68
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/1-2, цитати на с. 1 та 2. Див. також Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 7—8.
69
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/2.
70
Цитата з «Мемуарів», ЦДАВО 1075/4/18а/2.
71
Більш деталізовано і тонко ця тема обговорюється у Markovits and Sysyn, Nationbuilding; а також у Binder, Galizien in Wien.
72
Вдале підсумування стилю східноєвропейської етнографії можна знайти у Gellner, Language and Solitude, 132ff.
73
Щодо українського монархізму див.: Терещенко, «В'ячеслав Липинський». Щодо українського руху в Галичині див. праці Івана Павла Химки, до прикладу John-Paul Himka, Religion and Nationality in Western Ukraine.
74
Терещенко та Осташко, Український патріот, 8. Радником був Євген Олесницький.
75
ІПГ, 14 квітня 1948 р.; ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/132; див. також Онацький, Портрети в профіль, 126. Щодо офіцерського корпусу, див. Plaschka, Hase, Steiner und Suppan, Innere Front, 35.
76
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18a/3; Новосад, «Василь Вишиваний», 24.
77
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/3; Deäk, Beyond Nationalism, 82.
78
Щодо бідности українців див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/2-3.
79
Штефан до Франца-Фердинанда, 5 чи 6 листопада 1908 р.; Штефан до Франца-Фердинанда, 6 чи 7 листопада 1908 р., APK-OŻ DDŻ 84. Див. також Antonoff, «Almost War».
80
Dedijer, Road to Sarajevo, 145. Див. також Deak, Beyond Nationalism, 8.
81
Цитата: Tunstall, «Austria-Hungary», 124.
82
Вільгельм до Гужковського, 17 листопада 1916 р., ЦДІАЛ, 408/1/567/15.
83
Mackenzie, Apis. Його справжнім іменем було Драґутін Дімітрієвіч. Бог Апіс вперше з'явився в історії у ролі бича імперій. Геродот, Історія, 192—193.
84
Дещо відрізнялася ситуація в Угорщині, де ворожа налаштованість Франца-Фердинанда щодо мадярів викликала взаємність. Його плани щодо тріалістичної держави розвивалися з наміром понизити вагу Угорщини в імперії.
85
Такі заяви контрастували із його закликами до німців та чехів відкласти свої національні чвари до кінця війни. Жодна військова перемога не могла покращити їхнього відносного становища в монархії. Попик, Українці в Австрії, 99-100; Judson, Guardians of the Nation, 220.
86
Щодо габзбурзьких вражень від перших тижнів війни див.: Shanafelt, Secret Enemy, 45.
87
Deâk, Beyond Nationalism, 193. Чудові найновіші розвідки щодо Першої світової війни див.: Strachan, First World War; Stevenson, Cataclysm.
88
Понад половину лейтенантів 1913 року випуску загинули чи зазнали поранень на війні. Deäk, Beyond Nationalism, 91. Цитата: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Belohnungsantrag (28 березня 1915 p.). Щодо Золотого Руна див.: «Liste Nominale des Chevaliers de l'Ordre de la Toison d'Or en vie May 1929», APK-OŻ DDŻ 1.
89
Щодо Альбрехта див.: KA, Personalevidenzen, Qualifikationsliste des Erzherzogs Carl Albrecht. Щодо Вільгельмового випуску див.: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Belonhnungsantrag (21 березня 1918 p.) та подібні документи.
90
Щодо закріплення за Вільгельмом прізвиська «Червоний Принц» див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/4-5.
91
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/4-5.
92
Щодо Штефана та Вільгельма у цей проміжок часу див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Stefan», Telegram, Prinz Hohenlohe, Berlin, 7 лютого 1916 p. Щодо чуток і зібрань див.: Lubomirska, Pamiętnik, 121, 333.
93
Burian, Austria in Dissolution, 96—97, 100, 342; Shanafelt, Secret Enemy, 71, 80, 90; Zeman, Breakup, 100,104.
94
Вільгельм про батька: Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916, ЦДІАЛ, 408/1/567/28-29. Щодо Штефана та Ольгерда Чарторийського загалом див. Hamann, Die Habsburger, 226; Hyla, «Habsburgowie Żywieccy», 14—15; Majchrowski, Ugrupowania monarchistyczne, 9-10. Зразки листування між батьком і сином див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Karl Stefan», Der k. und k. Legationsrath, Варшава, An das löbliche Politische Expedit des K. und K. Ministeriums des Aeussern, 1 жовтня 1916 p. Щодо декларації з погляду одного з трьох членів Регентської Ради, див Kakowski, Z Niewoli, 333—356. Публічна підтримка Штефана обговорюється у Lubomirska, Pamiętnik, 499, 504.
