Итак, я заявляю: оставаться подданным СССР больше не считаю возможным, а поэтому прошу выдворить меня за пределы страны, в которой мои человеческие права попираются столь бесцеремонным образом.
Решиться на подобный шаг — слишком тяжело, но удержаться от него в создавшихся условиях, оказывается, еще тяжелее.
Василь Стус
15 июля 1976 года
З оригіналом згідно:
Старший слідчий Слідвідділу КДБ при РМ Української РСР
майор Селюк
30 липня 1980 р.
ПРОТОКОЛ ОГЛЯДУ
Місто Київ
29 травня 1980 року
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор Пастухов, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 5, в приміщенні КДБ УРСР, у відповідності зі ст. ст. 85, 190, 191 и 195 КПК УРСР, в прісутності понятих:
Стависької Олександри Яківни, що мешкає в м. Києві, вул. Лейпцизька, буд. № 2/37, кв. 41,
Закревської Надії Іванівни, що мешкає в м. Києві, вул. маршала Жукова, буд. № 41/28, кв. 29,
провів огляд архівної особистої справи № 49961 на засланця Стуса Василя Семеновича яка зберігається в архіві ІЦ УВС Магаданського облвиконкому.
У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, які підлягають обов’язковому занесенню до протоколу, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
(підпис)
(підпис)
ОГЛЯДОМ ВСТАНОВЛЕНО:
Особиста справа на засланця
Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження,
уродженця с. Рахнівка Гайсинського р-ну
Вінницької області, засудженого 7 вересня 1972 року
Київським обласним судом
за статтею 62 ч. 2 КК УРСР на 5 років позбавлення волі
з послідуючим засланням на 3 роки,
була розпочата 1 березня 1977 року і закінчена 11 серпня 1979 року Тенькінським районним відділом внутрішніх справ Магаданської області.
Із справи вбачається, що Стус B. C. на підставі розпорядження Міністерства внутрішніх справ СРСР № 4су-973 від 24 грудня 1976 року був етапірований із установи ЖХ-385/19, де відбував основну міру покарання, в Тенькінський район Магаданської області на рудник імені Матросова для відбуття додаткової міри покарання — заслання строком на 3 роки.
В справі знаходяться службова переписка та інші документи відносно засланого Стуса, зокрема:
1. Характеристика на Стуса В. С, видана установою ЖХ-385/19, в якій він характеризується тільки з негативного боку, зокрема вказано, що Стус за час відбуття основної міри покарання на шлях виправлення не став (a. c. 14—15).
2. Фінансова довідка № 1 від 6 січня 1977 року, з якої видно, що на вказаний час у Стуса знаходилось на особистому рахунку 220 крб 12 коп., зароблені ним у виправно-трудовій установі (а. с. 18).
3. Копія довідки № 087754 від 13 січня 1977 року, виданої установою ЖХ-385/19, в якій вказується, що Стус основну міру покарання відбував і 13 січня 1972 року до 13 січня 1977 року (а. с. 22).
4. Копія довідки про бесіду начальника Тенькінського РBBC із Стусом, як прибулим на заслання. В цій бесіді Стус заявив, що засуджено його у 1972 році нібито безпідставно, в той же час пообіцяв добре працювати і не порушувати встановленого режиму заслання (а. с. 25—34).
5. Виробнича характеристика на машиніста скреперної лебідки гірничої дільниці рудника імені Матросова Стуса В. С. від 3 січня 1978 року, в якій, зокрема, вказується, що Стус не користується авторитетом колективу бригади, не виконує свої технічні норми (а. с. 41).
6. Маршрутний лист від 3 червня 1978 року, виданий Тенькінським РВВС Стусу В. С., з якого вбачається, що в зв’язку з хворобою батька Стус у червні 1978 року їздив до нього в м. Донецьк строком на 10 діб (а. с. 49).
7. Акт № 185 від 19 квітня 1978 року, складений працівником міліції, з якого видно, що Стуса В. С. було оштрафовано на 10 крб за появу в гуртожитку рудника імені Матросова в нетверезому стані та негативне поводження (а. с. 53).
8. Виробнича характеристика на Стуса В. С. за травень 1978 року. З неї вбачається, що Стус погано відносився до своїх трудових обов’язків, робив прогули, своєю негативною поведінкою розкладав трудову дисципліну колективу (а. с. 61).
9. Наказ директора рудника імені Матросова № 293 від 31 травня 1978 року про переведення машиніста скрепера Стуса гірником на 3 місяці за скоєний ним невихід на роботу 26 травня 1978 року (а. с. 62).
