318. Пам’ятник Степану Бандері в с. Струсів Теребовлянського району Тернопільської обл.
319. Пам’ятник Степану Бандері Середній Березів Косівського району Івано-Франківської обл.
320. Пам’ятник Степану Бандері в м. Дрогобич Львівської обл.
322. Пам’ятник Степану Бандері в м. Бережани Тернопільської обл.
321. Пам’ятник Степану Бандері в с. Млинів Івано-Франківської обл.
323. Пам’ятник Степану Бандері в м. Кременець Тернопільської обл.
324. Пам’ятник Степану Бандері в м. Чортків Тернопільської обл.
325. Памятник Леніну в м. Львів (радянська листівка). Установлений у 1952 році, демонтований у 1990 році.
326. «Монумент бойової слави Радянських Збройних Сил», м. Львів. Установлений у 1970 році, у 2021 році повністю демонтований.
327. Пам’ятник, в основі композиції якого використано образ дітей, нібито жертв УПА (у 2008 році скульптуру прибрано з композиції).
328. Меморіал громадянам Польщі, які загинули на південно-східних околицях [кресах] у 1939—1947 роках від рук ОУН, Вроцлав, Польща.
329. Пам`ятник жертвам ОУН-УПА в м. Луганськ, відкритий 8 травня 2010 року.
330. Пам’ятний знак УПА в м. Харків. Установлений у 1992 році, знищений невідомими у 2013 році.
331. «Постріл у спину» — монумент на спогад про радянських громадян, які загинули від рук українських націоналістів. Установлений у 2007 році на Радянській площі м. Сімферополь.
332. Пам’ятний знак жертвам ОУН-УІІЛ. Установлений у м. Сватове Луганської обл. у 2008 році, знищений (імовірно) у 2014 році.
333. Клавдія Груздо, уродженка м. Сватове Луганської обл., учителіка російської мови та літератури, убита націоналістами в 1950 році в с. Запитів Кам’янка-Ьузького району Львівської обл.
334. Статуя Діви Марії (покровительки, як вважається, українських воїнів і, зокрема, УПА), установлена впритул до пам’ятника радянським воїнам у с. Славське Львівської обл.
335. Пам’ятник Сталіну в м. Запоріжжя, відкритий у 2010 році, підірваний 31 грудня 2011 року.
336. Символічна могила С. Бандери біля будинку-музею в с. Старий Угринів.
337. Могила Степана Бандери в Мюнхені.
Примечания
1
Ian Kershaw, Hitler 1889—1936: Hubris (New York: W. W. Norton & Company, 2000), xxvi.
2
Aristotle Kallis, “Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’: Weber’s Model of ‘Charismatic Domination’ and Interwar European Fascism,” Totalitarian Movements and Political Religions, Vol. 7, No. 1 (2006): 25.
3
Kallis, Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’, 25—26.
4
Albert Bergesen, “Die rituelle Ordnung,” в Ritualtheorien. Ein einführendes Handbuch, eds. Andrea Belliger and David J.Krieger (Opladen: Westdeutscher Verlag, 1998), 50—51.
5
Про прославляння вождя після смерті див.: Sergio Luzzatto, The Body of II Duce: Mussolini 's Corpse an the Fortunes of Italy (New York: Metropolitan Books, 2005).
6
Heidi Hein-Kircher, “Führerkult und Führermythos. Theoretische Reflexionen zur Einführung,” в Der Führer im Europa des 20. Jahrhunderts, ed. Benno Ennker and Heidi Hein-Kircher (Marburg: Verlag Herder-Institut, 2010), 3.
7
Emilio Gentile, “Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator,” Charisma and Fascism in Interwar Europę, ed. Roger Eatwell, Stein Ugevlik Larsen, and Antonio Costa Pinto (London: Routledge 2007), 125.
8
Цит. за: Ian Kershaw, The ‘Hitler Myth'. Image and Reality in the Third Reich (Oxford: Claren don Press, 1987), 27.
9
Kurt Sontheimer, Antidemokratisches Denken in der Weimarer Republik (Munich: Nymphenburg er Verlagshandlung, 1962), 273, цит. за: Ian Kershaw, The ‘Hitler Myth', 19.
10
Gentile, Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator, 113.
11
Kallis, Fascism, ‘Charisma’ and ‘Charismatisation’, 29.
12
Kershaw, The ‘HitlerMyth’, 19.
13
Roger Eatwell, “Concept and Theory of Charismatic Leadership,” в Charisma and Fascism, ed. Eatwell, 13.
14
Gentile, Mussolini as the Prototypical Charismatic Dictator, 114, 117, 119, 127.
