The Russian government sought closer integration and reform of the military
institutions of the Hetmanate, which therefore threatened both the political system and
the prerogatives of the Cossack elite. Only the anti-Moscow uprising of Ivan Mazepa
in 1708-1709, the consistent resistance to the imperial centralism of his successors, as
well as the internal problems of the empire and the uncertainty of its course regarding
13
the autonomy of the Hetmanate postponed the matter of its incorporation for some
time.
After the Cossacks created its own state in the middle of the 17th century, the
Cossack army began to transform into an estate militia organized on a territorial basis.
The organizational regimental and hundred-strong structure of the army was the result
of a synthesis of the traditions of the military system of the Zaporozhian Sich and the
registered Cossack army. The system of military command and government was
customary in nature and was formed mainly on the basis of the traditions and practices
of the registered army of the first half of the 17th century. The traditional nomenclature
of the officers at the end of the 17th century was also joined by the bunchuk and badge
comrades, who played a supporting role in the management of the army, transforming
in the next century into a privileged group of officers without positions, a kind of
prototype of the “new nobility” of the Hetmanate. At the same time, the prerequisites
for the legal regulation of the hierarchical system of the Cossack Officials and the rules
for their appointment were created, which were created in the so-called "Little Russian
Tables of Ranks" (1742, 1756).
The creation of a mercenary army in the Hetmanate was dictated by the need to
have a standing professional army in the conditions of the gradual loss of combat
capability of the Cossack militia, which constituted the organizational core of the
armed forces and the main element of the military-political system of the Hetmanate.
The creation of a mercenary army faced several difficulties and obstacles associated,
on the one hand, with resistance from the Cossack Officials, who did not want the
military strengthening of the Hetmans, and on the other hand, with the instability of the
financial and economic base for maintaining mercenaries. All this led to the fact that
the mercenary army of the Hetmanate remained an auxiliary contingent of the Cossack
army, which continued to remain the numerically dominant basis of the armed forces.
This combination allowed for quite successful defensive wars with traditional
opponents — the Turks and Tatars. However, it turned out to be completely unsuitable
14
in military clashes with regular armies, into which the Hetmanate was drawn at the
beginning of the 18th century.
The development of artillery in the Cossack Hetmanate was not characterized by
dynamism, reproducing the forms of management and organization that had developed
in the first half — middle of the 17th century. In general, the state of artillery
corresponded to the existing military needs, when the main enemies of the Hetman
army were the Poles, and later the Tatars and Turks. The nature of the development of
fortifications in the Hetmanate depended on the specifics of the geographical space and
the strategy of conducting military operations in the region. Fortresses served as a
temporary shelter for civilians during Tatar raids and as strongholds for field armies,
where food supplies, ammunition and artillery were stored. Long sieges were a rare
occurrence, so the Hetmanate government cared only about maintaining the
fortifications in good condition, practically not carrying out any large-scale
modernizations. A significant shortcoming of the Hetmanate's defense policy was the
lack of garrison troops and a system for their provision and maintenance. Their lack led
to excessive reliance on Moscow garrisons, which became a lever of pressure and a
springboard for the elimination of the Hetmanate's autonomy. The constant Russian
military presence in strategically important cities and fortresses of the region
transferred control over fortification construction into the hands of the empire, which
was implemented taking into account advanced European experience and technologies,
completely supplanting any initiative of the Cossack elites in this area.
