Русификация украинской прессы в Ссср

Unknown

Русификация украинской прессы в СССР

РАЗБИВАЯ РОССИЙСКО-СОВЕТСКИЕ МИФЫ. Украинская Украина — угроза для СССР. До тех пор, пока Украина будет сохранять свое национальное единство, до тех пор, пока ее народ будет считать себя украинцами и добиваться независимости, Украина будет представлять собой серьезную угрозу самой сути советской идеи. Поэтому не удивительно, что коммунистические лидеры придают большое значение русификации этого независимого члена "Союза Республик" и решили подогнать его под свои шаблоны единой русской нации.

А КАК ОНО БЫЛО в Украине ПРИ режиме под названием СССР ??? Немного собирания истории украинской... по разным ресурсам в интернете — руськомовным и украино-ненавидящим, любящим и просто мимо-проходящим. 70—80-е XX столетия. УССР под тщательным надзором цензуры Москвы, то есть — ничего развивающего для украинского гражданина как социальный слой... как национальная динамика, как память предков своих, как любовь к своему дому и семье — ничего этого не было в издательствах на украинском языке.

Издательский комбинат «Радянська Україна», в его помещении — кроме редакций, находились еще десятки газет и журналов. В здании комбината также находилось огромное (с корреспондентской сеткой по всему миру) украиноязычное Радиотелеграфное агентство Украины (РАТАУ). Теперь это малоконкурентное агентство Укрінформ.

С позволение московитской царской цензуры... на украинском языке выходила газета «Говорить і показує Україна»... ВЫХОДИЛА! Кстати, никто не обратил внимание в 2010 году коллектив газеты "Говорить та показує Україна" выселили из редакции ( новина за 26 жовтня 2010 ).

В год выходило примерно 9 тыс. наименований книг общим тиражом около 190 млн. Из них 100 млн — на украинском, 90 млн — на русском. Почти 50/50. Сегодняшним пЫсьменнЫкам и не снились тиражи по 65 тыс.экз. ПОЧЕМУ? Потому что, печатали всяку хренотень сьогодення... Такие как Драч, Павлычко, Загребельный, Олесь Гончар и другая писательская номенклатура имели тиражи гораздо выше.

Странно, «двадцать лет запрещенный» роман Гончара «Собор», вышел (в сокращенном варианте?) в год издания аж три раза — сначала в мягкой обложке в серии «Романи та повісті», потом два раза — в твердой обложке. Это, не говоря, о всесоюзном бенефисе этого романа. (Кто помнит этот бенефис?).

Все ли республиканские и областные телеканалы были на украинском языке?

«Промінь» и другие радиоканалы, думаю, помнят многие. На украинском выходило большинство республиканских, областных и районных газет Украины. Стоимостью от 1 копейки за газету «Зірка» до 20-30 копеек за журнал.

• «Дніпро», «Всесвіт», «Київ», «Вітчизна», «Прапор», «Наука та релігія», «Україна», «Перець».

• Вообще, для русскоязычных авторов в Украине выходил только один толстый журнал — «Радуга».

• Для детей, в отличие от сегодняшего «нЭзалежного бутя» выходили на украинском языке десятки газет и журналов.

• Для детей и молодежи: «Зірка», «Барвінок», «Малятко», «Піонер», «Зміна», «Піонерія», «Знання та праця», «Ранок», «Наука і техніка» и многие другие.

• А вспомнить специализированные журналы — типа «Археологія України», областные или ведомственные.

Что еще вспомнить? Назову некоторые издательства, которые миллионными тиражами выпускали на украинском языке классику мировой литературы, а также украинских и советских авторов:

• Издательство детской литературы «Веселка» (раньше «Дитвидав»).

• Издательства для молодежи «Молодь» и «Дніпро».

• «Радянський письменник», «Укрполітвидав», «Каменяр».

• «Музична Україна» выпускала ноты, песни, а также литературу этнографических экспедиций по украинской глубинке.

• «Радянська школа» и «Вища школа» — учебники для средней и высшей школы, а также техническую и другую литературу.

