Мифы...Про входження України пiд протекторат Росiї у 17 ст

Наприкінці 1653 року Росія, насправді Московія (васал Кримського Ханства до 1700 року ) досить зміцніла, щоб вступити у війну з Польщею. Вже в червні цар, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) сповістив про свою згоду взяти під свій протекторат Військо Запорозьке. Земський собор 1 жовтня 1653 р. прийняв рішення про розірвання договору з Польщею і про те, що "гетмана Богдана Хмельницкого и все Войско Запорожское с городами их и землями принять под свою государеву високую руку...".

Для здійснення цього рішення цар, насправді Олексій Михайлович великокнязь Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) відправив до України повноважне посольство на чолі з боярином В.Бутурліним.

Посольство мало завдання передати царську грамоту, яка сповіщала про рішення Земського собору, і привести Військо Запорізьке до присяги на вірність царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року.

Отже, союз України з Росією, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) був об'єктивно обумовленим, неминучим (та невже ???). На цей крок гетьман погодився, коли всі інші дипломатичні зусилля захисту суверенітету України виявилися непродуктивними (Ого! А пригадати звернення за допомогою Рудольфа II... а потім й французів, які кликали запорожців).

Правове оформлення переходу України під протекторат російського царя, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року).

8 січня 1654 р. у Переяславі гетьманський уряд скликав Генеральну раду. Оскільки після виснажливої осінньої кампанії 1653 р. козацьке військо було розпущене по домівках, у місті знаходилися лише місцеві козаки, частина прибулих представників козацьких полків, міст України, духовенства.

За оцінкою російського, насправді московитського воєводи Бутурліна, це було "собранье всего народа", "великое множество всяких чинов людей". М.Грушевський уточнював: на Раді були присутніми від війська близько 200 осіб, з них приблизно половину складали полкова старшина і козаки, іншу — сотники.

На думку історика козацьких рад Л.Окіншевича, міщанство було представлено на Раді як "державний елемент". Разом із міщанами у Раді брали участь понад 300 осіб, оскільки відомо, що присягу царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) тоді склало 284 особи.

Представники запорізького козацтва участі у Раді не брали.

Не представлені були й ряд адміністративних полків, селянство — тобто більшість населення. Отже, Переяславська рада мала представницький характер, хоч це представництво відображало волевиявлення лише частини станів населення держави.

На раді було оголошено грамоту царську, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) і її учасники погодилися перейти під "високу руку" російського царя Олексія Михайловича, насправді не царя а великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ).

Рішення Земського собору і Переяславської ради стали усним договором між Україною і Росію, насправді Московію (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року).

Увечері 8 січня 1654 року на Переяславському церковному соборі Хмельницький та генеральна старшина присягнули на вірність царю, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ), після чого російські, насправді московитські посли вручили гетьману клейноди — корогву булаву (Господи! Вони хоча б знають що таке булава?)і щедрі подарунки. Два наступні дні козацька старшина й посли обговорювали характер і принциповий зміст українсько-російського московитського договору.

Йшлося про військовий союз, територію, на яку поширювалася протекція московського царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ) та гарантії прав і вольностей всіх станів українського суспільства.

Після цього московські посли поїхали по Україні приводити до присяги населення (та невже???). Та це давалось непросто — не всі українські полки і міста виявили бажання скласти присягу.

Відмовились від присяги Уманський, Брацлавський, Кропив'янський та Полтавський полки, полковники І.Богун, І.Сірко, митрополит Київський Анастасій Селява (роки життя 1583-1655) предстоятель Руської Унійної Церкви (тобто помісна католицька церква грецького обряду), який заборонив своїм парафіянам складати присягу Московії (який був васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Проте "...народ присягав без спротиву, — писав ложноє М.Костомаров. — "Більшість українців своєю присягою підкріпили рішення Переяславської ради".

Б.Хмельницький і козацька старшина не були впевнені, що усна домовленість виконуватиметься російською, насправді стороною московитською , яка була васалом Кримського Ханства до 1700 року ). Вони бажали юридичного оформлення договору, письмового закріплення прав і обов'язків сторін, збереження суверенітету Української держави.

Проект цього договору розроблявся довго й ретельно (тобто, ми розуміємо... що ці розробки проводилися вже у 19-20 століттях російськими істориками аби смачно закрутити фальшування та наблизити Московію до земель Русі). Він складався з 23 пунктів ("прохальних статей"), основними з яких були: недоторканність витвореного в ході Української революції політико-адміністративного, військового, судового устрою Козацької держави; збереження прав і вольностей козаків, шляхти і міщан; 60-тисячного козацького реєстру та встановлення платні реєстровцям; виборність гетьмана і старшини; невтручання царських представників у справи місцевого управління; право гетьмана приймати чужоземних послів; участь російського, (насправді, війська московитського, васалом Кримського Ханства) у війні з Польщею.

За умов виконання усіх статей Україна погоджувалася перейти під протекторат московського царя, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства) і на знак підданства зобов'язувалася сплачувати данину (та невже ????). В історичній науці цей документ називають по-різному: статті Б.Хмельницького, "Прохальні пункти", Переяславський чи Московський договір, оригінал якого не зберігся (ясна річ ... як може зберегтися те чого не було у природі).

