…Рад-соц-концтаборів союз,
котрий Господь забув.
Диявол теж забув. Тепер
тут править інший бог:
марксист, расист і людожер —
один за трьох.
Москва — Чиб’ю. Москва — Чиб’ю
Печорський концентрак
споруджує нову добу
на крові і кістках.
13. Рукописний текст, виконаний кульковою ручкою з фіолетовим барвником на одному аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату, перегорнутому вдвоє. Текст являє собою витяги із листів В. Стуса до Є. Сверстюка і починається зі слів: «В. Стус — Євгенові С. Гріх мені…» та закінчується словами: «…З привітом Василь. Дописував листа 17.8.77».
Автор, зокрема, пише: «Нам замало нашого правдивого життя і нашої правдивої істоти — нам треба творити в уявленні інших людей (свій) уявний образ» і висловлює своє кредо: «Можна існувати — лише на полюсах…», треба йти своїм шляхом «наперекір усім перекорам».
За змістом текст ідейно-шкідливий.
14. Блокнот-щотижневик «Арт. 1600 Цена 91 коп.» у чорній поліетиленовій обкладинці розміром 12,5 × 20; 5 см на 72 аркушах з записами, що починаються зі слів: «По 1/3 шклянці…» і закінчуються словами: «…Здав: 17.4 — тепле (1,2), сор., труси, рушник».
У блокноті помічено, коли і до кого їх автором були направлені листи, телеграми, пакунки, а також записані адреси осіб, засуджених за антирадянську діяльність: Світличного, Чорновола, Сверстюка, Антонюка та інших. На аркуші, позначеному літерою «О» відмічені «засланці» та їх адреси.
В цілому записи носять тенденційний характер.
15. Записник з абеткою «Арт. 1536 р. I с. ц. 65 к.» в поліетиленовій обкладинці синього кольору розміром 9 × 12,5 см на 64 аркушах у клітинку з рукописними записами адрес окремих осіб, та різними помітками. Записи починаються зі слів: «Середа 2—7 веч…» і закінчуються словами: «…Підручник з фізики Жданова, Лансберта для 10 класу». На форзаці приклеєно календар за 1978 рік.
В записнику тенденційно підібрані адреси та помітки відносно цілого ряда осіб, засуджених за антирадянську діяльність, зокрема Антонюка, Лук’яненка, Сверстюка, Світличного та інших.
16. Відкритий поштовий авіаконверт з адресами відправника: Christine Bremer, Fultonstrasse, 122800 Bremen Bundesrepublik Deutschland та отримувача UdSSR 252179 Kyjiv-179 Chornobylska 13a, ap. 94 Stus Wassyl Semenowitsch.
У конверті знаходиться фотокарта Стуса В. С. розміром 6 × 9 см і поштова листівка з рукописним текстом, виконаним іноземною мовою, що починається зі слів: «24.1.80 р. Kyjiv Mein liebe Schwester».
17. Запрошення-виклик родини Стуса Василя Семеновича на поїздку в гості в Сполучені Штати Америки до мешканки міста Нью-Йорка Ніни Самокіш, терміном на шість місяців. Виклик оформлено 21 грудня 1979 року на офіційних бланках російською та іноземною мовами, всього на 8 аркушах.
18. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, на якому під копіювальний папір надруковано вірші під назвами: «Так явно світ тобі належать став…», «В мені уже народжується бог…», «Колеса глухо стукотять…», «Я знав майже напевно…» і «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті…».
Вірш «Колеса глухо стукотять…», аналогічний за змістом віршу, описаному в п. 12 цього протоколу, в ньому містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.
У вірші під назвою «Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті…», який входить до антирадянської збірки поезій «Веселий цвинтар», зводиться наклеп на радянський державний і суспільний лад, паплюжиться життя радянських людей, яке уявляється автору як регламентоване «чоловіком з кокардою». В нашому суспільстві, за словами автора, щоб «не хотілось їсти і пити», нібито слухають лекції, дивляться кінофільми, як житимуть щасливо в майбутньому. Тут співають пісень, тексти яких проштемпельовані цензурою, а замість відпочинку — грають у війну (стріляють, кидаються на амбразури танків).
19. 36 аркушів копіювального паперу чорного кольору стандартного формату та чотири половинчастих аркуші розміром 14,5 × 20 см, що знаходяться в картонній обкладинці синьовато-зеленого кольору з відтиском «Альбом для черчения». На 26 аркушах, в тому числі і половинчастих, є відбитки машинописного тексту (окремих слів), що починається зі слів: «9. Хутірець. Слова О. Кольцова. Український текст В. Стуса…» і закінчується словами: «…Так любіть жайвір». На інших 14 аркушах є тільки сліди відбитків окремих цифр.
20. Загальний зошит «Арт. 1158 Ціна 44 коп.» в дерматиновій обкладинці синьовато-зеленого кольору на 94 аркушах білого паперу в клітинку з записами віршів, виконаних від руки, різнокольоровими барвниками. Текст починається зі слів: «О дождь нам днесь — не обіцяй на завтра» і закінчуються словами: «…В години творчості кінець: перерізане горло дарю».
Більшість віршів, поміщених у зошиті, песимістичного характеру.
Вірш «Де сон, де сни, де тисячі синів…» за своїм змістом ідейно-шкідливий. В ньому автор, зокрема, пише:
Той сон і син не гойдані ніким
Хіба що рабством
Де не живи, їх образу не лиш!
Бо не почуєшся як збрешешся ти раптом
І станеш підспівайлом стягачів
Що над тщемяльством тщенародів в світі
Деруть удень, здирають уночі
І дух і шкіру й сльози не промиті.
