Між подіями жовтня 2008 р. та жовтня 2009 р. у столиці України відбувалися й інші акції на честь Бандери. 23 травня 2009 р. націоналісти у вишиванках і неофашистських костюмах, тримаючи плакати із зображенням Бандери й демонструючи фашистські салюти, вшанували пам’ять українського Провідника перед пам’ятником Ярославу Мудрому[2302]. О 18:00 1 січня 2009р. 2 тис. людей зі смолоскипами та прапорами партії «Свобода» пройшли Хрещатиком до Майдану Незалежності, де провели мітинг. Андрій Мохник, голова київської міської організації партії «Свобода», повідомив шанувальникам Бандери, що сучасні українські політики не можуть узяти на себе відповідальність за Україну, як це зробив Бандера, наказавши вбити Майнова й Перацького та проголосивши 1941р. українську державу. Він підкреслив, що нині Україні потрібен такий Провідник, як Бандера. Того ж дня партія «Свобода» провела аналогічні мітинги та демонстрації в Івано-Франківську, Харкові, Одесі, Луганську, Львові, Сімферополі, Володимирі-Волинському та Запоріжжі, а також у численних містах і селах, де до підготовки таких заходів нерідко долучалася місцева влада. Особливо популярними ці заходи були в селах. Майже третина жителів села (близько 2 тис. осіб) узяли участь в урочистих зборах у с. Велика Березовиця[2303].
У заходах 2009 р. часто брав участь онук Бандери Стівен. Його запрошували, як і в попередні роки, на відкриття пам’ятників, мітинги та ювілейні заходи як в Україні, так і в діаспорі[2304]. 26 грудня 2008 р. в Тернополі він звернувся до присутніх зі словами, що пишається тим, що народився в сім’ї Бандери та є онуком українського героя. На мітингу 1 січня 2009р. у Старому Угринові він нагадав, що його дідусь був «символом українського народу». Від імені родини Бандери він подякував організаторам за урочистості, а також надав слово іншим промовцям, зокрема лідеру праворадикально!' партії «Свобода» Олегу Тягнибоку[2305].
17 і 18 жовтня 2009 р. Стівен Бандера вшанував своєю присутністю ювілейні заходи в Мюнхені. О 14:00 першого дня мюнхенських святкувань кілька сотень прибічників Бандери з багатьох країн пройшли урочистою ходою до могили Бандери та поклали вінки. Вони тримали в руках червоно-чорні прапори ОУН(б), націоналістичні прапори та прапор партії «Свобода». Деякі учасники свята були в уніформі, наприклад члени СУМ і музиканти оркестру «Батурин» (Торонто), чия присутність підносила дух торжества військовою музикою. Біля могили кілька ораторів, зокрема Бандера-молодший і голова ОУН Стефан Романів, виголосили вітальні промови; священик відправив панахиду[2306].
Близько 19:00 того ж дня в залі мюнхенського Концертно-освітнього центру ім. Антона Фінгерле відбулися урочисті збори, де, після трансляції аудіозаписів промов знаних українських націоналістів (Бандери, Куцана й Романіва), виступили вокальні жіночі ансамблі членів СУМ (Велика Британія) та хору «Пролісок» (СУМ, Канада) в уніформі та вишиванках відповідно (іл.267). Промови та виступи відбувалися на сцені, яку прикрашав величезний портрет Провідника. У перерві між політичною й художньою частинами торжества присутнім представили нащадків Бандери (трьох чоловіків і п’ять жінок). Урочистості закінчилися святковою церковною службою, яку відслужили наступного дня[2307].
2009 р. подібні ювілейні зібрання відбулися в багатьох місцях діаспори. Так, 25 жовтня 2009 р. близько 400 осіб зібралися в Едмонтоні в Домі української молоді ім. Романа Шухевича (9615-153 Авеню). Зал прикрасили зображенням Діви Марії, закріпленим на хресті із жовто-блакитної тканини (на червоно-чорному тлі). По обидва боки композиції встановили українські та канадські прапори. Справа на сцені — величезний портрет Бандери з датами його життя. Над зображенням Богородиці розмістили золотистий тризуб. Подіум накрили червоно-чорною тканиною, а на її поверхні виклали тризуб[2308].
