27 липня 1921 р. ВУЦВК затвердив прапор рибопромислового флоту Української СРР, на червоному полотнищі прямокутної форми зі співвідношенням ширини до довжини 1:2, крім білої абревіатури УСРР, було ще й зображення білої рибини, довжина якої становила половину довжини прапора, а ширина — 1/8 його ширини[327].
Як уже зазначалося, опис герба Української СРР не мав офіційного зображення ні в першому виданні Конституції 1919 р., ні в наступні роки. Тому на печатках різних установ того часу існують доволі значні розбіжності в інтерпретації герба УСРР. 15 січня 1923 р. виходить спеціальна постанова Президії ВУЦВК «Про затвердження прапорів, герба та печатки Республіки», якою затверджено підготовлені Народним Комісаріатом Юстиції зразки символів, що були згодом опубліковані у виданій 1923 р. Конституції УСРР[328]. У січні 1924 р. VIII Всеукраїнський з’їзд Рад доручив ЦВК УСРР переглянути Основний закон і подати його на затвердження наступного з’їзду[329]. У травні 1925 р. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив зміни в Конституції УСРР з урахуванням прийнятої Конституції СРСР та вніс зміни в опис герба. Стаття 94 отримала таку редакцію: «Герб Української Соціялістичної Радянської Республіки складається з зображених на червоному полі в проміннях сонця золотих серпа та молота, оточених вінком з колосків і з написом: 1) „УСРР“, 2) „Пролетарі всіх країн, єднайтеся!“» [330]Тепер пролетарський девіз подавався лише в україномовному варіанті. Також усунуто плутанину для торговельного, морського та військового прапорів і назву тепер зафіксовано лише в українському варіанті: «УСРР» або «Українська Соціялістична Радянська Республіка»[331].
Подальші зміни статей Конституції УСРР були внесені XI Всеукраїнським з’їздом Рад 15 травня 1929 р.: «Стаття 80. Герб Української соціялістичної радянської республіки складається з виображення на червоному полі в проміннях сонця золотих серпа та молота, оточених вінком з колосків і з написом: „УСРР Пролетарі всіх країн, єднайтеся!“ Стаття 81. Державний прапор Української соціалістичної республіки складається з полотнища червоного (багряного) кольору, в лівому кутку якого біля держальця зверху, вміщено золоті літери „УСРР“ або напис „Українська соціялістична радянська республіка“»[332]. Як бачимо, з’являється визначення «державний прапор», за аналогією з Конституцією СРСР.
Після ухвалення «сталінської» Конституції СРСР 1936 р. були внесені зміни й у основні закони союзних республік. 30 січня 1937 р. XIV Надзвичайний Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив нову Конституцію Української РСР і вніс зміни в її назву та описи державних символів. У статті 143 говорилося: «Державний герб УРСР складається з золотих серпа й молота, зображених на червоному фоні в проміннях сонця, обрамлених колосками, з написом: зверху над серпом і молотом „УРСР“ і знизу „Пролетарі всіх країн, єднайтеся!“» [333]Статтю 144 подано в такій редакції: «Державний прапор УРСР складається з червоного полотнища, в лівому кутку якого, коло древка наверху, вміщені золоті серп і молот і літери золотом „УРСР“»[334]. Новий державний герб УРСР затверджено постановою Президії ЦВК УРСР від 21 квітня 1937 р.[335]
Подібними шаблонними були й символи автономних республік — Молдавської (яка входила до складу УСРР з 1924 до 1940 рр.) та Кримської (у складі РСФРР з 1921 до 1945 рр.)
Новіші зміни й до Конституції УРСР, і до державних символів було внесено вже після Другої світової війни. Це мотивувалося «зростанням міжнародного авторитету Радянської України», яка стала членом ООН та низки інших її організацій. Президія Верховної Ради СРСР постановою від 20 січня 1947 р. «Про державні прапори союзних республік» рекомендувала внести зміни в ці прапори, поєднавши радянські (серп, молот, зірка, червоний колір) і «національні» (малося на увазі доповнення прапора іншими кольорами, у тому числі й орнаментами) символи. Також виявилося, що на гербі УРСР відсутня 5-променева зірка та написи виконані лише українською мовою[336].
Щодо прапора, то вибір зупинили на проекті, який приписують художникові А. Середі (1918 р. він був автором марок УНР. — Авт.). У цьому варіанті прапор доповнювався знизу синьою смугою, завширшки 1/3 ширини полотнища. Характерно, що для кольору спеціально вигадали термін «лазуровим», бо вважали, що блакитний чи синій може асоціюватися з «націоналістичними» прапорами[337].
Указами Президії Верховної Ради УРСР від 21 листопада 1949 р. і законом, затвердженим Верховною Радою 5 липня 1950 р. було внесено зміни в опис і зображення Державного герба та прапора УРСР[338]. В Указі «Про Державний прапор УРСР» зазначено, що полотнище прапора складається з двох горизонтальних кольорових смуг; верхня — червоного кольору — становить дві третини ширини прапора; нижня — лазурова — третину його ширини; у верхній частині прапора, на відстані однієї третини його довжини від древка — зображення золотих серпа й молота; над ними п’ятикутна зірка, обрамлена золотою каймою[339]. Верховна Рада 5 липня 1950 р. внесла зміни в Конституцію, і стаття 124 набула такого змісту: «Державний герб Української Радянської Соціалістичної Республіки складається з золотих серпа й молота, зображених на червоному щиті, освітлених промінням сонця і обрамлених колоссям пшениці з написом на червоній стрічці: внизу вінка „Українська РСР“, на правому витку „Пролетарии всех стран, соединяйтесь!“ і на лівому — „Пролетарі всіх країн, єднайтеся!“ Наверху герба є п’ятикутна зірка»[340]. Тепер зірка отримала нове значення як символ єднання і дружби народів п’яти континентів світу, а первісно вона була емблемою Червоної армії[341]. У статті 125 було вказано, що співвідношення ширини до довжини прапора становить 1:2[342].
