125
тимчасова ліквідація інституту гетьманської влади й дедалі зростаючий вплив в
Україні Малоросійської колегії. Указ від 16 квітня 1722 р. дозволив керівництву
колегії зноситися з полковою владою й видавати розпорядження, оминаючи
гетьманське правління. 276 14 листопада Сенат додатково розширив повноваження
президента Малоросійської колегії й у військовій сфері 277. Крім цього, в його
безпосередньому розпорядженні знаходилися 2 гарнізонних полки у Глухові, що
виконували адміністративно-поліційні функції278.
Дуже важливим нововведенням, котре вперше поставило армію
Гетьманщини під повний контроль російського військового командування стало
утворення Українського корпусу в 1723 р., котрий став новою військово-
адміністративною одиницею в імперській мілітарній системі. 29 квітня 1723 р.
його очільником було призначено генерала М.Голіцина, який отримав докладну
інструкцію, перший пункт якої зазначав: “Быть тебе на Украйне над всеми
обретающимися тамо, как над регулярными, так и над нерегулярными, войски
малоросийских и слободцких полков” 279. Окрім цього, Голіцину мала
підпорядковуватися й Малоросійська колегія “во всем, что касатца будет до
воинских отправлений”. Такий обсяг повноважень перетворював командира
Українського корпусу на фактичного головнокомандувача військовими силами
півдня імперії та Гетьманщини. Водночас наказному гетьману Полуботку й
генеральній старшині було наказано укази та універсали “о нарядах войска ...
подписывать обще, а без Коллежской подписи никуда никаких указов не
посылать и по них в городах не действовать”280.
276 ЦДІАК України. — Ф. 53. — Оп.2. — Спр.73. — Арк. 3зв.— 4зв.
277 РГАДА. — Ф.248. — Оп.7. — Кн.380. — Л.414.
278 РГАДА. — Ф.248. — Оп.3. — К.95. — Лл.624-625.
279 РГАДА. — Ф.248. — Оп.13. — Кн.694. — Лл.572 об. — 607; Российский государственный военно-исторический архив. — Ф.20. — Оп.1/47. — Д.2. — Лл.4-5 об.; Письма Петра Великого, хранящиеся в императорской Публичной библиотеке. — Спб., 1872. — С. 60-63.
280 ПСЗ. — Т.7. — С. 50.
126
Початок війни з Персією в 1722 р. та необхідність зміцнення південних
рубежів Російської імперії від імовірної загрози з боку турків, спричинила цілу
серію підготовчих заходів до можливої війни на два фронти. В квітні 1723 р.
розпочалася реорганізація української ландміліції, яку мали поповнити 6
новосформованими полками 281. Необхідність залучення гетьманського війська до
цих приготувань і майбутньої війни була нагальною, в той час як саме козацтво
істотно виснажилося важкими роботами на будівництві фортець і Ладозького
каналу. Усвідомивши нерозважливість такого використання козаків, котрі
залишалися найчисельнішим і найкраще впорядкованим і спорядженим
контингентом іррегулярних військ імперії, цар 4 квітня 1723 р. видав іменний
указ козаків більше на канальні роботи не відправляти, а готувати до війни й “в
Низовой поход неотменно идтить с поспешением”282. Саме в цій ситуації, в
оточенні Петра І, очевидно, згадали залишену в 1707-1708 рр. без продовження
реформу виборного козацтва, котра мала б підвищити боєздатність війська.
Щоправда, цього разу її модель ґрунтувалася не стільки на ідеї виокремлення
виборних компаній в реєстрових полках, скільки реорганізації козацького
ополчення на засадах охотницького війська. 4 квітня 1723 р. президент
Малоросійської колегії отримав ропорядження “учинить к [1]724 году
компанейцов 15000 (ежели более нельзя) вместо реєстровых казаков, которых по
капитуляции Хмельницкаго надлежало быть 60000, ис которых треть быть
компанейцом, а двум третям сердюкам”283. Розуміючи, що плани по
реформуванню козаків у найманці знов можуть призвести до заворушень,
сенатське правління радило президенту та чиновникам колегії вести збір
інформації в умовах суворої секретності.284
281 Пенской В. Армия Российской империи в XVIII в.: выбор модели развития //Вопросы истории. — 2001. — №7. — С. 123-124.
