118
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/8; Терещенко та Осташко, Український патріот, 27.
119
Цитати у цьому абзаці взято відповідно з: Форґах до Буріана, 22 червня 1918 р., HHStA, Politisches Archiv X/Rusland, Liasse Russland XI d/8, Karton 154, c. 149; K. u. k. Ministerium des Äußern, Referat I, «Tagesbericht», 27 серпня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, t. 3, 352; KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, «Bericht über die ukr. Verhältnisse», 16 червня 1918 p.; K. u. k. Armeeoberkommando, Operations-Abteilung, Streng vertraulich, nicht für Deutsche, 30 червня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, t. 3,139.
120
Малиновський, «Архикнязь Вільгельм фон Габсбург», 30; Петрів, Спомини, 537. Корпус складався з одного полку кінноти і одного — піхоти.
121
Цитати взято з: Петрів, Спомини, 546.
122
Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, ТІ. Див. теж Вільгельм до Василька, 24 травня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3T/166/21-22.
123
Пропозицію Болбочана змальовано у: Петрів, Спомини, 547. Щодо дискусії Вільгельма з Карлом див.: HHStA, Politishces Archiv 1523, Liasse XL VII/12/d, 517, «Entwurf eines Allerhöchsten Telegramms an Seine k.u.k Hoheit Erzherzog Wilhelm», травень 1918 p. Див. також ПДГ, 23 вересня 1947 р., ЦДАГО 26/l/66498-fp/148980/l/45; «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9; та Bihl, «Beitrage zur Ukraine-Politik», 55.
124
Щодо габсбурзьких солдатів як грабіжників див.: KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine, Geheimakten», Nachrichtenabteilung an AOK Ukraine, «Bericht über Ukraine», 15 червня 1918 p. Щодо плати за їжу див.: Kraus, «Die Besetzung», 360. Ставлення селянства описано у KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, 6 жовтня 1918 p. Щодо протоколу, див Borowski, Deutsche Ukrainepolitik, 139.
125
Щодо завішання див.: KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 723, Evidenzgruppe «R», Telegram, 1 червня 1918 p. Щодо прив'язаного до колії залізничного службовця див.: KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, 5 липня 1918 p. Інцидент артилерійського обстрілу згадується у KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, «Bericht für s. m»., 20 липня 1918 p. Цитату від військової розвідки взято із KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Chef des Generalstabes, «Lage in der Ukraine», 7 серпня 1918 p.
126
KA, Armeeoberkommando, Op. Abteilung, Op. Akten, Karton 723. Звіт з Одеси, «Bericht über die Niedermetzlung der Honvedhusaren bei Wladimirowka am 31/5[1918]», 21 червня 1918 p. Анархіст, якого я маю на увазі — Махно.
127
Погляди габсбурзьких офіцерів щодо України можна знайти у KA, Oberkommando, Quartiermeistersabteilung, 2626, Folder «Ukraine. Geheimakten», Nachrichtenabteilung an Ukr. Abt. Des AOK, «Bericht über die ukrainischen Verhältnisse», 26 червня 1918 p.; та KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Karton 724, Evidenzgruppe «R», Telegram, 5 липня 1918 p. Див. також KA, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Evidenzgruppe «R», Karton 792, Telegram, 21 травня 1918 p. Щодо Махна див.: Донцов, Рік 1918,14. Щодо запитання командувача до Вільгельма див.: Форґах до Буріана, 16 червня 1918 p., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 339. Прохання до імператора можна знайти у: Форґах до Буріана, 24 червня 1918 р., HHStA, Politisches Archiv X/Russland, Liasse Russland XI d/8, Karton 154, 141.
128
Щодо звіту розвідки про цю змову див.: «Monarchistische Bewegung in der Ukraine», 18 лютого 1918 p., PAAA R13461. Цитату щодо цілей Габсбурґів взято з Лєрснер до Auswärtiges Amt, 20 березня 1918 p., PAAA R14363. Цитата з 13 травня походить із: Штольтценберґ до Обероста, 13 травня 1918 p., PAAA R14365. Про німецький звіт щодо Вільгельма як наступника гетьмана йдеться у: Мумм до Канцлера Гертлінґа, 13 травня 1918 p, PAAA R14365.
129
Сталінову телеграму можна знайти у: КА, Armeeoberkommando, Operationsabteilung, Op. Akten, Evidenzgruppe «R», 22 травня 1918 p., Karton 793.