17 лютого 1654 р. повноважні посли України — генеральний суддя С.Зарудний і переяславський полковник П.Тетеря повезли цей документ до Москви і 14 березня передали його цареві, насправді великокнязю Московії (васал Кримського Ханства). Після попереднього вивчення його було повернуто послам для доопрацювання і редагування.

21 березня цареві, насправді великокнязю Московії (який був васалом Кримського Ханства) було подано документ, який складався вже з 11 статей. Цар, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства ) і бояри розглянули статті і супроводили кожну з них своїм указом. Здебільшого ці укази підтверджували прохальні пункти, проте в них були й положення, які відкидали окремі їхні умови або серйозно їх коригували.

Йшлося про збереження за гетьманом права зовнішньополітичної діяльності, але про її характер він був зобов'язаний інформувати Москву (васала Кримського Ханства) та утримуватися від зносин із Туреччиною й Річчю Посполитою.

Російський, насправді уряд князівства Московія (яка була васалом Кримського Ханства) відхилив запропоновану модель фінансових взаємин двох сторін, натомість конституювалось положення, за яким зібрані українською адміністрацією кошти мали йти до царської, насправді скарбниці князівства Московія (васал Кримського Ханства), а звідтіль повертатись на утримання козацького війська, адміністрації, судів тощо.

У такому вигляді, тобто статті Б.Хмельницького в редакції московського уряду з указами царя, насправді великокнязя Московії (васал Кримського Ханства) під ними, документ став відомий як Березневі, чи Московські статті (ДЕ ВОНИ ???? ЧОМУ НЕМА ОРИГІНАЛІВ ???).

27 березня 1654 року посли одержали цей документ та жалувану грамоту царя, насправді великокнязя Московії (який був васалом Кримського Ханства) Олексія Михайловича Війську Запорозькому і жалувані грамоти козацькій старшині, де також йшлося про передачу Чигиринського староства на гетьманську булаву. (То при яких таких справах була Московія у вільній Україні?)

Таким чином, рішення Земського собору від 1 жовтня 1653 р. і Переяславської ради від 8 січня 1654 р. були закріплені письмовим договором (Де цей договір???). Укази царя, насправді великокнязя Московії (який сам був васалом (слугою) Кримського Ханства) під пунктами Б.Хмельницького і три жалувані грамоти за своєю юридичною природою є ратифікаційними актами (Де оригинали цих документів?).

Московський уряд Олексія Михайловича та його наступники, і навіть такі руйнівники прав України, як Петро І та Катерина II, розглядали ці документи як договір (де ж він???), а Березневі статті називали "договірними статтями".

(Господи! Де ж це все задокументовано!?).

Як бачимо, цей розділ української історії — тай ще українською мовою "...оформлення переходу України під протекторат Моськви..." — ПОВНА московитської ФАЛЬСИФІКАЦІІ! Бо дуже оці "Березневі статті́" 1654 року нагадують "Мінські домовленності" 2014 року, котрі насправді й сьогодні ПШИК.

Саме найстрашніше, при інтернет-пошуку фрази "Входження України під протекторат Російської держави", на 21 грудня 2014 року надибано приблизна кількість результатів аж 6670 (!!!), тож як воно розплескалося по днищу пострадянському.

Якщо сказати та написати 1000 разів — народ, малограмотний в області історії, повірить. Якщо це кажуть на самому великому рівні та показують у державних книжках — народ повірить! Бережіться. Читайте уважно кожну історічну бумажєнцію. Хочу залишити цей текст заради послідовного вивчання фальсифікації історії московитів та усієї Східної Європи яка була у СРСР.

А також ще пару строк:

З першої половини XVI століття місто Чигирин відоме як укріплений козацький зимівник, що мав невелику фортецю. За часів Хмельницького Чигирин був одним із найбільших міст України. Тут мешкало понад 50 тисяч осіб, розміщувалися державна і військова адміністрації, стояла гетьманська резиденція та палац. Нині місто Черкаської області України.

15 жовтня 1592 року — король Сигізмунд III Ваза надав Чигирину — Магдебурзьке право та герб (3 стріли), дозвіл на 2 ярмарки на рік, будівлю ратуші, лазні посполитої та ін.

20 липня 1653 рік — Московське посольство прибуло в Чигирин з повідомленням про згоду московського великокнязя Олексія Михайловича взяти під своє "покровітєльство" запорізьких козаків. Насправді посольство привезло підкупні подарунки аби задобрити козаків, але... Козаки не погодилися та трохи не побили оте посольство!!!!

24 грудня 1653 рік — війська Богдана Хмельницького перемогли поляків під Жванцем.

18 січня 1654 рік — Переяславська загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорозьким та васалом кримського ханату Московитським князівством. Не було ніякого прийняття України до складу Московії 1654 року! Це вигадки.

16 вересень 1658 рік — Гадяцький договір (пол. ugoda hadziacka) або "Союз трьох країн" між Литвою, Польшею та Великим князі́вством Руським (ВКР) — назва козацької України у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. Цією угодою Україна мала увійти до складу Речі Посполитої. Угода не була прийнята українським суспільством за багатьма причинами: найважливіші з них це — залишення у складі Польщі Руського, Волинського, Белзького і Подільського воєводств, повернення прав на маєтності шляхті, яка була змушена покинути свої володіння у попередні роки, а також висока вірогідність війни з православним Московським Князівством. Після проголошення Гадяцької угоди розпочинається російсько-українська війна (1658-1659), яка завершилась перемогою козацьких військ під Конотопом.