В листі автор сповіщає Стуса, що його листа від 25.1.1980 року вона отримала, і запитує, чи отримав він її «поздоровлення з Пасхою» та коштовну посилку, яку через неї послав адресату «Пенклуб».
Поштовий конверт № 478 з адресою відправника: «Dr. Anna-Halja Horbatsch Beerfurth Michelbacher str. 18 D-610/Reichelsheim» та адресою отримувача: «UdSSR Ukr. SSR Kiew-179 в. Чорнобильська 13-а, кв. 94 Стус Василь».
В конверті знаходиться рукописний лист, виконаний українською мовою на одному аркуші білого паперу стандартного формату, текст якого починається зі слів: «22.4.80. Дорогий пане Василю. Хоч трохи пізно…» і закінчується словами: «…що дістанете листа! Щиро Ваша Горбач Г.». В листі до Стуса Горбач описує про свою сім’ю та роботу, зокрема про те, що працює над історією літератури.
4. Художній поштовий авіаконверт з адресою отримувача: «Киев 179, ул. Чернобыльская, 13-а, кв. 94, Стус Василь» та адресою відправника: «671510 Бурят. Богдарин. Ждан. 63 Сверстюку Євг.».
В конверті знаходиться поштова листівка і аркуш білого паперу розміром 9 × 13 см з рукописним текстом листа, що починається зі слів: «15.V.80 Дорогий…» і закінчується словами: «…є живі номери».
В листі Сверстюк пише, що в Києві зараз він не хоче бути навіть у гостях, бо, за його словами, Магадан «легший» за Київ. Далі твердить: «…боюсь, що на нашому віку не буде тієї форми режиму, яка підтримуватиме той мир».
5. Поштова листівка з зображенням міста Франкфурта-на-Майні, на зворотньому боці якої іноземною та українською мовами написана адреса отримувача: «Стусові Василеві, Київ-179, вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94, Укр. РСР» і рукописний текст, що починається зі слів: «Дорогий пане Василю. Варшава, 16.V.І980…» та закінчуються словами: «Ще раз щирі вітання». Під текстом нерозбірливий підпис.
В тексті сповіщається, що його автор на кілька днів приїхав до Варшави «поробити записи лексики», а «Галя перекладає» на німецьку «історію літератури Возняка III том, щоб хоть якось трішки спопуляризувати нашу культуру в світі».
6. Поштовий авіаконверт № 941 з адресою отримувача: «USSR 252179 Ukrajinska SSR g. Kiew-179 ul. Tschornobil, 13-а, кв. 94 Stus Wassyl» та адресою відправника «Christa Bremer Fulton str. 12 2800 Bremen 33 т. 0421/270465».
В конверті знаходиться дві поштові відкритки і рукописний лист, виконаний на двох аркушах тонкого паперу стандартного формату, що починається зі слів: «№ 3 30.3.1980 Mein lieben Pobratym» і закінчується словами: «…Peiner Posestra Kpuctuhka».
Автор листа цікавиться здоров’ям і роботою Стуса, сповіщає, що 25.2 направила йому листа, а сьогодні висилає дві поштові відкритки.
7. Поштовий конверт № 330452 (376), на якому віддруковано адресу отримувача: «Mr. Vasyl S. Stus Kiev 179 252179 Chornobylska Street 13a, 94 U.S.S.R» та адресу відправника «JOSEPH H. PREVITY MEMBER BOARD OF EDUCATION PARKWAY AT TWENTY-FIRST STREET PHILADELPHIA, PA».
В конверті знаходиться аркуш білого паперу з машинописним текстом, що починається зі слів: «THE SCHOOL DISTRICT…» і закінчується словами: «Joseph H. Previty 299—7420 JHD/mls CC: dr. DiMarcо».
В тексті доктор Доменіко ДіМарко висловлює надію зустрітись зі Стусом у Філадельфії.
Огляд проводився в приміщенні Слідвідділу КДБ УРСР від 9 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв.
Заяв та зауважень від понятих з приводу огляду не надійшло. Протокол нами прочитано, записано правильно, поправок та доповнень до протоколу немає.
(підпис) Покотило
(підпис) Черв’якова
Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор А. В. Селюк
Протокол огляду документів
місто Київ
5 серпня 1980 року
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк у присутності понятих: Покотило Марії Іванівни, що мешкає в місті Києві, вул. Вишгородська, буд. 90-а, кв. 185, та Черв’якової Міри Дмитрівни, що проживає за адресою: місто Київ, вул. Курнатовського, буд. 22, кв. 55, керуючись ст. ст. 85, 190, 191 та 195 Кримінально-процесуального кодексу УРСР, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно Стуса Василя Семеновича провів огляд «Відкритого листа В. Стуса до І. Дзюби», надрукованого в зарубіжному журналі українських націоналістів «Визвольний шлях», «Заяву Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля», яка поміщена в газеті «Українське слово», що видається у Франції, та текст передачі зарубіжної радіостанції «Радіо Свобода» від 27 лютого 1980 року, які надійшли в розпорядження слідства 29 липня 1980 року, відповідно, з Центральної Наукової бібліотеки АН Української РСР та Державного комітету Української РСР по телебаченню і радіомовленню.
У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
(підпис) Покотило
(підпис) Черв’якова
ОГЛЯДОМ ВСТАНОВЛЕНО:
1. Антирадянський журнал-місячник організації українських націоналістів за рубежем «Визвольний шлях», книга 12/345/ за грудень 1976 року, виданий у Лондоні видавництвом «Українська видавнича спілка». В ньому, в рубриці «Документи з поневоленої України», на сторінках 1367—1369 вміщено «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби». Текст так званого «листа» починається зі слів: «Уже давно я чув потребу…» і закінчується словами: «…і в очах мені стоять сльози. Василь Стус».