282 ПСЗ. — Т.7. — С. 43.
283 Архив правительствующего Сената. — Т.1. — С.108-109; Протоколы, журналы и указы Верховного тайного совета. 1726-1730 гг. //Сборник Русского исторического общества. — 1886. — Т.55. — С. 153.
284 Там само.
127
Паралельно в Петербурзі міркували й над впорядкуванням вже існуючих
сил. 16 квітня 1723 р. Малоросійській колегії наказано приймати чолобитні й
скарги від тих козаків та їхніх нащадків, хто був незаконно викреслений з
реєстрів і обернений у підданство 285. Цим розпорядженням було запущено
тривалий процес “шукання козацтва”, яким імперія, з одного боку, намагалася
зміцнити лояльність низів, з іншого боку, дбаючи про збереження козацтва, як
цінного мілітарного ресурсу. Крім цього, в колегії мали бути складені “именные
наличные списки о казаках, обретающихся во всей Малой России и о прочих” 286
за яким послідувала ревізія і укладення нового реєстру 287. Ще раніше, в серпні
1722 р. наказному гетьману Полуботку було велено зібрати відомості про
кількість і кошти утрмання сердюків та компанійців288. Із початком війни,
наймані полки збиралися доукомплектувати, але попри постійні нагадування про
це Малоросійській колегії та старшинам, через поспіх, цього так і не було
зроблено 289.
Попередні відомості були підготовані Малоросійською колегією вже в
червні 1723 р., а остаточні відправлені в Петербург в січні 1724 р. 290.
Обговорюючи навесні 1726 р. можливість відновлення гетьманства й низку
інших “послаблений” для України, Верховна таємна рада заслухала рапорт
Вельямінова трирічної давнини про те, що “ежели-де повелено будет в
Малороссии публиковать, чтоб во оные полки набрать из малороссийских
казаков, о которых он надеется, что многия пожелают и оплату возьмут менши, а
которые за определением в те полки останутца, те желают платить подати и по
285 ПСЗ. — Т.7. — С. 49.
286 Там само.
287 Отдел рукописей. Российская государственная библиотека. — Ф.159. — Д.3645; ЦДІАК України — Ф.53. — Оп.2. — Спр.871. — Арк.1.
288 НБУВ.ІР. — Ф.І. — Спр.54482. — Арк.2-2 зв.
289 ПСЗ. — Т.7. — С. 43.
290 ЦДІАК України. — Ф.53. — Оп.2. — Спр.1052. — Арк.1-4.
128
той ведомости определения не учинено”291. З цього можна зробити висновок, що
ці проекти так і не були втілені в життя через виступ козацької старшини на чолі
з наказним гетьманом П.Полуботком в справі відновлення прав і вольностей
Війська Запорозького, який у Петербурзі сприйняли як заколот. Ув’язнення
частини політичної еліти, поспіх у виправленні козацького війська на війну з
Персією черговий раз відклало реформу.
Не наважившись реформувати козацький військово-адміністративний
устрій, імперський уряд реорганізував рештки гетьманського найманого війська,
що пережили події 1708-1709 рр. Після смерті Петра І імперський уряд
найбільше був стурбований фінансовим і економічним станом країни,
виснаженої упродовж останніх двадцяти років одразу трьома війнами292. Це
поставило нагальне питання про скорочення бодай частини витрат, економію й
ретельніший облік тих фінансових ресурсів, котрими володіли автономні області
імперії з яких економічно найсильнішими були новозавойовані балтійські
регіони та Гетьманщина. Покинувши плани реорганізації козацького війська,
уряд імператриці Катерини І планував відновити вибори гетьмана й бодай
частково ліквідувати податкові новації, впроваджені Малоросійською
колегією293. Традиційним жестом монаршої милості вкотре мало стати й
полегшення податкового тягаря, котрий для поспільства зазвичай ототожнювався
з системою оренд податків і торгівельних монополій, а також витратами на
наймані полки. 14 липня 1726 р. Катерина підписала обширний указ щодо
“малороссийских дел”, один з пунктів якого передбачав “компанейских трех
полков наличных людей скасовать в два полка ... а сердюцкому полку, кои
291 Протоколы, журналы и указы Верховного тайного совета. 1726-1730 гг. — С. 153-154.
