали "Країною Міст" і від якої відраховують свою державну традицію сучасні Україна і Росія, народилася в Лісі. І вийшла звідти, щоб воювати, торгувати і одружуватися з людьми Степу.

Межі Київської Русі і Степу у XI сторіччі. Тьмутаракань, Олешня, Біла Вежа — завойовані острівці влади руських князів посеред степового моря

У XIII сторіччі Поле атакує Місто, пересунувши кордон між кочовою і осідлою цивілізаціями. Євразійський Степ став ядром для створення Чингісханом Монгольської імперії — від Поділля до Тихого океану, від Новгороду до Гімалаїв.

Величезна кочова держава, площа якої сягала 22% від усієї Землі, швидко розпалася на менші. З XIV сторіччя причорноморські степи входять до складу Золотої Орди з центром на Нижній Волзі.

Протягом наступних 200 років Орда теж розпадається. Від неї відколюються окремі держави — Сибірське, Казанське, Астраханське, Казахське, Узбецьке і Кримські ханства, Велике князівство Московське і Ногайська орда.

У XIV сторіччі осідла цивілізація завдає кочовій удару у відповідь. З балтійських лісів виходять молоді і амбітні литовські племена. У союзі з західноруським князівствами вони звільняють від ординської влади правий берег Дніпра, завдавши татарам поразки у битві на Синіх Водах (на території ниншньої Кіровоградщини) в 1362 році.

Так у Степ приходить Велике князівство Литовське і Руське. У 1480-х роках держава, яка є історичним попередником нинішніх України і Білорусі, контролює територію від Балтійського до Чорного морів.

Тим часом уламки Золотої Орди вели між собою тривалу сімейну боротьбу — хто ж із численних нащадків Чингісхана отримає право на верховний золотоординський титул хакана — "хана над ханами". У цих конфліктах переміг Кримський Юрт.

В 1502 році кримський хан Менглі І Герай розбиває останнього правителя Орди у битві біля впадіння річки Сула в Дніпро (на півдні нинішньої Полтавської області) і спалює ординську столицю Сарай на Волзі. Чингізідський титул "повелителя двох материків і хакана двох морів" переміщується у Бахчисарай.

На карті нижче зображено прикордоння осідлої і кочової цивілізацій у 1480-х роках. Синім позначені українські міста, які вже існували в той час. Червоним — ті, які з'являться пізніше:

Помаранчевим кольором позначені землі Великого князівства Литовського, зеленим — Кримського ханства, рожевим — Османської імперії

Хоча, звичайно на місці сучасних обласних центрів вирувало життя і в XV сторіччі. Скажімо, на території нинішньої Одеси з часів Середньовіччя існувало містечко Хаджибей (Кацюбіїв), населене татарами-ногайцями. До того там був литовський порт, ще раніше — італійська колонія, а пізніше — турецька фортеця.

Задовго до приходу імперської адміністрації на хуторах довкола Хаджибея мешкали українці. І саме козацькі полки під проводом Хосе де Рібаса першими видерлися на стіни фортеці Хаджибей у 1789 році. Українці випилювали перші камені ракушняку-черепашнику для будівництва Одеси, вони ж стали першими мешканцями нового багатонаціонального міста.

Але про все по порядку.

У тих же 1480-х роках до Північного Причорномор'я дістається турецька експансія. Османська імперія, яка щойно знищила Візантію, розміщує військові гарнізони на берегах Чорного моря. Стамбул, завоювавши італійські колонії на Південному березі Криму, усе більше бере під контроль політику Кримського Юрту.

Поступово кордон осідлої і кочової цивілізації у Дикому Полі перетворюється на кордон між християнством та ісламом.

І, як це часто буває на прикордонні двох цивілізацій, з'являються люди Кордону. Тогочасні мешканці Подніпров'я поєднали кочову і осідлу традиції, підкорюючи степові простори з європейським плугом у руках, азійською шаблею при боці і турецьким мушкетом на плечі.

Козаки і міщани, пірати і промисловці просунулися уздовж Дніпра глибоко в Степ. На острові Хортиця, де колись у засідці степовиків загинув київський князь Святослав, вже в 1550-х був форпост осідлої цивілізації у вигляді збудованого Байдою Вишневецьким замку.

