Вам ще раз пропонується дати показання про мету й обставини надсилання вказаним особам і передачі своєму брату машинописних копій листа Стуса машинописних копій від 9 листопада 1977 року.
ВІДПОВІДЬ. Відмовляюсь відповідати.
ЗАПИТАННЯ. У вищезазначених листах на ім’я Мешко, Кандиби, Антоненко-Давидовича та Мороз, які вилучені 8 грудня 1977 року на Київському головпоштамті, ви, зокрема, повідомляєте вказаних осіб про те, що вас «звідусіль тиснуть — либонь за “Рік свободи”?».
Що ви можете показати з приводу вказаних записів у ваших листах?
ВІДПОВІДЬ. В останні місяці перед арештом я став помічати посилений нагляд за мною з боку міліції та на роботі. Я допускав, що це пов’язано з передачею моєї статті-нарису «Рік свободи» закордонними радіостанціями, тому про це написав у вищезгаданих листах. Більше ніяких показань щодо цього давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. З вищезазначених записів у листах і ваших пояснень вбачається, що Мешко, Кандибі Івану, Антоненко-Давидовичу та Мороз відомий ваш документ під назвою «Рік свободи». Що ви можете пояснити з приводу цього?
ВІДПОВІДЬ. Я припустив, що ці особи могли чути про цей нарис з передач закордонних радіостанцій. Інших пояснень щодо цього давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. У вказаних листах, зокрема у листі Мешко, ви пишете: «До заяви про клопотання про реєстрацію Групи я пропонував доповнення такого змісту: Група поповнюється із суспільно активних громадян (незалежно від національності) і діє у складі членів Групи і кореспондентів». Якби таке доповнення погодився включити Олесь Павлович, то тоді таких людей, як Стус, можна б вважати кореспондентами (як би це оформлялося, не має значення)…»
Дайте пояснення щодо цієї своєї пропозиції і, зокрема, щодо вашої ідеї використання в діяльності Групи так званих «кореспондентів».
ВІДПОВІДЬ. Відмовляюсь відповідати.
ЗАПИТАННЯ. У листі Масюткіну Михайлу Савичу ви, зокрема, про Стуса і його листи пишете: «Він прав у головному — ми не можемо байдуже дивитися на навколишнє життя і заспокоювати своє сумління рабською формулою: головою стіну не проб’єш. Він закликає до активного ставлення щодо наших проблем і в цьому заслуговує на наслідування…»
Що ви можете пояснити з приводу цих своїх записів?
ВІДПОВІДЬ. Відповідати відмовляюсь.
ЗАПИТАННЯ. Вам пред’являється для ознайомлення вилучений 12 грудня 1977 року під час обшуку у вашій квартирі поштовий конверт з адресою відправника: 686071, с. Матросова, Тенькін. р-ну, Магаданської обл., Стусу В. С.» і адресою отримувача «250019, Чернигов-19, Рокоссовского, 41-б, кв. 41, Лукьяненко Льву Григорьевичу», які виконані від руки синім барвником. На лицьовій частині цього конверта є відбиток поштового штемпелю «Им. Матросова Магадан. обл. 10.11.77», а на зворотній стороні такі записи, виконані від руки синім барвником: «Ант. Давид. Мешко Кравчук Морозисі Кандибі Калинич. Масюткін».
З відбитку поштового штемпеля та записів на зворотній стороні конверту вбачається, що певне в цьому конверті Стус надіслав вам свій лист від 9.11.1977 року, на якому ви позначили осіб, яким в свою чергу розіслали розмножений вами вказаний лист Стуса, що підтверджується проведеною виїмкою листів 8 грудня 1977 року на Київському головпоштамті.
Що ви можете показати з приводу цього?
