Степан Бандера: человек и миф

У Рівному організація Бандери володіла багатьма заводськими будівлями та квартирами. Саме там навчалася українська міліція і проводилися збори. Нелегальне навчання міліції було припинено, а школа міліції в Рівному була закрита. Ця школа міліції продовжує свою нелегальну діяльність у замку Клевані. Захоплені під час закриття школи міліції в Рівному матеріали безперечно свідчать про те, що ця міліція була задумана як військова організація Бандери.

Курси школи міліції відвідували сорок чоловік, які були попереджені про нелегальність їхньої подальшої діяльності. Їм було сказано, що йдеться про боротьбу за визволення України від Німеччини. У разі арешту відмовитися давати будь-які свідчення. У разі зради, причетні до цього будуть знищені організацією.

У великому залі учні школи вивчали способи поводження зі зброєю, їх навчали, що незалежну і вільну Українську державу можна здобути тільки у відкритому бою зі зброєю в руках. Важливо, що згідно з таємним наказом, переданим керівникам школи міліції, трофейна зброя та боєприпаси не були повернуті німецькому вермахту, але були таємно заховані постами міліції, євреї також збирали зброю. (…)

Члени міліції отримали як військові, так і політичні інструкції, їх настроювали проти німців, спотворюючи факти. Зокрема казали, що німців чекали як визволителів, а вони виявилися загарбниками. Отже, проти них треба вести боротьбу, пояснювали, що боротьба буде вестися в тилу німецьких військ. (…)

Встановлено, що кожна людина Бандери має один чи кілька псевдонімів…

Використавши пароль, вдалося арештувати так званого Канюку (псевдонім Богун), інструктора школи міліції в Клевані. (…)

Фінансування руху Бандери йде головним чином з Галичини. Члени руху сприяють організації як сплачуванням певних внесків, так і добуванням продовольства. Крім того, голови кооперативів, як правило, є прихильниками Бандери. Серед тих, хто вносить кошти, є і євреї, часто їх змушують давати гроші. (…)

На околицях Костопіля на складах зброї захоплено і передано вермахту:

600 рушниць, 12 кулеметів, 1200 протигазів, 254000 рушничних патронів, 20000 снарядів, 4000 гранат, 2000 мін, 500 кулеметних дисків та інше військове спорядження. Варто зазначити, що, скориставшись обставинами на початку війни, руху Бандери вдалося міцно вкоренитися на Волині та на Поділлі і завербувати значну кількість людей…

б) Рух Мельника.

Начальник поліції безпеки і СД по Україні повідомляє, що після арешту значного числа прибічників Мельника у Києві, активність руху Мельника зовсім не зросла. (…)

в) Поліська Січ.

Поліська Січ — це своєрідний загін вільних стрільців під командуванням Тараса Бульби (справжнє прізвище Боровець). За згодою німецьких властей восени 1941 року Бульба створив спеціальний загін для боротьби з партизанами («радянськими»). Хоча це вільне формування було розпущено у листопаді 1941 року, він знову підпільно зібрав загін і вже має в розпорядженні значну кількість штиків. (…)

ДОКУМЕНТ № 133

УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 10

Берлін, 3 липня 1942 року.

Секретно!

Начальник поліції безпеки і СД.

А. Ворог і питання репресій.

(…)

Український рух опору

Датована 16.03.42 р. петиція з поштовою печаткою Станіслава, Галичина; була адресована Гітлеру «Українським комітетом визволення України, від імені українського народу». На конверті вказаний такий відправник: «Україна» УКВУ. Лист підписаний: «Український комітет визволення України!!» «Слава Україні!!» Україна, 15.03.1942 р.

Зміст листа не складає ніякої петиції, він містить докори, вимоги і погрози. (…)

Група Бандери

У Києві була перехоплена листівка Бандери; у ній містяться інструкції щодо структури організації. (…)

Знайдені під час останніх арештів накази дають ясне уявлення про наміри нелегальних активістів. Тоді як прийняті зимою розпорядження застерігали проти будь-яких дій чи провокацій, бо вся робота повинна була зосередитись на розширенні сіті ОУН, на роботі між членами ОУН і на створенні, наскільки це можливо, серйозних передумов для успіху, щоб бути спроможним сказати: «Останнє слово» окупантам; нові накази вже визначають завдання активних дій. Знову ОУН наказано вдаватися до пасивного опору і саботажу всіх німецьких заходів. Листівка прославляє мученика Бандеру і його друзів, «які знемагають зараз в тюрмі за наші ідеї».

Особливо треба відзначити опір і пропаганду проти поставок сільськогосподарських продуктів, проти вивезення робочої сили в Німеччину, проти участі в німецько-українських маніфестаціях і т. д. (…)

У ході демонтажу центру Бандери в Сарнах, серед іншого було знайдено директиви про ведення партизанської війни.

Було також встановлено, що організація Бандери віддала наказ своїм членам ні в якому випадку не входити до охоронної поліції (шуцманшафтів). Якщо член руху Бандери увійде до охоронної поліції, він автоматично виключається з руху.

Організація Мельника

За останні місяці не помічено ніякої особливої підвищеної активності організації Мельника. Рух Мельника, здається, має мінімальний контакт із сільським населенням. (…)

ДОКУМЕНТ № 136

УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 15

Берлін, 7 серпня 1942 року.

Секретно!

Начальник поліції безпеки і СД.

А. Ворог і питання репресій.

