|
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
| Следующая глава |
Степан Бандера: людина і міф
Annotation
При написанні цієї книги авторка розраховувала на читача з Наддніпрянщини, який або нічого не знав про Організацію Українських Націоналістів та її провідників: Євгена Коновальця, Андрія Мельника і Степана Бандеру — або, навіть, гірше того, має абсолютно викривлене поняття про цих людей і тогочасні події. Ось чому проста, спокійна і ненав'язлива мова книги дуже легко і гарно сприймається. Також гарно сприймається і сама постать Степана Бандери: чи то ще молодого юнака, потім — революціонера, а згодом — зрілого політика. Немає тут, як це іноді буває, пустопорожніх патетичних фраз, творення ідола, якому всі мають поклонятися. Нам дається розповідь про тяжкий тернистий шлях людини, непохитної у переконаннях і боротьбі, вірної нації і Організації до останнього подиху.Тому дуже важливо, що, читаючи цю книгу, ми бачимо ту національну атмосферу, у якій виховувався і формувався Степан Бандера. Тут, власне, і Греко-Католицька церква, і «Пласт», а згодом — ОУН. Стає зрозумілим, чому люди в Організації були саме такі, яким був Степан Бандера (а їх було тисячі й тисячі), а не інакші.Письменниця Галина Гордасевич показує, на яких ідейно-моральних засадах виховувались молоді націоналісти, що утворили покоління, яким гордиться нація. На чолі цього покоління героїв стояли провідники, одним з яких був Степан Бандера. Ось в тому, на мій погляд, є найбільша заслуга письменниці Галини Гордасевич, що вона зуміла в одній особі змалювати образ цілого покоління.
Галина Гордасевич Степан Бандера: людина і міф.
В ОДНІЙ ОСОБІ ОБРАЗ ПОКОЛІННЯ
ВСТУПНЕ СЛОВО АВТОРА
ПОХОДЖЕННЯ ІДЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
ДЕСЯТЬ, ДВАНАДЦЯТЬ І СОРОК ЧОТИРИ
ДЕКАЛОГ («Десять заповідей українського націоналіста»)
12 ПРИКМЕТ ХАРАКТЕРУ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
44 ПРАВИЛА ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА
ДИТИНСТВО СТЕПАНА БАНДЕРИ
СТРИЙСЬКА ГІМНАЗІЯ
СТУДЕНТСЬКІ ЛІТА
АКЦІЇ І АТЕНТАТИ
Наказ СД про страту членів ОУН Бандери
ВАРШАВСЬКИЙ І ЛЬВІВСЬКИЙ ПРОЦЕСИ
ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА
ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ
ЛЮДИНА, ЧОЛОВІК, БАТЬКО
ВИСТУП НАТАЛКИ БАНДЕРИ 15.10.1962 р. /підчас суду над Богданом Сташинським/
ГІРКЕ СЛОВО — ЧУЖИНА
Заява Головного Командування Української Повстанської Армії
ХОДІННЯ ПО ЛЕЗУ НОЖА
ПРОЦЕС ВІКУ
ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО
ЛІТЕРАТУРА
ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ [6] ДОКУМЕНТ № 60 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СРСР № 11
ДОКУМЕНТ № 61 ТЕКСТ БЕСІДИ ПРЕДСТАВНИКІВ НІМЕЦЬКОЇ ВЛАДИ З ЧЛЕНАМИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ І СТЕПАНОМ БАНДЕРОЮ
ДОКУМЕНТ № 64 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СРСР № 23
ДОКУМЕНТ № 66 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СРСР № 25
ДОКУМЕНТ № 84 СЛУЖБОВА ЗАПИСКА НІМЕЦЬКОГО МІНІСТРА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ З ПРИВОДУ РАДЯНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ ПРОТИ ОУН І БАНДЕРИ
ДОКУМЕНТ № 87 УРИВОК З РАПОРТУ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ І СТАН АЙНЗАЦГРУП ПОЛІЦІЇ БЕЗПЕКИ І СД В СРСР № 4
ДОКУМЕНТ № 106 НАКАЗ ПРО СТРАТУ БЕЗ СУДУ ЧЛЕНІВ ОУН БАНДЕРИ
ДОКУМЕНТ № 110 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СРСР № 143
ДОКУМЕНТ № 115 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ І СТАН АЙНЗАЦГРУП ПОЛІЦІЇ БЕЗПЕКИ І СД № 8
ДОКУМЕНТ № 123 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ПРО ПОДІЇ В СССР № 187
ДОКУМЕНТ № 129 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 4
ДОКУМЕНТ № 133 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 10
ДОКУМЕНТ № 136 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 15
ДОКУМЕНТ № 137 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 16
