Токарі. Див. Токажевський-Карашевич, Ян.
Токажевський-Карашевич, Ян (1885—1954). Український дипломат польського походження. Службовець Української Народної Республіки, учасник підтримуваного Польщею Прометейського руху, що мав на меті послаблення Совєтського Союзу шляхом збудження націоналізму. У 1930-х роках був приятелем Вільгельма, як і той, був фашистом-аристократом.
Тульчин, Ліда. Див. Прокопович, Анна.
Франк, Ганс (1900—1946). Нацистський юрист. Був баварським міністром юстиції із 1933 року, а з 1939 року — головою Generalgouvernement (окупованої німцями Польщі). Здійснював свої повноваження із польського королівського палацу в Кракові, викрав родинне срібло польських Габсбургів. 1937 року Вільгельм вважав його можливим партнером України в нацистському середовищі. У Нюрнбергу його визнано винним у скоєнні воєнних злочинів і страчено.
Шушніг, Куртфон (1897—1977). Австрійський політик, канцлер Австрії у 1934—1938 роках. Підтримував зв’язки із Отто фон Габсбургом і дозволяв реставраційному рухові певну свободу дій. Шукав джерел підтримки для правлячого Фронту Батьківщини. Чинив опір Гітлерові та Аншлюсу запальною риторикою і спланованим референдумом щодо незалежности 1938 року, але наказав австрійським військам не опиратися. Німці тримали його у в’язницях і концентраційних таборах. Емігрував до Сполучених Штатів.
Шептицький, Андрей (1865—1944). Український церковний діяч польського походження, греко-католицький Митрополит Галицький. Перетворив Греко-Католицьку Церкву в австрійській Галичині на українську національну установу і сподівався навернути православних вірних у греко-католицизм. Наставник Вільгельма у 1917 та 1918 роках, а також, можливо, у 1930-х.
Хронологія історії Габсбургів
1273 Рудольфа обрано цісарем Священної Римської імперії
1430 Заснування Ордену Золотого Руна
1522 Роз’єднання іспанської та австрійської ліній роду Габсбургів
1526 Битва під Могачем, Габсбурги здобувають Богемію та Угорщину
1618—1648 Тридцятилітня війна
1683 Османська облога Відня
1700 Вимирання іспанської гілки Габсбургів
1740 Трон посідає Марія-Терезія
1740—1763 Війни з Прусією
1772—1795 Поділи Польщі
1792—1814 Війни з Францією
1793 Страта Марії-Антуанетти
1806 Кінець Священної Римської імперії
1814—1815 Віденський Конгрес
1821—1848 Меттерніх на посаді канцлера
1848 Весна Народів, Франц-Йосиф посідає трон
1859 Війна з Францією та П’ємонтом
1860 Жовтневий Диплом Народження Штефана
1866 Війна з Прусією та Італією
1867 Компроміс з Угорщиною Конституційні закони Страта Максимільяна в Мексиці
1870—1871 Об’єднання Німеччини та Італії
1878 Берлінський Конгрес, окупація Боснії, незалежність Сербії
1879 Союз із Німеччиною
Штефан стає морським офіцером
1886 Шлюб Штефана та Марії-Терезії
1888 Народження Альбрехта
1889 Самогубство коронного принца Рудольфа у Маєрлінгу
1895 Народження Вільгельма
1896 Штефан відходить від дійсної служби
1897—1907 Штефан, Віллі та родина на Лошині
1898 Вбивство цісареви Єлизавети
1903 Антигабсбурзька династія у Сербії
1907 Запровадження загального виборчого права для чоловіків
1907—1914 Штефан, Віллі та родина в Галичині
1908 Анексія Боснії та Герцеговини Шістдесятий ювілей правління цісаря Франца-Йосифа
1909—1913 Вільгельм у школі, сестри виходять заміж
1912 Перша Балканська війна
1913 Друга Балканська війна
