236
Михайло Сосновський, Дмитро Донцов: Політичний портрет (Нью-Йорк: Trident Interna tional, 1974), 167-68, 236-39, 375-80; Motyl, Tum to the Right, 78. Про Ленкавського і про Декалог ОУН див. Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 597.
237
Про поняття аморальності в Донцова див. Дмитро Донцов, Націоналізм (Львів: Нове Жит тя, 1926), 194—200. Про ідеологію Донцова загалом див. Motyl, The Tum to the Right, 6185; Stryjek, Ukraińska idea narodowa, 110-90.
238
Донцов, Націоналізм, 11.
239
Motyl, The Turn to the Right, 76.
240
Донцов, Націоналізм, 28, 33.
241
Тарас Курило, Джон-Пол Химка, “Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Во лодимира В’ятровича,” Україна Модерна, Вип. 13, № 2 (2008): 264. Див. також Stryjek, Ukraińska idea narodowa, 118-19, 132, 139-40, 143-51; Motyl, The Turn to the Right, 68, 7185.
242
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 274. Частина 1 книги Муссоліні The Doctrine of Fascism була написана Джованні Джентіле.
243
Михайло Островерха, Муссоліні. Людина і чин (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934); Рос тислав Ендик, Адольф Гітлер (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934). 1937 року бібліотека Вістника опублікувала біографію Франсіско Франко. Див. R. Kerch, Франко — вождь іспанців (Львів: Книгозбірня Вістника, 1934). Див. також Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 582-84.
244
Лев Ребет, Світла і тіні ОУН (Мюнхен: Український самостійник, 1964), 47.
245
Володимир Левинський, Ідеолог фашизму (Львів: 1934), 28. Див. також Carynnyk, Foes of our rebirth, 318.
246
Ігор Вірлий, Наші часи (Львів: Накладом В. Кунанца, 1935), 16—17, цит. за Гон, Із кривдою, 119.
247
А. В. Кентій, Нарис історії Організації українських націоналістів (1929—1941) (Київ: Ін ститут Історії України, 1998), 30.
248
Відповідальність Петлюри, мабуть, має обмежений характер за численні погроми, що вчи нили війська, якими він командував. Див. Henry Abramson, A Prayer for the Government: Ukrainians and Jews in Revolutionary Times, 1917—1920 (Cambridge: Harvard University Press, 1999), 134-39.
249
Дмитро Донцов, “Симон Петлюра”, в Літературно-науковий вісник Т. 7—8, № 5, (1926), 326-28, цит. за Carynnyk, Foes of our rebirth, 319.
250
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 504. Про постанови див. “Постанови П-го Великого Збору Організації Українських Націоналістів,” ЦДАГО ф. 1, оп. 23, спр. 926, 192-93.
251
“Komunikat informacyjny Nr. 19 о działalności O.U.N.-U.W.O. za czas od 3 do 13.VI. 1936r.,” AAN, MSZ, syg. 5318, 265; Гон, Із кривдою, 103.
252
Володимир Марганець, Жидівська проблема в Україні (Лондон, 1938), 2, 8, 10, 11, 13—15.
253
Гон, Із кривдою, 152.
254
Там само. 102, 152.
255
Там само. 97, 157. УНДО стверджувало це в публікації в Свобода, 18 жовтня 1936, 12.
256
Carynnyk, Foes of our rebirth, 321-22.
257
Mykola Stsibors’kyi, Natsiokratiia (Paris, 1935), 56, 72—73, 82, 105, 107, 109, 114, 116.
258
“Нарис проекту основних законів конституції Української держави,” ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 7, 2, 2в, 7, 7в.
259
Мірчук, Нарис історії ОУН, 447-53; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 943-44. Про судові процеси див. частину 3.
260
Snyder, The Red Prince, 194—201. Про Паліїва див. Олег Купчинський, ред., Дмитро Паліїв. Життя і діяльність (Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2007).
261
Letter of the Society of Fascist Studies (Tovarystvo fashyzmoznavstva) to Dmytro Dontsov, De— cember 1935, Dmitro Dontsov Archives, BN, Mf 82672, 412.
262
Коваль, Герой, що не зміг, 9.
263
Олег Шаблій, “Передмова,” в Степан Рудницький, Чому ми хочемо самостійної України, ред. Л.М. Гарбарчук (Львів: Світ, 1994), 8.
264
Stepan Rudnyts’kyi, Ukraine. The Land and Its People. An Introduction to Its Geography (New York: Ukrainian Alliance of America, 1918), 12.
