Мифы...Про входження України пiд протекторат Росiї у 17 ст

* * *

А ми вже знаємо, що перше українське посольство до Москви було раніш у січні-березні 1649 року з Силуяном Мужиловським, який у березні 1649 року вже повернувся додому на Україну.

ЧИТАЄМО ДАЛІ:

Хмельницький вимагав військову допомогу проти польської експансії в обмін на те, що Україна прийме протекторат Росії, насправді Московії (васал Кримського Ханства до 1700 року).

Після Зборівської угоди гетьман почав активніше домагатися російської московитської підтримки.

При цьому він наголошував на можливості навернути під протекторат Росії, насправді Московії васал Кримського Ханства до 1700 року).

Цю пропозицію українська сторона відхилила, однак гетьман дав зрозуміти, що в разі зволікання Москви (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року) вона не виключена.

У лютому 1651 року відбувся Земський собор, на якому російське московитське православне духовенство і бояри погодилися взяти Богдана Хмельницького разом із Військом Запорозьким під протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року). Але фактичних кроків для реалізації цього рішення зроблено не було. Водночас тривали надзвичайно виснажливі для українського народу воєнні дії.

22 квітня 1653 року до Москви (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) прибуло нове посольство* від Хмельницького — К.Бурляй і С.Мужиловський. Вони передали повторне прохання козацького гетьмана виступити на захист України, прийняти її "під високу руку" і послати на допомогу військові сили.

ПОЯСНЕННЯ:

* Про яке прохання йде мова? Адже українське козацтво вело перемовини зі всіма сусідами аби вийти з-під гноблення Польщі. Тож українські посли Силуян Мужиловський разом з Кіндратом Бурляєм у квітні-травні 1653 року очолював українське посольство у Москві. Того ж року 1653 очолив українське посольство до шведської королеви Крістіни Першої. 1653 року спільно з Гетьманом Війська Запорозького Іваном Виговським вів переговори з кримськими татарами, які були хазяївами московитів !!!

ЧИТАЄМО ДАЛІ:

Проте Москва ( яка була васалом Кримського Ханату до 1700 року ) розпочала дипломатичні переговори з Річчю Посполитою. 30 квітня до Варшави прибуло посольство у складі князя Б.Рєпніна-Оболенського, окольничого Б.Хитрого, дяка Посольського приказу А.Іванова. У листі до Яна Казимира пропонувалося повернутися до умов Зборівського договору, скасувати Берестейську церковну унію 1596 р., на що уряд Польської держави не погодився. Тоді посли заявили: "Государь, насправді Великокнязь Московії (васал Кримського Ханату) о тех делах более терпеть не будет и о подобных неправдах велит писать в окрестные государства" (???).

1 жовтня 1653 року царський уряд, насправді уряд Московії (васал Кримського Ханату) скликав Земський собор, на якому ухвалили рішення: "Гетмана Богдана Хмельницкого й все Войско Запорожское з городами и землями принять". 31 грудня московське посольство, очолене В.Бутурліним, приїхало до Переяслава для перемовин.

6 січня 1954 року туди прибули Хмельницький, який затримався через похорон сина Тимоша, та І.Виговський зі старшиною. 8 січня вранці відбулася таємна рада гетьмана з козацькою старшиною і полковниками. Вона визнала (???) протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), внесла поправки, що базувалися на демократичних засадах і звичаях козацтва. Того ж дня на міський майдан було скликано людей.

Виступаючи, Хмельницький наголосив на необхідності для України визнати протекторат сильної держави — Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Учасники Переяславської ради підтримали гетьмана. Потім в Успенській соборній церкві Бутурлін, Хмельницький та козацька старшина мали скріпити прийняте рішення спільною присягою. Але московський посол відмовився присягати від імені царя, насправді великокнязя Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) посилаючись на те, що самодержець не присягає своїм підданим. Спершу така заява дуже обурила Хмельницького, але потім він вирішив, що це звичайнісінька формальність і зважати на неї не варто. Гетьман і старшина поклялися на вірність царю. Щоправда, не присягнули Іван Богун, Іван Сірко та деякі інші.

Юридичний статус України в складі Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) було закріплено "Березневими статтями" (?????????), відомими ще лід назвою "Статті Богдана Хмельницького". Згідно з цим документом, гетьмана і старшину повинна обирати рада; українська адміністрація і судоустрій не підлягатимуть Москві ( яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ); залишиться давній поділ на стани: козацький, шляхетський, міщанський і духовний, кожний з яких зберігатиме свої права; козацьке військо становитиме 60 тис. осіб; Україна матиме право вести переговори з іншими державами.

Українці ж визнавали за Росією, насправді Московію (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) право тримати в Києві воєводу із залогою. Царя належало повідомляти про обрання нового гетьмана, про закордонні посольства. Історик А. Яковлєв (приват-доцент Московського університету, чуваш за національністю) дійшов висновку (яким чином він дійшов якщо нема оригіналу?), що проектом договору "гарантувалась повнота внутрішньої автономії держави й усувалось будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України".

21 березня 1654 року українські посли (які саме? прізвиська) подали російському правителеві, насправді великокнязю Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) нову редакцію проекту договору, що містив уже 11 статей (замість 23). Проте його зміст не змінився за рахунок скорочення та об'єднання низки статей.