1913—1915 Вільгельм у військовій академії
1914 Вбивство Франца-Фердинанда у Сараєві
1914—1918 Перша світова війна
1915 Вільгельм командує українськими загонами
1916 Смерть Франца-Йосифа, Карл посідає трон Проголошення Королівства Польського
1917 Большевицька революція, падіння Російської імперії
1918 Визнання Української Народної Республіки
Австро-німецька окупація України
Вільгельм в Україні
Австрійська, Польська, Чехословацька, Західноукраїнська республіки
Розпад Габсбурзької монархії
1919 Знищення Західноукраїнської Народної Республіки
1919—1923 Паризькі мирні угоди
1921 Знищення Української Народної Республіки Публічний розрив стосунків між Штефаном та Вільгельмом
Штефан стає громадянином Польщі, зберігає маєток
Вільгельм у Білому Інтернаціоналі
1922 Муссоліні бере владу в Італії
Альфонсо дає Габсбургам прихисток у Іспанії
1922—1926 Вільгельм в Іспанії
1926—1935 Вільгельм у Франції
1931 Іспанія стає республікою, Альфонсо покидає країну
1932 Отто досягає повноліття, початок реставраційної політики
1932—1933 Голод у совєтській Україні
1933 Гітлер бере владу в Німеччині Смерть Штефана та Марії-Терези Розпуск австрійського парламенту, створення Фронту Батьківщини
1934 Поразка соціал-демократів у Австрії
Невдала спроба нацистського перевороту в Австрії
Створення Народного Фронту в Парижі
1935 Суд над Вільгельмом і Полєтт
1935—1947 Вільгельм в Австрії
1936 Союз Німеччини та Італії, Італія покидає Австрію
1936—1939 Громадянська війна в Іспанії
1937—1938 Великий Терор у Совєтському Союзі
1938 Аншлюс, знищення Австрії
Kristallnacht, погроми
1939 Пакт про ненапад між нацистською Німеччиною та Совєтським Союзом
Німецьке та совєтське вторгнення у Польщу Німці заарештовують Альбрехта
1939—1940 Німеччина націоналізує власність Габсбургів
Німецькі виселення поляків та євреїв
1941 Німецьке вторгнення в Совєтський Союз
1941—1945 Голокост європейських євреїв
1943—1947 Етнічні чистки поляків та українців
1944—1947 Вільгельм займається шпіонажем
1945 Польща захоплює маєтки Габсбургів
1945—1948 Комуністи захоплюють владу у Східній Європі
1945—1955 Чотиридержавна окупація Австрії
1947 Совєти заарештовують Вільгельма
1948 Смерть Вільгельма у Совєтській Україні
1951 Смерть Альбрехта в Швеції
Европейська Спільнота Вугілля та Сталі
1953 Смерть Сталіна
1957 Римський договір
1979—1999 Отто виконує повноваження депутата Европейського Парламенту
1980—1981 Рух Солідарність у Польщі
1985—1991 Горбачов при владі у Совєтському Союзі
1986 Вступ Іспанії до Європейського Союзу
1989 Революції у східній Европі
1990—1999 Війни в Югославії
1991 Розпад Совєтського Союзу
1991 Українська незалежність
1991—2005 Судові позови щодо Живецької броварні
1995 Вступ Австрії до Європейського Союзу
2004 Вступ Польщі до Європейського Союзу Помаранчева Революція в Україні
Заввага щодо термінів та мов
Не існує чіткої і стислої назви імперії, про яку йдеться у цій книжці. До 1804 року Габсбурги не мали збірної назви для своїх європейських володінь. Між 1804 і 1867 роками ці землі були відомі як «Австрійська імперія». Між 1867 і 1918 роками це державне утворення називалося «Австро-Угорщиною». Я запроваджую щодо нього термін «Габсбурзька монархія». Термін «Австрія» я зберігаю на позначення невеликої альпійської республіки, що утворилася після обох світових воєн, нинішньої Австрії.
