служителів (штаб (гарматні осавул, писар, хорунжий, отамани), Канцелярію
Генеральної артилерії (канцеляристи, підканцеляристи, економ, префект,
819 Його ж. Влада та соціум Гетьманату. — К., 2009. — С. 78-79.
820 Гробець В. Політичний устрій українських земель другої половини XVII — XVIII століть. — С. 34; Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII — початку XVIII ст.. — К., 1959. — С.177-178.
277
фельдшер, музиканти), бойовий склад (гармаші, пушкарі)) й 2) допоміжний
персонал (господарі, дозорці, шафарі, наглядачі, старости, ключники, двірники,
конюші, коновали, стадники, скотарі, римарі, ковалі, слюсарі, стельмахи,
фурмани, погоничі). Номенклатура обох груп не була сталою й постійно
змінювалася, особливо в допоміжному персоналі, склад якого був залежним від
нестабільного фінансування.
“Степенный Малороссийских воинского звания чинов порядок по
Гетмане” 1743 р., який визначав старшинство всіх чинів козацької адміністрації,
вперше запроваждував офіційний ієрархічний порядок для старшин та урядників
артилерії, згідно якого першим в переліку ішов чин осавула Генеральної
артилерії, котрий мав 5-е “степенничество” (клас) і прирівнювався до
бунчукового товариша або полкового обозного, наступним — хорунжий
Генеральної артилерії ( 6-й клас, що відповідав полковому судді), потім писар та
отаман Генеральної артилерії (8-й клас, були відповідниками військового
канцеляриста)821. Посадові обов'язки більшості “арматних слуг”, за невеликими
винятками, ніколи не були регламентовані. Певну окремішність і вищість над
іншими мали три старших уряди Генеральної артилерії — осавул, писар та
хорунжий, котрі посідали вихідці з відомих козацький фамілій. Першим в
ієрархічній драбині стояв уряд осавула на якого покладалося стройове та польове
управління урядниками й служителями Генеральної артилерії, інспектування їх
складу, поточне комплектування, нагляд і порядкування матеріальною частиною.
Окрему сферу їх компетенції складало управління фінансово-господарськими
справами: контроль над сплатою грошового та матеріального утримання,
поставок продовольства й фуражу, діяльності дозорців, шафарів і господарів
рангових артилерійських маєтностей822. Разом із хорунжим, обов'язки которго в
джерелах чітко не окреслюються 823, осавул “имел неотлучное при делах
821 Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743. — К., 1996. — С. 547.
822 ЦДІАК України в м. Києві. — Ф.51. — Оп.3. — Спр. 801. — Арк.5.
823 НБУВ.ІР. — Ф. 135. — Спр. 40. — Арк. 1-2; ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.51. — Оп. 3. — Спр.17667. — Арк. 2-2 зв.
278
артилерийских пребывание”, себто мав постійно перебувати або при Канцелярії
Генеральної артилерії (“правлении”), або ж при інших об'єктах — дворах,
майстернях, складах. Разом із шефом відомства — генеральним обозним —
осавул, хорунжий та писар складали “правление Енералной Войсковой
Артиллерии”, що мало аналогом “правление” Генеральної військової канцелярії,
— повноважного колегіального органу, що здійснював управлінсько-розпорядчі
функції824. Писар (“писар арматний”), що керував головним діловодним органом
відомства — Канцелярією Генеральної артилерії; він був керуючим справами
канцелярії й особою від якої залежала ритмічна робота всього артилерійського
відомства825. Уряд був важливим трампліном для подальшого просування по
службі.
Безпосереднім помічником гарматних осавулів і писарів були отамани, на
яких покладалося стройове управління артилерійською обслугою, майстрами і
допоміжними службами. Функції отаманів з часом, очевидно, змінювалися.
