181
Mazur, Życie polityczne, 123; Мірчук, Нарис історії ОУН, 51.
182
Mick, Kriegserfahrungen, 413. На 17 вересня 1939 року тільки в концтаборі Березі-Картузь— кій нараховувалось 4500 українських в’язнів. Пор. Ireneusz Polit, Miejsce odosobnienia w Berezie Kartuskiej (Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2003), 120.
183
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 954.
184
Ibid, 932.
185
Mazur, Życie polityczne, 139.
186
3 1935 року Мудрий був лідером УНДО. Паньківський був членом УНДО, до Першої сві тової війни навіть служив в Імперській раді Австрії як представник консервативно-демократичної Української національно-демократичної партії (УНДП), див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 1010-11; Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 17.
187
Стахів, Крізь тюрми, 55—56.
188
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 891—905, 932-33, 940.
189
Ibid, 547-57.
190
“Nasza walka, jej cele drogi i metody,” липень 1931, ЦДІАЛ ф. 205, on. 46, cnp. 1033, 13.
191
Про ворогів України див. “Хто нам ворог?” Сурма, серпень-вересень 1928, 1—2. Про УНДО та її стосунки з ОУН, а також про стосунки Шептицького з ОУН, див. Szumiło, Ukraińska Reprezentacja, 30, 32—33, 43, 104, 177, 184-85. Про співпрацю між ОУН і УНДО див. Andrzej A. Zięba, Lobbing dla Ukrainy w Europie międzywojennej. Ukraińskie Biuro Prasowe w Londynie oraz jego konkurenci polityczni (do roku 1932) (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2010), 359-61.
192
Про концепцію перманентної революції див. “Перманентна революція,” Сурма, 37, № 10 (1930): 4—7. Про концепцію національної революції див. Микола Сціборський, “Передпо-силка національної революції», Розбудова націїі, 54—55, № 7—8 (1932): 161-69.
193
Про концепцію перманентної революції, революційні плани, орієнтації на польських повстанців XIX століття й еклектичний стиль ОУН див. у «Перманентна революція», Сурма, 37, № 10 (1930): 4—7. Про фашистські, антисемітські і расистські компоненти ідеології ОУН, а також про природну й автентичну якість нації див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 571—603; Брудер, “Den ukrainischen Staat”, 39—47; Carynnyk, Foes of our rebirth.
194
Осип Бойдуник, “Як дійшло до створення Організації Українських Націоналістів,” в Свген Коновалець та його доба, за редакцією Юрія Бойка (Мюнхен: Цицерон, 1974), 359.
195
Władysław Żeleński, Akt oskarżenia przeciwko Stefanowi Banderze, Mikołajowi Łebedowi, Darji Hnatkiwskiej, Jarosławowi Karpyncowi, Mikołajowi Klymyszynowi, Bohdanowi Pidhajnemu, Iwanowi Malucy, Jakóbowi Czornijowi, Eugenjuszowi Kaczmarskiemu, Romanowi Myhalowi, Katerzynie Zaryckiej, oraz Jarosławowi Rakowi, Warsaw, 2 October 1935 (видано як брошура), 83.
196
Про інформаторів в ОУН див. “Proces о zamordowanie ministra Pierackiego. Zeznania komisarza Dugiełło,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 7. Одним із найважливіших інформаторів в ОУН був Ярослав Барановський. Див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 566.
197
Данило Шумук, За східним обрієм (Париж, Смолоскип, 1974), 12—24.
198
Р. Лісовий, Розлам в ОУН: Критичні нариси з нагоди двадцятиріччя заснування ОУН (Б.м.: Видавництво Україна, 1949), 38—40; Golczewski, Die Kollaboration in der Ukraine, 162.
199
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 561.
200
Про життя членів УВО в Берліні, див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 448, 745-46.
201
Климишин, В поході, 1:22.
202
Мірчук, Нарис історії ОУН, 49—50; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 456; Богдан Каза— нівський, Шляхом легенди: Спомини (Лондон: Українська видавнича спілка, 1975), 15—20.
203
Допит Ярослава Макарушки, 25 лютого 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, on. 1, спр. 8, од. 76, 145-46.
204
Про інтеграцію в ОУН дітей з восьмирічного віку див. “Proces о zamordowanie ś. р. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6.
205
Мірчук, Нарис історії ОУН, 85—86; Golzewski, Deutsche und Ukrainer, 550-61, 564-68, 677.