130
Характеристику Вільгельма як фантазера див.: Генерал Ґренер до Мумма, 20 травня 1918 p., РААА14374. За звітами шпигунів див.: відповідно, «Протокол про дії УСС на території Аннінської волості», Гетьманат, 26 червня — 9 липня 1918 р., у: Малиновський, «Архикнязь Вільгельм фон Габсбург», 37—38; Мумм до Гертлінґа, 2 червня 1918 р., PAAA Wien 342; і (останні три цитати), «L'Archiduc Wilhelm». Звіт інформатора, 1918 р., РААА 14379.
131
Цитати взято із: Мумм до Канцлера Гертлінґа, 7 липня 1918 р., РААА 14376. Див. також Пеленський, «Гетьман Павло Скоропадський», 75. Скоропадський згадує свої підозри у: Скоропадський, Спогади, 208; крім цього див. Pressebericht der Press-Warte, 28 липня 1918 p., РААА 14366.
132
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9.
133
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/9.
134
Інформацію про антураж Вільгельма взято із: Legionsrat до Auswärtiges Amt, 8 серпня 1918 р., РААА 14379. Щодо зустрічі див.: Niemann, Kaiser und Revolution, 36; Гусше до Auswärtiges Amt, 13 серпня 1918 p., PAAA 14379. Цісар передав свої враження від Вільгельма у: Вільгельм II до Карла, 8 серпня 1918 р., РААА 14379. Порівняння Вільгельма з династією див.: Плєссен до Графині Брокдорф, 8 серпня 1918 p., у Afflerbach, Kaiser Wilhelm II als Oberster Kriegsherr, 926.
135
Niemann, Kaiser und Revolution, 35—36; Buriän, Austria in Dissolution, 352—355; Ludendorff, General Staff, 595; Strachan, First World War, 317—318; Rumpler, Max Hussarek, 50—55.
136
Німці стверджували, що про свої королівські амбіції Вільгельм говорив у Спа. Німецькі дипломати зазначали, що володіють листом, у якому Вільгельм описує себе як гідного правителя України. Приклади німецьких заяв про володіння доказами Вільгельмових амбіцій див.: Бусше до Беркгайма, 14 серпня 1918 р., РААА 14379; Форґах до Буріана, 18 серпня 1918 р., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 347, посилаючись на Мумма.
137
Форґах до Буріана, 11 серпня 1918 р., у: Hornykiewicz, Ereignisse, т. 3, 345. Щодо вересневого повернення Вільгельма див.: Вільгельм до Шептицького (вересень 1918 р.), ЦДІАЛ, 358/3 т/166/19-20. Реакції на Вільгельмову пропозицію приїхати до Києва див.: Мумм до Auswärtiges Amt, 27 серпня 1918 p., РААА R14380; Мумм до Auswärtiges Amt, 28 серпня 1918 p., РААА R14380; Мумм до Auswärtiges Amt, 4 вересня 1918 p., РААА R14382.
138
Щодо анексій та етнічних чисток див.: Geiss, Der Polnische Grenzstreifen, 125—146. Штефанове ставлення: Paul von Hintze, Auswärtiges Amt, Telegram, 28 серпня 1918 p., PAAA Wien 342.
139
Обіцянка Скоропадському див.: Borowsky, Deutsche Ukrainepolitik, 264—265. Щодо міркувань безпеки Вільгельма див.: Траутмансдорф до Буріана, 23 вересня 1918 р., у Hornykiewicz, Ereignisse, т. З, 358. Австрійським командувачем був Альфред Краус.
140
Большевицька Україна: Вільгельм до Токарі, 12 жовтня 1918 р., HURI, Folder 1. Вільгельма відіслано із окупованих Австрією колишніх російських земель у австрійську провінцію. Та, з погляду українського, він усе ще був в Україні. Українська коронна земля в межах Австрії мала містити як східну Галичину, так і Буковину. Чернівці розташовувалися недалеко (164 милі залізницею) від Львова. Вільгельмові було наказано боронити місто від румунів, які висували претензії на Буковину на етнічних підставах. За Габсбурзького правління Чернівці стали великим модерним містом, а габсбурзька модерність означала розмаїття. Місто із населенням у сімдесят тисяч осіб могло похвалитися церквами римського, грецького та вірменського обрядів, а також декількома синагогами. Було воно центром не лише українського та румунського, а й їдишистського руху. Мабуть, найбільше Чернівці славилися своїм чудовим німецькомовним університетом.
141
Вільгельм до Василька, 18 жовтня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/23-24; Вільгельм до Шептицького, 18 жовтня 1918 р., ЦДІАЛ 358/3 т/166/23.
142
Щодо підміни Вільгельма іншим кандидатом див.: Klimecki, Polsko-ukraińska wojna, 47, 55. Карлів указ стосувався австрійської частини Австро-Угорщини; угорський уряд у справі автономії залишався непохитним.