Урочистості розпочалися з панахиди, яку відслужили три священики. Ведучий заходу Роман Британ виклав присутнім націоналістичну версію історії України, зробивши це з певним відтінком мучеництва й таємничості. Загалом на сцені один за одним показали 15 номерів: артисти, одягнені в селянські сорочки та козацьке вбрання, виконали естрадні, народні та класичні пісні, що прославляли Бандеру; підлітки із СУМ (у світло-коричневій формі та краватках) виконали естрадні пісні про ОУН, УПА та Помаранчеву революцію (події листопада 2004р. — січня 2005 р., унаслідок яких президентом країни став В. Ющенко)[2309].
Богдан Тарасенко, який виступав після музичних номерів, процитував львівську промову Бандери 1936 р., у якій той, як відомо, розтлумачив польському суду, чому наказав ліквідувати велику кількість поляків, росіян та українців. Присутні також прослухали інтерв’ю Бандери, у якому він пояснював західним журналістам необхідність війни проти СРСР. Захід закінчився виступом Ігоря Броди, лідера Ліги українців Канади (Едмонтон). Він висловив занепокоєння тим, що сучасній Україні загрожує «Москва», і нагадав, що Бандера був тією людиною, яка могла захистити Україну від Росії. Наприкінці промови Брода назвав учасників та артистів «духовним народом» і подякував усім, хто прийшов на свято та допоміг воскресити пам’ять про Бандеру[2310].
Комеморації Бандери, які приурочили до подвійного ювілею, увінчалися наданням С. Бандері звання «Герой України» (Указ президента Ющенка від 20 січня 2010р.). На урочистій церемонії, присвяченій цій події, Ющенко вручив цю нагороду онуку Бандери Стівену. У короткій промові Бандера-молодший заявив, що йому виявили «велику, величезну честь» — Україна нарешті визнала «героїчний чин Степана Бандери і сотень тисяч українських патріотів, які полягли за цю державу»[2311]. Незабаром після того, як Віктор Янукович став президентом України, він пообіцяв президенту Росії Володимиру Путіну, що позбавить Бандеру цього звання; відповідне рішення Донецький окружний адміністративний суд ухвалив у квітні 2010р.[2312]
Пострадянські комеморації Бандери та ОУН-УПА вразили багатьох українських націоналістів і сприяли тому, що тисячі або, можливо, навіть мільйони українських патріотів повірили у велич Провідника та значущість «визвольного руху». Однак зовсім інакше ці заходи сприймали ті люди, чиїх родичів або знайомих переслідували або вбивали оунівці та партизани УПА. Бела Фельд була однією з таких людей. 1935 р. вона емігрувала до Палестини з польського м. Бережани. Сім’ю Бели вбили під час війни. 1997р. вона відвідала рідне місто в день Конституції України: «“…перед нами була хода. Багато хто був одягнений у національне українське вбрання. Якоїсь миті мені здалося, що на нас суне колона хрестоносців, готова напасти… Водночас я подивилася вгору й побачила деякі зі старих будинків навколо Ринку, де євреї жили й мали крамниці. Це було жахливо. Раптом я пригадала їх усіх. Я могла сказати вам, яка крамниця кому належала. А тепер євреїв більше не було”. Це поєднання українського натовпу, що відзначав свято, з минулими образами довоєнних єврейських Бережан надзвичайно вразили Белу». Поцікавившись долею Галини Дідик, яка була членом ОУН, Бела дізналася, що подруга її юності стала народним героєм. Белу запросили відвідати могилу Галини: «“Я ладна була втекти. Я не хотіла йти туди. Я була емоційно виснажена”. Вона не знала, як поводитися в такій ситуації. Вона пам’ятала, що… вцілілі євреї з Бережан, які приїхали до Ізраїлю після війни, говорили їй, що люди Бандери, члени українського підпілля, були найгіршими. “Я згадала Галину такою, якою вона була перед війною, перед усім цим. І раптом вона перетворилася на героя та мученицю, пов’язану з ім’ям Бандери. Я знала, що щось тут не так,’iz nisht git [це не добре]”. Бела ввічливо відмовилася від запрошення»[2313].