15
Масарик не був ні фашистом, ні авторитарним диктатором, але його харизма лягла в основу культу, що допоміг легітимізувати існування Чехословаччини. Див. Andrea Orzoff, “The Husbandman: Tomäs Masaryk’s Leader Cult in Interwar Czechoslovakia,” Austrian History Yearbook 39 (2008), 121-37.
16
Про культ Пілсудського див.: Heidi Hein, Der Piłsudski-Kult und seine Bedeutung für den pol nischen Staat 1926—1939 (Marburg: Verlag Herder Institut, 2002).
17
Про культи особи в Європі й харизматичних лідерів див.: Roger Eatwell, Stein Ugevlik Lars— en, and Antonio Costa Pinto, ed., Charisma and Fascism in Interwar Europę (London: Rout-ledge 2007); Benno Ennker and Heidi Hein-Kircher, Der Führer im Europa des 20. Jahrhunderts (Marburg: Verlag Herder-Institut, 2010); Bernd J. Fischer, ed., Balkan Strongmen. Dictators and Authoritarian Rulers of South Eastern Europę (West Lafayette: Purdue UP 2007).
18
Christopher Flood, Political Myth: A Theoretical Introduction (New York: Garland Publishing. Inc., 1996), 164; Yves Bizeul, “Theorien der politischen Mythen und Rituale,” в Politische Mythen und Rituale in Deutschland, Frankreich und Polen, ed. Yves Bizeul (Berlin: Duncker & Humboldt, 2000), 18.
19
Clifford Geertz, The Interpretation of Cultures (New York: Basis Books, 1973), 218-20; Bizeul, Theorien der politischen Mythen, 16—17.
20
Anton Grabner-Haider, Ideologie und Religion. Interaktion und Sinnsysteme in der modernen Gesellschaft (Vienna: Herder, 1981), 23—31; Flood, Political Myth, 26. З цього питання також див.: Hubert Schleichert, Wie man mit Fundamentalisten diskutiert, ohne den Verstand zu verlieren. Ajyl 3 emo Anleitung zum subversiven Denken (Munich: C.H. Beck, 1997).
21
Geertz, Interpretation of Cultures, 219. Цит. у пер. O.B. Барсукова, А.А. Борзунова, Г.М. Да— шевського, Е.М. Лазарева, В.Г. Ніколаєва за виданням К. Гірца, «Інтерпретація культур», М.: РОССПЕН, 2004.
22
Тепу Eagleton, Ideology. An Introduction (New York: Verso, 1991), 43—44.
23
John A. Armstrong, Ukrainian Nationalism (New York: Columbia University Press, 1963), 280.
24
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20.
25
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20; Carlton Joseph Huntley Hayes, The Historical Evolution of Modern Nationalism (New York: The Macmillan Company, 1950), 167.
26
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20.
27
Ibid, 22.
28
John Armstrong, “Collaborationism in World War II: The Integral Nationalist Variant in Eastern Europę,” The Journal of Modern History, Vol. 40, No. 3 (1968): 400.
29
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 20. Про Шарля Moppaca та інтегральний націоналізм див. Steve Bastow, “Integral Nationalism,” в World Fascism: A Historical Encyclopedia, ed. Cyprian P. Blamires (Santa Barbara, CA: ABC—CLIO, 2006), 1:338.
30
Constantin Iordachi, “Comparative Fascist Studies. An Introduction,” в Comparative Fascist Studies. New Perspectives, ed. Constantin Iordachi (London: Routledge 2009), 1.
31
Iordachi, Comparative Fascist Studies, 16; Kevin Passmore, Fascism. A Very Short Introduction (Oxford: Oxford University Press, 2002), 10; Amd Bauerkämper, Die "radikale Rechte" in Großbritanien (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1991), 13—15, 143; Roger Eatwell, “Introduction: New Styles of Dictatorship and Leadership in Interwar Europę,” в Charisma and Fascism, ed. Eatwell, xxi.
32
Samuel Huston Goodfellow, “Fascism as a Transnational Movement: The Case of Inter-War Al— sace,” Contemporary European History Vol. 22, No. 1 (2013): 93; Philip Morgan, Fascism in Europę, 1919—1945 (London: Routledge, 2003), 168.
33
Stanley G. Payne, “Fascism and Communism,” Totalitarian Movements and Political Religions Vol. 1, No. 3 (2000): 115; Stanley G. Payne, “Soviet anti-fascism: Theory and practice, 192145,” Totalitarian Movements and Political Religions Vol. 4, No. 2 (2003): 1-62; Leonid Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie. Die Auseinandersetzung der Komintern mit Faschismus und Nationalsozialismus 1921—1935 (Stuttgart: Deutsche Verlags Anstalt, 1984).