Впадає в око що в у 20-30-х рр. XVIII ст. водночас згадуються “атамань
арматний” і “атамань пушкарскій”, котрі, очевидно очолювали різні категорії
гарматної обслуги 826. Отамани, на час відсутності осавулів, перебирали на себе
поточне управління всім відомством та його особовим складом. Ревізії середини
XVIII ст. подають відомості про отамана Генеральної артилерії, котрий входив
до складу штабу, посідаючи ранг, подібний до фендрика (прапорщика) артилерії,
а також 3-х отаманів пушкарських, котрі командували гарматною прислугою.
Розпис виплат Генеральної артилерії за 1765 р. наводить прізвища 3-х “атаманов
пушкарских” під командою кожного з яких перебувало по 28 пушкарів. Таким
чином, пушкарські отамани чимсь нагадували феєрверкерів (феєрверкери мали
вищий рівень тактичної й технічної підготовки і виконували обов'язки
безпосередніх командирів гарматних розрахунків, часто заміщаючи офіцерів;
слідкували за виконанням команд по наведенню й прицілюванню, керували
824 РГАДА. — Ф.248. — Оп.29. — Д.1836. — Л.230.
825 ЦДІАК України в м. Києві. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.3842. — Арк. арк.3.
826 Там само. — Ф.51. — Оп.3. — Спр. 3777. — Арк. 2; спр.6912. — Арк.3.
279
канонірами, що поралися біля гармат та зарядних ящиків) у західноєвропейських
арміях, котрі утворювали унтер-офіцерську ланку урядників.
Адміністративно-технічну частину штабу Генеральної артилерії складали
префект, інженер, економ (відав видатково-прибутковим обліком відомства) й
фельдшер827. Посади інженера та префекта були запроваджені за правління
ДАпостола й проіснували лише декілька років — з 1729 по 1734 рр. — себто в ході
реорганізації артилерії, котре ініціював гетьман828. Пізніше, за часів
Малоросійській колегії, з'являється посада цейхвахтера, який опікувався
арсеналом 829. Компетенцію префекта окреслювала інструкція, видана гетьманом
8 квітня 1729 р. при укладенні контракту на цю посаду із відставним поручником
В.Гавничем830. Згідно неї, префект мав “всю артилерію тоесть армати и протчіе
до пироболіи или пушечной стрѣлбі належащіе инструмента чисто, сохранно и
без всякого поврежденія содержати”, стежити за відливкою нових гармат,
ладувати боєприпаси, навчати стрілянню пушкарів 831. Таким чином, префект був
головним фахівцем технічного профілю, що відповідав за експлуатацію
гарматного парку й фаховий вишкіл обслуги. При Генеральній артилерії також
перебували музики (в полкових артилеріях вони були відсутні) — у XVII ст. це
були шипошники (“пищалки”, роговики, гобоїсти), а у XVIII ст. — довбиш
(літаврист) до якого з часом додалися 3 барабанщики й 3 трембачі832.
827 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.269. — Оп.1. — Спр. 3534. — Арк. арк.9 зв.
828 Там само. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.2787. — Арк. 26-26 зв.; спр.3478. — Арк.2-2 зв.
829 Там само. — Ф.763. — Оп.3 — Спр.481. — Арк. 2 зв.
830 ОР РГБ. — Ф.159. — Д.3414. — Лл.1-2.
831 НБУВ. ІР. — Ф. VIII. — Спр. 1463. — Арк.1.
832 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.54. — Оп. — Спр.641. — Арк. 2 зв.— 3 зв.; ф.269. — Оп.1. — Спр. — Спр.3534. — Арк. 8, 9 зв.; РГАДА. — Ф.248. — Оп.29. — Д.1800. — Л.17.
