864
Про Словаччину див. Yeshayahu Jelinek, The Parish Republic: Hlinka 's Slovak People ’s Party, 1939— J945 (New York: Columbia University Press, 1976), 30, 46, 48. Про Хорватію див. Sabrina P. Ramet, “The NDH — An Introduction,” Totalitarian Movement and Political Religions, Vol. 7, No. 4 (2006): 399—406; Stanley G. Payne, “The NDH State in Comparative Perspective,” in Totalitarian Movement and Political Religions, Vol. 7, No. 4 (2006), 410-15.
865
Volodymyr Stakhiv, “Seiner Exzellenz dem Herrn Deutschen Reichskanzler. Denkschrift der Or ganisation Ukrainischer Nationalisten zur Lösung der Ukrainischen Frage,” Bundesarchiv Koblenz (BAK), R 43 II /1500, 76.
866
Паньківський, Роки німецької окупації, 13.
867
Mick, Kriegserfahrungen, 499. 1931 року у Львові проживало 198 000 носіїв польської мови (63,5 %), а також 75 300 (24,1 %) носіїв ідишу та івриту і 35 100 носіїв української мови (11,3 %). Фактична кількість євреїв та українців була вища, ніж носіїв ідишу, івриту та української мови, тому що багато євреїв та українців говорили польською. Ґжеґож Мазур, порівнявши різні дані, дійшов висновку, що в міжвоєнний період у Льові проживало: 5052 % поляків, 30—34 % євреїв і 12—16 % українців. Див. Mazur, Życie polityczne, 23.
868
Бранденбурзький 800-й полк належав до складу абвера, який був частиною вермахту.
869
Казанівський, Шляхом легенди, 209.
870
Допит Friedrich Wilhelm Heinz, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 190.
871
Див. “Звіт ч. 5,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 12, 13; ЦДАГО ф. 57, оп. 4, спр. 341, 3; Kurt Lewin, Przeżyłem Saga Świętego Jura w roku 1946 (Warsaw: Zeszyty Literackie, 2006), 61; Lucyna Kulińska and Adam Roliński, Kwestia ukraińska i eksterminacja ludności polskiej w Malopolsce Wschodniej w świetle dokumentów Polskiego Państwa Podziemnego 1943—1944 (Cracow: Księgarnia Akademicka, 2004), 207.
872
“Aufzeichnungen des Vortragenden Legationsrats Großkopf,” in Akten zur deutschen Auswärti gen Politik 1918—1945, Serie D, Band XIII, ed. Walter Bußmann (Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1970), 167.
873
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 79—80.
874
“Комунікат,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 6, 2.
875
“Der Chef der Sicherheitspolizei und des SD, Schnellbrief, Berlin, den 21. Juni 1941,” PAAA, R 104151,455487.
876
Mykola Lebed, Biographie Data, 18 May 1952, RG 263, ZZ-18, Box#80, NN3-263-02-008, Mykola Lebed Name File, vol. 1, 42.
877
“Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 5, 3.
878
Там само, 3.
879
Slavko Vukceviö, Zlocini па jugoslovenskimprostorima и prvom і drugom svetskom ratu: Zloćini Nezavisne Drzave Hrvatske, 1941-45, vol 1. (Beigrade: Vojnoistorijski institut, 1993), document 3 (the declaration). Дякую Перу Рудлінгу і Томіславу Дулічу за це посилання.
880
Протокол церемонії проголошення на 30 червня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 4, 6, 7.
881
“Aufzeichnungen des Vortragenden Legationsrats Großkopf,” in Akten zur deutschen Auswärtigen Politik 1918—1945, 167-68. Див. також “Rücksprache mit Prof. Dr. Koch am 10.07.1941,” BA Berlin-Lichterfelde, R 6 /150, 4—5; Кость Паньківський, Від держави до комітету (Нью-Йорк і Торонто: Життя і Мислі, 1957), 30—32.
882
Мирослав Кальба, У лавах дружинників (Денвер: Видання дружин українських націоналіс тів, 1982), 9-10; Information leaflet No. 1, 1 July 1941, BAB, NS 26/1198, 1.
883
“Niederschrift über die Rücksprache mit den Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera vom 3. Juli 1941,” BAB, NS 26/1198, 1, 2, 12. Про Ярослава Старуха див. “Протокол допроса обвиняемого Василия Охримовича Остаповича, 06.01.1953,” ГДА СБУ ф. 5, спр. 445, vol. 5,12—16, в Степан Бандера, ред. Сергійчук, 3:388-89.