206
Зиновій Книш, Дух, що тіло рве до бою (Вінніпег: О.Д.У., 1951), 193-94.
207
Про Лігу українських фашистів див. Олександр Панченко, Микола Лебідь: життя, діяль ність, державно-правові погляди (Кобеляки: Кобеляки, 2001), 15. Про привітання див. Святослав Липовецький, Організація Українських Націоналістів (бандерівці): фрагменти діяльності та боротьби (Київ: Українська видавнича спілка, 2010), 14.
208
Допит Ярослава Макарушки, 25 лютого 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 145-46.
209
Мірчук, Степан Бандера, 14, 18; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 560.
210
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 564-65.
211
Лісовий, Розлам в ОУН, 38—40; Golczewski, Deutsch e und Ukrainer, 567-68; Żeleński, Akt oskarżenia, 96-100.
212
Andrij Mel’nyk, “An Seine Excellenz Reichsaussenminister von Ribbentrop,” 2 May 1939, R 104430/1-2, PAAA. Див. також Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 934.
213
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 943-44.
214
“Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 76.
215
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 567-6%; Євген Врецьона, “Мої зустрічі з полковником,” в Євген Коновалець, ред. Бойко, 476.
216
Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 301-11, 314, 326-28, 332-37.
217
Про замахи й акти вбивства див. ”Wyrok,” ЦДІАЛ, ф. 205, спр. 3125, 33—35; Żeleński, Akt oskarżenia, 54—56; Snyder, Sketches from a Secret War, 157; Alexander J. Motyl, “Ukrainian Nationalist Political Violence in Inter-War Poland, 1921—1939,” East European Quarterly Vol. XIX, No. 1 (1985): 50, 55; Мірчук, Нарис історії ОУН, 28, 32; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 441, 444-45. Про вбивства польських та українських політиків і політичних діячів див. “Ukraińska Organizacja Wojskowa. Warszawa 30.11.1934,” AAN, MSZ, syg. 9377, 30—31. Про вбивство Івана Бабія див. “Komunikat Nr. 7,” AAN, MSZ, syg. 5316, 95—97; “Proces o zamordowanie ś. p. ministra Br. Pierackiego,” Gazeta Polska, 20 November 1935, 6. Детальніше про замах на Генрика Юзевського див.: Степан Шухевич, Моє життя: Спогади (Лондон: Українська видавнича спілка, 1991), 460-61. Про вбивство члена ОУН Марії Ковалюк і студента юридичного факультету Володимира Мельника див. Кость Пань-ківський, Роки німецької окупації (Нью-Йорк: Життя і мислі, 1965), 141. Про вбивство Бачинського див. Допит Романа Мигаля, 21 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 274-75, 283-84, 287-88.
218
Potocki, Polityka państwa, 68—95; Motyka, Ukraińska partyzantka, 56—57; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 435, 561-63; Zięba, Lobbing dla Ukrainy, 368-86, 638.
219
Motyl, Ukrainian Nationalist Political Violence, 50. Про Мірчука див. частину 9.
220
Максим Гон, Із кривдою на самоті: Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935—1939), 154.
221
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 434-35.
222
“Sprawozdanie z przejawów ruchu nielegalnego /UWO-OUN/ w Malopolsce Wschodniej i na Wołyniu za rok 1937,” 9 June 1938, CAW, MSW, Wydział Bezpieczeństwa, Referat Ukraiński, VIII.72.1., цитується за: Snyder, The Life and Death, 83—84.
223
Про фінанси УВО й ОУН див. “Proces о zamordowanie… Fundusze organizacji,” Gazeta Polska, Warsaw, 13 December 1935, 6; Żeleński, Akt oskarżenia, 58, 61—63; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 272-77. Про співпрацю з Литвою див. “Dokumenty dotyczące działalności OUN i UWO wśród ludności ukraińskiej w USA i Kanadzie, oraz pomocy udzielanej przez Rząd litewski terrorystom ukraińskim,” AAN, MSZ, syg. 5317, 8-21; “Społeczeństwo ukraińskie wobec mordesrstwa ministra Pierackiego,” AAN, MSZ, syg. 5317, 48—49; Władysław Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego (Paris: Instytut Literacki, 1973), 36—39. Про співпрацю з Чехословаччиною див. “Społeczeństwo ukraińskie wobec mordesrstwa ministra Pierackiego,” AAN, MSZ, syg. 5317, 51—52; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 39. Про співпрацю з Німеччиною (абвером) і джерела фінансування ОУН див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 438-54, 610, 623-28, 632, 661-67, 694-96, 700, 740-44, 767-70. Про УАВВ і УНФ див. Orest T. Martynovych, “Sympathy for the Devil: The Attitüde of Ukrainian War Veterans in Canada to Nazi Germany and the Jews, 1933—1939,” в Reimaging Ukrainian Canadians: History, Politics, and Identity, ed. Rhonda L. Hinther and Jim Mochoruk (Toronto: University of Toronto Press, 2010), 181. Про співпрацю з британською розвідкою див. повідомлення від невідомого шпигуна з Італії, 5.11.1936, РГВА ф. 308, оп. З, д. 379, 82; Kim Philby, Му Silent War (St. Albans: Panther, 1973), 145.