Дезигнат «Австро-Угорщина» є менш доладним, ніж може здаватися. У монархії була угорська половина, але не було австрійської. Офіційною назвою неугорських земель було «землі і королівства, представлені в Імперській Раді». У цій книжці йдеться головно про території, що належали до неугорської частини імперії. Як провінція Істрія, так і Галичина, у яких розгортається значна частина дії, належали до «земель і королівств, представлених в Імперській Раді».
Дослідники Габсбурзької монархії знайомі з німецькими скороченнями, що в період між 1867 і 1918 роками вказували на адміністративну чіткість. Установи імперські, або «kaiserlich», як такі позначала літера «к». Установи угорські були королівськими, а отже, «königlich» — їх теж позначала літера «к». Відтак спільні австро-угорські установи були знані як «К. und k.» — цісарсько-королівські. Саме тому письменник Роберт Музіль прописав дію Людини без властивостей у країні на ім’я Каканія. Можливо це бюрократичне засилля літери «к» пояснює також і те, чому Кафка так ненавидів першу букву свого прізвища. Я уникаю цих варіантів, послуговуючися замість них прикметником «габсбурзький».
Серед цісарсько-королівських установ, про які йдеться у цій книжці, були армія, флот, міністерство закордонних справ і окупаційна влада Боснії. Згадки про габсбурзьке військо відсилають до Цісарсько-королівської армії, К. und k. Armee; особливої уваги не отримують ані австрійські, ані угорські війська внутрішньої оборони (Landwehr та Honvéd). Обоє із цих останніх брали участь в окупації України 1918 року, й жертвами згаданої у книжці кривавої бійні стали війська Honvéd; однак для того, щоб описати окупацію, не було особливої потреби розрізняти між цими різновидами збройних сил Габсбургів. До установ, що їх згадано в цій книжці і що були визначальними в неугорській половині імперії, установ імперських, але не королівських, належать уряд і парламент.
Називання титулів різних членів родини Габсбургів подібне до колекціонування метеликів: в обидвох заняттях приємнішим є пошук, а не класифікація. Повні титули цісаря і членів його родини займають на письмі не одну сторінку й майже ніколи не друкуються, навіть у найулесливіших геральдичних працях. Франц-Йосиф та Карл були цісарями в Австрії, королями в Угорщині. Вільгельм, його батько і брати були цісарськими ерцгерцогами у Австрії і королівськими ерцгерцогами в Угорщині; його мати і сестри були цісарськими ерцгерцогинями в Австрії і королівськими ерцгерцогинями в Угорщині. Я часом передавав термін «ерцгерцог» як «принц» замість дослівнішого «архикнязь», аби відобразити сенс його австрійського вжитку — як слова на позначення кровних принців, чоловіків у черзі на трони.
Повним прізвищем цих Габсбургів було Габсбург-Лотрінген. Династія Габсбургів-Лотарингів постала 1736 року внаслідок шлюбу герцога Лотаринзького з ерцгерцогинею Марією-Терезією фон Габсбурґ. Прагматична Санкція дозволяла Марії-Терезії правити, а її дітям — успадковувати габсбурзькі трони. Кожен сучасний Габсбург, якого згадано в цій книжці, є нащадком Марії-Терезії, а отже, членом династії Габсбург-Лотрінген, чи, у її більш українському звучанні, Габсбургів-Лотарингів.
Не існує також задовільного способу називати ті місця, що колись належали до Габсбурзької монархії. Мовою адміністрування у неугорській частині монархії була німецька, отож мали, створені перед 1918 роком, як правило, подають німецькі назви. Усі чільні Габсбурги, про яких ідеться в цій книжці народилися перед 1918 роком. Однак, як і їхня імперія, вони не були німцями в сенсі національному. Загалом я вживаю англійських топонімів. У стосунку до дрібніших місцевостей англійський топонім зазвичай збігається із топонімом слов’янським. Це додає певного анахронізму, але спричиняє, мабуть, найменше плутанини.
