В конверті знаходиться поштова листівка з рукописним текстом, що починається зі слів: «Христос воскрес! Шановний Василю Семеновичу…» і закінчується словами: «…з повагою Микола. 2.IV.1980 р. Луцьк».
В листівці автор поздоровляв Василя Семеновича і його дружину з «нагоди свята Великодня!» і повідомляє, що він найшов собі місце серед будівельників, поступив учнем в учбовий комбінат, де вивчає будівельний кран.
27. Дві касети з фотоплівками. Під час огляду плівки були проявлені, ніяких зображень на них не виявлено.
28. Військовий квіток офіцера запасу БЯ № 017458 на ім’я Стуса Василя Семеновича, виданий 27 грудня 1961 року Калінінським військовим комісаріатом міста Горлівка Донецької області. У військовому квітку вказано, що Стус у 1959 році закінчив Донецький державний педагогічний інститут, з 12 жовтня 1959 року до 16 листопада 1961 року проходив службу в лавах Радянської армії. В 1961 році здав екзамени на офіцера запасу і звільнений в запас у посаді командира стрілецького взводу з званням молодшого лейтенанта.
29. Експонована фотоплівка з 36 кадрами, на яких зафотографовано машинописний текст статті Анджея Киевского «Карл Юнг. Архетип в символике сновидений», що починається зі слів: «Этот этюд являється…» і закінчується словами: «…заслуживает внимания. Анджей Киевский».
В статті йдеться про психологію формування сновидінь.
30. Дві чорно-білі фотокартки розміром 9 × 12 см, на одній з яких зображене запущене приміщення церкви, а нижче напис: «Скоро в Донбассе не будет церквей. В Донсоде закрытие церкви приурочили к октябрьским торжествам». На другій фотокартці зоображено вогнище, а нижче запис: «Величезне вогнище в Горлівці. Робітники палять кілька тисяч ікон. Колись, в Середніх віках, «свята» інквізиція палила людей «во ім’я віри». Тепер робітники чистять землю від бруду релігії». — Пакет із паперу жовто-коричньового кольору, опечатаний в трьох місцях печаткою «КДБ УРСР № 15», на якому є напис: «До протоколу обшуку від 14—15 травня 1980 року», завірений підписами понятих і слідчого. Пакет і печатки без пошкоджень.
При розкритті пакета в ньому знаходилось:
31. Шість аркушів зеленувато-світлоголубого кольору нелінованого паперу стандартного формату з рукописними замітками стосовно розвитку української радянської літератури. На трьох аркушах текст починається однаково: «Література Шевченка, Драгоманова, Франка завжди була…», на четвертому — зі слів: «Український літератор, як і всякий…», на п’ятому — словами: «Українська радянська література є такою…» і на шостому — «тури в своєрідному закуті…».
Автор заміток намагається видати себе вболівальником за стан сучасної української літератури, яка начебто в «занепаді», і, зокрема, пише: «У нас немає літератури. В тому розумінні, в якому можна говорити про російську, французьку, англійську та іншу». За його словами, нібито постійно «збільшується прірва між літературою і народними інтересами». Зазначені замітки являють собою чернетки до якогось листа і за своїм змістом — ідейно-шкідливі.
32. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, на якому фіолетовим барвником виконано слідуючий запис: «Ліна Кост[енко]. Вор[обйов]. Корд[ун]. Голоб[ородько]. Калин[ець]. Рубан. Григорів. Кирич[енко]. Клочко, Сокульск[ий]. Чугай [Чубай]. Міщенко. Вас[?]. Осадч[ий]. Холодн[ий]. Череват[енко]. Дз[юба]. Сверст[юк]. Коц. Світл[ичний]. В. Мороз. І. Я. Бойчак».
33. Аркуш білого нелінованого паперу з слідами перегортання, на якому фіолетовим барвником виконано дев’ять рядків тексту, що починається зі слів: «Досить пригадати хоча б історію з С. Карим…» і закінчується словами: «…бюджет становить 80 крб».
Автор тексту виступає на захист С. Караванського, якому «загрожує ще 15 років» строку і називає його засудження «повільним вбивством». За змістом текст ідейно-шкідливий.
34. Три аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними кульковою ручкою з фіолетовим барвником, російською мовою. На всіх трьох аркушах тексти, в яких є багато правок, дописок, починаються зі слів: «Уважаемая редакция!» і на двох — закінчуються словами: «…Ю. В. Б., рабочий. Мой адрес: — 12 сент. 1977 г.» На третьому аркуші під текстом вказано прізвище автора та його адреса: «Ю. Бадзьо, рабочий. Киев-150, ул. Красноарм. 93/16».
В зазначених текстах автор викладає свої міркування щодо окремих статей проекта нової Конституції СРСР. Так, зокрема, він пропонує «узаконить политическую или, шире, идеологическую оппозицию в обществе», вилучити із ст. 69 положення про те, що «СССР олицетвор. государст. един. сов. народа» та інші. В цілому за своїм змістом тексти ідейно-шкідливі.
35. Три примірники заяви Василя Стуса від 3 жовтня 1979 року до «Председателя республиканского КГБ», кожен з яких виконаний російською мовою на окремому аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату (всього три аркуші). Один примірник написаний червоним барвником, в його тексті багато правок, деякі слова закреслені. Два інші примірники — ідентичні, виготовлені з допомогою копіювального паперу.
