продовжувало лишатися кількісно переважаючою основою збройних сил. Це
поєднання дозволяло доволі успішно вести оборонні війни з традиційними
супротивниками — турками й татарами. Однак воно виявилося абсолютно
непридатним у воєнних зіткненнях із регулярними арміями в які Гетьманщину
було втягнуто на початку XVIII ст.
Встановлено, що розвиток артилерії в Козацькому Гетьманаті не
відзначався динамізмом, відтворюючи ті форми управління й організації, котрі
склалися в першій половині — середині XVII ст. В цілому, стан артилерії
відповідав наявним воєнним потребам, коли основними противниками
гетьманської армії були поляки, а згодом татари й турки. Характер розвитку
фортифікацій в Гетьманщині залежав від специфіки географічного простору та
стратегії ведення воєнних дій в регіоні. Фортеці служили тимчасовим
прихистком для мирного населення під час татарських набігів і опорними
пунктами польових армій, де зберігалися запаси продовольства, боєприпасів і
артилерія. Тривалі облоги були рідкісним явищем, тому гетьманське правління
піклувалося лише про підтримання укріплень у належному стані, практично не
провадячи якихось масштабних модернізацій. Відчутним недоліком оборонної
політики Гетьманщини була відсутність гарнізонних військ та системи їх
забезпечення й утримання. Їх брак призвів до надмірного покладання на
московські гарнізони, котрі стали важелем тиску й плацдармом ліквідації
автономії Гетьманщини. Постійна російська військова присутність в стратегічно
важливих містах і фортецях регіону передала в руки імперії контроль над
фортифікаційним будівництвом, яке впроваджувалося з врахуванням передового
європейського досвіду й технологій, повністю витіснивши в цій сфері будь-яку
ініціативу козацьких еліт.
З’ясовано, що поширення західних воєнних технологій і знань мало в
Гетьманщині обмежений характер. В умовах тяглих війн зі східними арміями,
козацька військова еліта вважала доречним покладатися на вже вироблений в
8
попередні періоди бойовий досвід і практичні навички, сформовані в умовах
степової війни, аніж на західноєвропейську систему інтелектуалізованої
військової освіти й військову літературу. Зміни розпочалися у XVIII ст., коли
гетьманська армія була втягнута у війни із західноєвропейськими арміями й нові
тактичні й технічні новації почали поширюватися під впливом зростаючої
військової присутності Російської імперії. Реформи у військовій сфері періоду
правління К.Розумовського стали останньою спробою модернізації
Гетьманщини, що мали на меті зміцнити й впорядкувати її інституційний
фундамент. За ініціативи гетьмана було впорядковано на регулярних засадах
організацію, озброєння та спорядження надвірної гвардії, уніфіковано військову
та державну символіки, реформовано корпус артилерії. В решті галузей
військової організації зміни (впровадження статутів і муштри, уніфікація
одностроїв, озброєння та спорядження) носили реактивний характер. Новації,
пов’язані зі змінами в адміністративному управлінні Гетьманщиною були
результатом старшинських ініціатив, що прагнули утвердити своє панівне
становище, як еліти, у військово-політичній системі Гетьманщини. Всі ці зміни,
як реалізовані, так і плановані, викликали занепокоєння в імперського уряду,
котрий справедливо вбачав у них ознаки зміцнення української автономії, й в
кінцевому результаті пришвидшили початок її ліквідації, що розпочався зі
скасування інституту гетьманської влади в 1764 р.
Ключові слова: Козацький Гетьманат, Військо Запорозьке, Річ Посполита,
Російська імперія, Мілітарна революція, збройні сили, військова справа, держава,
реформи, козацька старшина, козацтво, артилерія, фортифікація, освіта,
військова література.
9
Sokirko O.G. The State and Army of the Cossack Hetmanate during the Military
Revolution (1648-1764). — Qualifying Academic Paper. Manuscript.
Thesis for the Doctoral Degree in History, specialty 07.00.01 — History of
Ukraine. — Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2025.
The qualification work is devoted to systematic analysis of the components of the
military-political system of the Cossack Hetmanate in the context of modernization
changes of the Early Modern period. The focus of the study is the policy of the ruling
elites in the field of military sphere, the evolution of the military institutions of the
Cossack Hetmanate as components of the military-political system, the spread of new
military technologies and practices, military reforms and their connection with political
processes in the context of the theory of the Military Revolution. The development of
state and military institutions of the Hetmanate is considered in their interconnection
in the context of wars and changes in warfare of the Early Modern period. The focus of
the study is on military institutions, which formed the military-political system of the
Cossack Hetmanate (Zaporozhian Host). Military institutions, mechanisms of their
action and interaction are analyzed in order to track how and how effectively the
Hetmanate could mobilize military resources for the needs of its existence, the impact
of military institutions and war on the political model of the state, and socio-economic
processes.
The chronological boundaries of the study are determined by the beginning of
the Cossack Revolution in 1648. and the process of creating state, political and military
institutions of the Cossack Hetmanate (lower point), as well as the liquidation of the
institute of Hetmancy in 1764, as the political and military leaders of the Hetmanate,
which marked the beginning of the process of liquidating its state and military
institutions by the Russian Empire (upper point).
