За час перемир’я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів, зокрема, терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, у Краматорську, Амвросіївці та Рубіжному, бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована в Донецьку.
Після наради РНБО П. Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир’я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах. Соціальний актив та добровольці вбачали досяжною ситуацію встановлення повного контролю української держави на Донбасі.
Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 р. українськими військовими було завдано авіаційних та артилерійських ударів по позиціях терористів у Слов’янську, Краматорську, Луганську та інших точках.
Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої, у Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР, а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов’янська було знищено Слов’янську телевежу на горі Карачун.
Уранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим. Тоді бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки, також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».
У боях поблизу Слов’янська та Миколаївки 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чол., зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.
5 липня, після поразки в Миколаївці, терористи відступили зі Слов’янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України. Колони сепаратистів відступили з Краматорська, близько тисячі бойовиків колоною рушили до Донецька. Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Усі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти.
6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось сім великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон і Сєвєродонецьк.
10 липня сили АТО здійснили ряд успішних авіаційних ударів по позиціях терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки й установку «Град», у ході наступу звільнили Сіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.
11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. Унаслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені. У відповідь українськими військовими було завдано серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Усього протягом доби виконано 16 вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.
15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, унаслідок чого 8 осіб загинуло. Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. У результаті удару загинуло 11 осіб. 16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик. Загальний розвиток подій показав спроможність України відновити суверенітет на Донбасі власними силами, але за прямої підтримки сепартистів та втручання з боку Росії сили ставали нерівними. Україна вступала в прямий конфлікт з агресором — однією з провідних держав світу, армія та ресурси якої в рази переважали українські. Стримуючим фактором для Росії стали міжнародні санкції, які, можливо, призупинили більш масштабне втручанні Росії в українські справи.
22 серпня 2014 р. відбулося екстрене засідання РадБезу ООН щодо загострення ситуації в Україні. 28 серпня 2014 р. відбулося екстрене засідання РадБезу ООН у зв’язку із масовим заходом 24 серпня 2014 р. російських військових на територію України. Екстрене засідання було скликано на прохання України та Литви. 12 листопада 2014 р. (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 р. 25 листопада 2014 р. під час телефонної розмови з Президентом України П. Порошенком Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун заявив, що сьогодні весь світ на боці України.
Парламентська асамблея ОБСЄ, що звинуватила Росію в окупації України
1 липня 2014 р. на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінкських принципів Російською Федерацією». У резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 р. Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсінкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов’язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах. Окрім того, у зазначеній резолюції міститься заклик до держав-членів ОБСЄ «відмовлятися від визнання насильницької анексії Криму Російською Федерацією» та висловлюється «жаль з приводу збройного втручання, здійснюваного контрольованими Російською Федерацією силами в Україні…». НАТО визнало, що Росія перекидає в Україну зброю і бійців та здійснює артилерійські атаки на територію України.
Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен засудив вторгнення російського «гуманітарного конвою». «Ці події виглядають більш тривожним, оскільки вони збігаються з масштабною ескалацією російської військової залученості в Східній Україні з середини серпня 2014 р., в тому числі з використанням російських військ», — заявив Расмуссен. «Крім того, Росія здійснює артилерійські атаки — як з прикордонної території, так і з території України — в даний час використовується проти українських збройних сил», — йдеться в його заяві. Генсек НАТО звернув увагу на наявність у бойовиків великої кількості сучасної зброї, «включаючи танки, бронетранспортери й артилерію в сепаратистських груп у Східній Україні». 30 червня 2014 р. головнокомандувач Об’єднаних Збройних Сил НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України: Російські іррегулярні сили дуже активні у Східній Україні, підтримувані Росією сили активні в Східній Україні і російське фінансування дуже активне на сході України.
У кінці серпня — на початку вересня 2014 р. відбулася одна з трагічних сторінок війни на сході України — Іловайський котел. Тоді розгорнулися запеклі бойові дії між українськими Збройними силами й підрозділами МВС з одного боку та збройними формуванням терористичної організації ДНР і російських збройних сил — з іншого. Характер боїв визначався стратегічним значенням Іловайська, який розташований у 25 км на схід від Донецька — перехід Іловайська під контроль Збройних сил України дозволив би відрізати постачання зброї та бойовиків до Донецька та звільнення міста в перспективі.
Українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 23—24 серпня 28 серпня Іловайське угрупування опинилося в оточенні.
29 серпня вночі російський президент В. Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. Терористи згодом заявили, що готові випустити бійців з оточення. 30 серпня о 10:00 українські військові організованими колонами почали рух з міста, однак колони підступно розстріляли, завдавши великих втрат українським військам. За даними Міністерства оборони, під Іловайськом загинуло багато українських бійців, сотні були поранені та були захоплені в полон.
Трагедія під Іловайськом стала переломним моментом війни на сході України — зрозумівши, що гібридна війна програна, кремлівська верхівка була змушена перейти до відкритої збройної агресії із залученням регулярних підрозділів російської армії.
Важкі втрати з обох боків спонукали українське та російське керівництво до укладення Мінського перемир’я в рамках контактної групи Україна — Росія — ОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.
5 вересня 2014 р. в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання «Плану мирного врегулювання ситуації на сході України» П. О. Порошенка з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день.
20 вересня 2014 р. рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу.
У той же час бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії й бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2000, на початку листопада наблизилася до 2400. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тис., а на 24 листопада склала 3412 разів.
З 13 січня 2015 р. розпочалося відновлення військового наступу Російської Федерації. Одним із основних об’єктів боротьби став Донецький аеропорт.
Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015 р. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР О. Захарченко. Успішна українська оборона аеропорту тривала до 19 січня, проте ситуація погіршилася після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Серед факторів, що ускладнили оборону аеропорту, — густий туман та заглушення супротивником засобів радіозв’язку. До 22 січня українські військові змушені були залишити об’єкт. За підрахунками військового експерта О. Кривоносова, за весь період перебування українських військових в Донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, поранено понад 500.
