"грамматика" Смотрицкого

У Великий четвер відправив законну Паску і подав своїм апостолам велику таїну Нового Заповіту. У п’ятницю муки і смерть прийняв для збавлення всього світу. Лежав у гробі в суботу, в яку обходжували жидівську Паску, як свідчать євангелісти. В неділю воскресінням своїм із мертвих небо, й землю, і підспіддя просвітив, що це є наша християнська істинна Паска.

З якою ж то сміливістю й оглядом свою християнську Паску перед жидівською наперед днів на двадцять і п’ять внесли, і ні з християнами, ані з жидами напрочуд не погоджуючись. Багато є супротивного не тільки апостольським переданням та Отецьким уставам, але й самому Христові, котрий, як сотворитель, відкупитель та законодавець, не прийшов закон повторити, але виконати, адже через себе все виконав і новий установив і вірним синам своїм подав, про що, посвідчуючи, написав апостол Павло: старе мимо пішло, а настало відтак нове. Але це вірним певно нове, але тим мішаним не знаю і як.

Отож ті два закони відаємо гаразд, від кого вони подані. Перший старий був від Бога Отця через Мойсея жидам для певного часу подано. Другого, нового, від того-таки Отця небесного через Сина єдинородного вам подано є навічно.

А цей знову, тепер третій закон, від кого подано, хто відає, як цього законодавця назвати, коли він не від Мойсея, ані від Христа. Ледве не на те пішло, до другого імені придавши триста шістдесят один, або 359.

Лічба різна, а сила одна б.

а Суди, хто хоче, тільки май огляд на правдивого і страшного суддю (приміт. авт.).

б Титул третього законодавця (приміт. на полі).

Коли вже, як бачимо, й саме небо або той, що на ньому сидить, противиться назовні їхньому такому необачному упорові, більше зиму їхньому квітню показуючи, аніж було це в інших минулих місяцях. А особливо їхній неділі білій, де і чорному мусіло бути під ногами біло 13. А хто б тому вірити не бажав, нехай би без хутра й теплої хати пробув хоча б годину, то, бачиться, не був би в тому невірний, але вірний.

У Велику п’ятницю, коли хлоп’ята Іуду страшили тими крекотками а, а в кого була неголосна, то мусив зубами тріску додавати, а особливо ті, котрі латину починали вчити від pauperibus б, також і на саму Велику ніч Бог зволив показати дивне знамення в: знялася така бурлива і страшна стужа з великим снігом, що не вільно було кожному і калачі відіслати святити до костелу, хто був на милю або далі від нього, що не тільки саньми чи пішому, але й на коні не могли, куди треба, доїхати. І багато бидла різноманітного на той день від холоду, вітру та ґвалтовного снігу поздихало, також і з людей мало комусь недодалось. А однак один казнодія, який був спершу прокуратодійцем, таку штуку в проповіді учинив од своїх, бачачи, що їх мало в костелі було на таке велике свято: «Не противтеся тому, бо це нас пан Бог карає через необачну упірність та неслухняність русі, що не хочуть дізнатися г, а до найвищого Божого намісника пристати. Отож не дивуйтеся, що жидівська Велика ніч після нашої припадає, бо мають рік переступний» — і тим сумнів своїх покріпив, а по інших і в доми посилав. Таж-бо багато хто намислив по семи тижнях і ті чотири [тижні] постити. В цьому їх пильно застерігши, сказав: «Після того дня, хто хоче, може постити, тільки зараз мусить задовольнити святого закона».

А коли б на простака випало, важко міг би в те потрапити.

Відтак твердять, опираючись як на льоду, що правдиво ходять, а інші всі блудять. Із чого може легко побачити і власне зрозуміти, що не без великих явних та слушних причин д всі пастирі східних та південних сторін чи церков мусили покинути вождя західного костела, який, бувши з ними у єдності та згоді, перше місце посідав, але потім зажирів, потовстів і розширився та й забув Бога — Спаса свого, і закона, від нього поданого [...]