224
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 688-90, 740-44, 752-54, 763, 767-70, 772-73; Polit, Miejsce odosobnienia, 17; “Min. Goebbels w grodzie podwawelskim,” Illustrowany Kurier Codzienny, 17 June 1934, 1.
225
Про візит Лебедя до Павелича і про табір усташів в Італії див. Допит Івана Малюци, 15 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 164. Про парамілітарний тренувальний табір ОУН і усташів на Сицилії див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 580-81, 741. Про зустріч у Берліні див. Lucyna Kulińska, Działalność terrorystyczna i sabotażowa nacjonalistycznych organizacji ukra-ińskich w Polsce w latach 1922—1939 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2009), 149.
226
Олександр Зайцев, “Дефіляда в Москві та Варшаві: ‘Воєнна доктрина українських націо налістів’ Михайла Колодзінського”, Україна Модерна, 6 жовтня 2012, URL: http://www. uamodema.com/event/186.
227
Олександр Зайцев, “Війна як продовження політики. Посівнич Микола. Воєнно-політична діяльність ОУН у 1929—1939 роках. Львів, 2010, Україна Модерна, 18 (2010): 235-45.
228
Зиновій Книш, Перед походом на схід. Спогади і матеріяли до діяння Організації україн ських націоналістів в 1939—1941 роках (Торонто: Sribna surma, 1959), 63.
229
Про співпрацю між ОУН і усташами див. Допит Івана Малюци, 15 грудня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 162; “Proces о zamordowanie… Kontakt z terorytsami chorwackimi,” Gazeta Polska, 4 December 1935, 6. Паралельні звіти про два судові процеси див. “Процес хорватських революціонерів,” Діло, 20 листопада 1935, 1, і “Загальні враження нашого кореспондента,” Діло, 20 листопада 1935, 7. Про вбивство короля Олександра І і Луї Барту див. Amd Bauerkämper, Der Faschismus in Europa 1918—1945 (Stuttgart: Reclam, 2006), 160; Payne, A History of Fascism, 406.
230
Про брата Бандери та інших українських студентів, що проживали у Римі див. повідомлен ня невідомого шпигуна з Італії, 20.1.1936, РГВА ф. 308, оп. З, д. 379, 2, 7; “Załącznik do pisma Nr. P. III. 85 l-b/55/36 do Ambasady R.P. w Rzymie,” AAN, MSZ, Ambasada w Rzymie, 131-33; Степан Бандера, “Мої життєписні дані,” в Перспективи української революції, ред. Василь Іванишин (Дрогобич: Відродження, 1999), 11. Про Олександра і про Сицилію див. Василь Яшан, “Полковник Михайло Колодзінський,”_в Городенщина. Історично-мемуарний збірник, за редакцією Михайла Марунчака (Нью-Йорк: Наукове товариство імені Шевченка, 1978), 636-38.
231
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 520-41, 728-58, 777-84, 787, 791.
232
“Як балакати з чужинцями про Україну?” Український вісник 11,3 (1938), 4—5, цитується за Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 783.
233
Martynowych, Sympathy for the Devil, 177-78, 181, 199.
234
Karol Grünberg and Bolesław Sprengel, Trudne sąsiedztwo. Stosunki polsko-ukraińskie w X—XX wieku (Warsaw: Książka i Wiedza, 2005), 355, 392-93.
235
Дмитро Донцов, “Наші цілі,” Літературно-науковий вісник, 1, 1 (1922): 4, цитується за Motyl, The Turn to the Right, 70.