В листі містяться наклепницькі вигадки, що порочать національну політику нашої держави, радянський державний і суспільний лад.
Так, в ньому наклепницьки стверджується, що на Україні в 1972—1973 роках нібито відбувся «антиукраїнський погром», де «нас розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за самі наші бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідності». Нападаючи на Дзюбу за те, що він відмовився від своїх антирадянських, націоналістичних поглядів, Стус вороже твердить, що начебто наша країна — це «гетто». Він пише про це так: «…тепер ти дійшов до того, що почав книти з того гетто, в яке тебе було вкинено від народження. Цього гетто не може не відчувати жодна чесна людина, що живе в цій країні…»
Далі йдеться про те, що в Радянському Союзі кожен український літератор нібито «поневолений до пожиттевої самотности, як народ — до вікового безголосся», що український народ «існує ніби в якомусь вакуумі, наче переставши бути живою реальністю», а духовне існування українського народу «сьогодні поставлено під загрозу». (До протоколу додаються ксерокопії лицевої обкладинки та сторінка зі змістом вгаданого журналу, а також текст т. зв. «Відкритого листа В. Стуса до І. Дзюби», надрукований в ньому).
2. Щотижнева газета «Українське слово» № 2002—2003 від 6 квітня 1980 року, яку видала «Перша українська друкарня у Франції». На другій сторінці названої газети під рубрикою «Провокація КГБ» поміщена стаття під заголовком «Заява Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля», що починається зі слів: «Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР) Василь Стус, який…» і закінчується словами: «Василь Стус учасник Українського правозахисного руху. Київ-179 Чорнобильська 13-а, кв. 94. 19 листопада 1979».
На початку статті повідомляється, що «Василь Стус, який останньо закінчив свій строк 5-річного ув’язнення і 3-річного заслання, 19 листопада 1979 року вислав листа до прокурора УРСР».
Нижче подається повний текст наклепницької заяви Стуса до Прокуратури УРСР, яка починається зі слів: «23 жовтня ц. р. (1979) за таємничих обставин…» і закінчується домашньою адресою Стуса: «Київ-179, Чорнобильська 13-а, кв. 94. 19 листопада 1979».
Текст вказаної заяви дослівно співпадає з рукописним текстом заяви Стуса В. С. «До Прокуратури УРСР» від 19 листопада 1979 року, яка надійшла в розпорядження слідства із Прокуратури Української РСР 16 липня 1980 року і детально описана в протоколі огляду від 18 липня 1980 року.
В зазначеному тексті заяви Стуса містяться наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад.
(До протоколу огляду додається ксерокопія зазначеної статті, т. зв. «Заяви Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля».)
3. Текст передачі зарубіжної радіостанції «Радіо Свобода» від 27 лютого 1980 року, що починається зі слів: «Відомий український поет…» і закінчується словами: «…українська пресова служба УГВР в Нью-Йорку».
На початку передачі дається коротка біографічна довідка відносно Стуса В. С. і повідомляється, що після «повернення до Києва Василь Стус вислав 19 листопада минулого року листа до прокурора Української РСР», а нижче дослівно подається перша частина тексту його наклепницької заяви до Прокуратури УРСР від 19 листопада 1979 року, яка описана в попередньому пункті цього протоколу.
В кінці тексту вказується, що «Лист Василя Стуса є документом українського «самвидаву». Його поширила на Заході українська пресова служба УГВР у Нью-Йорку».
В цілому зміст передачі наклепницький.
Огляд проводився в приміщенні Слідвідділу КДБ УРСР від 9 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв.
Заяв та зауважень від понятих з приводу огляду не надійшло. Протокол нами прочитано, записано правильно, поправок та доповнень до протоколу немає.
(підпис) Покотило
(підпис) Черв’якова
Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор Селюк
Протокол допиту підозрюваного
місто Київ
15 травня 1980 р.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк та старший помічник прокурора УРСР старший радник юстиції Лісний в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР каб. № 20, допитав як підозрюваного, з дотриманням вимог ст. ст. 107, 145 і 146 КПК УРСР.
Допит почато о 11 год. 05 хв., закінчено о 12 год. 45 хв.
1. Прізвище, ім’я та по батькові — Стус Василь Семенович.
2. Рік та місце народження — село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області, 1938 року народження.
3. Національність і громадянство — українець, громадянин СРСР.
4. Партійність — безпартійний.
5. Освіта — вища.
6. Родинний стан — одружений.
7. Місце роботи — Київське взуттєве об’єднання «Спорт».
8. Посада або рід заняття — робітник.
9. Походження — із селян.
10. Місце проживання — Київ, вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94.
11. Судимість — 7.9.1972 року по ст. 62 ч. I КК УРСР на 5 років позбавлення волі і 3 роки заслання.
13. Паспорт I-ФК № 732141 виданий 11.8.1979 р. Омчакським відділенням міліції Магаданської області.
У відповідності з частиною 3 ст. 107 КПК УРСР Стусу В. С. оголошено, що він підозрюється в проведенні антирадянської агітації та пропаганди, тобто в скоєнні злочинів, передбачених ст. 62 ч. 2 КК Української РСР і ст. 70 ч. 2 КК Російської РФСР.
Разом з цим Стусу В. С. роз’ясненні права підозрюваного, передбачені ст. ст. 60, 73, 106 і 115 Кримінально-процесуального Кодексу Української РСР, а саме: давати пояснення, заявляти клопотання, оскаржувати дії слідчого і заявляти йому відвід, особисто знайомитись з протоколом допиту, вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок, які піддягають обов’язковому занесенню в протокол, написати свої показання власноручно.
