Мне известно, что за период нахождения на руднике имени Матросова, с марта 1977 года по июль 1979 года, Стус заработал примерно 12 тысяч рублей. Вместе с тем он возмущался, что находится в «ссылке». У меня с ним даже состоялся разговор на эту тему. Я высказался ему, что его положение «ссыльного» ничем не хуже моего положения, добровольно прибывшего в Магаданскую область, и я не усматриваю для него — Стуса — никаких ущемлений прав гражданина. Стус мне ответил, что я в этом деле ничего не понимаю. После отъезда Стуса он прислал мне в поселок Матросова единственное письмо, в котором сообщил, что в Киев он добрался хорошо, проживает по улице Чернобыльской, в хорошем месте, возле воды и леса, советовал мне «бросать Колыму». На это письмо я Стусу ответил, но больше от него писем не получал. Указанного письма Стуса у меня не сохранилось. После отъезда Стуса я с ним не виделся, о его дальнейшей судьбе мне ничего не известно.
Хочу отметить, что к Стусу в поселок Матросова дважды приезжала его жена. Один раз я с Русовым освободили для них комнату в общежитии, а во второй раз им был предоставлен номер в гостинице поселка. Как относилась жена Стуса к его враждебной деятельности, известны ли ей факты такой его деятельности, я не знаю, на эту тему с ней разговора не имел.
ВОПРОС. Чем желаете дополнить свои показания?
ОТВЕТ. Я дал правдивые показания в отношении Стуса, о характере наших взаимоотношений и по существу его враждебных высказываний, дополнить свои показания ничем не имею. Хочу лишь отметить, что разговаривал я со Стусом, как и он со мной, только на русском языке.
Протокол допроса я прочитал, записано с моих слов правильно. Дополнений и поправок не имею.
Грибанов
29. VII.1980 г.
Допросил:
Старший следователь следственного отдела
КГБ УССР
майор Цимох
Протокол допроса свидетеля
гор. Киев
13 августа 1980 г.
Допрос начат в 14 час. 10 мин.
Окончен в 17 час. 45 мин.
Старший следователь Следственного отдела КГБ УССР майор Селюк в помещении Следотдела КГБ УССР с соблюдением требований ст. ст. 85, 167 и 170 УПК УССР допросил в качестве свидетеля:
1. Фамилия: Дмитришин.
2. Имя: Михаил.
3. Отчество: Михайлович.
4. Год рождения: 1944.
5. Место рождения: с. Крыловка Новоусманского р-на Воронежской обл.
6. Национальность и гражданство: украинец, гр-н СССР.
7. Партийность: беспартийный.
8. Образование: среднее.
9. Род занятий: Магаданская область, Тенькинский район, рудник имени Матросова, бригадир проходчиков.
10. Постоянное место жительства: Магаданская обл., Тенькинский р-н, пос. Матросова, ул. Центральная, 17, кв. 79.
11. Паспорт или иной документ: I-ФК № 732255 выдан 29.08.1979 г., Омчакским отделением милиции ОВД Тенькинского райисполкома Магаданской области.
12. В каких отношениях состоит с обвиняемым: нормальных.
В соответствии с ч. IV ст. 167 УПК УССР Дмитришину М. М. разъяснены обязанности свидетеля, предусмотренные ст. 70 УПК УССР, и он предупрежден об ответственности по ст. 179 УК УССР за отказ или уклонение от дачи показаний и по ст. 178 ч. 2 УК УССР за дачу заведомо ложных показаний.
(подпись)
Перед началом допроса свидетель Дмитришин Михаил Михайлович заявил, что показания желает давать на русском языке, которым владеет свободно, и на поставленные вопросы показал:
В поселке Матросова Тенькинского района Магаданской области я постоянно проживаю с августа 1970 года. До июня 1978 года проживал в общежитии, расположенном по улице Центральной, 37, а затем получил отдельную квартиру в этом же поселке, в которой и проживаю в настоящее время вместе со своей семьей.
Все это время, то есть с 1970 года, я работаю на руднике имени Матросова в должности бригадира проходчиков.
Названного мне Стуса Василия Семеновича я знаю с весны 1977 года, с того времени, когда он прибыл в наш поселок и поселился в общежитии по улице Центральной, 37, где в то время проживал и я. Проживали мы с ним в соседних комнатах упомянутого общежития и, естественно, виделись почти ежедневно.