а Тріскавки, що ними, за звичаєм, крутили біля церкви у Великий четвер.

6 Бідності (латин.).

в Знак від Бога, супротивний новоримській Великій ночі (приміт. авт.).

г Проповідь учителя не є дурна (приміт. авт.).

д Причини незгоди грецьких патріархів та римського папи (приміт. авт.).

Відтак законних жінок, що від самого Бога доглянуто й подано від святих апостолів, як наслідками, так і письмом підтверджено, було забрано від його духовних, а на їхні місця блудниць попідставлено, а хоча й підставляли, то на дурне й самі домислюються, коли їх разом із собою багато хто явно утримує і особливу платню у своїх панів їм вимовляють. Коли б ваша милість доглянув собі капелана, то треба ще і на прачку, а ти, бідний попе руський, неборачку, мусиш і із законною нужду клепати.

Надто, коли комусь може здатися річ мала, але не знаю, чи не є протизаконна, коли саме подіб’я Христове, пророків його давніх та апостолів святих спотворили, бороди та вуса поголивши, чоловічий образ у жіночий переміняючи. Чи не з волі те папи, котрий малого папика породив а, бо там борода та вуса не мали бути, а гадали, що то через велике набоженство Бог його тим ушанував, що подав йому ангелові подібний образ. Позверх їм так здалося, а на долі не відали, що діялося, хіба один мусив відати, але не сказав нікому й на сповіді не смів того звірити нікому, боячись прокляття як намісника Божого й ключника високих воріт, бо не пустив би його до неба. Оце про мале йшлося, заправду! І так те було непозначно й тихо, аж виповнилися дні, тоді всім викрилося й лихо.

А прецінь воліли тим безчестям мститися на Бозі чи на істинних його церковних уставах, аніж на уставах папських. Бо й донині багато хто голиться, так само й папа, але вже їх ніхто не ошукує: пригода учить розуму, доглядають того з пильністю, котрим те доручено 14. Дивлячись ув очі, дивляться і з другого кінця, підносячи стільця. Відають уже гаразд, чим були ошукані, а коли те добре побачать і намацають, уже за тим усю гідність пізнають [...]

Час би вже правду усвідомлювати і давно [час], аби потім, коли буде важче, і допомогти буде важче, тощо. Що ж було чинити тодішнім східним та південним пастирям та начальникам східних та південних церков? Блудити за першим єдиним чи їм чотирьом зі всіма своїми підвладними при правді стояти, маючи при собі Письмо Святе, як хмару, а до того й великий приклад із самого неба?

Адже і той перший ангел, що піднісся у гордість і бажав дорівнятися Вишньому, був скинутий із усім почтом із високості. А інші ангельські чини зі страхом і трепетом стали у своєму званні, чи ж бо чині, міцно та невідступно, і тепер є та й будуть вічно.

Також і наші начальники православної віри, добре розмисливши, хоч не без великого жалю, мусили те вчинити, за що їх і нас називають відщепенцями, в чому часом чи не своїм титулом підписують.

Отож тут, хто боїться Господа Бога і знає його святу правду, нехай до того добре придивиться очима зовнішніми та внутрішніми б і нехай не боїться тих малих страхів, якими грозять, що без того папи та його календаря жоден не може бути збавлений.

а Див. приміт. 10-ту. — Ред.

б Суди, хто зволить, тільки май огляд на того суддю, від якого не можна обговорювати й апелювати його декрету (приміт. авт.).

Ліпше би того лякатися, який, відступивши від старожитної правди спасівної віри і свого справлення церковного, пристав до тих багатозмисленних блудів, яких чим більше будуть поправляти, тим гірше те буде валитись а. І посмів у тому вже не тільки нас, але й самого Христа оклепати, мовлячи, що до тієї єдності і зараз зволить нас значно привести через костьольного календаря б, сам змисливши та написавши, привласнює Христа або свого папу Христом іменує.

а 1 точиться акція, ніби про його власну кривду (приміт. авт.).

б Гербест каже (приміт. авт.).