Провідник на фестивалях, у пабах, романах та в кіно
У пострадянській Україні культ Бандери набув ексцентричніших форм, ніж у діаспорі. Його поширювали не тільки вищезгадані історики, політики, ветерани й націоналісти, а й письменники, режисери, журналісти, організатори велосипедних турів, бізнесмени, які відкривали паби із символікою УПА, різні музичні гурти, які співали альтернативну музику на фестивалі «Бандерштат», організованому крайнім правим «Національним альянсом», та інші. Культ Бандери пропагували такі газети, як-от «Бандерівець» (видання ультранаціоналістичної воєнізованої організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, м. Дрогобич)[2314].
Неподалік Луцька (адмінцентру Волинської обл.) щорічно, з 2007 р., проводять фестиваль «Бандерштат» (іл.270). Назва якого, можливо, походить від музичного альбому «Ми — хлопці з Бандерштату» (1991) рок-гурту «Брати Гадюкіни». Учасники фестивалю приїздять сюди на кілька днів; на ніч залишаються в наметах. Вони слухають альтернативну музику та беруть участь у різних націоналістичних ритуалізованих заходах (зокрема, зустрічаються з ветеранами УПА). У програмі заходів — бутафорські бої (в «уніформі» УПА й НКВС) та перформанси. Приміром, під час одного фестивалю його гості створили своїми тілами величезне слово «БАНДЕРА», яке добре проглядалося навіть з висоти польоту літака. На святкування запрошують парамілітарні та неофашистські організації, які перед своїми наметами виставляють прапори із символом Wolfsangel (іл.272). На один з фестивалів організатори планували запросити онука Степана Бандери Стівена. Організовує захід «Національний альянс», заснований 2005 р. Основною діяльністю «Національного альянсу» є організація парамілітарних навчальних таборів і проведення факельних маршів. Представники цієї організації заявляють, що мета фестивалю — «піднесення національної ідеї у свідомості української молоді» та «увіковічнення образу Степана Бандери як національного символу»[2315].
2007р. у Львові (у підвалі багатоквартирного будинку XVI ст., що стоїть на пл. Ринок) відкрили паб-ресторан «Криївка», який спроектували як схрон УПА. Біля входу до паба стоїть чоловік у формі з гвинтівкою в руках. Кожного гостя закладу він вітає словами «Слава Україні!» Гість має відповісти «Героям Слава!» Інтер’єр паба складається з предметів побуту націоналістів, зокрема зброї, проте загалом паб має романтизовану й далеку від правди реалій УПА естетику. Такий образ нічого не повідомляє про насильство УПА, крім того, ускладнює розуміння умов перебування у схроні, яке насправді було украй складним, подеколи нестерпним. Його мешканці страждали від різних хвороб, упродовж декількох тижнів вони не змінювали білизни та одягу, внаслідок чого з’являлися воші[2316].
В одному із залів ресторану розміщено кілька гігантських плакатів, які популяризують гуманізований образ Бандери (світлини в родинному колі, з друзями; у шортах під час відпочинку на морі тощо). У меню закладу, окрім інформації про страви, назви багатьох з яких асоціюються з УПА, також розміщено ескізи криївок та фотографії вояків УПА (приміром, світлина легендарного командира УПА Дмитра Клячківського, який, як відомо, несе відповідальність за етнічну чистку на Волині). Певно, світлини Клячківського та інших партизанів УПА відтворили в меню задля того, щоби склалося враження, що ці люди споживали ті самі страви, які нині подають у «Криївці». Поміж наїдків пропонують «Сало кошерне по-гайдамацьки». Один з експонатів паба — гвинтівка. Будь-який гість, навіть дитина, може взяти її до рук, перезарядити, натиснути на спусковий гачок або просто погратися (зважаючи на все, відвідувачам намагаються натякнути, що гвинтівка раніше могла належати повстанцеві УПА)[2317].
