Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
Annotation
Правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. У книжці зібрано архівні документи з кримінальної справи Василя Стуса, покази свідків, листи поета з тюрми, спогади його рідних та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які досі охороняли під грифом «Секретно».
Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР уклад. В. Кіпіані
Кримінальна справа № 5 — книга життя і смерті Василя Стуса
УГОЛОВНОЕ ДЕЛО № 5
Том 1
Том 2
Том 3
Том 4
Том 5
Том 6
Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус
Свідок уходу. Останні дні Василя Стуса
Стус і Нобель. Демістифікація міфу
Чи вбивав адвокат Медведчук поета Стуса?
З таборового зошита. останній відомий текст Василя Стуса
Запис 1
Запис 2
Запис 3
Запис 4
Запис 5
Запис 6
Запис 7
Запис 8
Запис 9—10
Запис 11
Запис 12
Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
уклад. В. Кіпіані
Дизайнер обкладинки Михайло Присяжний
Кримінальна справа № 5 — книга життя і смерті Василя Стуса
19 листопада 1989 року Києвом пройшла незвична траурна процесія. Люди, а їх було дуже багато — тисячі і тисячі, несли на руках три домовини, вкриті «червоною китайкою», — так колись ховали козаків. А в руках у демонстрантів були синьо-жовті прапори — заборонені тоді «націоналістичні» стяги. Але КГБ того дня нікого за це не покарав. Спадкоємці «залізного Фелікса» мовчки спостерігали з вікон за цим дійством з вікон кабінетів сірої будівлі по вул. Володимирській, 33.
У не такі й далекі часи ця сама потворна будівля мала інше призначення й іншу поштову адресу. За первісним задумом за адресою вул. Короленка, 33 мав бути «Дом Союзов». Спершу там навіть була вивіска «Палац Праці». Утім, після перенесення столиці Радянської України з Харкова тут розмістився комуністичний ЦК, а потім і НКВД.
І потім, незважаючи на зміну абревіатур — НКВД-МГБ-КГБ — там працював орган російської окупації й панування Кремля над Україною. Хай не вводить в оману слово Української РСР в його повній назві. Усі ключові рішення ухвалювались у Москві. Місцевим же залишалась опція — виконати план і перевиконати його. За це давали нагороди, звання, платили непогані гроші. Зрада свого народу завжди оплачувалась щедро.
У Вільнюсі на стінах КГБ написані імена людей, які отримали вироки або були розстріляні «заплечных дел мастерами». У Києві ніщо не нагадує про моторошне минуле будинку. Хоча саме тут отримали свої вироки тисячі найдостойніших. І один з них — Василь Стус.
Якраз у 1989-му я вперше почув це ім’я. Роком раніше закінчив школу і, ясна річ, на уроках української літератури годі було щось почути про поета, книжки якого виходили на Заході, за залізною завісою, шанс потрапити за яку видавався тоді майже нульовим. Спершу була листівка, видана Українською Гельсінською спілкою — політичною організацією вчорашніх політзеків, частина з яких були товаришами і однодумцями Стуса.
Потім були численні замітки у непідцензурній пресі про трьох українців — Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого, яких повернули з Уралу на рідну землю. Історію перепоховання зафіксовано на кіноплівці. Варто подивитись документальну стрічку режисера Станіслава Чернілевського «Просвітлої дороги свічка чорна», вона є на youtube.
Усе, що було потім, — це вже наші часи. Численні видання поезії Василя Стуса, визнання феноменального доробку літературознавством, вулиці його імені і водночас карколомна політична кар’єра, аж до глави адміністрації президента і «кума Путіна», одного з тих, хто розпинав поета, — призначеного державою адвоката Медведчука.
Ця книжка містить документальні матеріали з архіву колишнього КГБ, які внаслідок ухвалення пакету зініційованих Українським інститутом національної пам’яті декомунізаційних законів доступні для всіх, хто хоче знати про минуле все. І тисячі українців та іноземців уже скористались можливістю краще зрозуміти історію власних родин і історію всієї країни.