Лазуровий колір на прапорі мав символізувати «вічну дружбу українського народу з великим російським народом: під лазуровими прапорами український народ на чолі з Богданом Хмельницьким боровся проти чужоземних загарбників і возз’єднався з російським народом»[343].
* * *
Особливістю розвитку геральдики та прапорництва в Україні протягом радянського періоду є те, що функцію територіально-державних гербів і прапорів виконували не традиційні історичні чи національні символи, а їх підмінили політичні атрибути. Усе герботворення перебувало під контролем комуністичних партійних органів. Як наслідок, безликі одноманітні ідеологічні знаки Української РСР мало чим відрізнялися від символів Російської РФСР, а автономні утворення в їх складі взагалі використовували республіканські герби, доповнені лише написами місцевими мовами.
Утвердження сучасних державних символів України
Зі змінами, які почалися в СРСР наприкінці 1980-х рр., виникло й питання відновлення та легалізації української символіки. У «самвидаві» з’явилось багато публікацій на цю тему, а відновлення наприкінці 1988 р. у Литві національного прапора як державного створило прецедент і для інших республік[344].
Тодішня однопартійна комуністична влада намагалася всіма силами зупинити процеси національного відродження в Україні. Улітку 1989 р. в Києві відбулося спеціальне засідання Комісії Верховної Ради Української РСР з питань патріотичного та інтернаціонального виховання і міжнаціональних відносин, присвячене питанню національних символів України. Голова Комісії Л. М. Кравчук (на той час завідувач ідеологічного відділу ЦК Компартії України), підбиваючи підсумки цього засідання, сказав: «Нема ніяких підстав для перегляду сполучення кольорів. [...] Ті, хто обирає жовто-блакитний прапор, кажуть прямо, що вони за відокремлення від Радянського Союзу»[345]. На жаль, на відміну від Литовської РСР, де чинна влада зняла напругу в питанні національного прапора, в Україні ця справа набула виразного політичного забарвлення. Різні громадські організації регулярно ставили вимогу відродження національних символів. На установчому з’їзді Народного Руху України за перебудову 10 вересня 1989 р. було ухвалено окрему резолюцію з цього питання[346]. Після виборів до рад усіх рівнів навесні 1990 р. низка міських та обласних рад народних депутатів (особливо на Західній Україні) легалізували використання на своїй території синьо-жовтого прапора та Тризуба як національних символів[347]. Постановою Президії Верховної Ради Української РСР «Про державну символіку Української РСР» від 3 серпня 1990 р. доручалося кільком депутатським комісіям «розробити пропозиції щодо державної символіки Української РСР і винести їх на розгляд Президії Верховної Ради Української РСР»[348].
8 червня 1991 р. у Києві відбулася практично-наукова конференція «Історичні традиції української символіки», яка ухвалила рекомендувати Верховній Раді Української РСР затвердити державним прапором національний синьо-жовтий прапор українського народу та оголосити конкурс на розробку проекту державного герба з обов’язковим включенням елемента національної символіки — Тризуба[349]. Після цього постановою Президії Верховної Ради УРСР «Про заходи щодо вирішення питання про державну символіку України» від 24 червня 1991 р. за № 1238—XII було оголошено відкритий конкурс на створення проектів Державного герба України і затверджено положення про його проведення[350]. Конкурс мав тривати від 1 липня до 1 жовтня 1991 р.[351] Також цією постановою передбачалося провести в жовтні 1991 р. науково-практичну конференцію з проблем державної символіки суверенної України: герба, гімну, прапора. Конкурсні роботи оцінювала експертна група, утворена Президією Верховної Ради Української РСР.
На конкурс надійшло понад 200 різних проектів. Переможцем конкурсу стала робота А. Гречила та І. Турецького[352]. Журі відібрало 5—6 кращих робіт, але остаточного варіанта визначено не було. Зрештою, конкурс так і не отримав свого офіційного завершення й жодних премій відзначеним роботам виплачено не було.
Легалізацію національного прапора прискорили політичні події; провал путчу в СРСР та проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р.[353] Під впливом цих змін 4 вересня народні депутати ухвалюють рішення підняти синьо-жовтий прапор над Верховною Радою України[354]. Президія Верховної Ради постановою від 18 вересня 1991 р. за № 1567—XII ухвалила: «До прийняття Конституції України дозволити в протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор»[355]. На цій підставі фактично було скасовано червоно-лазуровий прапор.
У жовтні в Києві відбулося засідання постійної Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження, на якому обговорювалися підсумки конкурсу та напрацьовувалася концепція нових державних символів. Фактично, воно перетворилося на передбачену постановою Президії Верховної Ради науково-практичну конференцію з проблем державної символіки[356]. На підставі обговорення комісія вирішила винести на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до Коституції України в частині статей, які визначали державний герб і прапор. Статтю 166 пропонувалося викласти в такій редакції: «Державним гербом України є Золотий Тризуб на синьому полі»; а статтю 167: «Державним прапором України є прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтальних смуг: верхньої — синього кольору і нижньої — жовтого кольору. Відношення ширини прапора до його довжини 2:3»[357].