It has been found that the spread of Western military technologies and
knowledge in the Hetmanate was limited. In the conditions of protracted wars with the
eastern armies, the Cossack military elite considered it appropriate to rely on the
combat experience and practical skills already developed in previous periods, formed
in the conditions of the steppe war, rather than on the Western European system of
intellectualized military education and military literature. Changes began in the 18th
century, when the Hetman's army was drawn into wars with Western European armies
and new tactical and technical innovations began to spread under the influence of the
15
growing military presence of the Russian Empire. Reforms in the military sphere
during the reign of K. Rozumovsky became the last attempt to modernize the
Hetmanate, which were aimed at strengthening and streamlining its institutional
foundation. On the initiative of the Hetman, the organization, armament and equipment
of the court guard were streamlined on a regular basis, military and state symbols were
unified, and the artillery corps was reformed. In other branches of military
organization, changes (the introduction of statutes and drills, the unification of
uniforms, weapons and equipment) were of a reactive nature. Innovations associated
with changes in the administrative management of the Hetmanate were the result of the
initiatives of the elders, who sought to establish their dominant position as elites in the
military-political system of the Hetmanate. All these changes, both implemented and
planned, caused concern in the imperial government, which rightly saw in them signs
of strengthening Ukrainian autonomy, and ultimately accelerated the beginning of its
liquidation, which began with the abolition of the institution of hetman power in 1764.
Keywords: Cossack Hetmanate, Zaporozhian Host, Polish-Lithuanian
Commonwealth, Russian Empire, Military Revolution, armed forces, military policy,
state, reforms, Cossack Officials, Cossacks, artillery, fortification, education, military
literature.
16
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ
Монографія:
1. Козацький Марс: Держава та військо Козацького Гетьманату в добу
Мілітарної революції, 1648—1764 [Cossack Mars: the State and the Army of
the Cossack Hetmanate During the Military Revolution, 1648-1764]. — Київ:
Темпора, 2023. — 912 с., іл., карт., табл.
Рецензія: Кондратьєв, І. Рецензія: Сокирко О. Козацький Марс: Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції. 1648—1764. Київ: Темпора, 2023. 912 с., іл., карт., табл. //Сіверянський літопис. — 2024. — № 3. — C. 167—169. Рецензія: Галь Б. Революція, яка відбулася деінде. Рец. на кн.: Сокирко O. Козацький Марс. Держава та військо Козацького Гетьманату в добу Мілітарної революції, 1648—1764. Київ: Темпора, 2023. 912 с. //Український історичний журнал. — 2025. — № 1. — С. 264-269.
Публікації у наукових фахових виданнях України та зарубіжних
виданнях, що включені до наукометричних баз даних і включені до
категорії «А»:
2. Гетьманщина у XVIII ст.: Історична мапа //Український історичний
журнал. — 2020. — №2. — С.222-225.
3. At Hetmans’ Service: Natives of the Balkans and Podunavlje in the Mercenary
Regiments of Cossack Hetmanate in the Mid-Seventeenth through Early-
Eighteenth Centuries //Hiperboreea. — 2021. — Vol. 8, No. 2. — Р. 227-248.
4. Репліки османської мілітарної культури у військовому побуті
Гетьманщини кінця XVII ст. //Східний світ. — 2023. — №4. — С.39-58.
5. Вetween East and West: Understanding Early Modern Ukraine in: Ukraine's
Many Faces: Land, People, and Culture Revisited /Ed.by Olena Palko, Manuel
Férez Gil. — Transcript: Independent Academic Publishing, 2023. — Р.74-82.
6. Military Reforms during the Hetmancy of Kyrylo Rozumovs’kyi, 1750—64
//Eighteenth-Century Ukraine: New Perspectives on Social, Cultural, and
Intellectual History. — Toronto: McGill-Queen’s University Press and the
Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 2023. — P.247-276.
7. Жовніри на продаж. Вербунок іноземних найманців у Козацькому
Гетьманаті у 50-70-х рр. 17 ст. //Емінак: науковий щоквартальник. — 2024.
— № 2 (46). — С.9-28.
17
8. Іван Мазепа як ранньомодерний володар //Український історичний журнал.
— 2024. — № 5 (578). — С. 40—61.
Публікації зарубіжних виданнях, що не включені до наукометричних
баз даних:
9. Udział wojska Hetmanatu Lewobrzeżnego w polskiej wojnie sukcesyjnej w
latach 1733—1735 //Zeszyty naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace
Historyczne. — №141, z. 3 (2014). — S.641—656.