(…)

Український рух опору

У Вінниці знову виявили листівку українського руху опору, написану від руки. Про авторів дізнатися не вдалося нічого. (…)

Відзначаючи річницю 30 червня 1941 року, тобто дня, коли прихильники Бандери проголосили у Львові незалежну Українську державу, голова східних районів Організації Українських Націоналістів — рух Бандери, Дем'ян Дмитрів видрукував заяву, яка мала бути зачитана на зборах таємних осередків 30 червня 1942 року.

У заяві серед іншого сказано:

«Рік тому, 30 червня на вежах давнього князівського міста Львова замайоріли прапори споконвічних господарів цієї країни, тоді як радіохвилі сповістили світу новину про відновлення Української держави. Втілюючи в життя бажання українського народу, ОУН Степана Бандери 30 червня 1941 року проголосила історичний акт. За наказом Степана Бандери, Ярослав Стецько створив у Львові український уряд. Завдяки невтомній роботі під його керівництвом почалося становлення молодої Української держави, і серця українців забилися в унісон. Український народ запалився бажанням визнавати лише одну владу, і тільки їй підкорятися. Було створено військові школи. сформовано українську міліцію. Ця величезна робота політичного творення не відповідала політичним і військовим планам нових «визволителів» України. Ось з якої причини прокотились арешти. Були арештовані голова ОУН Степан Бандера і голова українського уряду, Ярослав Стецько. Створення української держави було насильно припинено, і натомість стала чужа, добре всім нам відома система. Збільшилась кількість арештів, потекла кров…

Друзі націоналісти!

30 червня 1941 року доказало всьому світові:

а) що українці мають власні непорушні ідеї, що вони готові повстати проти будь-якого, хто захоче перетворити нашу країну в колонію і наш народ на рабів;

б) що українці боролися, борються і будуть боротися не за нову Європу, а за свою власну державу;

в) що всупереч твердженням ворога, українці спроможні створити державу своїми власними силами;

г) що українці будують своє майбутнє власною кров'ю.

Друзі націоналісти!

У Східній Європі триває війна між давніми пригноблювачами України і новими претендентами, які матимуть нероздільне право гнобити український народ. Країна залита кров'ю, міста і села знищені до тла. Тисячі українських патріотів зазнають катувань і вмирають мученицькою смертю у тюрмах старих і нових окупантів. З нагоди першої річниці великого проголошення 30 червня 1941 року я закликаю вас зімкнути ще тісніше ваші лави навколо керівництва. Пам'ятайте, що Україна стоїть напередодні великих рішень. Готуйте себе і готуйте весь народ! Слава Соборній Суверенній Українській державі! Слава Степану Бандері! Слава Україні!».

ДОКУМЕНТ № 137

УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 16

Берлін, 14 серпня 1942 року.

Секретно!

Начальник поліції безпеки і СД.

(…)

А. Ворог і питання репресій.

(…)

Український рух опору

Встановлені на сьогодні дані свідчать про те, що ОУН, нелегальний рух Бандери, діє надзвичайно радикально і намагається заторкнути активні верстви молоді, щоб звільнити їх від німецького впливу. Використовуються всі засоби щоб шляхом пропаганди викликати серед українців відразу до німців. До сьогоднішнього дня всі розповсюджені листівки і секретні документи ясно показують вороже ставлення цього руху. (…)

«Жоден не повинен їхати на роботу до Німеччини жоден не повинен ходити на курси, організовані німцями… Жоден не повинен погоджуватися на військову службу. Ми не хочемо воювати в іноземній армії заради чужої мети. Ми вступимо тільки в Українську армію яка боротиметься за незалежну українську державу. Залишаймося всі на місцях, на наших постах, всі на службу Україні!».

Центральному керівництву ОУН — рух Бандери підпорядковані три групи: група в Генеральному Губернаторстві, Волинська група і група на Східній Україні. Остання група охоплює райони Києва, Харкова та Південної України. Райони Харкова і Півдня України у організаційному плані стоять набагато нижче Києва, де вже є тисяча членів.

Група ОУН Мельника ззовні представляє собою скоріше помірний націоналістичний рух, але насправді, беручи до уваги її пропаганду і цілі, її треба поставити поряд з рухом Бандери. (…)

ДОКУМЕНТ № 138

УРИВОК З ДОНЕСЕНЬ ІЗ ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ СХОДУ № 17

Берлін, 20 серпня 1942 року.

Секретно!

Начальник поліції безпеки і СД.

(…)

А. Ворог і питання репресій.

(…)

Український рух опору

У Рейхскомісаріаті Україна рух Бандери продовжує докладати зусилля, щоб вплинути на українське населення через поширення пропагандистських листівок. Було перехоплено листівку із заголовком «Україна», в якій зокрема пишеться:

«Під час війни вороги нашого народу завжди вимагали спокою, обіцяючи краще життя. Але щоразу після бурі вони забували свої обіцянки, мучили український народ і намагались задушити національне почуття і потяг до незалежності. Наївним є ті, хто вірять, що чужинець дасть їм свободу та незалежність. Хіба «визволителі» 1941 року не зробили те ж саме? Вони віддали Галичину до Генерального Губернаторства, а Одесу разом з Дністровським районом до Румунії.

Виходячи з того, що ця війна охоплює весь світ, наш народ не може залишатися пасивним. Він має приготувати свій меч і, коли гіганти залишать один одного і випустять з рук зброю, бути готовим до боротьби за свободу і назавжди відвоювати незалежність України». (…)