265
Rudnyts’kyi, Ukraine. The Land and Its People, 161-62.
266
Ibid, 162.
267
Рудницький, Чому ми хочемо, ред. Гарбарчук, 39.
268
Степан Рудницький, “До основ українського націоналізму,” в Чому ми хочемо, ред. Гар барчук, 299. Про вплив ідей Рудницького на ідеологію ОУН та політику геноциду УПА див.: Per Anders Rudling, Eugenics and racial anthropology in the Ukrainian radical nationalist tradition, in: Science in Context 32 (2019): 67—91; Grzegorz Rossoliński-Liebe, Racism and Modem Antisemitism in Habsburg and Russian Ukraine. A Short OverView, in: Raul Cärstocea und Eva Koväcs, eds., Modern Antisemitisms in the Peripheries. Europę and its Colonies, 1880—1945, (Vienna: New Academic Press, 2019), 133—159.
269
Микола Суховерський, Мої спогади (Київ: Смолоскип, 1997), 50.
270
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 544; Christopher Gilley, A simple question of ‘pragma-tism ’?: Sovietophilism in the West Ukrainian emigration in the 1920s (Koszalin: Koszalin Institute of Comparative European Studies, 2006), 4.
271
Мірчук, Нарис історії ОУН, 344.
272
Див. обкладинку газети Гомін України в Мірчук, Нарис історії ОУН, 365.
273
Див. “Боротьба хорватів за свободу,” Сурма 75—76, № 1—2 (1934): 7—9.
274
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 276-79; Паньківський, Роки німецької окупації, 140.
275
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 279.
276
Митрополит Андрій Шептицький, “Слово до Української молоді,” Львів, 1932, в Твори мо рально-пасторальні (Рим: Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи, 1978), 104-8.
277
“Proces о zamordowanie… Pytania adwk. Horbowyja,” Gazeta Polska, 13 December 1935, 6.
278
Shekhovtsov, By Cross and Sword, 280.
279
Микола Конрад, Націоналізм і католицизм (Львів: Мета, 1934), 45.
280
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598; Паньківський, Роки німецької окупації, 142.
281
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598.
282
Міхновський, Самостійна Україна, 43.
283
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 598-99; Мірчук, Нарис історії ОУН, 106-9.
284
“Марш боєвиків,” Сурма 28—29, 1—2 (1930): 1. Про культ політики війни і смерті див. “Вій на, воєнний стан і єдиний провід,” Сурма 47, № 8 (1931): 1—2; “Не вбивайте бойового духа Нації,” Сурма 74, № 12 (1933): 1—4.
285
Про поняття героїв і мучеників див. Laleh Khalili, Heroes and Martyrs of Palestine: The Poli tics of National Commemoration (Cambridge: Cambridge University Press, 2007).
286
Шухевич, Моє життя, 322-26; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 438-40.
287
Про вшанування героїчної самопожертви Басараб, див., наприклад: “Пам’яті Ольги Баса— рабової,” Сурма 17—18, № 2—3 (1929): 7; “У шосту річницю,” Сурма 30, № 3 (1930): 1; “В сьому річницю,” Сурма 42, № 3 (1931): 1—2.
288
12 лютого 1933 року у церковній панахиді за Ольгою Басараб, що відбулася у соборі Св. Юра у Львові, взяли участь близько 2,000 осіб, див. “Рапорты следственного отдела о деятельности политических партий и организаций, а также об уголовных преступлениях за 1933 г.,” ДАЛО ф. 121, оп. 3, спр. 844, 68.
289
“Боевики!” (некролог) и “Городок Ягелонський,” Сурма 62, № 12 (1932): 1—8; Żeleński, Zabójstwo ministra Pierackiego, 40; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 28689; Мірчук, Нарис історії ОУН, 232-35.
290
“Рапорты следственного отдела о деятельности политических партий и организаций, а также об уголовных преступлениях за 1933 г.,” 8, 11, 13, 47, 74—75, Tl, 97; Остап Грицай, “Два хлопці гинуть за Україну,” Розбудова нації 60—61, № 1—2 (1933): 1—3; “Із Української Голготи,” Сурма 67, № 5, 1933: 1; Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 289. Про погрози ОУН на адресу греко-католицьких священників див. Żeleński, Akt oskarżenia, 53.
291
“Рапорты следственного отдела…," 100.
292
Петро Арсенич і Тарас Федорів, Родина Бандерів. До 90-річчя від дня народження та 40-річчя трагічної смерті провідника ОУН Степана Бандери (1909—1959) (Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1998), 5, 7, 10—11, 18—20. Точно не відомо, коли і за яких обставин помер Богдан. Найпевніше, він був убитий між 1941 і 1944 роками.