143
Plaschka, Haselsteiner und Suppan, Innere Front, т. 2, 304, 316. Польське Міністерство закордонних справ отримало копії наказів: AAN MSZ 5350/254-257. Див. теж, Erzherzog Wilhelm, 1 листопада 1918 р., «Dringend», Documents ruthéno-ukrainiens, 32; Василь Вишиваний, «У. С. С. з весни 1918 р. до перевороту в Австрії», 25 жовтня 1920 р., HURI, Folder 2; Klimecki, Polsko-ukraińska wojna, 68, 73, 91.
144
Серби змогли перегрупуватися через те, що сили Антанти вибили з війни габсбурзьку союзницю Болгарію.
145
Вільгельмову подорож описано у «Мемуарах», ЦДАВО 1075/4/18а/9.
146
«Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11.
147
Перебування Вільгельма: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11.
148
Див. Żurawski vel Grajewski, Sprawa ukraińska; Павлюк, Боротьба України.
149
Уособлення: Documents ruthéno-ukrainiens, 21. Польські аргументи: Терещенко та Осташко, Український патріот, 37. Див. також Milow, Die ukrainische Frage, 312—313, 324.
150
Здоров'я: Расевич, «Вільгельм фон Габсбурґ», 217. Захоплення: «Мемуари», ЦДАВО 1075/4/18а/11; ПДГ, 4 вересня 1947 р.; ЦДАГО 26/1/66498-фп/148980/І/20. Румунські вимоги: HHStA, Archiv der Republik, Fl, Karton 68, Rumänische Liquidierungskommission до Staatsamt für Äusseres, 10 червня 1919 p. У цей час на початках Австрія називалася «Deutschösterreich» («Німецька Австрія»). Насправді все було дещо складніше. Румунія знову вступила у війну перед самим її завершенням, а на Паризьких мирних переговорах висунула претензії на величезні території Габсбурзької монархії. Як і Польща, Румунія була начебто союзницею держав-переможниць. Хоча румунське військо для перемоги у війні зробило мало, або й зовсім нічого, Румунія виграла, коли переможці поділили землі Габсбурзької монархії. Захопивши члена колишньої правлячої династії, румунська влада скористалася з його арешту, щоб присоромити Вільгельма і створити клопоти для нової австрійської республіки. Тримаючи Вільгельма під арештом, румуни стверджували, що він винен їм гроші, які Австрія повинна повернути. У безладі листопада 1918 року відрізаний від родини та двору Вільгельм справді позичив у тодішнього Габсбурзького провінційного уряду в Чернівцях якісь гроші. Румунія захопила Чернівці разом із рештою Буковини і тепер домагалася повернення позичених коштів. Тож поки румунські солдати стерегли Вільгельма, румунські посадовці писали до Відня, шукаючи інформації про його місцеперебування. Незалежно від того, чи такі дії були наслідком шахрайства чи некомпетентности, — вони, безперечно, не будили приязні. Таким чином союзники Антанти у відповідно меншому масштабі повторили приниження, що його у Парижі виказали великі держави.
151
Гірняк, Полк. Василь Вишиваний, 31.
152
Тут я подаю складну подію у спрощеному викладі. Див. Bruski, Petlurowcy; Ullman, Anglo-Soviet Relations; Wandycz, Soviet-Polish Relations; Reshetar, Ukrainian Revolution; Abramson, Prayer for the Government.
153
Терещенко та Осташко, Український патріот, 38—39.
154
Wasserstein, Secret Lives, 1-127. Щодо нафтових полів Галичини див.: Frank, Oil Empire.
155
Hull, Entourage, 269; Cavallie, Ludendorff och Kapp, 327; Evans, Coming of the Third Reich, 61, 177.
156
Птлерову цитату взято з: Kellogg, Russian Roots of Nazism, 105. Див. Evans, Coming of the Third Reich, 67—68, 97; Cavallie, Ludendorff och Kapp, 329.
157
Wasserstein, Secret Lives, 163.
158
Henry Hellsen, «Kejser at Ukraine», Berlinske Tidende, 31 березня 1920 p., 2. Цитату взято з: Онацький, Портрети в профіль, 135.
159
Деталі авантури викладає В.В. Біскупський у Williams, Culture in Exile, 100. Див. також Rape, Die österreichischen Heimwehren, 246—248; Thoss, Die Ludendorff-Kreis, 444; Naczelne Dowództwo W. P., Oddział II, «Skoropadski i arcyksiążę Wilhelm», 1921, CAW 1.303.4.2718/99.