Надто ще й те, що не тільки дні і свята празникам господнім і нарочитим святих угодників божих відмінили на землі, але й на небі місячному бігу річного дванадцяти місяцям повідміняли імена, їм дані від початку світу відповідно до врем’ян та часів, очевидно, в римську віру їх похрестили, бажаючи привести їх під послушенство свого папи, аби і вони без його волі нічого не могли справляти: лютий назвали березнем, а березень квітнем 15, бачиться, що й травень змінить значення свого імені, так і всі дванадцять мусять змінюватися.

Що ж робити, коли те їхньому папі вільно чинити, тільки те для нього лишень біда, що ім’я змінити може, а природи та дії, з виші поданих, важко. Холод у тепло, сніг у дощ перемінити — то не римського Бога сила та справа, хоч би і всіх кардиналів зібрав, — у тому не допоможуть нічого.

До того ж і жидове, хоча месії правдивого не пізнали, але, гадаю, нікому завестися не дадуть у законних уставах та церемоніях, а особливо в тому найбільшому переході ізраїльському з Єгипту, де Мойєсеві Бог сам явно вказав і місяць на ймення, а також день місяцеві.

Відтак і там спокуса, правдиво, і цілий світ бажаючи одурити, перед своєю Великою ніччю жидівську Паску в кінці березня поставили, наперед чотири повних тижня, бажаючи їх підманути відміною місяця, такої ж відміни ніколи не було від часів Мойсеєвих аж донині.

Отож прецінь їх у тому деякі винуватять, що поблудили, в чому менше диво, хоча вони й поблудили. Але коли всього світу голова поблудила, то це бачиться як велике диво. Таж-бо те добре знати і не є таємне нітрохи тому, хто хоче пізнати правду, що не йдеться їм так про жидів, як про правовірних. Різними й дивними штуками лавки підставляють, на які коли б хто скоро всівся, заразом би й на суші окунувся б по вуха. Бо зле й небезпечно королівські та князівські устави та декрети порушувати й ламати, а про Божі так маємо розуміти, що про їхнє порушення в доброму огляді страшно й подумати.

А то все спроби тих новойменних законників, котрим уприкрилося зватися християнами, а прозвалися єзуміянами чи єзуїтянинами, які ні на чому старому не хочуть тривати, а, великий достаток у всьому від світу маючи, робити щось потрібне не бажають, тож вони старе порють і знову шиють, але вже на перше шво, де духовне око доглядало, тілесним далеко не потрапляють. Відтак перше з другим так близько, як схід од заходу.

А що самі мало бачать, гадають, що на світі всі сліпі і що з того свавільного буйства, не маючи що далі чинити, котрийсь із них заліз в одежу імені пастирського, того святого й богорозумного мужа Геннадія, патріарха константинопольського 16, власне щирі нові свої вимисли під святим його йменням чинять і під іменем значного дому великої фамілії князя 17.

ПРИМІТКИ

Перекладено з книжної української мови за виданням: Українська література XIV-XVI ст. — К., 1988. — С. 226-235.

1 Йдеться про римо-католицьких ченців, передусім єзуїтів, які у своїй пропаганді головну увагу зосереджували на жінок, зманюючи їх, а через них і їхніх чоловіків.

2 Із синів князя Костянтина-Василя Острозького тільки Олександр залишився в православній конфесії: Януш перейшов у римо-католицизм, а Костянтин помер молодим.

3 Г. Смотрицький пробував під патронатом Острозьких.

4 Йдеться про польських протестантів; саме в час написання пам’ятки протестантство ширилось у Польщі, особливо аріанство у формі социніанства.

5 І Петра, III — 15.

6 Йдеться про Бенедикта Гербеста, автора книги про потребу унії.

7 Йдеться про запровадження григоріанського календаря.

8 Так Г. Смотрицький називає Б. Гербеста.

9 Перечислюються відступники від канонів християнства східного, грецького закону.

10 Натяк на папу-жінку, що, приховавши свою стать, дісталася папського престолу під іменем Івана VIII в 872 — 882 рр.