• Издательство «Мистецтво» — альбомы живописи и литературу по искусству.

• «Академкнига», «Наукова думка» — научную литературу.

• Практически в каждой области существовали областные издательства, к примеру издательство "Крим", которое выпускало прекрасные книги на украинском языке (какие? Кто помнит?).

Приведу примеры названий нескольких книжных серий (естественно с тщательной цензурой московитов):

• В серии «Вершини світової лірики» выходила в переводах лучших украинских переводчиков зарубежная поэзия.

• «Вершини світового письменства» говорят сами за себя.

• В серии «Шкільна бібліотека» массовыми тиражами выходила украинская и зарубежная классика на украинском языке.

• Точно так же, как и в серии «Бібліотека художніх творів для підлітків та юнацтва «Джерело».

• В серии «Бібліотека поета» выходила классика украинской поэзии.

• Название серии «Життя славетних» говорит само за себя.

• Так же, как и серии "Давньоруські та українські літописи".

То скажите, когда же началось это страшное попустительство и «занепад» украинского языка???

Русификация московитская — подразумевает истребление этноса славянских народов Украины и Белоруси, а также Прибалтики! Это ГУЛАГи и северные советские концлагеря-тюрьмы. Оставшихся, самых податливых серых мышей (надо же кому-то восхвалять хазяина) — в преобразование особого класса рабов для московитов! Наиболее удачный осуществленный проект московитов за весь период существования Московии — это "Советский народ". Наилучший образец "русификации" — мы, рожденные в СССР — все это "рабское счастье" наблюдали проживали/умирали 1922-1991 гг.

ДАЛІ УКРАЇНСЬКОЮ.

Русифікація або росифікація, помосковщення, зросійщення, змосковщення — сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії, чи перебувають в сфері її впливу, за допомогою переходу чи переведення осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої асиміляції. Русифікацію зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського, та обставини, що в них перебували внаслідок своєї приналежності до Російської Імперії чи Радянського Союзу неросійські народи.

Русифікація здійснюється за допомогою різноманітної системи заходів, головним чином таких, як навчання в російських за мовою викладання школах, мішані подружжя, ідейна, політична, й культурна індоктринація, перебування в російськомовному середовищі (армії, в російськомовних установах, підприємствах, на будівництвах тощо), переміщування населення, відривання людей як від національної групи чи середовища, так і від національної мови й культури, позбавлення етнічної та національної свідомості, накидання російської мови як мови зв'язку й порозуміння — та, як так званої, другої мови неросійських народів.

Швидка політична експансія Московської держави (пізніше Російської Імперії) була і є пов'язана з русифікацією автохтонів Східної Європи й північної та середньої Азії. В цьому процесі зникають малі народи й племена, а чималий їхній відсоток (зокрема розпорошених) уживає російську мову (за радянським переписом 1970 року: 5,4 % неросіян вважало російську мову за свою рідну, а 17,3 % — вільно її вживало.

В кількісному вираженні згідно з переписом 1926 р. кількість неросіян, що вважало російську мову за рідну, було зафіксовано 6,4 млн, в 1959 р. — 10,2 млн, в 1979 р. — 13 млн, в 1989 р. — 18,7 млн). До речі, це дозволяло офіційним часописам ще з 1959 року почати розмову про те, що радянська федерація виконала свою історичну місію й невдовзі її може заступити унітарна держава. Проте, це все спричинило досить нервову реакцію представників неросійських народів.

Згідно зі згаданим переписом 1970 pоку, кількість населення в неросійських народів більшає швидше, ніж у росіян, заразом, найвищі темпи приросту населення спостерігають у найменш русифікованих мусульманських народів. Колишні сподіванки, що населення перемішається, також виявилися перебільшеними.

Шукаючи розв'язання цих проблем, деякі радянські суспільствознавці пропонують розпочинати мовну асиміляцію неросіян з наймолодшого віку, або з «доконкурентоспроможної» фази формування особистості.