В цьому документі ви, виступаючи на захист засуджених за антирадянську діяльність осіб, зводите наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, паплюжите радянську дійсність, наклепницьки твердите, що на Україні нібито безпідставно переслідуються інтелігенція та науковці, що в нашій країні начебто відсутні демократія і свобода.
Покажіть, з якою метою ви зберігали в себе вдома до травня 1980 року цей ворожий документ, який своїм змістом спрямований на підрив та ослаблення Радянської влади?
ВІДПОВІДЬ. Ніякої відповіді на запитання не надійшло.
ЗАПИТАННЯ. Вам пред’являються для огляду: електрографічна копія рукописного документа під назвою «Відкритий лист до Івана Дзюби» на двох аркушах, що виділена із кримінальної справи відносно Шевченка Олеся Євгеновича та електрографічна копія цього ж документа, надрукованого в журналі «Визвольний шлях» № 12 за грудень 1976 року, який видається організацією українських націоналістів у Лондоні.
Зі змісту цього документа вбачається, що його автором є ви. Крім того, під його текстом значиться ваше прізвище: «Василь Стус».
Покажіть, де, коли, за яких обставин та з якою метою ви виготовили вищеназваний документ і яким шляхом він потрапив за кордон?
ВІДПОВІДЬ. Знайомитись з пред’явленими йому для огляду електрографічними копіями документа «Відкритий лист до Івана Дзюби» обвинувачений Стус відмовився і ніякої відповіді на запитання не дав.
ЗАПИТАННЯ. З тексту документа «Відкритий лист до Івана Дзюби» вбачається, що він в цілому написаний вами з ворожих, націоналістичних позицій. В ньому, зокрема, наклепницьки твердиться, що на Україні в 1972—1973 роках нібито відбувся «антиукраїнський погром», під час якого начебто «розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за саме лише бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідності». Поряд з цим ви твердите, що в Радянському Союзі начебто кожен український літератор «приневолений до пожиттєвої самотності, як народ — до вікового безголосся», що український народ «існує ніби в якомусь вакуумі, наче переставши бути живою реальністю», а духовне існування українського народу нібито «сьогодні поставлено під загрозу».
З якою метою ви виготовили цей документ, який містить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад і спрямований на підрив та ослаблення Радянської влади?
ВІДПОВІДЬ. Відповіді на поставлене запитання від обвинуваченого Стуса не надійшло.
ЗАПИТАННЯ. Чи знаєте ви мешканця міста Києва Шевченка Олеся Євгеновича, якщо знаєте, то коли, де, за яких обставин познайомились з ним та які між вами стосунки?
ВІДПОВІДЬ. Відповіді на запитання не надійшло.
До протоколу додаю свою заяву про завдані мені фізичні тортури 7 серпня ц. р. У зв’язку з тим, що ця гестапівська розправа була вчинена з волі слідчого Селюка (так заявив нач. тюрми кагебіст Швець), вимагаю іншого слідчого.
Протокол оголошений слідчим. Заяв та зауважень щодо протоколу допиту від обвинуваченого Стуса не поступило. Підписувати сторінки протоколу обвинувачений Стус безмотивно відмовився.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ УРСР
майор Селюк
Віддрук.2 прим.
1-й в адрес
2-й в справу
Виконав і друкував
без чернетки, Селюк 12.08.1980 р.
ПОСТАНОВА
15 серпня 1980 р.
м. Київ
Старший помічник Прокурора УРСР по нагляду за слідством в органах державної безпеки старший радник юстиції Лісний В. Й., розглянувши заяву обвинуваченого за ст. 62 ч. 2 КК УРСР Стуса В. С., перевіривши цю заяву та кримінальну справу по обвинуваченню останнього, —
ВСТАНОВИВ:
14 серпня 1980 р. в Прокуратуру УРСР надійшла заява обвинуваченого Стуса В. С. про відвід слідчого КДБ УРСР Селюка А. В. на тій підставі, що нібито за вказівкою останнього до нього безпідставно були застосовані заходи фізичного впливу.