В названій заяві Стус просить повернути йому вилучені в нього під час обшуків у 1972 і 1978 роках вірші, друкарську машинку, в той же час твердить, що його нібито постійно «опекають» і не дають начебто можливості проявити «индивидуальную инициативу в вопросе трудоустройства». В цілому за змістом текст заяви ідейно-шкідливий.
36. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 20,5 × 26,5 см з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Ізоляція І. [Івана] Д. [Дзюби] окажеться на укр. рад…» і закінчується словами: «…він закінчив самогубством».
Текст являє собою замітку про поета Григорія Тименко, якого власті нібито довели «до відчаю» і він восени 1968 року «таємно зник». За змістом документ ідейно-шкідливий.
37. Аркуш білого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним світло-синім барвником, що починається зі слів: «Минулого року я звертався…» і закінчується словами: «…Хіба на арешт. На дибу». На зворотньому боці аркуша є машинописний текст, який починається зі слів: «Такі жінки — його ідеал».
Текст являє собою чернетку частини листа, з яким автор звертається до партійних органів в зв’язку з тим, що нібито не одержав відповіді на свій попередній лист, в якому писав «з приводу масових арештів української інтелігенції». В цілому за змістом документ ідейно-шкідливий.
38. Три аркуші (один жовтий, два білих) нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними фіолетовим барвником та простим олівцем, які починаються зі слів: «Давно минув той час…», і закінчується словами: «…їм уже відмовлено в існуванні».
На всіх трьох аркушах тексти являють собою замітки відносно молодих літераторів, зокрема в них твердиться, що Спілка письменників України нібито не дає можливості розвиватись молоді, а партійні та адміністративні органи «десятиліттями консервують їх літературний доробок». За своїм змістом зазначені тексти ідейно-шкідливі.
39. Аркуш жовтого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Нарешті важила звичайне…» і закінчується словами «…стати виразником народних».
Текст являє собою чернетки статті про творчість П. Тичини, в яких автор намагається довести, що Тичина з часом «перестав бути виразником народу». За своїм змістом текст ідейно-невитриманий.
40. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з червоним барвником, що починається зі слів: «Сонячні кларнети…» і закінчується словами: «…Пізніше — теперішній стандарт». В тексті перелічуються твори П. Тичини, написані ним до 1950 року.
41. Аркуш зелено-жовтого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Володимир Ілліч Ленін якось…» і закінчується словами: «…Але цього мало». Текст являє собою чернетку літературно-критичної статті про творчість М. П. Драгоманова.
42. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним простим олівцем, що починається зі слів: «1. Що нового за сл.? 2. Порадьтеся, обдумайте…» і закінчується словами: «…Ів-Фр., Кошового, 10 Заливаха Панас».
В тексті викладені поради для поїздки «на фінал», пропонується за гідів брати осіб, які раніше були судимі за антирадянську діяльність, — Панаса Заливаху, Романа Семенюка та інших. За змістом документ ідейно-шкідливий.
43. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату перегорнутий вдвоє з рукописним текстом, виконаним простим олівцем, що починається зі слів: «Календар. 13.1. вручив звинувачення…» і закінчується словами: «…то зветься санітарна рубка».
Документ являє собою витяги із архівної кримінальної справи Стуса з поміткою днів, коли проводилась та чи інша слідча дія. Викладені також уривки з «Відкритого листа» З. Франко від 2.3.1972 року, надрукованого в газеті «Радянська Україна».
44. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, перегорнутого вчетверо, з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Василю! Київ, Свердлова, 10…» і закінчується словами: «…Вітання твоїм чубатим братам. З привітом Василь».
Документ являє собою листа, в якому автор просить, щоб адресат написав «Шевченкові Анатолію» свою автобіографічну довідку, і сповіщає, що йому «вдалося в «Жовтні» № 1 зламати цензурні перепони і вискочити зі статтею без псевдо».
45. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 14,7 × 21 см, з рукописним текстом, виконаним синім барвником, що починається зі слів: «Дорогі Олено, Зеноне! Дякую за здоровлення…» і закінчується словами: «…суд. медексперт виявив тяжкі».
Текст являє собою листа, в якому автор вибачається за мовчання і повідомляє про судовий процес по справі Миколи Горбаля, тенденційно описує події, які пов’язані з цим процесом.
46. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним синім барвником, що починається зі слів: «До Верховного суду УРСР. Копія: до Генерального Прокурора Союзу СРСР…» і закінчується словами: «…цинічної розправи над М. Горбалем».
Документ являє собою заяву, в якій автор намагається довести, що 23 жовтня 1979 року нібито безпідставно було заарештовано його товарища «члена укр. провоз. руху Миколу Горбаля» і начебто «цинічно звинувачено в опорі міліції й зґвалтуванні», разом з цим «вимагає» звільнити Горбаля «як абсолютно невинного». В цілому за змістом документ ідейно-шкідливий.
47. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 13,5 × 19 см, перегорнутий вчетверо з рукописними записами, що починаються зі слів: «Забрали зі справи багато…» і закінчуються словами: «…побачив ґвалт і втрутився».
