Автор документа, повідомляючи адресату «Левку» про те, що. він вдруге був притягнутий до кримінальної відповідальності в I960 році Верховним Судом УРСР за ст. ст. 1 і 9 Закону про державні злочини до 8 років позбавлення волі, зводить наклеп на судові та інші адміністративні органи.
Робить спробу показати, що його нібито безпідставно переслідують, обмежують в правах тощо.
Документ за своїм змістом націоналістичний, ідейно-шкідливий.
4. Машинописний текст на 5 аркушах білого паперу стандартного формату, надрукований під копіювальний папір чорного кольору, який починається словами «с. Тегульдет 11. II.77 р. Добрий день, шановний земляче! Перш за все багаторазово…» і закінчується словами на 5 аркуші «…Микола Коц».
Цей машинописний документ є листом, адресованим «шановному земляку» від Миколи Коца, який у відповідності з вироком знаходиться у «засланні» в с. Тегульдет Томської області.
В листі автор повідомляє адресата про окремі труднощі, які виникають у нього в питаннях передплати на різні видання. Разом з тим викладає окремі факти, які нібито змушують його забути рідну мову — українську і користуватись тільки російською. В зв’язку з цим автору листа доводиться «пробивати мовний бар’єр» і доказувати «що і моя мова має право на функціонування».
За змістом документ ідейно-шкідливий.
5. 2 примірника одного й того ж віршу під заголовком «ВОЗСОЄДИНЄННИЙ ГАЛИЧАНИН», один з яких надрукований під копірувальний папір чорного кольору. Текст кожного примірника надрукований на одному аркуші білого паперу стандартного формату і починається словами: «Поважний зборе…» та закінчується словами «…все пігмеї!». По боках машинописного текста вірша є рукописний текст: зліва «Вірш Володимира Самійленка 26 лютого 1890 р.», а справа — «1. Поет московський Херасков написав твір «Россияда», в котрім прославляє лютого царя Івана Грізного великим царем. 2. Хай буде Божа воля». Цей рукописний текст на першому примірнику виконано кульковою ручкою синім барвником, а на другому примірнику він виконаний під копірувальний папір чорного кольору. В машинописному тексті вірша після слів «Прометеї», «епопеї», «тієї» є забарвлені місця чорним барвником, крізь який продивляється машинописний текст «Ах, дайте, дайте сто рублів Слузі всеруської ідеї!»
За своїм змістом вірш ідейно не витриманий.
Рукописний текст документа на 3 аркушах паперу стандартного формату, виконаний барвником синього кольору, який починається словами: «Председателю Совета Министров СССР от рабочего г. Караганда Ильчук Ивана Алексеевича…» і закінчується на 3-му аркуші словами «…15.VII.1977 год.».
Автор документа, звертаючись до Голови Ради Міністрів СРСР, повідомляє про те, що він націоналіст, за що був суджений в минулому і зараз мешкає за межами України. Він радить дещо змінити в зовнішній політиці КПPC і уряду. Разом з тим автор просить надати можливість українським націоналістам проводити збори, мати свої видання, сформувати козацько-княжеські дружини для підтримки внутрішнього порядку.
За своїм змістом документ ідейно-шкідливий.
7. Машинописний текст в двох примірниках надрукований на двох аркушах білого частково лінованого паперу стандартного формату, який починається словами: «До Ради Міністрів Української PCP копія: Митрополиту Київському і Галицькому Філарету, Патриаршому Екзарху України КЛОПОТАННЯ…» і закінчується словами: «…що й стверджуємо нашими підписами». Нижче рукописним текстом як на першому, так і на другому аркуші написано барвником синього кольору «ЛУК’ЯНЕНКО Олександр Григорович» і нерозбірливий підпис. Крім того, нижче в лініях проставлені цифри «2, 3, 4, 5». Перший і другий примірники надруковані на друкарській машинці під копірувальний папір чорного кольору.
Автор цього «клопотання» нібито від імені «віруючих християн міста Чернігова», до яких зараховує і себе, під виглядом турботи про віруючих та справедливість в нашому суспільстві наклепницьки твердить, що начебто віруючим чиняться «перепони здійснення служби Божої та релігійних обрядів» з боку радянської влади. Ці надумані автором «перепони» він називає «дискримінацією». А наприкінці свого клопотання, знову ж таки нібито від імені віруючих, вимагає відкрити ще одну церкву в місті Чернігові.
В цілому в цьому документі містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний та суспільний лад.
8. Машинописний текст на одному аркуші білого паперу стандартного формату, який починається словами: «ЕКЗАРХУ Київському, Галицькому і всієї України ФІЛАРЕТУ ЗВЕРНЕННЯ…» і закінчується словами: «…від церкви».
В «Зверненні» від імені віруючих (православних християн) під виглядом турботи про дотримання «законності і справедливості» в нашій країні пропонується офіційно дозволити вести релігійну пропаганду.
Документ за змістом ідейно-шкідливий.
9. Рукописний текст на 3 невеличких аркушах паперу розміром 14,5 × 10 см, виконаний синім барвником. Текст починається словами: «Здравствуй, батенька». І закінчується словами на зворотній стороні 3-го аркушу: «…не отвечать! Конец».
Цей рукописний текст є віршем невідомого автора, в якому згадується прізвище «Аджубей» та імена «Никита», «Нина». За своїм змістом вірш ідейно-невитриманий.
10. Невеличкий аркуш паперу в клітинку розміром 8,7 × 5,5 см.
На першій сторінці цього аркуша простим олівцем написано: «Свобода 6—8—31, 41 18—20—19, 25, 31 22—01—31, 49», а на другій сторінці олівцем синього кольору написано: «7 ч.-41, 31, 25, 19 м».