293
Арсенич, Родина Бандерів, 7; Бандера, Мої життєписні дані, 2.
294
Бандера, Мої життєписні дані, 1—2.
295
Бандера, Мої життєписні дані, 3. Про ОВКУВ и СУНМ див. Мірчук, Нарис історії ОУН, 49-50; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 552-53; “Proces o zamordowanie… Plast i tuch,” Gazeta Polska, 17 December 1935, 6. Про Охримовича в Червона калина див. Посівнич, Степан Бандера — життя, присвячене свободі, П. Про Бандеру в СУНМ див. Мірчук, Степан Бандера, 16. Про «Пласт» див. Wysocki, Organizacja Ukraińskich Nacjonalistów, 133. Про вступ Бандери в УВО див. Paul Stepan Pirie, “Unraveling the Banner: A Biograph-ical Study of Stepan Bandera,” MAthesis, University of Alberta, 1993, 23; Бандера, Мої життєписні дані, 5—6.
296
Климишин, В поход і, 1:108.
297
Бандера, Мої життєписні дані, 5.
298
Бандера, Мої життєписні дані, 4; Допит Степана Бандери, 27 вересня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 164.
299
Про навчання Бандери в сільськогосподарській академії в Дублянах див. Юрій Токарський, Дубляни: історія аграрних студій 1856—1946 (Львів: Інститут Українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996), 312.
300
Допит Степана Бандери, 27 вересня 1934, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 34.
301
Допит Степана Бандери, 26 вересня 1934 і 10 січня 1935, ЦДІАЛ, ф. 371, оп. 1, спр. 8, од. 76, 33—34, 36, 48.
302
Бандера, Мої життєписні дані, 5.
303
Арсенич, Родина Бандерів, 7.
304
Арсенич, Родина Бандерів, 7—8; Посівнич, Провідник ОУН, 18—19; Żeleński, Akt oskarżenia, 81-82; Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 565.
305
Про встромляння голок під нігті див. Іван Кульчицький, “Замолоду готувався до найваж чих випробувань,’” в Степан Бандера, ред. Посівнич, 2006, 52—53. Про самокатування, свідком якого був його сусід по кімнаті в Дублянах, див. Роман Рудницький, “Так гартувався Він,” The Way to Victory, 7 January 1960, 3. Але Григор Мельник, інший сусід Бандери по кімнаті в Дублянах, не згадує в своїх мемуарах про самокатування Бандери. Див. Григор Мельник, “Степан Бандера. Причинки до характеристики особи,” в Спомини та роздуми, ред. Володимир Макар (Торонто-Київ: Афіша, 2001), 3:122-24.
306
Мельник, Степан Бандера, 117-19; Климишин, В поході, 1:112-13.
307
Климишин, В поході, 1:112.
308
Володимир Днів, “Зустріч з полк. Євгеном Коновальцем на тлі настроїв доби,” в Євген Ко новалець, ред. Бойко, 453.
309
Мельник, Степан Бандера, 120.
310
Про фізіогноміку і проблеми з колінами див. Степан Мудрик-Мечник, Спогад про Степа на Бандеру (Львів: Галицька видавнича спілка, 1999), 27; Посівнич, Провідник ОУН, 13. Про те, що Бандера був шульгою, див. “Chief of Base, Munich to Chief, Sr., 12 November 1959,” NARA, RG 263, E ZZ-18, Stepan Bandera Name File, 2, 2v. Про зуби див. Bogdan Cybulski, “Stepan Bandera w więzieniach II Rzeczypospolitej i próby uwolnienia go przez OUN,” Acta Universitatis Wratislaviensis 1033 (1989): 78. Про зріст Бандери див. “Record of Bandera’s post-mortem examination, 16 October 1959,” Bayerisches Hauptstaatsarchiv (BayH-StA), Landeskriminalamt 272. Про зріст, зуби й очі див. “Довідка про утримання Степана Бандери в Станіславівській тюрмі, 22—28.12.1928,” вЖиття і діяльність, ред. Посівнич, 2011, 264. Про прізвисько «баба» і про те, що у Бандери були широкі стегна, мені розповіла Ірена Козак в інтерв’ю, яке я взяв 16 лютого 2008 в Мюнхені. Про прогулянку Львовом у жіночому вбранні, див. Рудницький, “Так гартувався Він,” The Way to Victory, 7 January 1960, 3.
