| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|
А землі Запорозької Січі імперська влада вирішила перейменувати. Саме тоді вперше з'являється термін "Новоросія", який зараз намагаються реанімувати Путін і його ретранслятор Царьов.
В 1764 році на козацькій території створено Новоросійську губернію з центром у "річ посполитському" Кременчуку. Губернія проіснувала 19 років.
Імперська адміністрація засновувала на Півдні України нові міста — Херсон, Миколаїв, Одесу, Тирасполь, Севастополь — і запрошувала в регіон іноземних колоністів. Але будували ці міста і заселяли край переважно все ті ж українці. Так було, зокрема, із Катеринославом (нинішнім Дніпропетровськом), заснованим у 1777 році на місці козацьких поселень.
Планувалося перетворити Катеринослав на третю столицю імперії, але після смерті Катерини ІІ про ці грандіозні задуми забули. А місто залишилося.
У 1796 році Новоросійську губернію було створено удруге. Центром нової адміністративної одиниці став Катеринослав, який поспішно і ненадовго перейменували на Новоросійськ.
Ось яку територію посідала Новоросійська губернія у 1800 році:
"Новоросія"
Як бачимо, до складу омріяної Путіним-Царьовим "Новоросії" не входить Харківщина і більша частина Луганщини, колонізовані раніше, у часи Слобожанської України. Натомість "новоросійськими" є Таганрог і Ростов-на-Дону у нинішній РФ.
Дивує, що Царьов не додав до складу "нової федерації" і Крим — це ж ісконно наша, новоросійська земля!
Міста Донецьк і Луганськ з'явилися на описуваній території одним із найостанніших. Стрімка індустріалізація регіону — і масовий приток робочої сили — розпочалася тільки у 1870-х роках. Капіталісти із Західної Європи перетворили рештки українського Степу на промисловий Донецький вугільний басейн, хоча дрібний видобуток кам'яного вугілля тут вівся ще з козацьких часів.
Металургійний завод, з якого бере свій початок місто Донецьк, засновано британським гірничим інженером, валійцем Джоном Юзом у 1869 році. Але Новоросія припинила своє існування значно раніше.
Бо в 1802 році Новоросійську губернію було ліквідовано. Термін "Новоросія" продовжували використовувати, як обмовився Путін, для "царської термінології", з політичною метою.
Імперія регулярно креативила подібні терміни — скажімо, напередодні російсько-японської війни на території Маньчжурії планувалося створити адміністративну одиницю під назвою "Жовторосія".
Згідно з "царською термінологією", історично існували "триєдині" Малоросія (ядро давньої Русі, козацька Гетьманщина), Білорусія і Великоросія (Північна Русь, довкола Москви).
А у XVIII сторіччі, мовляв, до цих трьох історичних "-росій" додалася ще й Новоросія — відвойоване у турків і татар Чорноморське узбережжя, безлюдна степова пустка. І тільки імперія, мовляв, започаткувала в цій пустці нове життя, запрошуючи християн-колоністів і засновуючи міста. Української ж колонізації краю не було, як і самих українців.
Щось подібне заявив три тижні тому і Путін: "Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса не входили до складу України в царські часи. Це все території, передані у 1920-ті роки радянським урядом, а [російський] народ же там залишився".
Насправді можна легко дізнатися, що ж за народ мешкав у "Новоросії" у царські часи.
У XIX сторіччі у Північному Причорномор'ї проводяться перші демографічні дослідження. Про дані цих досліджень для "Історичної Правди" написав історик і краєзнавець із Одеси Олег ҐАВА.
— — — — -
За результатами першої ревізії (перепису населення) в Російській імперії 85% мешканців "Новоросії" були українцями. Дані наводяться за Кабузан В.М. Заселение Новороссии в конце XVIII — пер.пол. XIX в. (1719-1858 гг.). М., Наука. 1976 г. Стор. 248.
У 1802-му Новоросійська губернія була остаточно ліквідована, проіснувавши 6 років. Її розбили на три менших губернії — Херсонську, Таврійську та Катеринославську губернії.
Адміністративна реформа була пов'язана з урядовою програмою іноземної пільгової колонізації — на простори козацько-татарського степу були запрошені німці, греки, болгари та інші народи.
Внаслідок цього частка українців на півдні України стала меншою, але до самого кінця існування імперії українці становили більш як 70% населення всього краю.
Найбільш строката (а тому і найбільш показова) в етнічному вимірі була Херсонська губернія. До її складу входили сучасні Херсонська, Миколаївська, Одеська, частини Кіровоградської та Дніпропетровської областей України плюс Придністров'я.
Карта Херсонської губернії
За даними військового статистика, полковника Генштабу Російської імперії А.Шмідта, в середині XIX сторіччя (1851 рік) загалом у Херсонській губернії мешкало 1.017.789 "душ обох статей".
У звіті імператору Олександру ІІІ тимчасовий Одеський генерал-губернатор Йосип Гурко зазначав, що важко назвати край "російським по духу" через велику кількість "чужих російському народу елементів".
Інфографіка: tyzhden.ua
До цих елементів Гурко (сам виходець із білорусько-литовської шляхти) відносив молдаван, татар, греків, євреїв, болгарських і німецьких колоністів.