Кримінальна справа Василя Семеновича Стуса — це хроніка боротьби злочинної комуністичної системи з людиною, повної болі та гідності. Ми бачимо громадянина, правозахисника, творчу особистість, який чудово розуміє наслідки своєї «негнучкості» перед каральною машиною. І тим не менше він іде до кінця.
Жодна газета у Радянській Україні тоді не писала про арешт, слідство і суд. І тому безцінними свідченнями з залу суду виступають аркуші зі справи, де Михайлина Коцюбинська та Світлана Кириченко — товаришки Василя Стуса — говорять про нього як про людину кришталевого сумління.
Потрапивши за ґрати у травні 1980 року, поет більше не побачив волі. Слідчий ізолятор київського КГБ, етап і зона особливого режиму в селі Кучино на Уралі — таким був його шлях на Голгофу. Обставини його смерті дотепер не з’ясовані — чи це було вбивство, чи зупинка серця, чи навіть самогубство (є й така версія). Разом зі Стусом у таборі загинула і його остання рукописна поетична збірка «Птах душі» в звичайному учнівському зошиті у блакитній обкладинці. Їй також не вдалося вилетіти через в’язничні ґрати.
Ця книжка зробить нас сильнішими. Бо опір злу — це щоденна потреба людини.
Вахтанг Кіпіані,
головний редактор сайту «Історична правда»
«Історична правда» і видавництво «Віват» дякують голові Галузевого державного архіву СБУ Андрієві Когуту та колишньому заступнику ГДА СБУ Володимиру Бірчаку за допомогу та консультації, а також сину поета Дмитрові Стусу за право републікувати останній відомий нам текст Василя Стуса «З таборового зошита».
УГОЛОВНОЕ ДЕЛО № 5
Розсекречено 05.07.2011 р. 24/35/4—301
Слідчий відділ
Комітету Державної безпеки УРСР
Кримінальна справа
УГОЛОВНОЕ ДЕЛО № 5
По обвинению (дописано від руки: По звинуваченню)
СТУСА Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62. ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР
Начато «13» травня 1980 г.
Окончено «10» вересня 1980 г.
В шести томах
Том 1
ПОСТАНОВА
про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого переведення
м. Київ
“13” травня 1980 року
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор Селюк, розглянувши матеріали відносно Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження, уродженця села Рахнівка Гайсинського району Вінницької області, українця, громадянина СРСР, безпартійного, з вищою освітою, судимого 7 вересня 1972 року Київським обласним судом за ст. 62 ч. І КК УРСР на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, працюючого робітником Київського взуттєвого об’єднання «Спорт» і проживаючого в м. Києві, вул. Чорнобильська, 13а, кв. 94,
ВСТАНОВИВ:
Стус, будучи судимим 7 вересня 1972 року за проведення антирадянської агітації і пропаганди на 5 років позбавлення волі і 3 роки заслання, не став на шлях виправлення. З березня 1977 року, знаходячись в засланні в с. Матросово Тенькінського району Магаданської області, а з серпня 1979 року мешкаючи в м. Києві, проводив агітацію і пропаганду з метою підриву та ослаблення Радянської влади шляхом систематичного поширення наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, виготовлення та розповсюдження літератури антирадянського та наклепницького змісту.
Вказаними діями Стус скоїв злочин, передбачений от. 62 ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР.
На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що згідно зі ст. 112 КПК УРСР проведення попереднього слідства по таким справам є обов’язковим, керуючись ст. ст. 94 п. І, 98 та 113 ч. 2 КПК УРСР, —
ВСТАНОВИВ:
1. Порушити кримінальну справу проти Стуса Василя Семеновича за ознаками злочину, передбаченого ст. 62 ч. 2 КК УРСР і ст. 70 ч. 2 КК РРФСР.
2. Кримінальну справу прийняти до свого переведення і приступити до попереднього слідства.