ДОКУМЕНТ № 138 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 17
ДОКУМЕНТ № 139 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ СХОДУ № 18
ДОКУМЕНТ № 142 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 21
ДОКУМЕНТ № 143 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 22
ДОКУМЕНТ № 148 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 26
ДОКУМЕНТ № 154 УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ СХОДУ № 30
ДОКУМЕНТ № 156 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ГЕСТАПО ПРО ВАЖЛИВІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ПОДІЇ № 8
ДОКУМЕНТ № 157 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ГЕСТАПО ПРО ВАЖЛИВІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ПОДІЇ № 1
ДОКУМЕНТ № 163 УРИВОК З ДОНЕСЕННЯ ГЕСТАПО ПРО ВАЖЛИВІ ПОЛІЦЕЙСЬКІ ПОДІЇ № 8
ДОКУМЕНТ № 166 УРИВОК ІЗ ДОНЕСЕННЯ З ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 41
ДОКУМЕНТ № 182 ЛИСТ КОХА ДО РОЗЕНБЕРГА СТОСОВНО ОПОРУ У РЕЙХСКОМІСАРІАТІ УКРАЇНА
ДОКУМЕНТ № 183 НІМЕЦЬКА ЛИСТІВКА ПРОТИ ОУН І ПАРТИЗАНІВ-НАЦІОНАЛІСТІВ
ДОКУМЕНТ № 184 ЛИСТІВКА ГАЗЕТИ «РАДЯНСЬКА УКРАЇНА»
ДОКУМЕНТ № 188 УРИВОК З НІМЕЦЬКОГО ДОНЕСЕННЯ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ОПІР
Петро Полтава ХТО ТАКІ БАНДЕРІВЦІ ТА ЗА ЩО ВОНИ БОРЮТЬСЯ (Глави з книги підпільного видання ОУН 1950 р.)
ЯК МИ ДИВИМОСЯ НА НАСТУПНУ ВІЙНУ?
НАШ СТИЛЬ БОРОТЬБИ
Степан Бандера НАД МОГИЛОЮ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ
Notes
Галина Гордасевич Степан Бандера: людина і міф.
В ОДНІЙ ОСОБІ ОБРАЗ ПОКОЛІННЯ
З письменницею Галиною Гордасевич я познайомився давно, років 6 тому під час її роботи над документальною повістю, героями якої був я та Галина Дидик. Знаю багато творів як поетичних, так і прозових, отож коли мені до рук потрапила нова книга Галини Гордасевич «Степан Бандера: людина і міф», то з великою цікавістю прочитав її. А за короткий час п.Галина попросила мене написати передмову до наступного перевидання книги.
Я готувався до написання передмови, коли сталася трагічна подія: Галина Гордасевич несподівано померла. Відтоді я облишив працю над передмовою, оскільки був розгублений: кому її тепер передати? Але минув якийсь час, я зустрівся з сином письменниці — Богданом Гордасевичем. Він знав про прохання п.Галини, щоб я був автором передмови, і нагадав про дану мною обіцянку, яку я й виконую.
Відпочатку мене приємно вразило те, що Галина Гордасевич взялася за працю над постаттю Степана Бандери. Адже родом вона з Волині і походить з родини, яка мала прихильність до іншого відламу ОУН, що популярно називають «мельниківцями». Тому її праця над портретом Степана Бандери мене спочатку доволі здивувала. Я вчитувався в рядки книги і потім зрозумів, що врешті-решт всі ми, українці, пройшли за минулі 60 років одним і тим самим шляхом боротьби, крові, страждань, а також спільної радості відновлення 10 років тому нашої державної незалежності.
Яке значення зараз має те, що колись одні належали до революційної ОУН, а інші — до ОУН матірної? Адже вся боротьба між ними — це боротьба за тактику дій! І не було ніяких принципових ідеологічних розбіжностей!
Хто всерйоз цікавився подробицями розламу Організації Українських Націоналістів в 1940 році, той мусить визнати, що як з боку Мельника, так і з боку Бандери робилося все, щоб розлам не наступив. Лише втручання зовнішніх ворожих сил привело до того, що пізніше сталося в ОУН.
Згадаймо, що даючи завдання вбити полковника Євгена Коновальця, саме Сталін наказав закинути підозріння, що вбивство Вождя — це внутрішня справа ОУН, і, мовляв, нехай вони після того самі одне одному горло поперегризають.
Тоді так не сталося, але минуло 2 роки, і чиясь ворожа рука втілила наміри Сталіна. Було кинуто багато взаємних підозрінь і щодо смерті Омеляна Сеника та Миколи Сціборського в м.Житомирі у 1941 р., і щодо смерті полковника Романа Сушка в м.Львові у 1944 р.