Перевіркою встановлено, що відносно Стуса В. С. незаконних мір фізичного характеру не застосовувалось. 7 серпня 1980 р. обвинувачений Стус В. С. безмотивно в слідчому ізоляторі відмовився прибути на допит до слідчого, в зв’язку з чим у відповідності до ст. ст. 135—136 КПК УРСР та п. 98 «Інструкції про організацію служби в слідчих ізоляторах…» Стус В. С. був примусово доставлений до кабінету слідчого і допитаний по суті справи. Отже, передбаченних законом підстав для відводу слідчого немає.
Керуючись ст. 60 КПК УРСР, —
ПОСТАНОВИВ:
Заяву обвинуваченого Стуса В. С. про відвід слідчого Селюка А. В. відхилити, про що повідомити заявника.
Цю постанову направити в слідчий відділ КДБ УРСР для приєднання до справи по обвинуваченню Стуса В. С.
Старший помічник Прокурора УРСР
старший радник юстиції
В. Й. Лісний
ПРОТОКОЛ
додаткового допиту обвинуваченого
місто Київ
14 серпня 1980 р.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 143, 145 і 146 КПК УРСР допитав обвинуваченого: Стус Василь Семенович, 1938 року народження (дані про особу обвинуваченого маються в справі).
Допит почато в 14 год. 10 хв.
Закінчено в 17 год. 20 хв.
ЗАПИТАННЯ. З матеріалів кримінальної справи відносно вас вбачається, шо ви на протязі тривалого часу поширювали серед свого оточення в усній формі наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад.
Вам пропонується дати показання щодо цього, зокрема покажіть, чи поширювали ви серед осіб, з якими спілкувались, наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.
ВІДПОВІДЬ. Відповіді на запитання не надійшло.
ЗАПИТАННЯ. Чи знаєте ви мешканців Тенькінського району Магаданської області Голубенка Василя Васильовича, Казакова Петра Вікторовича, Стефановського Бориса Геннадійовича, Никифоренко Ніну Кирилівну, Жеренкова Миколу Миколайовича та Баннікову Альбіну Миколаївну, якшо знаєте, то з якого часу, де, коли, за яких обставин познайомились з ними і які між вами стосунки?
ВІДПОВІДЬ. Ніякої відповіді на оголошене слідчим запитання обвинувачений Стус не дав.
ЗАПИТАННЯ. Допитані під час попереднього слідства як свідки Голубенко Василь Васильович, Казаков Петро Вікторович та Стефановський Борис Геннадійович показали, що знають вас по спільній роботі на руднику імені Матросова Тенькінського району Магаданської області з весни 1977 року, тобто з того часу, коли ви приїхали в Магаданську область і почали працювати на вказаному руднику.
Що ви можете пояснити в зв’язку з цим?
ВІДПОВІДЬ. Відповіді на запитання не надійшло.
ЗАПИТАННЯ. Покажіть, чи висловлювали ви в присутності вказаних та інших осіб наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад, якщо висловлювали, то де, коли, за яких обставин і з якою метою?
ВІДПОВІДЬ. Ніякої відповіді на поставлене запитання від обвинуваченого Стуса не надійшло.
ЗАПИТАННЯ. Допитаний по справі 10 серпня 1980 року свідок Голубенко Василь Васильович показав, що ви в його присутності відкрито висловлювали своє невдоволення існуючим у нашій країні державним і суспільним ладом, і в одній із розмов з ним, яка відбулась у грудні 1977 року на руднику імені Матросова, зводили наклепницькі вигадки на демократичну основу радянського суспільства, заявляли, що радянські люди нібито обмежені в своїх правах, а записані в Конституції СРСР права і свободи радянських громадян начебто являються «фікцією». Разом з цим вихваляли буржуазний спосіб життя, заявляючи, що справжня демократія існує начебто тільки в капіталістичних країнах, таких як Сполучені Штати Америки, Канада, ФРН.
