Мазепа

Питання про точне місце поховання Івана Мазепи цікавило багатьох істориків, як аматорів, так і професіоналів. Так, у 1876 році французький дипломат, знавець слов’янських мов барон Адольф д’Авріль (який цікавився українською історією та літературою і, зокрема, перекладав французькою вірші Шевченка) спробував встановити місце поховання українського гетьмана в Галаці. Він бачив якусь стару плиту із затертим написом, на якій ледь видно було зображення орла (чи то одноголового польського, чи двоголового візантійського, якого успадкували Австрія та Росія). Місцева традиція пов’язувала цю плиту з ім’ям Мазепи, але барон вирішив не тривожити прах того, хто, можливо, лежав під нею. Схоже, цю ж плиту ще в 1845 році бачив уже згаданий румунський історик Когальнічану. Є дані, що ця плита була неточною пізньою копією, стару ж, з напівзбитим написом і дуже стертим зображенням, було подаровано ченцями монастиря збирачу раритетів, братові молдавського господаря Михайлу Гиці. У 1930—1931 роках справою поховання Мазепи зацікавився Український науковий інститут у Варшаві. Він відправив у відрядження до Румунії свого співробітника, доктора Трепке, який провів ґрунтовну роботу в архівах румунських міст і двічі відвідав Галац. Трепке точно встановив, що Мазепа був похований саме тут (а не у Варниці чи Яссах, як нерідко вважали історики XIX століття — Д. Бантиш-Каменський, М. Костомаров) — адже всі тогочасні молдавські джерела одноголосно твердили про це. Бачив Трепке і велику мармурову плиту з написом, який він не зміг прочитати, і зображенням орла. На думку вченого, десь поруч мало бути і місце останнього спочинку гетьмана Мазепи.

Але могилу українського гетьмана на чужині відвідували не лише грабіжники, мстиві вандали або допитливі науковці. Ще в 1722 році Пилип Орлик, подорожуючи зі Стокгольма до Туреччини, відвідав Галац і, постоявши біля домовини Івана Мазепи, прочитав кілька молитов за упокій душі гетьмана (про що свідчить запис у його «Щоденнику»). Ще одним цікавим відвідувачем був офіцер російської армії Олексій Мартос, син скульптора Івана Мартоса (автора відомого пам’ятника Мініну та Пожарському в Москві), полум’яний український патріот — «мазепинець», як він сам себе називав, автор «Історії України і козаків», що не дійшла до наших днів, а також цікавих мемуарів, в яких він описав патріотичні почуття, що охопили його під час візиту до Галаца. Навесні 1877 року зовсім випадково на могилі Мазепи побував ще один українець — офіцер царської армії — Микола Тобілевич (згодом відомий як великий український актор і драматург Микола Садовський). У своїх спогадах Садовський яскраво змальовує той момент, коли він побачив плиту з чітким написом, який свідчив, що тут похований Іван Мазепа (ця плита вочевидь була виготовлена ченцями між 1845 та 1877 роками, як випливає з усього сказаного вище). Почуття, які охопили Садовського, також були почуттями українського патріота, а не імперського офіцера. «Ти, славний гетьмане, ти, останній нащадку колишньої вільної, багатої, свободолюбної України! Ти, поборнику святий, що не хотів себе лічити рабом серед зграї донощиків, блюдолизів, підніжків, грязі і рабів! Се ти! Так ось де ти знайшов собі місце довічного покою! А нас, дурнів, учать історії грецької, римської, середньовічної і таке інше, а своєї дасть Біг! Через те й не знаємо про твою вічну оселю! Аж вона ось де! І я низько вклонився гробниці того славного патріота, що бажав здобути щастя, і волю, і честь своїй рідній, бездольній країні і, знесилившись у тяжкій боротьбі, поліг у далекій чужині, анафемою затаврований. На тім світі праведний суддя розсудить Петра та Івана. Безталанна ти, моя рідна Вкраїно! Але думи і пісні твої, що зосталися нам на споминки, свідчать про твою славу колишню, моя нене! Вони кажуть нам правду святу, що ми є й були нація! Вони кричать, вони квилять, вони клекочуть клекотом орлиним до щирих синів занедбаної України, що скривдженим синам її пора перестати у наймах жити, а, обнявши найменшого брата, поруч із ним своїй рідній неньці пора вже служити!»