280
5.2. Канцелярія Генеральної артилерії
Головним розпорядчим органом, що початково керував Генеральною, а
згодом і полковими артилеріями була Канцелярія Генеральної артилерії, що
здійснювала поточний зв'язок із вищими та місцевими органами влади, вела
облік особового складу та матеріальної частини, натуральних та грошових
виплат, господарського стану рангових маєтностей, прибутків і витрат відомства
тощо833. Характер справ, що розглядалися в канцелярії, дає підстави вважати, що
водночас вона вела судові провадження, не лише безпосередньо пов’язані із
артилерійським господарством, але й іншими питаннями, що входили в
компетенцію генерального обозного. Правовий статус канцелярії відносно інших
центральних відомств не був чітко окреслений. Гетьмани, Генеральна військова
канцелярія, вищі та центральні органи російської влади видавали свої
розпорядження на адресу артилерійського відомства у формі указів та ордерів,
що є ознакою нижчого статусу установи по відношенню до них 834. Натомість
зносини з Канцелярією Малоросійського скарбу оформлювалися промеморіями,
що свідчить на користь того, що ці два органи мали рівний статус у владній
ієрархії835. Канцелярія мала статус вищої інстанції для полкових обозних в
справах організації полкових артилерій 836.
Окрім канцелярських службовців, у її “присутствії” мав постійно
перебувати хтось із старшин — особисто писар, або ж осавул чи хорунжий. В
1729-1734 рр. в канцелярії під наглядом писаря працювало лише 2 канцеляристи,
то 1765 р. канцеляристів було уже 6, підканцеляристів — 5, особливий “писарь
833 Сокирко О. Канцелярія та архів Генеральної артилерії Гетьманщини середини
XVII — кінця XVIII ст. //Київська старовина. — 2012. — №2. — С. 38-50.
834 НБУВ.ІР. — Ф.І. — Спр. 63420. — Арк.11.
835 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.17667. — Арк.5; ф.52. — Оп.3. — Спр.302. — Арк.1 а.
836 НБУВ.ІР. — Ф.І. — Спр. 60529. — Арк.8-8 зв.
281
экономических дел” і “смотритель”837. Щоправда, ці зміни свідчили не про
збільшення бойових потужностей артилерії, а швидше про ускладнення та
бюрократизацію її управління й забезпечення838. Канцеляристи та
підканцеляристи виконували не тільки звичну діловодну роботу, але й часто
відправлялися “в отсылки” з різного роду адміністративними дорученнями 839.
Прикметно, що частина з них “в заслужении канцелярского звания” могла
служити своїм коштом, без жалування, що засвідчує лукративний характер і
привабливість соціального капіталу канцелярської служби 840.
Першим осідком канцелярії й штаб-квартирою Генеральної артилерії був
Чигирин, а пізніше ті міста, котрі надавалися “на армату” 841. Втім, перші чіткі
вказівки щодо місцеперебування артилерійського штабу маємо лише починаючи
з Батурина. Картину облаштування артилерійського відомства у Глухові подає
ревізія 1760 р., за даними якої в місті “по путивлской дороге” розташовувався
“двор артиллерийский”. В ньому знаходилася будівля нової канцелярії, старе
канцелярське приміщення з сінями й 3-ма чуланами (очевидно, перероблене під
господарські потреби), 2 амбари з припасами, 2 ізби для караульних козаків,
пушкарів та майстрів, ізба з сінями “пороховая... для деланя нарочитого ножного
пороха”, кузня з 4-ма горнами, погреб, “изба черная формовая, где на пушки
формы делаются”, ливарний амбар з 2-ма цегляними пічками, свердлільна
майстерня, токарня, сарай для гармат, палубів і картузних ящиків842.
В Канцелярії окрім паперів також зберігалися колективні інсигнії
Генеральної артилерії — клейноди. Інформацію про них документи подають
837 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.51. — Оп. 3. — Спр. 4994. — Арк. 5; ф.54. — Оп.3. — Спр. 641. — Арк.2-4 зв.; РГАДА. — Ф.248. — Оп.29. — Д.1800. — Лл.93 — 94 об.
838 ЦДІАК України в м. Києві. — Ф. 763. — Оп.1. — Спр. 707. — Арк. 84-85, 94-96.