27 березня 1654 року їх було підтверджено жалуваною грамотою царя, насправді великокнязя Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Однак царський уряд (чий? Кримського Ханату?), що проводив політику жорсткої централізації Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), одразу ж почав обмежувати автономію України, скасовувати права її населення, хоча за "Березневими статтями" Україна вважалася окремою державою.

Тим часом Польща знову виступила проти України. У березні 1654 року її військо вторглося на Поділля, Волинь і Брацлавщину. Тепер українському військові допомагала Росія, насправді Московія (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ), яка вже перебувала у стані війни з Польщею. До кінця 1654 р. поляки відступили (аби зрозуміти що це брехні, уважно читаємо історію за 1654 рік).

Взимку 1656 р. вони пішли на Умань вже за підтримки кримського хана, але в Охматівській битві зазнали поразки. Українські війська визволили Поділля і майже всю Східну Галичину. 19 вересня того ж року поблизу Городка поляків знову було переможено. Невдовзі проти Польщі виступила і Швеція.

У серпні — жовтні 1656 року Росія, насправді Московія (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) і Польща уклали Віденське перемир'я. У цей час Хмельницький займався утвердженням союзу зі Швецією, Семиграддям, Бранденбургом, Молдовою, Волощиною та Литвою проти Польщі та Криму.

Так, уклавши 1656 року українсько-трансільванський договір із семиградським князем Юрієм Ракоці та погодившись підтримати його кандидатуру на польський престол, гетьман домігся того, що Ракоці спільно зі шведськими військами здійснив похід на Польщу і навіть захопив Варшаву. Проте невдовзі поляки отримали допомогу від татар і австрійців. Семиградського князя було скинуто з престолу (великого князівства). Всі ці події остаточно підірвали здоров'я хворого Хмельницького і 6 серпня 1657 року він помер.

Отже, національно-визвольна війна 1648-1657 рр. започаткувала розбудову української державності, сприяла створенню військово-адміністративної системи. Водночас входження (???) під протекторат Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) мало неоднозначні наслідки. З одного боку, це допомагало національному й культурному відродженню, оскільки припинився наступ уніатства й католицизму.

З іншого — це не був рівноправний військовий союз, оскільки вже в "Березневих статтях" було значно обмежено економічні і політичні права гетьманського уряду. Невдовзі (коли сама?) цар, насправді великокнязь Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) взагалі скасував автономію України. Українському народові було накинуто тяжке ярмо кріпацтва.

Перехід України під протекторат російського царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Трагедія Козацької держави, зумовлена вкрай складними геополітичними умовами, полягала в тому, що як суверенна держава вона могла існувати, прийнявши протекторат одного із сусідів (ТА НЕВЖЕ ???). Як підтвердив перебіг Національно-визвольної війни, міжнародні договори України з Молдавією, Туреччиною, її васалом — Кримським ханством (на той час Кримський Ханат вже був самостійною державою!!! дивись вище.) не усували загрози відновлення польської колонізації.

Неодноразова зрада українських інтересів кримським ханом цю загрозу ще більше посилювала. Залишалась єдина надія на допомогу сусіднього єдиновірного з часів Київської Русі братнього російського, насправді московитського фіно-угорського народу (який ніколи не був братнім українцям, про етнос Росії-Московії дивись тут ).

Вже після перших перемог 1648 р., за порадою з полковниками та ієрархами православного духовенства, Б.Хмельницький прийняв рішення про звернення по військову допомогу до Москви якя була васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Українське посольство на чолі з полковником Силуяном Мужиловським відбуло у січні 1649 року до царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

У відповідь на це в Україну прибуло перше повноважне посольство з князівства Московія (якка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) на чолі з Г.Унковським.

Упродовж п'ятиденних переговорів у Чигирині (17-22 квітня 1649 р.) воно переконалося у прагненні українського народу звільнитись з-під гніту Польщі, у потребі військової допомоги. З цього моменту дипломатичні зв'язки між Україною і Росію, насправді Московію (якка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) стають постійними.

Протягом 1649-1654 років Б. Хмельницький відрядив до Росії, насправді Московії (яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) 10 повноважних посольств. Москва за цей час відправила в Україну не менше 15 посольств і окремих посланців.

Дедалі наполегливіше гетьман і його посли просять (з якого?) Москву яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ) взяти Україну під "високу государеву руку" і тримати її "від неприятелів в обороні". Проте російський цар, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) не наважувався подати військову допомогу Україні, побоюючись війни з Польщею.

З іншого боку, царя лякала перспектива зближення гетьмана з Кримом і Туреччиною. Україні було дозволено лише безмитно купувати в Росії, насправді Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) хліб і сіль, відкрити кордон для українських біженців. У 1651 р. відбувається масовий перехід селян і козаків на Слобідську Україну.

Такі переходи відбувалися і в наступні роки. Поселенці наділялися землею і грошовою допомогою. Царський уряд, насправді великокняжий уряд Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) не чинив перешкод донським козакам перебувати у лавах українського козацтва (Примітка: запорізькі козаки та донські казаки — то одне й те саме, читати ТУТ, але фальсифікатори історії навмання спотворювали геополітичну територію й доводили до розбіжностей між групами казаків, яби показати, що землі Кубані не є українськими).