884
“Niederschrift über die Rücksprache mit den Mitgliedern des ukrainischen Nationalkomitees und Stepan Bandera vom 3. Juli 1941,” BAB, NS 26/1198, 1—3. Пастирський лист Шептицького див. “Пастирський лист митрополита Шептицького з нагоди відновлення Української держави,” в Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів, ред. Орест Дзюбан (Львів, Київ: Піраміда, 2001), 126.
885
Допит Ivan Hryn’okh, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 23; Hansjakob Stehle, “Sheptyts’kyi and the German Regime,” in Morality and Reality: The Life and Times of Andrei Sheptyts ’kyi, ed. Paul Robert Magocsi (Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta, 1989), 127.
886
У період проведення революції у Львові було не менше 1200 членів ОУН(б), які могли перебувати в лавах міліції. Див. “Загальний огляд,” написаний не раніше серпня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 45, 1. Свідок Альфред Монастер відзначав, що у Львові українські міліціонери “виростали як гриби”. Див. AŻIH, 302/58, Alfred Monaster, 2.
887
Про Равлика див. Стецько, 30 червня 1941, 181-82. Про вербування див. Дмитро Гонта, “Друкарство Західної України під час окупації”, Конкурс на спогади, Осередок Український культурно-навчальний центр, Вінніпег, 13—14. Про другу похідну групу ОУН(б), яка перебувала у Львові з 30 червня по 11—12 липня, див. Bruder, “Den Ukrainischen Staat, 149.
888
Казанівський, Шляхом легенди, 212-14.
889
Показання Омеляна Матли і Богдана Казанівського; ВА-МА, RW 2/148, 342-44, 355-60.
890
Казанівський, Шляхом легенди, 179.
891
Там само, 212-13.
892
“Події на західно-українських. Інтерв’ю з доц[ентом] д[окто]ром Г.І. Байєром, Краків 5.7.1941, ” в Українське державотворення, ред. Дзюбан, 153; Паньківський, Роки німецької окупації, 401.
893
Стецько, 30 червня 1941, 256.
894
“Події на західно-українських,” в Українське державотворення, ред. Дзюбан, 153; Пань ківський, Роки німецької окупації, 403. Див. також Rossoliński-Liebe, Der Verlauf und die Täter, 223.
895
“Боротьба й діяльність ОУН під час війни,” ЦДАВО ф. 3833, оп. 2, спр. 1, 62; Ivan Hymka (John-Paul Hirnka), “Достовірність свідчення: реляція Рузі Вагнер про Львівський погром влітку 1941, "Голокост і сучасність 2, 4 (2008): 63—64.
896
Про міліціонерів, що носили жовто-блакитні пов’язки та які били і вбивали євреїв, див. Eliyahu Yones, Die Straße nach Lemberg: Zwangsarbeit und Widerstand in Ostgalizien 19411944, ed. Susanne Heim (Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1999), 18—19; AŻIH, 301/4654, Henryk Szyper, 6; AŻIH, 301/1809, Janisław Korczyński, 1; AZIH, 301/1864, Salomon Goldman, 1; AŻIH 229/22, Maurycy Allerhand, 1; AŻIH 301/3774, Salomon Hirschberg, 1; AŻIH, 301/1181, Lilith Stern, 2—3; Свідчення Джоанн X. в Bogdan Musiał, «Konterrevolutionäre Elemente sind zu erschießen«: Brutalisierung des deutsch-sowjetischen Krieges im Sommer 1941 (Berlin: Propyläen, 2000), 176; Moritz Grünbart, “Das Blutbad von Lemberg. Ein Erlebnisbericht von Moritz Grünbart,” Der Spiegel, 11, 1960, 20—21; Допит Moritz Grünbart, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 180-81.
897
Допит Cornelius von Hovora, 29 February 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 215; Допит Emanuel Brand, 27 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 3, 129; “Der Oberstaatsanwalt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5,16.
898
Повідомлення Миколи Мостовича від 31 вересня 1941, ЦДАВО ф. 3833, оп. 1, спр. 15, 71.
899
Про умови найму Володимира Панасюка з Волині, який пройшов міліцейську підготовку в українських націоналістів в Галичині, в Управління Служби Безпеки України в Рівненській області (УСБ в Рівненській області), № 19090, т. З, 3, 3v, 100, 101, або USHMM, RG, 31.018М, гееі 20. Про міліцію див. також Pohl, Nationalsozialistische, 46.
900
Допит Johann Druschbach, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 72. Druschbach почув цю цифру від вищих чинів НКВС, перебуваючи з ними в одному літаку під час перельоту зі Львова до Києва 28 червня 1941 року.
901
“Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH 26/454/6b, 2. В інших документах згадується 4000. Див. “Das Ukrainische Rote Kreuz, 7.7.1941, ” BA-MA, RW 2/148, 373.