10.Jan Sobieski, Ukrainian Cossacks and the Strategy of the Raid War on the
Ottoman Border //Eastern European History Review. — Nr. 3: Special Issue "The
Sobieski Family: history, culture and society. Insights between Rome, Warsaw
and Europe"/ed.by A.Boccolini. — Tuscia, 2020. — P.17-26
11. Z kozakow u draguny: reformy woyska kozackiego z okresu Wielkiej wojny
Północnej //Od armii komputowey do narodowej. — Toruń, 2007. — S. 127 — 140.
12. Устроєві реформи гетьмана Кирила Розумовського та початок кінця
Козацького Гетьманату //Studia i materiały z historii nowożytnej i najnowszej
Europy Środkowo-Wschodniej /red. T. Kargol, W. Michałowski. — Kraków —
Kijów 2020. — Т.1. — S.113—132
13.La temprana Ucrania Moderna, entre Oriente y Occidente //Descubriendo
Ucrania : Su pueblo, su historia y su cultura /Manuel Ferez Gil; Olena Palko;
compilaciónde Olena Palko; Manuel Ferez Gil. — 1a ed. — Beccar: Poliedro
Editorial de la Universidad de San Isidro, 2022. — P.29-35.
Статті у наукових фахових виданнях України, які відображають
основні положення дисертаційного дослідження:
14. Військова політика Івана Мазепи кінця XVII ст. //Вісник Київського
національного університету ім. Т.Шевченка. — Серія «Історія». — Київ,
2004. — Вип.71/72. — С.103-108.
15.Німецькі найманці в гетьманському війську доби Хмельниччини //Етнічна
історія народів Європи /Київський національний університет ім.
Т.Шевченка. — Київ, 2004. — Вип.16. — С.141-147.
16.«Малоросійська ручниця» і переозброєння козацького війська 1728—1750
рр. //Київська старовина. — 2005. — № 6. — С.3-12.
17. Муштрові статути гетьманського війська 1756 року //Київська старовина.
— 2005. — № 5. — С.67 — 81.
18. Жолдацькі формування в Гетьманщині 1669—1765 рр. //Український
історичний журнал. — 2006. — № 4. — С.64-77.
18
19. Війська українських гетьманів у Полтавській битві 27 червня 1709 р. //
Український історичний журнал. — 2009. — № 2 (485). — С. 40-51.
20. Малоросійська регулярна рота 1733—1739 рр. //Київська старовина. —
2010.— №5 (345). — С. 17-28.
21. Мобілізаційні можливості гетьманського війська у війні за «польську
спадщину» 1733—1735 рр. //Вісник Київського національного
університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. — Київ, 2010. — Серія «Історія». — Вип.101. — С.39-
41.
22. Гетьманські «німці»: війська іноземного автораменту другої половини
ХVІІ — початку ХVІІІ ст. //Україна в Центрально-Східній Європі. — К.:
Інститут історії України НАН України, 2011. — Вип. 11. — С.— 246-265.
23. Мобілізаційні та оповіщувальні універсали і листи гетьманів середини
XVII — першої третини XVIII ст. //Спеціальні історичні дисципліни
/Інститут історії України НАН України. — Київ, 2011. — Вип.19. — С.122-134
24. Січовики останнього гетьмана: запорозький курінь Кирила Розумовського
1751 — 1764 рр. //Гілея. Науковий вісник: Зб. наукових праць. — Київ, 2011.
— Вип.52. — С. 191— 195.
25. Артилерія козацької держави: створення, розвиток, внутрішня організація
(1648—1781 рр.) //Український історичний журнал. — 2012. — № 4 (505).
— С. 35-51.
26. Канцелярія та архів Генеральної артилерії Гетьманщини середини XVII —
кінця XVIII ст. //Київська старовина. — 2012.— № 2 (404).— С. 38-50.
27. «Степенный порядок малороссийских чинов» 1742 р. //Вісник Київського