10. Матеріали приводу Стуса В. С. в органи міліції офіційного застереження його про недопустимість антисуспільної поведінки та обов’язкову реєстрацію в органах міліції 3 рази на місяць (а. с. 64—66).
11. Три вирізки із газети «Ленинское знамя» (орган Тенькінського районного комітету КПРС і районної Ради народних депутатів) за 8, 11 і 13 липня І978 року із статтею «Друзья и враги Василя Стуса», в якій викладається про антирадянську діяльність Стyca, за що його було засуджено у 1972 році, та його антисуспільну поведінку під час перебування на засланні (а. с. 78—80).
12. Лист Стуса В. С. до Президії Верховної Ради СРСР від 5 грудня 1978 року, в якому він скаржиться, що його у 1972 році нібито було репресовано за «неугодную властям литературно-общественную деятельность», що начебто в місцях позбавлення волі над ним чинять «психологический террор» і т. п. З цього приводу він просить позбавити його радянського громадянства, а по закінченні заслання надати йому i його сім’ї змогу покинути нашу країну (а. с. 88).
13. Документ Тенькінського РВВС Магаданської області від 2 липня 1973 року про те, що строк заслання Стуса В. С. рахується з 13 січня 1977 року до 11 серпня 1979 року (а. с. 90).
14. Розписка Стуса В. С. від 11 серпня 1979 року про те, що в цей день в Омчанському селищному відділку міліції ним одержана довідка з маршрутом слідування із Магаданської області до місця постійного проживання після відбуття заслання та що ні дo кого ніяких претензій він не має (а. с. 91).
Під час огляду із документів, зазначених в п. п. 1, 5, 8, 11 і 12, виготовлено їх ксерокопії, які додаються до цього протоколу.
Огляд проводився з 9 до 11 години.
Протокол нами прочитано Записано правильно. Зауважень і доповнень до протоколу огляду не маємо.
Поняті:
[підпис]
/Стависька/
[підпис]
/Закревська/
Огляд провів і протокол склав
Ст. слідчий Слідчого відділу КДБ УРСР
майор Пастухов
КОПІЯ
ПРОИЗВОДСТВЕННАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
на машиниста лебедки горного участка
рудника имени Матросова
тов. СТУСА Василия Семеновича, 1938 года рождения,
украинца, беспартийного, образование высшее,
в 1959 году закончил Донецкий пединститут,
ранее судим по ст. 62, часть 1 УК РСФСР срок 5 лет
Тов. СТУС В. С. на руднике имени Матросова работает с 6 марта 1977 года, вначале работал учеником проходчика, а с 15 июня 1977 года работает машинистом скреперной лебедки по 3 разряду.
Среди коллектива бригады достаточным авторитетом не пользуется. Высказываний против советского строя жизни открыто не высказывает. Однако в июне 1977 года при уплате членских профсоюзных взносов заявил, что он не желает быть членом профсоюза, и демонстративно в присутствии рабочих порвал учетную профсоюзную карточку,
В августе 1977 года поучил бытовую травму при попытке проникнуть через окно в свою комнату на 2-м этаже общежития. В результате падения со 2-го этажа получил перелом обеих пяточных костей. Длительное время находился на лечении, с 6 сентября l977 г. по 17 декабря 1977 г.
В настоящее время, со слов членов бригады, свои технические нормы не выполняет.
Характеристика составлена для представления в Омчакское ПОМ.
ДИРЕКТОР РУДНИКА
[подпись]
В. С. ВОЙТОВИЧ
СЕКРЕТАРЬ ПАРТКОМА
[подпись]
В. Т. ВЕЧКАНОВ
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ РУДКОМА
[подпись]
Е. П. ФЕСЕНКО
3/11—78 г.
пос. им. Матросова
ПРОИЗВОДСТВЕННАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА
на СТУСА Василия Семеновича за май месяц 1978 года.
В первую очередь необходимо отметить, что в мае месяце гр. Стус В. С. работал ниже своих возможностей.