11. Білий аркуш паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним чорним барвником, який починається на першій сторінці аркуша словами: «М, І5-я Парковая…» і закінчується на другій сторінці словами «…Бертран т.-295—89—98».
На обох сторінках записані адреси та номера телефонів різних осіб: РУДЕНКА М. Д., МАРИНОВИЧА М. Ф., МАТУСЕВИЧА М. І., РУБАНА В. П. та інших.
12. Машинописні тексти на окремих аркушах паперу стандартного формату (позначені в п. 3 протоколу обшуку). Машинописні тексти є листами від різних осіб. В тому числі:
• лист, надрукований під копірувальний папір чорного кольору на одному аркуші білого паперу. Текст цього листа починається словами: «День добрий, друже!..» і закінчується словами «…Федір 5.12.1976 року». В ньому автор повідомляє адресата про своє життя. Згадує своїх і адресата знайомих по місцях позбавлення волі, які тепер роз’їхались по різних містах Радянського Союзу, «біля 12-ти чоловік…» виїхало за кордон. Згадуючи про СОКУЛЬСЬКОГО, який зупинився у Дніпропетровську, автор заявляє: «…кожного із нас намагаються закидати грязюкою — і зрозуміло хто…» В цілому лист ідейно-ущербний;
• лист, надрукований під копірувальний папір чорного кольору на 2 аркушах білого паперу стандартного формату, текст якого починається словами: «Доброго дня, шановний пане Левку!..» і закінчується на другому аркуші словами «Вітання Вашій родині! 17.12.76 року». З листа видно, що його автором є МАТВІЮК Кузьма Іванович, 1941 року народження, проживаючий в Кіровоградській області, в 1972 році був засуджений до 4 років позбавлення волі за ст. 62 ч. І КК УРСР. Автор, тенденційно підбираючи факти, що сталися з ним після повернення з місць позбавлення волі, намагається довести, що по причині його судимості він не може влаштуватися на роботу. В цілому лист ідейно-ущербний;
• лист на 2 аркушах цигаркового паперу стандартного формату, надрукований на друкарській машинці під копірувальний папір чорного кольору, який починається словами: «Здоров був, Левку!..» і закінчується словами «…З пошаною до Вас Степан 26.12.1976 року». В листі автор, виходячи з особистих обставин, які сталися у нього за місцем роботи, пише, що нібито навколо нього «почала діяти блокировка» і причиною цьому нібито є його судимість в 1963 році за антирадянську агітацію та пропаганду. Крім того, автор безпідставно стверджує про те, що нібито його листи, адресовані «Левку», перш ніж до нього потрапити, кимось читаються. В цілому лист за своїм змістом ідейно-невитриманий.
13. Машинописний текст (перший примірник) на двох аркушах білого паперу стандартного формату, який починається словами: «Добрий День! Вашого листа одержав…» і закінчується на другому аркуші словами «…15.II.77 р. о. Шубків». Ці аркуші скріплені металевими скріпками.
Виходячи із змісту цього тексту, він є листами Кузьми Матвіюка, що надіслані адресату. В листі автор, говорячи про проект Конституції Радянського Союзу, заявляв, що в процесі її «Хвалити можу. А не погоджуватися — небезпечно, бо хто зна, де та межа, що починається не на «упрощение власти». В цілому лист ідейно-шкідливий за своїм змістом.
14. Машинописний текст на 5 аркушах цигаркового паперу стандартного формату, надрукований під копірувальний папір чорного кольору, який починається словами: «с. Матросова, 9.II.77 Шановний пане Левку!..» і закінчується словами на 5-му аркуші «…Дай Боже! Василь Стус».
Виходячи із змісту машинописного тексту, він є листом Стуса до «Левка». В цьому листі автор з ворожих позицій зводить злісний наклеп на радянський державний та суспільний устрій. З цією метою, заявляючи про своє бажання також бути членом «Укр. Наглядового Комітету», підбурює учасників «цього «Комітету» посилити його діяльність в більш широкому плані, працювати не над долею окремої особи, а над долею всього українського народу. Про це він пише так: «…Але хоч і які несприятливі умови маємо, проте питання вироблення прав нашого народу і їх існуючий простір у межах закл. акту [Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р., також відомий як Заключний акт] — і має бути обговорене. Бо наших окремих доль немає, а є одна велика доля народу нашого». Разом з тим автор листа наклепницьки стверджує про те, що на Україні нібито проводяться «репресії української інтелігенції», що в занедбаному стані знаходиться українське «письмо», що начебто «…Чимало є ще українців, яким боронено проживати на Україні і вони коріняться будь-де: на Колимі, в Красноярському краї, Казахстані і т. ін.». З націоналістичних позицій паплюжить рівноправність Української республіки у складі Союзу PCP», в зв’язку з чим «український демократичний рух має на меті поставити перед урядом ті питання, без розв’язання яких неможливе конституційне право про фактичну рівноправність націй».
15. Машинописний текст на 2 аркушах білого паперу стандартного формату, надрукований під копірувальний папір чорного кольору, який починається словами: «с. Матросова 31.10.77 р. Дорогий Левку…» і закінчується на другому аркуші словами. «…Чолом, брате. Ваш Василь Стус».
Автор листа повідомляє «Левка» про те, що отримав від нього 2 листа, про своє життя, безпідставно твердить, що нібито по вині окремих службових осіб органів КДБ зникають його листи, висловлює своє бажання бути членом «Наглядового комітету», доручення якого буде виконувати «радо».