21. Відкритий поштовий художній конверт без штемпелів, на якому синім барвником написана адреса отримувача: «Львів-41, Спокійна, 13. Антонів Олені» та адреса відправника: «252179 Київ-179, Чорнобильська, 13-а, 94 Стус В. С.»
В конверті знаходиться рукописний лист, виконаний зеленим барвником на одному аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату. Текст листа починається зі слів: «25.1.80 р. Дорогі Олено, Зенку, Тарасе! Дякую за привітання…» і закінчується словами «…Щиро ваш Василь. Уклін друзям!».
В листі автор, Василь Стус, тенденційно описує судовий процес над Миколою Горбалем, згадує «проводи» Павла Стокотельного, в чорних фарбах змальовує своє життя в Києві після повернення з заслання.
В цілому лист за своїм змістом ідейно-шкідливий.
22. Загальний зошит «Арт. 1110 Ціна 14 коп. III кв. 1964 р.» у картонній обкладинці голубого кольору з 40 аркушами білого паперу в клітинку. Записи в зошиті виконані зеленим і червоним барвниками та простим олівцем, починаються зі слів: «Левек: «Без великих доктрин не может быть…» і закінчуються словами: «…Де свободи чортма — там музи — бранки».
В зошиті поміщено всього шість рукописних віршів під назвами: «Ти знаєш, Земле, де лимон цвіте…», «Тихо тиша, стежка волохата…», «Не бог — а борг. Не голубінь — біла…»; «Брехня брехні і правда вся — брехня…»; «Село, колгоспна вітчина…» і «Безпашпортний і закріпачений…».
Вірші «Ти знаєш, Земле…», «Тихо тиша…», «Не бог — а борг…» ліричного змісту.
У віршах «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Їх автор з ворожих нашому суспільству позицій зводить наклеп на радянську дійсність, політику КПРС щодо села, при цьому колгоспників називає «кріпаками», «рабами» «знедоленої України».
Так, у вірші «Безпашпортний і закріпачений…» наклепницьки твердиться:
Безпашпортний і закріпачений
Сліпий колгоспний мій народ!
Катований, але не страчений,
Рабований, але не втрачений,
Тебе знайшов я на добро…
І де ти стільки лих не мався,
Як ліз покірно під обух…
На зворотній стороні аркуша у продовжені названого вірша в тексті, що починається словами: «Село, колгоспна вітчина…» автор, зводячи злісні наклепи на радянський державний і суспільний лад, пише:
Село, колгоспна вітчина
Знедоленої України,
ще спить. Воно не йде до нас,
а тільки шле за сином сина
від золотих пшеничних піль
від труднощів і від кріпацтва…
…кріпак —
безпашпортний вже тридцять років
Солона слава як ропа
Карбує переможні кроки
З соціалізму в комунізм
(з старого рабства до нового)
нові раби — в країні скрізь
зате ж нові, і слава Богу.
Вказані віршовані тексти, що починаються зі слів: «Безпашпортний і закріпачений…» та «Село, колгоспна вітчина…» є варіантами одного вірша.
23. 78 аркушів жовтого нелінованого паперу з загального зошита розміром 21,5 × 29,4 см, скріплених трьома металевими скріпками. Більшість аркушів чисті, тільки на окремих містяться рукописні тексти, виконані різнокольоровими барвниками. Записи починаються зі слів: «Пісні одного острова…» і закінчуються словами: «La S.C.». На деяких аркушах видно сліди відриву.
В зошиті поміщені слідуючі записи:
• помітки стосовно справи Миколи Горбаля, в яких згадується адвокат Васютина та відмічені адреси свідків;
• чернетка листа, що починається зі слів: «Вельмишановна пані Пул-т. …». Як вбачається в тексту, лист призначався для зарубіжного адресата. В ньому автор дякує за вітальні телеграми та запроси навістити англійських колег, разом з цим тенденційно описує своє життя в Києві, повідомляє, що йому встановлено адміністративний нагляд, згадує Мешко О. Я., називаючи її учасницею «Українського правозахисного руху»;
• замітки відносно Олеся Євгеновича Шевченка та Віталія Шевченка, зокрема відмічено про те, що в них дома були проведені обшуки, після чого їх заарештовано. Вказується, хто проводив обшуки та що було вилучено;
• помітки про те, в чому саме звинувачувався Юрій Бадзьо, засуджений за антирадянську діяльність та інше.
24. Саморобна збірка віршів у картонній палітурці голубого кольору, розміром 15,5 × 21 см. Збірка містить 35 аркушів білого нелінованого паперу з машинописним текстом (не перший примірник) віршів під загальним заголовком «Коронування опудала». Автором віршів значиться Ігор Калинець. Згідно «Змісту» в збірці поміщені вірші: «Коронування опудала», «Нинішня весна», «Осмислення порога», «Осмислення вечора», «Автопортрет», «Стихотвори про непевність», «Стихотвори про кріхітних людей», «Замок», «Приготовлення до осені», «Вигадана кохана», «Хроніка осмислень» і «Стихотвори про зречення».
Більшість віршів абстрактні і позбавлені конкретності.
25. Електрографічна копія машинописного тексту обвинувального висновка по кримінальній справі № 47 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича за ст. 62 ч. I КК УРСР, всього — 34 аркуші, зшитих у лівому верхньому куту сірою ниткою.
По тексту обвинувального висновка є багато поміток, виконаних простим олівцем.
26. Відкритий поштовий художній конверт з адресою отримувача: «м. Київ-179, вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94» та адресою відправника: «м. Луцьк, вул. 50 років Жовтня, 3-а Коц М. Г.» і поштовим штемпелем: «Киев ПЖДП Київ 050480—17».