Так, при неоднократном посещении начальником участка тов. Емельяновым блока № 76 ему указывалось, что необходимо подпускать руду из лучек рейкой-шестом, а не ждать взрывника. На это замечание он реагировал неправильно и доказывал, что прав. 20 мая гр. Стус В. С. не явился на сменный наряд перед 2-й сменой с 8 часов до 14 часов, а около 10 часов утра позвонил на участок и сообщил, что не вышел на работу по причине отсутствия в ламповой рудника средств защиты от пыли. У начальника участка в сейфе хранились респираторы «лепесток» и по необходимости выдавались рабочим, т. е. 26 мая 1978 года гр. Стус В. С. совершил прогул. Приказом по руднику за совершенный прогул он был переведен на ниже оплачиваемую работу. 28 мая гр. Стус В. С. объявил политическую голодовку, повесил об этом объявление на двери своей комнаты в общежитии и 29, 30 мая не выходил на работу. 31 мая он вышел на работу, объявил среди рабочих участка о своей политической голодовке. 2 июня 1978 года перед сменой 2 с 8 часов он подошел к начальнику участка тов. Емельянову В. И., при всей смене заявил, что начальник участка проявляет хамство со своей стороны тем, что в рабочей обстановке обращается к нему и к рабочим на «ты», а не на «вы». При разговоре милиционеров называет «мордоворотами», а себя политическим ссыльным.
Руководство участка намерено обратиться к руководству рудника о переводе с участка гр. Стуса В. С. в связи с тем, что его демагогические высказывания разлагают трудовую дисциплину коллектива.
Председатель участкового комитета профсоюза
Гразион И. С.
Зам. начальника участка
Максимов О. Д.
З оригіналом згідно:
Старший слідчий Слідвідділу КДБ при РМ Української РСР
майор Селюк
29 травня 1980 р.
ПРОЛЕТАРИИ ВСЕХ СТРАН, СОЕДИНЯЙТЕСЬ!
ЛЕНИНСКОЕ ЗНАМЯ
ОРГАН ТЕНЬКИНСКОГО РАЙОННОГО КОМИТЕТА КПСС
ДРУЗЬЯ И ВРАГИ ВАСИЛИЯ СТУСА
1. Нежданные встречи
Еще час назад, заходя в этот уютный дом, я не предполагала, что неожиданно изменю маршрут командировки и поеду на рудник им. Матросова. А началось все так…
Неторопливо течет наша беседа. В квартире ничего лишнего. Солнечные блики причудливо играют на огромном ковре, высвечивают книжную полку. Едва слышно гудит холодильник. В соседней комнате смотрят телевизионный фильм три дочери Нины Кирилловны. Старшей дома нет, гуляет с сынишкой на улице.
Нина Кирилловна рассказывает:
— Несколько лет работали на прииске им. XXI съезда КПСС, сейчас вот в поселок имени Гастелло перебрались. Муж — машинист бульдозера, а я в больнице работаю. Сестрой-хозяйкой. Живем хорошо, дружно. В достатке. Мужу как передовику производства предлагали вне очереди легковую автомашину. Подумали да отказались. На «материк» не собираемся. Нравится нам на Колыме. Народ здесь хороший, сердечный. Правда, очень редко, но встречаются и такие, что всем недовольны, все им не по сердцу. Лежал такой и в нашей больнице. Так, поверьте, ему у нас, в Советском Союзе, ничего не нравится. Начнет говорить — хоть уши затыкай, честное слово. Все о правах толкует. Что, мол, за жизнь у советских людей? Даже право на свободу и то ограничено. Вроде бы и сам не советский, а турист какой заграничный. Что он глупый — не скажешь. В институте, кажется, учился. А все равно мысли набекрень. Возмущались у нас им все — и больные, и медики. А как-то «доверил» мне отправить телеграмму в Москву. Жаловался на что-то. Думаю, специально меня попросил. Мол, телеграмму на почте не примут — сама убедишься, что права у тебя ограничены. Взяла, хоть, честно признаюсь, не по душе был тот человек. Какой-то настороженный, мрачный. Когда отдавала квитанцию, он поначалу даже растерялся: не поверил, что приняли. «Спасибо» сказал, а в глазах злоба. Больше полугода прошло с того дня, а взгляда его забыть не могу…
И лицо женщины, оживленное, открытое, с теплым взглядом живых глаз, вдруг посуровело. Резкими стали морщинки у губ.
— Я ведь сиротой росла. Отец погиб во время войны. А мать…
Нина Кирилловна Никифоренко вдруг заплакала. Рана, нанесенная ей в детстве, продолжает кровоточить.
— Вы извините, — постаралась она взять себя в руки. — Хочу, чтобы знали об этом и никогда не забывали те, кто сегодня совсем молод… Война застала мою мать в деревне под г. Калининым. На руках двое детей. Я была еще маленькой, а братишке — всего шесть месяцев. Решила мать идти с нами дальше, вглубь России. С собой взяла самое дорогое — комсомольский билет да единственное письмо от папы с фронта. Была зима. Спустилась к реке. Прошла середину и вдруг окрик, как удар хлыста:
— Хенде хох!
Подошли три фашиста, посиневших от холода.
— О, русс мадам! — залопотал один из них. — Пашли бальница, мал-мал лечить будем!..