Насправді то були одні й ті самі люди! Лише одні — молоді, запальні, готові у цю ж таки мить кинутись в полум'я революції і, як треба, — віддати своє життя. Без сподівань на заплату, чи навіть подяку. Вони хотіли здобути все негайно! А були й інші, які казали, що відразу всього бажаного не здобудеш, що потрібна довга копітка праця щодо виховання людей, піднесення рівня їх свідомості з тим, щоб колись, у більш сприятливих умовах, перемогти численних ворогів.
Результатом цього тактичного непорозуміння було те, що одні творили відділи Української Повстанської Армії, йшли в антинімецьке й антирадянське підпілля, де зчепилися не на життя, а на смерть у двобої з ворогом. Інші йшли в німецьку адміністрацію, в українську поліцію, засновували українські школи та гімназії, культурницькі і спортові товариства. Адже, дійсно, чи можна було віддавати місцеву адміністрацію у руки ворогів, як це зачасту бувало на сході України, — і від того помножувати знущання над народом, щоб в такий злісний спосіб посилити опір німцям? Чи можна було миритися з тим, що не українська, а польська або українська за назвою, але червона за суттю, поліція буде нищити кращих представників нашого народу? Чи можна було в чужі руки віддати виховання наших дітей?
В своїй книзі Галина Гордасевич свідомо наголошує на цьому моменті, і вона зовсім не бачить у цих людях прислужників окупаційної влади, чужинецьких наймитів та зрадників свого народу. Хіба ж не організовані німцями шуцбатальйони та поліція на Волині утворили основу УПА? Це було саме так. Хіба ж не вихована в українських гімназіях молодь пішла потім у підпілля? Пішла і там довела свій патріотизм.
А ще Галина Гордасевич, донька православного священика, говорить про роль Греко-Католицької церкви як у плані історичному, так і у плані того значення, яке вона мала у піднесенні нашої свідомості за останнє десятиріччя. І велика симпатія відчувається в словах письменниці про Церкву національну. Церкву-страдницю.
При написанні цієї книги авторка розраховувала на читача з Наддніпрянщини, який або нічого не знав про Організацію Українських Націоналістів та її провідників: Євгена Коновальця, Андрія Мельника і Степана Бандеру — або, навіть, гірше того, має абсолютно викривлене поняття про цих людей і тогочасні події. Ось чому проста, спокійна і ненав'язлива мова книги дуже легко і гарно сприймається. Також гарно сприймається і сама постать Степана Бандери: чи то ще молодого юнака, потім — революціонера, а згодом — зрілого політика. Немає тут, як це іноді буває, пустопорожніх патетичних фраз, творення ідола, якому всі мають поклонятися. Нам дається розповідь про тяжкий тернистий шлях людини, непохитної у переконаннях і боротьбі, вірної нації і Організації до останнього подиху.
Тому дуже важливо, що, читаючи цю книгу, ми бачимо ту національну атмосферу, у якій виховувався і формувався Степан Бандера. Тут, власне, і Греко-Католицька церква, і «Пласт», а згодом — ОУН. Стає зрозумілим, чому люди в Організації були саме такі, яким був Степан Бандера (а їх було тисячі й тисячі), а не інакші.
Письменниця Галина Гордасевич показує, на яких ідейно-моральних засадах виховувались молоді націоналісти, що утворили покоління, яким гордиться нація. На чолі цього покоління героїв стояли провідники, одним з яких був Степан Бандера. Ось в тому, на мій погляд, є найбільша заслуга письменниці Галини Гордасевич, що вона зуміла в одній особі змалювати образ цілого покоління.
Юрій Шухевич,
політв'язень (31 рік ув'язнення і 10 років спецпоселення),
син Головнокомандуючого УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича — Тараса Чупринки
ВСТУПНЕ СЛОВО АВТОРА
Коли 13 лютого 1989 р. в Києві в Будинку кінематографістів проходив установчий з'їзд Товариства української мови ім.Тараса Шевченка, в якийсь момент слово було надано делегатові від Луганщини. На сцену вийшов молодесенький хлопчина, судячи з усього, ще навіть не студент, а школяр, і почав виступ дуже незвичним на той час звертанням: «Шановні добродії і добродійки!» Потім він розповів про ситуацію на Луганщині, і ситуація ця була невтішною. «Коли на вулиці розмовляєш українською мовою, на тебе озираються, можуть бандерівцем обізвати», — поскаржився хлопець.
|
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
| Следующая глава |
