| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|
«Світ великий, край далекий, та ніде прожити…», — співалося в тогочасній козацькій думі. Михайло Грушевський писав: «дуже це вразило українську нашу людяність — і несподіваний кінець Січі, і ці блукання січовиків. Силу пісень зложено про це, як рідко про яку подію на Україні. Видко з того, якою близькою була й дорогою до самого свого кінця Запорозька Січ».
Після розгрому Нової Січі частина запорожців, хто не захотів підкоритися Катерині ІІ, заснувала в пониззі Дунаю Задунайську Січ під протекторатом Османської імперії. Втім, то був слабкий відголосок колишньої Січі…
—
Світлана Шевцова, Київ;
| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|