3. Копію цієї постанови надіслати прокуророві УРСР.
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор
А. В. Селюк
ЗГОДНІ
Заступник Голови Комітету державної безпеки УРСР генерал-лейтенант
С. Н. Муха
Начальник слідчого відділу КДБ УРСР полковник
В. П. Туркін
* * *
2-вд
УССР
КОМИТЕТ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
Украинской ССР
13 мая 1980 г.
№ 5/2—9387
г. Киев
НАЧАЛЬНИКУ СЛЕДСТВЕННОГО ОТДЕЛА
КГБ Украинской ССР полковнику тов. Туркину В. П.
т. Селюк А. В.
Прошу изучить материалы для решения вопроса о возобновлении уголовного дела в отношении Стуса.
Направляем на Ваше рассмотрение материалы в отношении Стуса Василия Семеновича, выделенные из уголовных дел, а также поступившие из других органов:
• выделенные материалы из уголовного дела по обвинению Лукьяненко Л. Г. в соответствии с постановлением от 20 апреля 1978 года;
• выделенные материалы из уголовного дела по обвинению Калиниченко В. В. в соответствии с постановлением от 15 марта 1980 года;
• выделенные материалы из уголовного дела по обвинению Великановой Т. М. в соответствии с выпиской из постановления от 31 марта 1980 года;
• заявление Стуса В. С. в Президиум Верховного Совета СССР от 10 декабря 1976 года и его письмо в Прокуратуру Союза ССР от 10 декабря 1976 года;
• материалы объявления официального предостережения Стусу В. С. в 1975 и 1978 годах органами КГБ по Указу Президиума Верховного Совета СССР от 25 декабря 1975 г. в связи с совершением им действий, противоречащих интересам государственной безопасности СССР;
• заявления граждан Банниковой А. Н., Казакова П. В., Мастракова П. М., Никифоренко Н. К., Радевича Е. В., Русова Е. К., Стефановского Б. Г. о том, что Стус В. С. допускал в их присутствии измышления, порочащие советский государственный и общественный строй.
НАЧАЛЬНИК УПРАВЛЕНИЯ КГБ Украинской ССР
А. А. Цветков
След отдел КГБ при СМ УССР
13. V.1980 г. Вх. № 549
ПОСТАНОВА
про доручення проведення попереднього слідства по справі декільком слідчим
місто Київ
14 травня 1980 року
Начальник Слідчого відділу КДБ Української PCP полковник Туркін, розглянувши матеріали кримінальної справи № 5 відносно Стуса Василя Семеновича та приймаючи до уваги, що по цій справі має бути виконано значний обсяг роботи, керуючись ст. ст. 114-І і 119 КПК Української PCP, —
ПОСТАНОВИВ:
Доручити проведення попереднього слідства по кримінальній справі № 5 старшим слідчим Слідчого відділу КДБ УРСР майору Селюку, майору Пастухову та майору Цімоху.
Старшим групи призначити старшого слідчого КДБ Української PCP майора Селюка, прийнявшого справу до свого переведення.
Начальник Слідчого відділу КДБ Української PCP полковник
В. П. Туркін
Постанову оголошено _________________
Постанова була пред’явлена підозрюваному Стусу В. С. 15 травня 1980 року. Знайомитись і підписувати її Стус відмовився.
Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР майор
Селюк
15 травня 1980 року
ПОСТАНОВЛЕНИЕ
о выделении материалов из уголовного дела
г. Чернигов
20 апреля 1978 г.
Начальник следственной труппы Управления КГБ по Черниговской области капитан Полунин, рассмотрев материалы уголовного дела № 39 по обвинению Лукьяненко Льва Григорьевича в совершении преступления, предусмотренного ст. 62 ч. 2 УК УССР, —
УСТАНОВИЛ:
Обвиняемый Лукьяненко на протяжении 1976—1977 гг. занимался изготовлением, размножением и распространением враждебных документов, в которых содержатся клеветнические измышления, порочащие советский государственный и общественный строй.
