2065
член ОУН Василь Олеськів, інтерв’ю по телефону.
2066
1982 року випущено бофон Бандери з підписом Ярослава Стецько. Інші випускки припадають на 1964 і 1994 роки. див. Сергій Богунов, ред., Бофони. Грошові документи ОУН та УПА (Київ: Служба Безпеки України, 2008), 164, 166, 171.
2067
Члени ОУН перебували в концтаборі Аушвіц як політичні в’язні. Більшість євреїв, доставлених в Аушвіц, було знищено в концтаборі Аушвіц II Біркенау. Із числа в’язнів Аушвіцу інших національностей знищенню підлягали переважно хворі та непрацездатні. Див. Михайло Марунчак, Українські політичні в ’язні в нацистських концентраційних таборах (Вінніпег: Світова ліга українських політичних в’язнів, 1986), 121-24.
2068
V-К., А.-Т., Чому світ мовчить (Київ, 1946), 4, 27, 35, 36, 39, 41, 46, 48, 51. Про членів ОУН в Аушвіці див. стор. 251 і далі.
2069
“звєрнєння воюючої України. Українська молоде!”
2070
Там само.
2071
Golczewski, Deutsche und Ukrainer, 942.
2072
Мірчук, Степан Бандера, 6—7.
2073
Там само, 26—30.
2074
Там само, 37—38.
2075
Там само, 43. Про тортури, застосовані до українських полонених, див. частину 3.
2076
Там само, 45—47.
2077
Там само, 71.
2078
Там само, 75.
2079
Там само, 76—77.
2080
Там само, 89.
2081
Там само, 77—78. Повний текст прокламації див. “Акт проголошення української держави, 30.06.1941,” ЦДАВО, ф.3833, оп.1, спр. 5, 3. Також див. частину 4 цієї книги.
2082
Мірчук, Степан Бандера, 83.
2083
Там само, 81.
2084
Там само, 82.
2085
Там само, 93. Див. частину 7 цієї книги, параграф “Світогляд Бандери після Другої світової війни.”
2086
Там само, 93.
2087
Там само, 97—98.
2088
Там само, 95—96.
2089
Там само, 99.
2090
Там само, 101. Про те, як ОУН(б) убивала українців у повоєнний період, див. частину 6 цієї книги.
2091
Мірчук, Степан Бандера, 102.
2092
Там само, 103; Бандера, Слово до Українських, 78.
2093
Мірчук, Степан Бандера, 109.
2094
Там само, 110.
2095
Petro Mirchuk, Му Meetings and Discussions in Israel. Are Ukrainians “Traditionally anti-Semites"? (New York: Ukrainian Survivors of the Holocaust, 1982).
2096
Mirchuk, My Meetings, 2—3. Однак Мірчук знав про те, як по-різному складалися у таборі долі євреїв та ув’язнених інших національностей. Він описав це в своїх мемуарах про Аушвіц. Див. Mirchuk, ln the German Mills of Death, 60—61.
2097
Stanislaw Krajewski, “Auschwitz als Herausforderung,” Unbequeme Wahrheiten: Polen und sein Verhältnis zu den Juden, ed. Helga Hirsch (Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2008), 120.
2098
Mirchuk, My Meetings, 25—26.
2099
Ibid, 29.
2100
Ibid, 61.
2101
Ibid, 14—15.
2102
Ibid, 149-50.
2103
“Ukrainian students protest in Dachau,” Гомін України, 12 жовтень 1983, 2.
2104
Верига, Під крилами визвольних дум, 26—27. Див. також частину 5 цієї книги.
2105
Стелла Кренцбах, “Живу ще завдяки УПА,” в В рядах УПА: Збірка споминів був. вояків Української повстанської армії, ред. Петро Мірчук і В. Давиденко (Нью-Йорк: Накладом Т-ва в. Вояків УПА в ЗДА і Канаді, 1957), 342-49. 2009 року біографію Кренцбах переклали англійською мовою й опублікували у блозі Мойсея Фішбейна; URL: http:// mosesfishbein.blogspot.eom/2009/10/memoirs-of-stella-krenzbach-i-am-alive.html. Про Фішбейна див. стор. 478 і далі.
2106
Кренцбах, Живу ще завдяки УПА, 342, 343, 345-46, 349.
2107
Леонід Полтава, Образ Степана Бандери в літературі і мистецтві (Нью-Йорк: Америка, 1979), 7, 10 ff, 28 ff.