902
Mick, Kriegserfahrungen, 469.
903
Depositions of Leo Fedoruk, Omelian Matla, Josefa Soziada, Ludwik Pisarek, Bogdan Kazani— wskyj, Anna Domin, Edward Chruslicki, Rosalie Sobonkiewicz, Richard Eckl, BA-MA, RW 2/148, 331-34, 342-45, 346-49, 355-66, 367-69.
904
Допит Dr. Georg Saeltzer, BA-MA, RW 2/148, 340; AŻIH, 301/54, Rózia Wagner, 1.
905
“Darstellung der Ereignisse 30.06.1941, 15 Uhr,” BA-MA, RH/24/49/8, 174; Допит Dr. Georg Saeltzer on 6. July 1941,” BA-MA, RW 2/148, 339; Heer, Einübung in den Holocaust, 410. Про це див. також Sandkuhler, “Endlösung" in Galizien, 303. Зіґмунт Альберт, помічник польського лікаря, не бачив на трупах у Львові слідів тортур. Див. Hryciuk, Polacy we Lwowie 1939—1944. Życie codzienne (Warsaw: Książka i Wiedza, 2000), 190.
906
“Vernehmung von zwei ukrainischen Überläufern, 28. Juni 1941,” BA-MA RH 26/100/36, 111.
907
Допит Erwin Schulz, 1 August 1958, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 4, 124; “Der Oberstaatsan walt,” LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 5, 44.
908
Про перебіг погрому у Львові див. Hirnka, The Lviv Pogrom of 1941, 209-43; Rossoliński-Li ebe, Der Verlauf und die Täter, 207-43
909
“Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH 26/454/6b, 1; “Darstellung der Ereignisse 30.06.1941,” BA-MA, RH 24/49/8, 176.
910
“Feldpostbrief Eugen Meyding, 30.06.1941,” LG Fulda 20 283/59, цит. за Heer, “Einübung in den Holocaust,” 411.
911
Допит Hans Schmidt, 29 June 1960, LN-W, Gerichte Rep. 350, Bd. 2, 209-10.
912
30 червня таємна польова поліція зафіксувала у Львові заяви українців, які запевняли: загиблі ув’язнені були мучениками, що постраждали за Україну, і їхня смерть потребує помсти. Пропозицію розслідувати цей злочин вони сприйняли як образу. Див. “Wahrnehmung über die bolschewistischen Bluttaten in Lemberg vom 7.7.1941,” BA-MA, RH 26/454, 6b.
913
Про кількість євреїв серед вищих чинів радянського НКВС див. Н.В. Петров, К.В. Скор— кин ред., Кто руководил НКВД 1934—1941 (Москва: Звенья, 1999), 495. На 1 жовтня 1936 року керівна група НКВС складалася з 33 росіян (30 % він загальної кількості), 43 євреїв (39 %), 6 українців (5 %). На 1 вересня 1938 року в ній налічувалося 85 росіян (57 %), 32 євреї (21 %), 10 українців (7 %). На 26 лютого 1941 року — 118 росіян (65 %), 10 євреїв (5 %), 28 українців (15 %). Про євреїв у в’язницях НКВС див. Допит Moritz Grunbart, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 177-78.
914
Lewin, Przeżyłem, 60—61.
915
Stefan Szende, Der letzte Jude aus Polen (Zürich: Europa Verlag, 1945), 179.
916
Тіла вбитих ув’язнених також знайшли в тюрмі № 4 на вулиці Яховича (вул. Академіка Романа Кучера). Про те, як українські міліціонери з кийками вривались до будинків євреїв, виганяли цілі родини на вулицю, били і знущались з них та звозили євреїв у в’язниці див. Допит Fritz Spod, LN-W, Gerichte Rep. 350, vol. 2, 39. Про примусове привезення євреїв до в’язниці Бригідки див. Lewin, Przeżyłem, 57—58. Про примушування євреїв повзати див. Hryciuk, Polacy we Lwowie, 204. Про те, як багатьох євреїв зібрали до в’язниці на вулиці Лонцького, див. Rogowski, “Lwów pod znakiem swastyki,” ZNiO, syg. 16710/11, 56—57. Про українську міліцію, яка силоміць привозила євреїв до в’язниці Бригідки, див. AŻIH, 301/4626, Anna Maria Peiper, 1. Про затримання євреїв на вулицях див. AŻIH, 229/54, Teka Lwowska, Gold, 2; Yones, Die Straße nach Lemberg, 18—19.
917
Про примушування євреїв мити трупи та цілувати руки див. Hryciuk, Polacy we Lwowie, 204.
918
Lewin, Przeżyłem, 58—59.