ВІДПОВІДЬ. Оглянувши пред’явлений мені конверт, я вважаю, що це дійсно той поштовий конверт, яким я отримав листа від Стуса. Більше ніяких пояснень щодо цього давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. У вищезазначеному документі — листі Стуса від 9.11.1977 року на ваше ім’я — містяться злісні наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Автор листа, заявляючи про своє бажання бути членом так званого «Укр. наглядового комітету», підбурює його учасників проводити діяльність «Комітету» в більш широкому плані, працювати не над «долею окремої особи», а над «долею всього українського народу»; він наклепницьки стверджує про те, що на Україні нібито проводяться «репресії української інтелігенції», що в занедбаному стані знаходить українське «письмо», що начебто «чимало ще є українців, яким боронено проживати на Україні, — і вони коріняться будь-де: на Колимі, в Красноярському краю, Казахстані і т. ін.». У листі з націоналістичних позицій паплюжиться рівноправність Української республіки у складі СРСР, у зв’язку з чим заявляється, що «український демократичний рух має на меті поставити перед урядом ті питання, без розв’язання яких неможливе конституційне право про фактичну рівноправність націй».
Дайте показання, з якою метою ви розмножували, розповсюджували та зберігали у своїй квартирі цей ворожий нашому суспільству документ.
ВІДПОВІДЬ. Я відмовляюсь відповідати.
ЗАПИТАННЯ. Чи визнаєте ви, що цей документ за своїм змістом спрямований на підрив та ослаблення Радянської влади?
ВІДПОВІДЬ. Ні, не визнаю.
ЗАПИТАННЯ. 6 березня 1978 року ви допитувались відносно вилученого під час обшуку 12 грудня 1977 року у вашій квартирі не першого примірника документа, так званого «Клопотання», адресованого до Ради Міністрів Української РСР і (копія) Митрополиту Київському і Галицькому Філарету, але ніяких показань щодо цього документа не дали.
Вам ще раз пропонується дати показання щодо виготовлення, розмноження та розповсюдження цього ворожого документа.
ВІДПОВІДЬ. Відмовляюсь відповідати.
ЗАПИТАННЯ. Чи передавали ви зазначений документ своєму братові — Лук’яненку Олександру Григоровичу, якщо так, то в зв’язку з чим, коли, за яких обставин і скільки примірників?
ВІДПОВІДЬ. Відповідати відмовляюсь.
ЗАПИТАННЯ. Вам пред’являються для ознайомлення вилучені під час обшуку 12 грудня 1977 року в квартирі Лук’яненка Олександра Григоровича два не перших примірника машинописного тексту аналогічного змісту (кожний на одному аркуші паперу), що починається зі слів: «До Ради Міністрів Української РСР копія: Митрополиту Київському і Галицькому Філарету, Патріаршому Екзарху України Клопотання…» і закінчується словами: «…стверджуємо нашими підписами…». На кожному примірнику під машинописом від руки синім барвником написано «Лук’яненко Олександр Григорович» і стоїть підпис.
Що ви можете показати з приводу пред’явлених вам документів?
ВІДПОВІДЬ. Допити щодо вказаного документу є зазіханням на мої демократичні права і зокрема на мої релігійні права, тому ніяких пояснень щодо цього документа я не даватиму.
ЗАПИТАННЯ. Покажіть, чи ви знаєте Калиниченка Віталія Васильовича і які між вами стосунки?
ВІДПОВІДЬ. Калиниченка Віталія Васильовича я добре знаю, познайомився з ним приблизно в 1970 році в місцях позбавлення волі, стосунки між нами нормальні.
ЗАПИТАННЯ. Чи надсилав вам Калиниченко заяву з проханням рекомендувати його для прийняття в члени так званої «Групи», якщо так, то коли саме і де знаходиться ця заява?
ВІДПОВІДЬ. Відповідати відмовляюсь.
ЗАПИТАННЯ. Під час обшуку 12 грудня 1977 року на квартирі вашого брата — Лук’яненка Олександра Григоровича — вилучені: рукописний документ під заголовком «Заява», що починається зі слів: «Ініціаторові Української Громадської групи сприяння виконання Гельсінських угод юристові Левку Лук’яненку…» і закінчується словами: «…Відданий тобі — економіст Віталій Калиниченко 15 жовтня 1977 року» та поштовий конверт з адресою відправника: «Васильківка на Дніпров, Щорса вул. 2, Калиниченко В. В.» і адресою отримувача: «м. Чернігів-19, вул. Рокоссовського, 41-б, ком. 41, Лук’яненку Левові Гр.», в якому знаходилась вказана «Заява». Ксерокопії цієї «Заяви», лицьової та зворотної частини поштового конверту вам пред’являються для ознайомлення.