Також генерал-губернатор говорив про "особенности русскаго контингента". Під особливостями він мав на увазі саме українців, які зазнали впливу нехарактерних для Московської держави традицій — польських, козацьких, запорізьких...
Населення Херсонської губернії і Одеського градоначальства в 1851 році:
Джерело даних: Шмидт А. "Материалы для географии и статистики, собранные офицерами генерального штаба. Херсонская губерния. Часть 1". Санкт-Петербург, 1863. Сторінки 465-466
Додатково полковник Шмідт повідомляє про населення "змішаного племінного складу" обох статей.
"Змішаних" різночинців [інтелігентів, які вийшли з нижчих станів, не з дворян — ІП] і родин відставних нижніх [ідеться про військових — ІП] чинів — 48.378 душ.
"Змішаних" дворян у Херсонській губернії було 16.603 осіб, іноземців [вочевидь, ідеться про підданих інших держав] — 10.392 осіб.
"Різночинці і сімейства відставних нижніх чинів швидше можуть бути віднесені до Малоруського, ніж до якого-небудь іншого народу", — наголошує в коментарях до наведеної вище таблиці Шмідт.
Обкладинка дослідження Шмідта
Як видно з таблиці, донесення одеського генерал-губернатора Йосипа Гурка про "нерусскость края" мали під собою вагомі підстави.
У складі понад мільйонного населення Херсонської губернії, включно з Одеським градоначальством [окрема адміністративна одиниця, охоплювала територію міста Одеси — ІП] в 1851 році нараховувалося 30 тисяч "великороссіянъ обоихъ половъ душъ" — тобто близько 3%.
Натомість частка українців складала більше 70%.
За даними річних губернаторських звітів, протягом 1861-1886 рр. чисельність населення у Херсонський губернії зазнала такої динаміки:
— за рахунок природного приросту збільшилась на 675.027 осіб;
— за рахунок заселення виходцями з інших територій імперії збільшилась на 192.081 осіб;
— з рахунок виселення частини селян скоротилася на 2.896 осіб.
Губернаторський звіт 1868 року (Херсонська губернія):
Джерело даних: Бойко Я.В."Заселение южной Украины 1860-1890 гг." Черкассы, 1993
Загальний приріст по губернії склав 864.312 осіб (85,8%). Населення зросло майже на 78% за рахунок перевищування народжуваності над смертністю і тільки на 22% за рахунок переселенців з усіх інших губерній Російської імперії.
Щоби більш точно встановити зрушення в етнічному складі Херсонської губернії за період у 36 років (1861-1897), потрібно звернутися до результатів Першого загального перепису Російської імперії 1897 року:
Походження переселенців до Херсонської губернії (1897 рік):
Джерело даних: Кабузан В.М. "Заселение Новороссии в конце XVIII — пер. пол. XIX в. (1719-1858 гг.)". Москва, видавництво "Наука". 1976 рік
Як бачимо, за період 1861-1897 рр. у Херсонську губернію переселилося майже 260 тисяч людей, тобто менше 10% від усього населення губернії — 2.733.612 осіб.
Із цих 260 тисяч вихідців із Правобережної та Лівобережної України було 193.607 осіб або 74% від загальної кількості переселенців. А вихідців з інших губерній було 66.310 осіб (2,5% від усього населення губернії).
Упродовж другої половини ХІХ ст. частка переселенців з українських губерній до "Новоросії" була переважаючою.
На думку відомого дослідника історичної демографії, москвича Володимира Кабузана, частка українців у Херсонській та Катеринославській губерніях (разом) в середині ХІХ сторіччя складала 73,5%.
Карта Катеринославської губернії 1821 року. Донецька ще не засновано, це станеться у 1869-му. Місто Луганськ офіційно з'явиться у 1882 році — на базі робітничого селища ливарного заводу, збудованого шотландцем Гаскойном у 1799-му.
Тогочасні назви: Дніпропетровськ — Катеринослав, Запоріжжя — Олександрівськ, Слов'янськ — Тор, Артемівськ — Бахмут
Територія Криму на той час входила — разом із південною частиною нинішньої Херсонщини — до складу Таврійської губернії.
За даними Першого загального перепису 1897 року, українська мова була найпоширенішою (42,2%) у повітах Таврійської губернії. Російська — на другому місці (27,9%), татарська — на третьому (13,6%).
Карта Таврійської губернії
Натомість серед міського населення Таврійської губернії найпоширенішою була російська мова (49%), українська ж перебувала на четвертому місці (10,4%) після татарської (17,2%) та їдиш (11,8%).
Висновки:
У Херсонській губернії від часу її створення (1802 рік) до кінця "царських часів" (1917) переважну більшість — до 3/4 загальної кількості населення — складали українці.
Пропорціональна тенденція етнічного складу Херсонської губернії зберігалась до початку Першої Світової війни.
Частка українців серед населення Катеринославської губернії була дещо більшою.
Частка україномовного населення Таврійської губернії була дещо меншою, але українська мова все одно залишалася однією з найпоширеніших, нарівні з російською.
P.S. від редакції: На відміну від Путіна і Царьова, ми не збираємося мірятися історичними правами певних "виняткових" націй чи мов на певну територію. В Україні знайдеться місце всім, хто підтримує цілісність і незалежність нашої держави.
| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
|