The territorial boundaries of the study are determined by the borders of the
Cossack Hetmanate from the time of its emergence as a state entity and subsequent
changes in the territorial composition associated with the split into two separate
10
Hetmanates and the actual preservation of sovereignty by the Left-Bank Hetmanate in
the future.
The relevance of the problem chosen for research lies in the fact that the Cossack
Hetmanate (Zaporozhian Host, Hetmanshyna), which arose as a result of the Cossack
Revolution of the mid-17th century, was created by a community of professional
military men — Cossacks — and structured for the war. Since this state created a
unique symbiosis of military and political structures, it seems extremely important to
study the military institutions of the Cossack Hetmanate and their connection with the
political system. The period of the 17th — 18th centuries. was marked by the intensive
development of new military technologies, the emergence of professional regular
armies, changes in the nature and scale of wars, which in modern historiography are
described as the Military Revolution. This prompts the analysis of the emergence,
development and transformation of the military-political institutions of the Cossack
Hetmanate in the context of new trends in military and state building that emerged
during the period of its existence.
The scientific novelty lies in the formulation and development of an actual
problem that has not been covered in historiography and the study of which allows for
a deeper understanding of the specifics of the history of the Cossack Hetmanate in the
European context. The dissertation uses a many historical sources, which is
conventionally divided into written, pictorial, and material sources, which together
allow us to comprehensively track and analyze implicit and explicit phenomena and
processes in the military-political system of the Cossack Hetmanate, and to reconstruct
its main military institutions.
The dissertation proves that the Cossack Hetmanate was structured for the needs
of warfare and incorporated military features and practices of the Zaporozhian and
registered Cossacks, as well as the experience of the Rus' nobility (Shliakhta) who
joined the 1648 uprising. The Cossack army provided the main formative elements for
the political system of the Hetmanate, its administrative and territorial structure, the
command nomenclature of the Cossack army turned into a hierarchy of state
11
governments, and the Cossack army itself became the core of the armed forces. The
structure of the armed forces was first legislatively outlined in the Hadiach Treaty of
1658. It was to consist of Cossack and mercenary troops, as well as an artillery corps,
with clearly established sources of support for each formation, the supreme command
of which belonged to the hetman. This structure was preserved in general features until
the end of the 18th century.
The long war with the Polish-Lithuanian Commonwealth for the sovereignty of
the Hetmanate, which gradually drew neighboring states into the conflict around it,
demonstrated the need to restructure the Hetmanate's army and create standing
formations in its structure that would compensate for the shortcomings of the Cossack
militia and rebel detachments. The Cossack army's unsuitability for waging protracted
wars, social stratification and polarization of political interests led to its gradual loss of
combat capability. To a large extent, this factor deepened the internal political crisis of
the Hetmanate, contributing to its split into two Hetmanates in 1663.
The wars and political instability of the Ruin period deepened the crisis of the
estate-based Cossack militia and accelerated the search for the optimal model of a
standing mercenary army. Focusing on local organizational models and resources
allowed the hetmans to create a combat-ready mercenary army, which became an
effective force in repelling external threats and a reliable support for the central
government in the country. The model of a standing army tested by Hetman P.
Doroshenko was borrowed in the Left-Bank Hetmanate, where in the last quarter of the
17th century it developed into a separate free-lanced (mercenary) army. At the same
time, the Cossack militia remained the main core of the army, and its top held the
political leadership of the state in its hands.
Thanks to the high degree of militarization of the social system of the
Hetmanate, the existing armed forces were quite combat-ready and effective given the
military situation in the region. At the same time, the formed military-political model
of the Hetmanate became a hostage to the socio-political stabilization that had
prevailed since the last quarter of the 17th century. The Hetmanate received military
12
and external protection from the Muscovy Tsardom. In exchange for quite significant
power prerogatives, the Hetmans renounced their aspirations to absolutize their power
and received the right to maintain a relatively small mercenary army. The financing of
the professional army, as well as the chord needs of the wars with the Turks and
Tatars, was carried out at the expense of a cumbersome and decentralized system of
taxes, fees and duties in kind. Most of them remained in the hands of regional elites,
the rest went to the Hetman treasury, only partially being spent on military needs. The
presence of a huge reserve of undeveloped or poorly populated lands allowed the
Cossack militia to be properly maintained on the basis of the fief system. At the same
time, this did not create for the state a critical need to establish a monopoly on violence
and strict control over the circulation of human resources to replenish the army, as was
the case in Western Europe. The confrontation with the eastern armies created a
specific tactic and strategy, a division of the army, in which the infantry initially
prevailed, which, however, was not the main effective force on the battlefields, being
inferior to the cavalry, and did not require constant development and modernization of
military infrastructure and improvement of fortifications. This model was fully
consistent with the model of the Cossack Hetmanate and, on the whole, functioned
properly in the conditions of offensive and defensive wars in the South of the late 17th
century.
The Great Northern War 1700-1721 and the growth of Russia's power, the
involvement of the Cossack army on new fronts against previously unknown
opponents and forms of warfare, disrupted this fragile balance, to which the Cossack
elites did not have an adequate and timely response. The entry of the Hetmanate into
the Northern War on the side of Russia, the beginning of the modernization reforms of
Peter I, which fell at the beginning of the 18th century, changed the situation radically.