Додамо, що на початку 1990-х років, уже після здобуття Україною незалежності, представниками української громадськості було здійснено символічне поховання землі, взятої з подвір’я церкви Святого Юрія в Галаці, у колишній гетьманській столиці, Батурині.

Джерела та література

Публікації джерел:

Бантыш-Каменский Д. История Малой России. — Т. 2—3. Приложения. — М., 1822.

Величко С. Літопис. — К.: Дніпро, 1991.

Вивід прав України // Вивід прав України: Збірка статей і документів. — Львів, 1991.

Граб’янка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. — К.: Знання, 1992.

Донесения британского посла в России сэра Чарльза Витворта статс-секретарю Бойлю // Сборник императорского Русского исторического общества. — Т. 39, 50. — СПб., 1884—1886.

Журнал или Поденная записка государя императора Петра Великаго с 1689 года даже до заключения Нейштатского мира. — СПб., 1770.

З епістолярної спадщини гетьмана Мазепи / Упоряд. В. Станіславський. — К.: НАН України, 1996.

Історія Русів. — К., 1991.

Кордт В. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини XVII і початку XVIII в. // Український археографічний збірник. — Т. III. — К., 1930.

Лист П. Орлика до С. Яворського // Субтельний О. Мазепинці. — К.: Либідь, 1994.

Листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни / Публікація В. Шевчука // Пам’ятки України. — 1991. — № 6.

Літопис Самовидця. — К.: Наукова думка, 1971.

Маркевич Н. История Малороссии. — Т. 4. Приложения. — М., 1842.

Марсове поле. Героїчна поезія на Україні. Друга половина XVII — початок XIX століть. — Кн. 2. — К.: Молодь, 1989. Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоєвропейських джерелах. — К., 1995.

Переписка и другие бумаги шведского короля Карла XII… // Чтения в обществе истории и древностей Российских. № 1. — М., 1847.

Письма и бумаги императора Петра Великого. — Т. VII, VIII, IX. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947—1950.

Томашівський С. Із записок Каролинців про 1708/09 р. // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. — Т. 92. —Львів, 1909.

Томашівський С. З донесень австрійського посла Плеєра в Москві 1708 і 1709 рр. // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. — Т. 92. — Львів, 1909.

Наукова та науково-популярна література:

Андрусяк М. Гетьман Іван Мазепа як культурний діяч. — К., 1991.

Апанович О. М. Збройні сили України першої половини XVIII ст. — К.: Наукова думка, 1969.

Борщак І. Мазепа. Життя та пориви великого гетьмана. — К.: Свенас, 1991.

Бочковська В. Г. Образ Мазепи у творах І. Максимовича // Могилянські читання. — К., 2000.

Брайчевський М. Правда і вигадки // Україна. — 1990. — № 6.

Вишневський Л. Мазепа: історія життя і зради // Наука і суспільство. — 1985. — № 9.

Гаврилюк П. А. Народний присуд зраднику Мазепі // Народна творчість і етнографія. — 1959. — № 3.

Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття. Каталог історико-мистецької виставки (Львів, 21 червня — 24 серпня 2003 р.). — К.: ЄММА, 2003.

Господин А. Його зоря славна вождя знаменує // Пам’ятки України. — 1991. — № 6.

Грушевський М. С. Шведсько-український союз 1708 р. // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. — Т. 92. —Львів, 1909.

Грушевський М. С. Глухів і Лебедин // Записки Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. — Т. 92. — Львів, 1909.

Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст.: кордони, населення, право. — К.: Основи, 1996.

Доманицький В. Націотворча роль гетьмана Мазепи. — Чикаґо, 1960.

Донцов Д. Мазепа і мазепинство. — К.: Сіяч, 1918.

Дудко Ф. Могила гетьмана Івана Мазепи // Галицька старовина. — 1994. — № 9.

Энглунд П. Полтава. Рассказ о гибели одной армии. — М.: Новое литературное обозрение, 1995.

