— введено до наукового обігу та проаналізовано муштрові інструкції та
мобілізаційні універсали козацького війська, проєкти військових реформ і
табелів про ранги козацької старшини.
Удосконалено:
— висновки щодо особливостей організаційних засад і стану боєздатності
козацького війська в контексті соціально-політичних та економічних змін;
30
— данні щодо складу, організації, чисельності та стану боєздатності
найманих формувань в збройних силах Гетьманщини;
Отримали подальший розвиток:
— дослідження військово-служилих корпорацій козацького стану,
військових функцій неурядової старшини (бунчукових і значкових товаришів),
генеральних та полково-сотенних старшин (осавулів, обозних, хорунжих,
полковників і сотників);
— вивчення історії козацького та найманого війська Гетьманщини;
— аналіз використання фортифікаційних технологій Нового часу в
оборонному будівництві Гетьманщини;
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що
дисертаційне дослідження містить матеріали, узагальнення й висновки, які
можуть бути використані для теоретичного забезпечення розробки стратегій
військово-політичного будівництва. Матеріали дисертації можуть знайти
застосування у викладанні у закладах вищої освіти курсів з історії України та
Європи, військової історії, соціальної історії, державного управління,
спеціальних історичних дисциплін, військово-патріотичному вихованні
військовослужбовців та молоді, підготовці узагальнюючих праць і довідкових
видань з історії України.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, положення,
узагальнення та висновки, викладені в дисертації, отримані автором самостійно.
Усі публікації за темою дисертаційного дослідження виконані ним одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Результати, положення та висновки
дисертації були представлені на міжнародних та всеукраїнських наукових
конференціях і школах: «“Вірність-Зрада” у сприйнятті середньовічних і
ранньомодерних соціумів» (Кам’янець-Подільський, жовтень 2004 р.), «Od armii
komputowej do narodowej — ІІ» (Торунь, Польща, грудень 2005 р.), «Od armii
komputowej do narodowej — ІІІ» (Торунь, Польща, грудень 2007 р.), «Северная
31
война и страны Европы (к 300-летию битвы при Лесной)» (Могилів, Білорусія,
жовтень 2008 р.), «Конотопська битва: міфи і реалії в східноєвропейській історії»
(Київ, червень 2009 р.), «Полтавська битва в історичній долі України, Росії,
Швеції» (Полтава, червень 2009 р.), «Гетьман Іван Мазепа: постать, доба,
оточення» (Варшава, Польща, 21 травня 2010 р.) «Берестецька битва 1651 р. в
історії України і Польщі: дискусійні питання» (Луцьк-Берестечко, 6-7 червня
2011 р.), «Українська гетьманська держава на соціо-політичній мапі
ранньомодерної Європи» (Київ, 10 жовтня 2014 р.), “Спільні перемоги.
Польсько-українське воєнне партнерство” (Київ, 16 грудня 2015 р.), VII
Всеукраїнська науково-практична конференція Кам’янець-Подільського
державного історичного музею-заповідника, присвячені 65-й річниці від дня
народження М.Б.Петрова (1952-2008) та 110-й річниці від дня народження О.
Ольжича (Олега Олександровича Кандиби) (1907-1944) (Кам'янець-Подільський
11 жовтня 2017 р.), “Українська революція XVII століття: історична подія,
пам'яттєві практики та історіографічні дискурси” (Київ, 30 жовтня 2017 р.),
«Przemiany polityczno-ustrojowe, społeczne, kulturalno-religijne w prowincji
Małopolskiej w epoce nowożytnej» (Краків, Польща, 8-10 листопада 2017 р.),
«Великий проект. Конференція до 360-річчя Гадяцької унії 1658-2018» (Гадяч, 16
вересня 2018 р.), «Війна і Соціум у середньовічній та ранньомодерній історії
Центрально-Східної Європи» (Кам’янець-Подільський, 21—24 жовтня 2020 р.),
“Київ і Київщина в часи Великої Північної війни: люди, події, пам’ятки” (Київ,
29 жовтня 2021 р.), “Війна та насилля в історії ранньомодерних Європи й
України: антропологічний, соціальний і політико-ідеологічний виміри” (Київ, 16
вересня 2022р.), «Current approaches and modern technologies in the historiography
and source research of Latvian history and cultural heritage» (Латвія, Рига, 25 — 30
червня 2023 р.), «Rethinking empires, colonialism and great power politics:
eigheenth-century perspectives»: Second Conference of the Ukrainian Society for
Eighteenth-Century Studies (Полтава, 25-27 жовтня, 2023 р.), «Суспільство, влада
та ідентичності в ранньомодерній Україні» (In Honour of Zenon Kohut on His
Eightieth Birthday. Society, Power, and Identities in Early Modern Ukraine), (Київ-
32
Торонто, 17 січня 2024 р.), «Іван Мазепа та просторово-часовий колорит його
доби» (Київ, 20 березня 2024 р.). Результати й матеріали дисертаційного
дослідження використовувалися автором у викладанні курсів «Історія України
(середина XVII — XVIII ст.)», «Джерелознавство історії України», «Соціальна
історія».