2108
Леонід Полтава, Життя Степана Бандери (Нью-Йорк: МЕТА, 1987).
2109
Крім вже згаданих, Петро Мірчук опублікував ще кілька історичних монографій і велику кількість статей. Найвідоміші: Коли горять ліси (Б. м: Заграва, 1947), Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року. Його генеза та політичне і історичне значення (Нью-Йорк: Видання Головної Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України, 1952), Українська Повстанська Армія 1942—1952 (Мюнхен: Цицерон, 1953), За чистоту позиції українського визвольного руху (Мюнхен: Р. Мірчук, 1955), Микола Міхновський: апостол української державності (Філадельфія: Т-во української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, 1960), Степан Бандера. Символ революційної безкомпромі-совості (Нью-Йорк: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1961), In the German mills of death, 1941—1945 (New York: Vantage Press, 1976), Українська державність, 19171920 (Філадельфія, 1967), Нарис історії ОУН (Мюнхен: Українське видавництво, 1968), Революційний змог за УССД: хто такі ‘бандерівці, ’ ‘мельниківці'двійкарі ’ (Нью-Йорк: Союз українських політв’язнів, 1985).
2110
Володимир Косик видав кілька монографій і велику кількість статей. Сформована з дуже вибірковим підходом збірка документів L’Allemagne national-socialiste et І‘Ukraine (Paris: Publications de l’Est europeen, 1986) було видано німецькою, англійською й українською мовами.
2111
Див. частини 1, 4, і 5 цієї книги.
2112
Микола Климишин видав два томи історичних мемуарів, див. В поході до волі, т. 1—2 (Детройт: Українська Книгарня, 1987).
2113
Stepan Lenkavs’kyi, Petlura, Konowalez, Bandera von Moskau ermordet (Munich, Ukrainischer Verlag, 1962).
2114
Про публікації й інтерв’ю Бандери див. в частині 7 цієї книги.
2115
Про праці та світосприйняття Яніва див. у цій частині.
2116
1946 року Лебедь опублікував монографію, в якій вибілював ОУН і УПА. Див. Українська Повстанська Армія: її генеза, ріст і дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу (Б.м.: Пресове бюро УГВР, 1946).
2117
Ільницький опублікував два томи про Німеччину й Україну у контексті подій Другої світової: Deutschland und die Ukraine 19341945. Tatsachen europäischer Politik. Vol. 1—2 (Munich: UNI, 1958).
2118
Про Тараса Гунчака, його брата, сестру й батька, зокрема, й про їхню участь в ОУН див.: Тарас Гунчак, Мої спогади — стежки життя (Київ: Дніпро, 2005), 16, 22, 30.
2119
Потічний був молодим солдатом в УПА. 1947 р. у складі загону УПА він перебрався з України до Мюнхена. Див. Peter J. Potichnyj, MyJourney (Toronto: Litopys UPA, 2008), 8393.
2120
Про Веригу, який був у складі дивізії СС “Галичина”, див. Василь Верига, Під крилами визвольних дум.
2121
Про службу Горбача в дивізії СС “Галичина” див. Melnyk, То Battle, 335-36.
2122
Про службу Дражньовського в дивізії СС “Галичина” див. Андрій Боляновський, Дивізія «Галичина»: історія (Львів: А. Боляновський, 2000), 386.
2123
У своїх спогадах Петро Саварін пишається тим, що є ветераном дивізії СС “Галичина”. Див. Петро Саварін, 3 собою взяли Україну. Від Тернополя до Альберти (Київ: КВІЦ, 2007), 252-53, 275, 336.
2124
У Мюнхенському університеті: Гриньох (1909—1994) був доцентом (1974—1977), дійсним професором (1978—1990) і почесним професором (1991—1994), а Горбач (1915—1997) був доцентом (1965—1967), дійсним професором (1971—1990) і почесним професором (1991—1997). Див. Mykola Shafoval, ed., Universitas Libera Ucrainensis 1921—2006 (Munich: Verlag Steinmeier, 2006), 122.
2125
Shafoval, Universitas, 80—94, 101-3.
2126
Valerii Mokienko, “Das sprachwissenschaftliche Werk Oleksa Horbatschs,” Die Ukraine in Vergangenheit und Gegenwart. Aufsätze zu Geschichte, Sprache und Literatur. Greifswalder Ukrainische Hefte, ed. Alexander Kratochvil, Vol. 1, No. 1 (Greifswald: Emst-Moritz-Amdt-Universitat Greifswald, Lehrstuhl für Ukrainistik, 2004), 12.