Єнсен А. Мазепа. Історичні картини. — К.: Український письменник, 1992.

Іван Мазепа. Художньо-документальна книжка. — К.: Веселка, 1992.

Іван Мазепа і Москва: Історичні розвідки і статті / Упоряд. та передмова М. Слабошпицького. — К.: Рада, 1994.

Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена» // Киевская старина. — 1886.

Килимник С. Світогляд гетьмана І. Мазепи та основні риси його характеру // Пороги. — Буенос-Айрес, 1954. — № 54/55.

Коновалова М. М. Гетьман Мазепа у фольклорі і літературі: Автореф. дисертації на звання канд. філол. наук. 10.01.01.— Львів, 2001.

Костомаров Н. И. Мазепа. — М.: Республика, 1992.

Купранець О. Виклятий гетьман Мазепа. — Торонто, 1958.

Луців В. Гетьман Іван Мазепа. — Торонто, 1954.

Мазепа. Збірник. — К.: Мистецтво, 1993.

Маланюк Є. Illustrissimus Dominus Mazeppa — тло і постать. — К.: Обереги, 1991.

Млиновецький Р. Гетьман Іван Мазепа в світлі фактів і дзеркалі «історій». — Торонто, 1976.

Оглоблін О. Петрик — ханський гетьман України // Збірник історико-філологічного відділу ВУАН. — № 89. — К., 1930.

Оглоблін О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. — Нью-Йорк — Київ — Львів — Париж — Торонто, 2001.

Островський Я. Мазепа. Поміж романтичною легендою та політикою // Матеріали наукової сесії «Польсько-українські мистецькі контакти, друга половина ХVІІІ — початок ХХ ст.» — Краків, 1988.

Павленко С. Міф про Мазепу. — Чернігів: Сіверянська думка, 1998.

Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004.

Павленко С. Іван Мазепа і книга // Бібліотечний вісник. — 1994. — № 3.

Полтава. Сборник статей. — М.: Изд-во АН СССР, 1959.

Праці українського наукового інституту. — Т. 46—48. —Варшава, 1938.

Рудницький Л. А. Мазепа на американській сцені // Всесвіт. — 1994. — № 9.

Саченко С. Мазепа — будівничий // Наука і суспільство. — 1991. — № 4.

Січинський В. Іван Мазепа — людина і меценат. — Філадельфія, 1951.

Славутич Я. «Озмітеся всі за руки…»: Гетьман Іван Мазепа як поет // Київ. — 1991. — № 3.

Субтельний О. Порівняльний підхід у дослідженні постаті Мазепи // Український історичний журнал. — 1991. — № 2.

Субтельний О. Мазепинці. — К.: Либідь, 1994.

Тарле Е. В. Северная война и шведское нашествие на Россию. — М.: Госэкономиздат, 1958.

Ткаченко М. В. Погляд на події 1708 р. через призму поеми О. Пушкіна «Полтава» // Могилянські читання. — К., 2000.

Токаржевський-Карашевич І. Жінки в житті Мазепи // Визвольний шлях. — № 7. — Лондон, 1954.

Шевчук В. Визвольна акція Івана Мазепи та його система державотворення // Розбудова держави. — 1993. — № 2.

Шевчук В. І славили, і ганили… Іван Мазепа в давній українській поезії // Пам’ятки України. — 1991. — № 6.

Шендрик Л., Янович О. Гетьман І. С. Мазепа у портретах // Криниця. — 1995. — № 1—3.

Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708—1709 рр. — К.: Політвидав УРСР, 1951.

Шутой В. Северная война 1700—1721 гг. — М.: Просвещение, 1970.

Шутой В. Е. Историзм «Полтавы» Пушкина // Вопросы истории. — 1974. — № 12.

Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 1993.

Яковлева Т. Архив коша Новой Запорожской Сечи и гетманский архив Ивана Мазепы // Украина и соседние государства в XVII веке. Материалы международной конференции. — СПб., 2004.

Яковлева-Таирова Т. Мазепа (серия ЖЗЛ). — М.: Молодая гвардия, 2007.