Що ви можете показати з приводу цих документів?
ВІДПОВІДЬ. Я ознайомився з вищезазначеними документами, але ніяких пояснень щодо них давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. Допитаний 20 січня 1978 року як свідок по вашій справі Калиниченко В. В., якому була пред’явлена вищезазначена заява, поштовий конверт, вилучені під час обшуку у вашого брата — Лук’яненка Олександра Григоровича, показав, що автором, виконавцем та відправником пред’явленої йому «Заяви» в конверті є він. Він також пояснив, що цю заяву з проханням про прийняття його членом так званої «Групи» надіслав вам поштою 15 жовтня 1977 року. Показання свідка Калиниченка в цій частині вам оголошуються.
Що ви можете пояснити з приводу наведених показань свідка Калиниченка В. В.?
ВІДПОВІДЬ. Показання свідка Калиниченка Віталія Васильовича мені зрозумілі. Ніяких пояснень щодо його показань давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. Дайте показання, яким чином заява Калиниченка від 15 жовтня 1977 року, яка надійшла на вашу адресу в м. Чернігів, потрапила до вашого брата Лук’яненка Олександра Григоровича?
ВІДПОВІДЬ. Цю заяву в конверті я разом з іншими листами та документами передав братові для зберігання. Це могло бути десь в кінці жовтня 1977 року. При цьому я мав на увазі, що він не буде читати ті документи і листи, які я йому передав. Будь-яких інших пояснень щодо цього давати не буду.
ЗАПИТАННЯ. Як видно із змісту «Заяви» Калиниченка В. В. від 15 жовтня 1977 року, в ній зводяться наклепницькі вигадки на радянський державний та суспільний лад, зокрема стверджується, що в нашій країні провадяться нібито «безпідставні і незаконні арешти».
Дайте показання, з якою метою ви зберігали у своїй квартирі цей ворожий документ, який згодом передали своєму брату Лук’яненку Олександру Григоровичу.
ВІДПОВІДЬ. Відмовляюсь відповідати на це запитання.
Протокол пред’явлено обвинувачуваному для прочитання, але він від його прочитання відмовився. Після цього протокол йому оголошено слідчим. Лук’яненко підтвердив, що його відповіді на задані запитання записані правильно, підписати протокол відмовився.
Ст. слідчий слідчого відділу КДБ при РМ УРСР
капітан
(Санько)
З оригіналом звірено: Старший слідчий Слідвідділу КДБ при РМ Української РСР капітан
Санько
20 квітня 1978 р.
ПОСТАНОВА
про виділення матеріалів з кримінальної справи
м. Дніпропетровськ
15 березня 1980 року
Старший слідчий слідчого відділення Управління КДБ УРСР по Дніпропетровській області старший лейтенант ЛОБАЧ, розглянувши матеріали кримінальної справи № 69 по обвинуваченню КАЛИНИЧЕНКА Віталія Васильовича у скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 Ч. 2 КК УРСР, —
ВСТАНОВИВ:
Під час виїмки поштової кореспонденції в поштовому відділенні м. Києва 25 січня та 5 березня 1980 року на підставі постанови від 21 січня 1980 року про накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію СТУСА Василя Семеновича, що мешкає в місті Києві по вул. Чорнобильській № 13-а, кв. 94, були вилучені міжнародна телеграма з Лондона, яка надійшла на ім’я СТУСА В. С., а також лист СТУСА В. С. в адресу мешканки м. Москви ЛІСОВСЬКОЇ Ніни Петрівни. В телеграмі генеральний секретар англійського «Пен-клубу» сповіщає, що Іван СТУС підписав афідевіт 1 для В. СТУСА та його сім’ї. У листі до ЛІСОВСЬКОЇ СТУС на ряду з питаннями побутового характеру доводить повний текст своєї заяви до Прокуратури УРСР від 19 листопада.