Взаимоотношения у меня со Стусом нормальные, каких-либо ссор и личных счетов между нами никогда не было и нет в настоящее время.
По прибытии в поселок Матросова Стус был определен на работу в одну из лучших бригад проходчиков, которую возглавляет Андреевец Михаил Александрович. Поработав два-три месяца учеником проходчика, Стус обратился с просьбой к администрации рудника имени Матросова с просьбой предоставить ему более легкую работу. Администрация удовлетворила его просьбу, и он был оформлен машинистом скреперной установки (скреперистом). В этой должности он работал до августа 1979 года, то есть до убытия из нашего поселка.
Как я уже показал, более года я проживал вместе с ним в общежитии рудника, однако близких отношений между нами не было. Да и вообще я не знаю, поддерживал ли он с кем-либо из горняков нашего рудника дружеские отношения.
У меня встречи с ним были чаще всего случайные, в здании общежития или же в административном корпусе комбината, если мы работали в одну смену.
Хочу отметить, что я со Стусом работал на разных участках и мог встретиться с ним только в раздевалке при заступлении на смену.
Из тех разговоров, которые я имел со Стусом, я узнал, что ранее он жил в Киеве, учился в аспирантуре Института литературы, писал стихи, которые были опубликованы за границей, и за это его якобы судили к пяти годам лишения свободы в исправительно-трудовой колонии и трем годам ссылки.
До 1977 года меру наказания отбывал в Мордовской АССР, а в Магаданскую область прибыл отбывать ссылку. Себя в разговорах с окружающими он подчеркнуто называл «политическим ссыльным». По его словам, судили его якобы несправедливо, а также несправедливо вместе с ним были осуждены и ряд его товарищей, но по фамилии никого из них он не называл.
Был случай, когда я в конце 1977 года заболел ангиной и Стус приносил мне перцовый пластырь и бульонные брикетики, которые он получал из-за границы. Когда я поинтересовался, кто шлет ему эти продукты, он ответил, что получает посылки якобы из Международного Красного креста. За какие «заслуги» ему высылали продуктовые, а также и вещевые посылки, мне неизвестно.
В марте 1978 года в моей комнате по случаю праздника проводов русской зимы собралось несколько семей. Услышав веселье с нашей комнаты, к нам, по своей инициативе, пришел Стус. Мы веселились, вели разговоры на бытовые, семейные темы, когда гости начали расходиться, к нам по моему приглашению пришла семья Ковалевых — Ковалев Георгий Иванович с женой Светланой. Помню, что возник разговор о работе и я сказал, что моя бригада перевыполнит план и будет неплохой заработок. В этот разговор вмешался Стус, но меня тут же позвали в коридор, где возникла какая-то потасовка. Когда я возвратился к себе в комнату, Стус и Ковалев разговаривали на повышенных тонах, доказывая что-то друг другу. Содержание их разговора я не слышал, ибо вместе со мной в комнату зашел участковый милиционер и спор между ними прекратился. После этого Стус сразу же ушел в свою комнату.
Вскоре я уехал в отпуск, а затем получил квартиру и со Стусом только изредка виделся на руднике, но в разговор с ним не вступал.
Во время тех бесед, которые мне пришлось иметь со Стусом, я от него каких-либо клеветнических высказываний, порочащих советский государственный и общественный строй, не слышал. Допускал ли он подобные высказывания в присутствии других лиц, я не знаю. После его отъезда из рудника, вернее, из поселка Матросова я о нем ничего не слышал, и о его судьбе мне ничего не известно.
Протокол мной прочитан, записано с моих слов правильно, дополнений и замечаний, поправок к протоколу не имею.
(подпись)
Старший следователь следотдела
КГБ УССР
майор Селюк
Протокол допиту свідка
місто Київ
23 липня 1980 р.
Допит почато о 12 год. 10 хв.
Закінчено о 13 год. 25 хв.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:
1. Прізвище: Довбуш.
2. Ім’я: Сергій.
3. По батькові: Пилипович.
4. Дата народження: 1939.
5. Місце народження: с. Молодецьке Маньківського р-ну Черкаської обл.
6. Національність і громадянство: українець, громадянин СРСР.