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладені у
наукових публікаціях, зокрема 1 одноосібній монографії, 7 публікаціях у
наукових фахових виданнях України та зарубіжних виданнях, що включені до
наукометричних баз даних і включені до категорії «А», 5 публікаціях у
зарубіжних фахових виданнях, 17 статтях у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації визначена метою та заданнями дослідження й
складається зі вступу, восьми розділів, висновків, списку джерел і літератури
(674 позиції), восьми додатків. Загальний обсяг дисертації становить 491
сторінка машинописного тексту, з них основна частина — 389 сторінок.
33
РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА
БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Стан наукової розробки проблеми дослідження
Військовий ракурс у дослідженнях Козацького Гетьманату присутній переважно
у вивченні війн, котрі вплинули на його історію, зміну кордонів та суб’єктності.
Натомість, історики меншою мірою досліджували гетьманат крізь призму
воєнних інститутів, котрі творили основу його державного організму. Ми
звернемо увагу на них, бо саме їхній розгляд дає ключ для розуміння його
розвитку, діяльності еліт й зрештою його історичної долі. Важливе значення для
нашого дослідження також мають праці з історії державності, політичних
інститутів, соціальної та економічної історії Гетьманщини.
Історіографію теми дисертаційного дослідження можна поділити на
декілька тематичних груп, котрі прямо чи опосередковано стосуються предмету
й об’єкту дослідження (важливе прикладне значення також мають праці з
історіографії історії Гетьманщини та дотичної проблематики) 2. До першої групи
належать дослідження, присвячені політичному та державному устрою
Козацького Гетьманату. Інтерес до історії та еволюції устрою Війська
Запорозького сформувався як напрям, в першу чергу в історіографії т.зв.
“державницької школи”, зокрема, працях М.Грушевського, І.Крип’якевича,
Л.Окиншевича. В українській радянській історіографії раннього періоду
вивчення політичної історії та державних інститутів Гетьманщини було
представлене роботами М.Петровського й М.Слабченка. Пізінше ця
проблематика була визнана ідеологічно шкідливою й фактично єдиним
2 Коцур Г. Історіографія історії Нової Січі (1734-1775 рр.). — К., 2011; Ясь О. Сила і безсилля. Соціальні функції козацтва в інтерпретаціях українських істориків-романтиків ХІХ ст. (методичний інструментарій та техніка викладу) //Соціум. Альманах соціальної історії. — К., 2004. — Вип. 4. — С. 215-228 та ін.
34
узагальнюючим дослідженням стала праця В.Дядиченка, присвячена суспільно-
політичному устрою Лівобережної Гетьманщини. й був розвинений у
дослідженнях істориків другої половини ХХ ст. Порівняно меншу частину
становлять праці, присвячені формі державного устрою Гетьманщини (Війська
Запорозького), її типологічній належності, моделі й властивостям в контексті
політичних трансформацій раннього Нового часу стали предметом системного
аналізу та дискусій в сучасній історіографії3. Фактично, всі найбільш глибокі
рефлексії з цього приводу зупинилися на рівні робіт українських істориків,
виданих у 1920-1930-х рр. й трохи розширених зарубіжною українською
історіографією 1980-1990-х рр. відповідно тогочасних методологічних підходів
історичної науки4. Поряд із цим доволі ґрунтовно досліджено окремі інститути й
устроєві елементи Війська Запорозького: власне інститут гетьманської влади
(В.Смолій, В.Степанков, Л.Мельник, В.Пришляк), військових рад, генеральних і
полкових урядів (В.Горобець) 5, реєстрове козацьке військо (І.Крип’якевич,
В.Сергійчук, В.Щербак, Т.Ковалець, Б.Черкас В.Заруба)6, фінансово-податкову
систему (М.Слабченко, В.Борисенко, В.Утвенко)7, окремі державні інституції і
3 Брехуненко В. Брама Європи. Козацька Україна в середині XVII — XVIII ст. — К., 2004; Горобець В. Політичний устрій українських земель другої половини XVII — XVIII століть. — К., 2000; Смолій В., Степанков В. Влада в Українській державі раннього нового часу //Український Гетьманат: Нариси історії національного державотворення XVII—XVIII ст. у 2 кн. — К., 2018. — Кн. 1. — С. 46-100.
4 Грушевський М. Історія України-Руси. — К., 1997. — Т.9, кн.2; Липинський В. Україна на переломі. 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті //Липинський В. Твори. Архів. Студії. — Філадельфія, 1993. — Т.3; Okinshevich L. Ukrainian Society and Goverment 1648— 1781. — Munich, 1978; Sysyn F. The Khmel'Nyts'kyi Uprising: A Characterization of the Ukrainian Revolt //Jewish History. — Vol. 17, No. 2. — P.115-139 та ін.
5 Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної та соціальної історії ранньомодерної України. — К., 2009; Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст. У 2 кн. ‒ К., 2018. — Кн. 1-2.
6 Крип’якевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького. VII. Військо
//Крип’якевич І. Українська козацька держава і її творець Богдан Хмельницький. — Львів, 2021. — С.102-115; Сергійчук В. Армія Богдана Хмельницького. — К., 1996.
7 Слабченко М. Хозяйство Гетманщины в XVII — XVIIІ столетиях. — Николаев, 1925. — Т.1-4 та ін.
35
службові групи (В.Дядиченко, В.Горобець, І.Кривошея, В.Кривошея,
В.Панашенко)8, територія, кордони й адміністративний устрій (О.Гуржій,
В.Брехуненко, В.Заруба)9. В сучасній історіографії гетьманат осмислюється вже