95
Листування з Фрідріхом, Фрідріх до Вільгельма, 2 листопада 1916 р., ЦДІАЛ, 408/1/567/8. Щодо авдієнції див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/6. Щодо Вільгельмових призначень у 1916 році див.: КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Vormerkblatt für die Qualifikationsbeschreibung für die Zeit vom 1/1V 1916 bis 30/IX 1917. Його просування згадується у КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen. Етнографія: Гужковський (?) до Олесницького, 29 січня 1917 р, ЦДІАЛ 408/1/567/120.
96
Цитати взято з: Вільгельм до Гужковського, 7 листопада 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/18. Насправді це проголошення було розчаруванням для польських прибічників австро-польського розв'язання. Цей розділ наголошує на українському погляді; чудовим трактуванням польських настроїв є Suleja, Orientacja Austro-Polska.
97
Листування зі Штефаном згадується у: Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/28. Щодо «Fürstentum Ukraina», див. Вільгельм до Гужковського, 29 грудня 1916 р., ЦДІАЛ 408/1/567/29.
98
Вільгельм до Гужковського, 8 лютого 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/62-63.
99
Вільгельмові спогади про лікаря: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/6. Його відвідини Фройдових лекцій: газетна вирізка, Michel Georges-Michel, «Ou l'Archiduc Guillaume unit Mlle Mistinguett et l'Archiduc Rodolphe» [літо 1932 p.], HURI, Folder 2. Лекції видано англійською як Freud, Introductory Lectures, 414—415, 433—435. Пітер Ґей заснував школу фройдіанської інтерпретації життя у Відні. Див. наприклад Peter Gay, Freud, Jews, and Other Germans.
100
Щодо Вільгельмового від'їзду 3 квітня див.: Вільгельм до Гужковського, 22 березня 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/88. Про постачання алкоголю йдеться у: Вільгельм до Гужковського [1917], ЦДІАЛ 408/1/567/124. Щодо Регентської Ради див.: Polski Słownik Biograficzny, т. 9, 219. Вільгельмове нагородження орденом Залізного Хреста 21 травня 1917 року згадується у КА, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen.
101
Zeman, Breakup, 126; Bridge, «Foreign Policy», 28.
102
Вільгельм до Гужковського, 9 червня 1917 р., ЦДІАЛ 408/1/567/100-102.
103
Цитату і деталі можна знайти у: Вільгельм до Василька, 1 серпня 1917 р., ЦДІАЛ 358/3t/166/34-35. Карлова служба в Коломиї описана у Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 74.
104
«Vom Tage Metropolit Graf Szeptycki in Lemberg», 11 вересня 1917 p., PAAA Wien 342; Deutsches Konsulat, Lemberg, звіт датовано 12 вересня 1917 p., PAAA Wien 342; Новосад, «Василь Вишиваний», 22; Расевич, «Вільгельм фон Габзбурґ», 214.
105
Цитату взято з Cornwall, Undermining, 46. Щодо пропозицій миру див.: HHStA, Fach 1, Karton 66, Folder «Erzherzog Stefan».
106
Вільгельм до Шептицького, 4 грудня 1917 р., ЦДІАЛ, 358/3t/166/4; Терещенко та Осташко, Український патріот, 15—16; Grelka, Die ukrainische Nationalbewegung, 92; KA, Personalevidenzen, Qualifikationsliste und Grundbuchblatt des Erzherzogs Wilhelm F. Josef, Veränderungen; Вільгельм до Гужковського, 10 січня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3T/166/6.
107
Щодо страйків див.: Bihl, Österreich-Ungarn und die Friedenschlüsse, 87. Віденське суспільство в часі окупації див.: Healy, Vienna. Чернін у Відні 22 січня 1918 р. див.: Arz, Zur Geschichte des Grossen Krieges, 225. Листування генерального штабу Габсбурґів: КА, Armeeoberkommando, Op. Abteilung, Op. geh. Akten, Karton 464, K.u.k. AOK zu Op. Geh. Nr. 829, Chef des Generalstabes, «Sitzungsbericht vom 21 Jänner (1918)». Щодо Вільгельма та Василька див.: Донцов, Рік 1918,14; Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 353; Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 13; Bihl, Österreich-Ungarn und die Friedenschlüsse, 98; Залізняк, «Моя участь», 80—81; Попик, Українці в Австрії, 134—143.