Покази свідка Голубенка про це вам оголошуються.
Покажіть, чи стверджуєте ви їх, та поясніть, з якою метою ви поширювали ці наклепницькі вигадки.
ВІДПОВІДЬ. На поставлене запитання, а також відносно зачитаних йому показів свідка Голубенка обвинувачений Стус ніякої відповіді не дав.
ЗАПИТАННЯ. Свідок Стефановський Борис Геннадійович на допиті 8 липня 1980 року показав, що в грудні 1978 року під час переодягання перед зміною в адміністративному приміщенні рудника імені Матросова (роздягальні) ви в присутності його та інших осіб зводили наклеп на радянський державний і суспільний лад, політику КПРС, заявляючи, що комуністи нібито довели країну до убозтва, злиденності.
Про цей факт показали також свідки Голубенко Василь Васильович та Казаков Петро Вікторович, покази яких у цій частині, відповідно, від 10 серпня і 7 липня 1980 року вам оголошуються. Вам оголошуються і покази про це Стефановського Бориса Геннадійовича.
Чи зрозумілі вам покази зазначених вище свідків Стефановського, Голубенка, Казакова та чи підтверджуєте ви їх?
ВІДПОВІДЬ. Вислухавши запитання, а також покази свідків Стефановського, Голубенка та Казакова, обвинувачений Стус ніякої відповіді не дав.
ЗАПИТАННЯ. Допитана як свідок Никифоренко Ніна Кирилівна на допиті 9 липня 1980 року показала, що познайомилась з вами під час вашого перебування в серпні-жовтні 1977 року в Транспортинській лікарні Тенькінського району Магаданської області і ви в розмовах з нею в вказаний час систематично допускали наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, політику Комуністичної партії та Радянського уряду. Зокрема, стверджували, що в нашій країні начебто відсутні демократичні права та свободи громадян; органи влади нібито творять «цинічне беззаконня», а Українська РСР неначе нерівноправна в складі Союзу РСР, «окупована москалями» і, за вашими словами, знаходиться в «колоніальному становищі».
Разом з цим зводили наклеп на умови життя радянських людей, порівнювали Радянський Союз з «концентраційним табором» та вихваляли спосіб життя в капіталістичних країнах тощо.
Показання свідка Никифоренко в цій частині вам оголошуються.
Покажіть, чи підтверджуєте ви їх, та з якою метою ви зводили і зазначені наклепи на радянський державний і суспільний лад.
ВІДПОВІДЬ. На оголошене слідчим запитання та показання свідка Никифоренко обвинувачений Стус відповіді не дав.
ЗАПИТАННЯ. Свідок Жеренков Микола Миколайович на допиті 8 серпня 1980 року показав, що він протягом більше десяти днів у червні 1979 року разом з вами знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні Транспортинської лікарні Тенькінського району і ви в розмовах з ним неодноразово допускали наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, стверджували, що в нашій країні начебто відсутні свобода слова, друку, обмежуються права громадян і радянські люди нібито позбавлені самих елементарних людських прав і являються, за вашими словами, тільки «знаряддям виробництва», покірно, «мов роботи», виконують всі вимоги властей.
В той же час, в середині червня 1979 року, під час прогулянки ви в присутності Жеренкова ганьбили існуючий в нашій країні соціалістичний лад, намагались доказати, що він нібито тримається на «насильстві» та повній «ізоляції від зовнішнього світу», висловлювали «надію», що радянський народ «проснеться», «зрозуміє свою помилку» і ліквідує цей начебто «неприйнятний» для нього устрій.
Поряд з цим зводили наклеп на марксистсько-ленінське вчення, називаючи його «утопією», «маренням радянських фанатиків».
Показання свідка Жеренкова в цій частині вам оголошуються.