В тому ж таки XVI сторіччі у Степ виходить нова політична сила — Велике князівство Московське, яке назвалося царством.

Завдяки золотоординській традиції бюрократичного апарату і централізації влади Москва підкоряє довколишні руські князівства, а в 1550-х знищує Казанське й Астраханське ханства і починає претендувати на території Литовсько-руської держави.

В 1569 році Велике князівство Литовське об'єднується з Польським королівством у федеративну державу під назвою Річ Посполита (дослівний переклад латинського "res publica"). Це була шляхетська демократія із виборним правителем.

На карті нижче зображена територія Речі Посполитої XVI сторіччя на тлі сучасних державних кордонів:

Червоні цятки показують розташування найбільших міст сучасної України — Львів, Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків і Донецьк

Масова українська реколонізація ординських територій на Лівобережжі розпочалася саме в часи Речі Посполитої, наприкінці XVI сторіччя. Наші предки заселили південь нинішньої Чернігівщини (північ була відбита у степовиків іще в Середньовіччя, за литовських часів), Черкащину, Сумщину і Полтавщину — часто засновуючи нові міста на старих городищах Київської Русі.

Протягом 200 років українці просувалися на Схід та Південь, освоюючи родючі степові чорноземи.

У XVII сторіччі центр українського життя перемістився на Лівобережжя, бо на козацьких землях правого берега Дніпра кілька десятиріч тривав кривавий конфлікт між Гетьманською державою, Запоріжжям, Річчю Посполитою, Османською імперією, Кримським Юртом і Московським царством.

Переселенці з Правобережжя колонізували територію нинішніх Харківської, частини Сумської, Донецької та Луганської областей України і трьох східних областей сучасної Росії. Так з'явилася Слобожанська Україна, яку Царьов із Путіним уперто відносять до Новоросії.

У 1670-х роках до Слобожанщини належали, зокрема, міста Тор і Бахмут (нинішні Слов'янськ та Артемівськ).

На карті нижче — три складових частини сучасного українського Лівобережжя — Гетьманщина, Слобожанщина і Запоріжжя (червоним позначені міста, яких на той час іще не було):

Сірим кольором позначено територію Гетьманської держави, зеленим — Слобожанської України (де козацька полкова адміністрація визнавала владу Московського царя), помаранчевим — землі Війська Запорізького.

Чорноморське узбережжя на захід від Дніпра належало Османській імперії. Приморські степи на схід від Дніпра входили до складу Кримського Юрту

Запорожці у перервах між походами спромоглися колонізувати значну частину майбутньої "Новоросії", розвиваючи у Степу осідле землеробство (дивись карту нижче).

У 1690-х армія гетьмана Мазепи захопила турецькі фортеці на Дніпрі. На їхньому місці з'явилися нинішні Каховка і Берислав (Херсонська область).

Вольності Війська Запорізького, XVIII сторіччя. Угорі — Гетьманщина і Слобожанщина, унизу — Кримський Юрт, ліворуч — Османська імперія.

Кольоровими цятками позначено розташування сучасних міст. Зелена — Миколаїв, синя — Херсон, червона — Дніпропетровськ, жовта — Донецьк.

Козацька Домаха — нинішній Маріуполь, названий так греками, які переселилися у Приазов'я із Криму в 1780-х. У селі Старі Кодаки під Дніпропетровськом прописаний депутат Олег Царьов

У XVIII сторіччі українці взяли активну участь у створенні Російської імперії.

Російсько-козацькі війська у кількох війнах витіснили турків із Причорномор'я, вперше з часів Великого князівства Литовського підкоривши Степ — спершу морське узбережжя між Дніпром і Бугом, потім між Дніпром і Дністром.

У 1783 році імперія анексувала Крим, ліквідувавши державність кримських татар. Осідла цивілізація перемогла кочову, отримавши від останньої величезні і малозаселені простори приморського Степу на схід від Дніпра — аж за Кальміус, за Дон, за річку Кубань, до Кавказького передгір'я.

Здобуті степові землі колонізувалися всюдисущими українцями. Освоювати простори Кубані, яка входила до володінь Кримського Юрту, теж вирушили рештки Війська Запорозького.

↓ Содержание ↓