34
Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 109-11.
35
Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 137; Payne, Soviet anti-fascism, 10, 15.
36
Georgi Dimitroff. The United Front Against War and Fascism: Report to the Seventh World Con— gress of the Communist International 1935 (New York: Gama, 1974), 7.
37
Stanley G. Payne, A History of Fascism 1914—1915 (London: University College London, 1995), 123-25.
38
Iordachi, Comparative Fascist Studies, 7—8; Daniel Ursprung, “Faschismus in Ostmittel— und Sd— dosteuropa: Theorien, Ansätze, Fragestellungen,” in Der Einfluss von Faschismus und Nationalsozialismus auf Minderheiten in Ostmittel— und Sudosteuropa, ed. Mariana Hausleitner and Harald Roth (Munich; IKGS-Verlag, 2006), 12—13; Payne, A History of Fascism, 128.
39
Hanna Arendt, The Origins of Totalitarianism (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1951); Zbigniew Brzeziński and Carl Joachim Friedrich, Totalitarian Dictatorship and Autocracy (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1956). Див. також Fuks, Entstehung der kommunistischen Faschismustheorie, 12; Iordachi, Comparative Fascist Studies, 29—32.
40
Emst Nolte, Der Faschismus in seiner Epoche (Munich: Piper, 1963); Eugen Weber, Action Franęaise: Royalism and Reaction in Twentieth Century France (Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1962); Varieties of Fascism. Doctrines of Revolution in the Twentieth Century (Princeton, NJ: Van Nostrand, 1964). Перший випуск Journal of Comparative History був присвячений фашизму. Див. Journal of Comparative History Vol. 1, No. 1 (1966).
41
Про міждержавні фашистські рухи і режими див.: Amd Bauerkämper, “Transnational Fas cism: Cross-Border Relations between Regimes and Movements in Europę, 1922—1939,” East Central Europę 37 (2010): 215-16, 236.
42
Про дебати і критику нового консенсусу і теорії фашизму Гріффіна див.: Roger Griffin, Wer ner Loh, and Andreas Umland, ed., Fascism Past and Present, West and East. An International Debate on Concepts and Cases in the Comparative Study of the Extreme Right (ibidem-Verlag: Stuttgart, 2006).
43
Robert Paxton, “The Five Stages of Fascism,” The Journal of Modern History Vol. 70, No. 1. (1998): 11—12. Про різницю між фашистським рухом і фашистським режимом див.: Aristotle А. Kallis, “The ‘Regime-Model’ of Fascism,” in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 217. Деякі інші дослідники фашизму, такі як Вольфганг Віпперман, дотримувалися думки, що надранній фашистський режим з’явився в Другій імперії Луї-Наполеона між 1849 і 1852 роками. Таку інтерпретацію запропонували Август Тальгеймер і Отто Бауер. Див. Раупе, А History of Fascism, 125-26. Про Вольфганга Віппермана див. Wolfgang Wippermann, Faschismus: Eine Weltgeschichte vom 19. Jahrhundert bis heute (Darmstadt: Primus, 2009), 16—21.
44
Roger Griffin, The Nature of Fascism (London: Printer, 1991), 26. Пізніше Гріффін розширив своє визначення, назвавши фашизм «революційною формою націоналізму, що по суті протистоїть натиску “декадансу” й спрямований на мобілізацію всіх “здорових” соціальних і політичних сил з метою національного відродження, — проект, який включає в себе регенерацію (палінгенезис) як політичної, соціально-етичної культур, що лежать в його основі». Див.: Roger Griffin, “General Introduction,” in Fascism. Critical Concept in Political Science, ed. Roger Griffin and Matthew Feldman (London: Routledge, 2004), 1:6.
45
Roger Griffin, “General Introduction,” in International Fascism: Theories, Cases, and the New Consensus, ed. Roger Griffin (Oxford: Oxford University Press, 1998), 2.
46
Emst Nolte, Die Krise des liberalen Systems und die faschistischen Bewegungen (Munich: Piper, 1968), 385.
47
Roger Eatwell, “The Nature of ‘Generic Fascism’. The ‘fascist minimum’ and the ‘fascist ma trix,”’ in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 137.
48
Гріффін пізніше доповнив свою концепцію фашизму запереченнями й негативними цінно стями. Див. Iordachi, Comparative Fascist Studies, 118-24.
49
Payne, A History of Fascism, 14.
50
Ibid, 5, 14—15.
51
Ian Kershaw, “Hitler and the Uniqueness of Nazism,” in Comparative Fascist Studies, ed. Iordachi, 241.
52
George L. Mosse, The Fascist Revolution. Toward a General Theory of Fascism (New York: H. Fertig, 1999), x-xi.