2127
Rossoliński-Liebe, Celebrating Fascism, 5—7.
2128
Див. частину 6, стор. 322.
2129
Про передрук див. Курило, Химка, Як ОУН ставилася до євреїв? 260. Для розуміння того, які документи є оригінальними, див. Ksenya Kiebuzinski, “Institute Receives Lebed Papers,” January 2004, URL: http://www.huri.harvard.edu/na/lebedpapers.html (дата звернення 30.07.2011). Про В’ятровича див. Rossoliński-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 207-8, 213-14; Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust, 28—31.
2130
Климишин, В поході, 1:333.
2131
Стахів, Крізь тюрми, 100.
2132
Стахів, Крізь тюрми.
2133
Володимир Янів, Шухевич — Чупринка. Людина і символ. Доповідь на жалібній академії 19листопада 1950р. у Мюнхені (Мюнхен: Молоде життя, 1950), 4, 8.
2134
Дмитро Штогрин, “Володимир Янів — поет,” в Володимир Янів, Поезія, ред. Дмитро Сапіга (Львів: Каменяр, 2009), 9, 78.
2135
Про Кубійовича див. частини 4 і 5.
2136
Див. вище частину 5.
2137
Иван Лысяк-Рудницкий, Между историей и политикой (Москва: Летний Сад, 2007), 530. Див. також лист Івана Лисяка-Рудницького Іванові Кедрін-Рудницькому, 26 квітня 1974, ASSS, Ivan Kedryn-Rudnyts’kyi Archives, 4, 23. Висловлюю подяку Маріюшу Радославу Саві за те, що він звернув мою увагу на цей документ.
2138
Лист Івана Лисяка-Рудницького Іванові Кедрін-Рудницькому, 26 квітня 1974,23—24.
2139
Wolfgang Schlott, Pilsudski-Kult: Die Wiedergeburt einer charismatischen Persönlichkeit in der Solidarność-Ara (1980 bis 1989) (Bremen: Forschungsstelle Osteuropa, 2003), 17—30.
2140
David Marples, “Ukraine Düring World War II: Resistance Movements and Reannexation,” The Ukrainian Weekly, New Jersey, Vol. LIII, No. 41, 13 October 1985, 7, 13. Девід Марплз у приватній розмові розказав мені, що так чи інакше, “не пам’ятає, що в той час у нього були сильні емоції стосовно УПА” і що він написав цю статтю для Радіо Свобода, де він працював аналітичним оглядачем з українських питань. Він порадив мені “зважити на те, що [в той час] практично жодних архівних матеріалів у відкритому доступі не було.”
2141
John-Paul Himka, “The Opposition in Ukraine,” Labour Focus on Eastern Europę Vol. 5, No. 3—4 (1982): 36—37. Висловлюю подяку Джону-Полу Химці за інформацію про цю статтю.
2142
John-Paul Himka, “World Wars,” Encyclopedia of Ukraine, ed. Volodymyr Kubiiovych (Toronto: University of Toronto Press, 1993), 5:724-28.
2143
Див. далі частину 10.
2144
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 329-33. Про Армстронга див. Rossoliński-Liebe, ‘Ukrainian National Revolution,’ 87.
2145
Меморіальний комітет факультету політології Університету Вісконсин-Медісон охарактеризував свого колегу Армстронга, який помер 23 лютого 2010 року, як “запеклого супротивника радянського режиму”. Армстронг “не підтримував ліберальних студентів і кампусні протести в 1960-1970-х рр.”, а також побудував “бомбосховище… в своєму будинку”, яке він “повністю укомплектував і з гордістю демонстрував своїм частим гостям за вечерею”, до того ж навчав своїх трьох дочок “стрільбі”. Див. John Witte, David Tarr, Crawford Young, Memorial resolution for Professor Emeritus John Armstrong — 1/18/2011, URL: http://www.polisci.wisc.edu/news/default.aspx?id=71 (дата звернення 13.04.2013).
2146
Armstrong, Ukrainian Nationalism, 19—23; Armstrong, Collaborationism in World War II, 400. Про використання терміну “фашизм” під час «холодної війни» див. Griffin, Nature of Fascism, 3—4; Wippermann, Faschismus, 9.