108
Вільгельм до Шептицького, 14 лютого 1918 р., ЦДІАЛ 358/Зт/166/7-8.
109
Лєрснер до Auswärtiges Amt, 18 березня 1918 p., РААА R14363; Arz, Zur Geschichte des Grossen Krieges, 240.
110
Цитати від начальника штабу війська взято з КА, Armeeoberkommando, Quartiermeisterabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Chef des Generalstabes, Arz, K. u. k. Armeeoberkommando, Ukrainische Abteilung до Австрійського Генерального Штабу в Бадені, «Klärung von Fragen in der Ukraine», 4 жовтня 1918 p. Цитата від дипломатичного представника, у Форґах до Буріана, 10 серпня 1918 р, у Hornykiewicz, Ereignisse, том. З, 332. Офіцера військової розвідки Габсбурґів цитовано у КА, Armeeoberkommando, Quartiermeisterabteilung, Karton 2634, «Referat über die ukr. Legion», Hptm. Kvaternik, K. u. k. AOK (Opabt.), 25 лютого 1918 p. Підприємливий офіцер військової розвідки Кватерник мав на думці не перший Український Леґіон сформованих 1914 року Січових Стрільців, а нову частину, зібрану з військовополонених. Цю частину невдовзі розпустили німці.
111
Щодо німецьких пріоритетів див.: Mumm, цит. за Eudin, «German Occupation», 93. Див. також Mędrzecki, «Bayerische Truppenteile», 458. Щодо нафтових полів див.: Baumgart, Deutsche Ostpolitik, 123. Суперечку щодо воєнних цілей та практики імперської Німеччини розпочав Фішер своєю працею Fischer, Griff nach der Weltmacht. Корисним зібранням документів є Feldman, German Imperialism.
112
Офіційно це утворення називалося Українська Держава. Я у цій праці називатиму створену із земель Російської імперії державу Українською Народною Республікою, аби уникнути плутанини.
113
Виклик згадується у Вільгельм до Шептицького, 19 лютого 1918 р., ЦДІАЛ, 358/3t/166/15-16; та Rutkowski, «Ukrainische Legion», 3. Розмову двох чоловіків описано у: Вільгельм до Василька, 18 березня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/17-18 (виділення в оригіналі). Трон: ПДГ, 23 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/47. Щодо утворення Леґіону., див.: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2. Історія Леґіону до 1918 див.: Попик, Українці в Австрії, 40—62.
114
За враженнями Вільгельма; див.: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2.
115
Цитата від Вільгельма: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2. Щодо козаків див.: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/8.
116
Вільгельмові слова щодо українізації можна знайти у: Вільгельм до Василька, 24 травня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3t/166/21-22. Про його політику йдеться у: Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 15. Інформацію щодо вистав у стодолі взято з: Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2.
117
Шептицький до Вільгельма, 13 червня 1918 р., Documents ruthéno-ukrainiens, 13; Петрів, Спомини, 550. Див. також: Онацький, Портрети в профіль; Подвижники Чину Найсвятішого Ізбавителя в Україні; та Skrzypek, «Ukraińcy w Austrii», 381. Fn 47. Щодо редемптористів в Україні див.: Houthaeve, De Gekruisigde Kerk, 323—324; Laverdure, «Achille Delaere», 85—90; Турій, «Історичний шлях», 49—51; а також Бубній, Редемптористи, 24—33. На початку двадцятого століття бельгійські редемптористи зголосилися служити у західній Канаді, де українські іммігранти греко-католицького віровизнання не мали релігійних послуг їхньою мовою та в їхньому обряді. Ці редемптористи почали вивчати українську мову й міняти римо-католицький обряд на греко-католицький. Шептицький, який відвідував Канаду у 1910 році, познайомився там із редемптористами, які стали греко-католиками, щоб бути пастирами для українців на канадських преріях. Вражений Шептицький домовився про відрядження редемптористів також і в східну Галичину. Бонн був одним із перших редемтористів, що оселилися в Галичині 1913 року. Як і інші редемптористи, він почав ідентифікуватися з українською нацією. Бонн, як і Вільгельм, у 1917 році був у Львові, щоб вітати Шептицького.