7. Партійність: безпартійний.
8. Освіта: 8 класів.
9. Рід занять: Київський завод імені Паризької комуни, ливар-заливник.
10. Місце проживання: місто Київ, вул. Городнянська, 5-а, кв. 51.
11. Паспорт: при собі немає, особа встановлена.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Довбуш С. П. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і його попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
На пропозицію дати показання по всіх відомих йому обставинах свідок показав:
Названого мені Стуса Василя Семеновича я знаю з жовтня 1979 року. Познайомився я з ним в ливарному цеху Київського заводу імені Паризької комуни, де він майже три місяці працював формувальником, а я — ливарником-заливником.
(підпис свідка)
Взаємовідносини у мене з Стусом нормальні, якихось сварок або особистих рахунків між нами ніколи не було. Бачились ми з ним тільки на роботі, поза роботою я з ним не зустрічався. До дорученої йому роботи Стус, на мій погляд, відносився сумлінно, якихось претензій до нього з боку керівництва заводу, цеху не було. Раніше він за фахом формувальника не працював, а тому йому було присвоєно невеликий розряд, і, згідно цього, заробітна плата в нього була приблизно 120—160 карбованців. З робітниками цеху він ні з ким близьких стосунків не підтримував, хоча і не сторонився колективу, весь час був серед робітників. Під час обідніх перерв, затримок по роботі мені доводилось розмовляти з ним, здебільшого на побутові теми. З цих розмов мені стало відомо, що Стус раніше жив у Донецькій області, де закінчив педагогічний інститут. Десь у 60-х роках приїхав до Києва, а на початку 70-х років був засуджений. За який саме злочин його судили, він мені не розказував, але іноді, коли я в розмові з ним хотів торкнутись того чи іншого питання, не пов’язаного з роботою, то він говорив: «Ти зі мною обережніше, бо я державний злочинець». З його слів мені також відомо, що судили його нібито не одного, а разом з цілою групою осіб. Розказував, що міру покарання відбував у Мордовії, а потім на Колимі, де працював у шахті, добував золото. Після повернення до Києва влаштувався працювати на завод Паризької комуни, який знаходиться недалеко від будинку, в якому він проживає разом зі своєю сім’єю — дружиною і сином. В одній із розмов я запитував його, чому він, маючи вищу освіту, працює не за фахом, на що Стус відповів, що його нібито ніде не беруть на роботу по спеціальності, причину при цьому не пояснив. Як я вже показав, Стус не сторонився робітників, але в той же час не хотів приймати участь у колективних заходах.
Кожен понеділок у нашому цесі проводяться політінформації, і Стусу, як людині з вищою освітою, було запропоновано проводити їх, але він чомусь відмовився. Сам же він відвідував політінформації, хоча сам на них ніколи не виступав.
За весь час мого знайомства з Стусом я від нього антирадянських або наклепницьких висловлювань, що порочать наш радянський державний і суспільний лад, не чув.
Мені невідомо, чи допускав він подібні висловлювання в присутності інших осіб.
На роботі, в обідню перерву, він читав книжки, газети, але прочитаним з робітниками не ділився.
В січні 1980 року Стус за власним бажанням звільнився з завода імені Паризької Комуни, і після того я з ним не зустрічався, і про його подальшу долю мені нічого не відомо.
ЗАПИТАННЯ. Чим ви бажаєте доповнити свої показання?
ВІДПОВІДЬ. Доповнень до своїх показань я не маю.
Протокол прочитав, записано з моїх слів вірно.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ
Української РСР
майор Селюк
Протокол допиту свідка
місто Київ
25 липня 1980 р.
Допит почато о 15 год. 00 хв.
Закінчено о 16 год. 35 хв.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:
1. Прізвище: Довгань.
2. Ім’я: Рита.
3. По батькові: Костянтинівна.
4. Дата народження: 1930.
5. Місце народження: місто Ташкент.
6. Національність і громадянство: росіянка, громадянка СРСР.
7. Партійність: чл. КПРС.
8. Освіта: вища.
9. Рід занять: не працює.
10. Місце проживання: місто Київ, Бастіонний провулок, 9, кв. 41.
11. Паспорт: при собі немає, особа встановлена.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Довгань Р. К. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і її попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.