292 Анисимов Е. Податная реформа Петра І. — Л., 1982. — С. 278-282; Бескровный Л. Русская армия и флот в XVIII веке. — С. 118-119.
293 ПСЗ. — Т.7. — С. 414, 660; Сокирко О. Козацький Марс. — С.171-172.
129
служили во время походов при гетмане не быть, понеже за ними ныне в Малои
России никакой службы нет”294.
Лібералізація імперської політики дозволила Гетьманщині на певний час
виступати з власними ініціативами у політиці військового будівництва 295. Одним
з найбільш масштабних заходів, який суттєво вплинув на стан боєздатності
козацького війська, виявилася реформа по впровадженню нової уніфікованої
рушниці296. В травні 1728 р. гетьман Д.Апостол звернувся до канцлера
Г.Головкіна з проханням виготовити на тульських зброярнях одноманітні
мушкети для козацьких полків 297. Лише через три роки, навесні 1731 р. справу
було вирішено позитивно, хоч сам процес виготовлення рушниць, пошук коштів
на них і власне сам поцес переозброєння тривав аж до початку 50-х рр. XVIII ст.
298 . Наступним серйозним кроком у модернізації козацького війська стала т.зв.
реформа виборного козацтва, проведена Правлінням гетьманського уряду
(Міністерським правлінням) в 1735 р. 299. Їй передувала невдала спроба створення
в 1733 р. окремого козацького підрозділу, зорганізованого й спорядженого на
кшталт напіврегулярних формувань російської армії (гусарів та чугуївських
калмиків), який утримувався коштом малоросійського скарбу й ніс постійну
службу300. Сутність нової реформи полягала в чіткому поділі загалу козацтва на
294 ЦДІАК України. — Ф.53. — Оп.2. — Спр.647. — Арк.7 зв. — 8.
295 Крупницький Б. Гетьман Данило Апостол і його доба. — К., 2004. — С. 59-141; Пришляк В. Коротка передишка часів Апостола: Гетьманщина у 1727—1734 роках //Україна крізь віки: Збірник наукових праць на пошану Валерія Смолія. — К., 2010. — С. 568—591.
296 Сокирко О. Малоросійська ручниця і переозброєння козацького війська 1728-1750 рр. //Київська старовина. — 2005. — №6. — С. 3-12.
297 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.1578. — Арк. 3 зв.
298 НБУВ.ІР. — Ф.VIII. — Спр. 232 (99 ІІ). — Арк. 261 зв.; ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр. 9322. — Арк. 52; ф.55. — Оп.2. — Спр.51. — Арк.399-410 зв.
299 Апанович О, Збройні сили України першої половини XVIII ст. — С.21-24; Репан О. Іржа на лезі: Лівобережне козацтво і російсько-турецька війна 1735-1739 років. — К., 2009. — С. 31-46.
300 Сокирко О. Малоросійська регулярна рота 1733-1739 рр. //Київська старовина. — 2010. — №5. — С. 17-28.
130
дві категорії — виборних і підпомічників згідно давно існуючої диференціації, але
не передбачала відриву козаків від їхніх домогосподарств у мирний час301.
Імперські адміністративні та законодавчі практики, із якими зіткнулася
військово-політична система Козацького Гетьманату упродовж першої половини
ХVІІІ ст., вплинули на принципово нові вектори її розвитку. Російська імперія в
політичній моделі якої східний деспотизм і патерналізм були поєднані із
елементами західного камералізму та раціоналізму, не могла безконфліктно
співіснувати із гетьманською автономією, на яку рано чи пізно чекала повна
