ЗАПИТАННЯ. Ви показали, що називати людей, в яких ви зупинялись з Стусом Василем Семеновичем у Москві, не будете з етичних міркувань.
Які ви маєте на увазі етичні міркування?
ВІДПОВІДЬ. Я не хочу, щоб у протоколі мого допиту були названі особи, які не мають на мою думку, ніякого стосунку до справи В. Стуса; саме з цих міркувань я їх не називаю.
ЗАПИТАННЯ. Чи є в вас доповнення або поправки до протоколу допиту?
ВІДПОВІДЬ. Свої свідчення я писала власноручно, ніяких доповнень та поправок до протоколу не маю. Протокол прочитала.
(підпис)
Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор Селюк
Протокол допиту свідка
місто Київ
10 липня 1980 р.
Допит почато о 14 год. 25 хв.
Закінчено о 16 год. 45 хв.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20 з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР, допитав як свідка:
1. Прізвище: Коцюбинська.
2. Ім’я: Михайлина.
3. По батькові: Хомівна.
4. Дата народження: 1931.
5. Місце народження: місто Вінниця.
6. Національність і громадянство: українка, гр-ка СРСР.
7. Партійність: безпартійна.
8. Освіта: вища.
9. Рід занять: Видавництво «Вища школа», старший редактор.
10. Місце проживання: місто Київ, вул. Леніна, 84, кв. 6.
11. Паспорт: II — МА № 746720, виданий 22 вересня 1977 р. Відділом внутрішніх справ Радянського райвиконкому міста Києва.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Коцюбинській М. Х. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і її попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
На пропозицію дати показання по всіх відомих їй обставинах свідок показала:
Свої показання я бажаю написати власноручно. Свідку Коцюбинській, згідно ст. 170 КПК УРСР, така можливість надається.
Стуса Василя Семеновича я знаю з початку 60-х років. Ми разом працювали в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка у відділі теорії літератури: я — науковим співробітником, а він — аспірантом. Десь з 1965 р. наші стосунки стали більш близькими, товариськими, ми почали зустрічатися з ним і в позаробочий час. Наша дружба розвинулася на ґрунті спільності інтересів, ми часто бували разом у театрах, на літературних вечорах, мене приваблював безперечний літературний талант Стуса і його відкрита безкомпромісна вдача. При зустрічах ми розмовляли про поезію, з якою він був добре обізнаний, про музику, зокрема ми часто торкалися питань художнього перекладу. Десь у 1965 р. його було звільнено з Інституту, але наша дружба тривала, хоча ми й зустрічалися рідше.
Хоча Василь Стус після 1965 р. і не працював за фахом, він не облишував літературної роботи, займався перекладами, зокрема з Лорки, писав оригінальні вірші. На початку 1972 року його було заарештовано і засуджено за статтею 62 (1-ю частиною) до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і трьох років заслання. Під час його перебування в таборі я регулярно писала йому, пізніше, коли він був уже в засланні в Магаданській області, ми листувалися, він надсилав мені вірші і перекази, я сповіщала йому літературно-мистецькі новини, розповідала про життя друзів, звичайно, цих листів у мене не збереглося. У 1978 р., коли він приїздив у Донецьк на похорон батька, я відвідала його вдома, пробула там день. Він мені розповів про себе, я розпитувала його про здоров’я, про творчі плани.
Мені завжди дуже боліло те, що така талановита й цікава людина, як Стус, позбавлена можливості нормально працювати і розвивати свій талант. Я знаю багато поезій і перекладів Стуса, знайома з концепцією його роботи про Тичину. Наскільки мені відомо, в 1972 р. йому інкримінувалася одна з його праць про Тичину. Хоча взагалі докладно про зміст звинувачень Стуса я не знаю, оскільки на його суді я присутня не була.
Глибоко переконана, що це людина широких гуманістичних переконань, абсолютно позбавлена націоналістичної обмеженості. Я б назвала його «людиною з оголеною совістю». Він не здатний не прореагувати на несправедливість, якщо він вважає її несправедливістю, до яких би наслідків це не призвело і для нього, і для його родини. Він схильний загострювати, доводити до крайнощів, ніколи не «згладжує кути». Однак мета, яку він переслідує, завжди глибоко гуманістична й демократична.
У Донецьку Василь Стус був недовго, повернувся назад у Магаданську область, не заїжджаючи до Києва.
Я отримала від нього ще кілька листів. У серпні 1979 р. термін його перебування на засланні закінчився, і він повернувся додому. З часу його повернення ми бачилися досить часто, підтримували родинні, дружні стосунки. В зв’язку з тим що йому було встановлено адміністративний нагляд, що обмежувало його пересування, частіше я навідувала його. В розмовах ми, як і раніше, торкалися питань літератури і мистецтва, говорили про долю наших друзів.
За весь час нашого спілкування я ніколи не чула від Василя Стуса ніяких наклепницьких, антирадянських висловлювань, що порочать радянський суспільний лад, нашу дійсність. З розмов з ним мені відомо, що в кінці жовтня 1979 р. він звернувся до прокуратури УРСР з позовом відносно притягнення до кримінальної відповідальності Миколи Горбаля. Сам позов він мені не показував, лише повідомив мене про сам цей факт, а тому докладно змісту позову я не знаю. Ця розмова відбулася в нас у кінці минулого року, і для мене це було ще одним яскравим підтвердженням його вдачі.
Чи писав він ще аналогічні позови, заяви, я не знаю.
Мені невідомі ніякі наклепницькі антирадянські документи, автором яких був би Стус. Відомі мені вірші його ніяк не можна віднести до таких документів. А крім віршів, ніяких інших творів своїх або інших авторів не давав мені і з такими мене не знайомив.
ЗАПИТАННЯ. Під час обшуку 14—15 травня 1980 року в квартирі Стуса Василя Семеновича було вилучено чотири аркуші з учнівського зошита з рукописним текстом листа, що починається зі слів: «Дорога Михасю! Дорогі Світлано, Юрку!..» і закінчується словами: «…хоч бувало не часто, на жаль». Названий лист пред’являється вам для огляду.
Що ви можете показати відносно пред’явленого вам листа, зокрема хто його автор та виконавець, чи знайомились ви з ним раніше, якщо знайомились, то коли саме і за яких обставин?
ВІДПОВІДЬ. Я ознайомилася з показаним мені листом. Відносно нього можу показати, що це лист, як видно з його змісту, до групи осіб, в тому числі й до мене. Автором цього листа є Василь Стус. Це один з його перших листів із заслання до Києва. Кому саме, на яку адресу надсилав він цього листа, я за давністю не пам’ятаю, але з оригіналом цього листа я знайомилася десь у кінці 1977 р. Хто мені його дав і за яких обставин, я не пригадую. Як я бачу, показаний мені лист переписаний чиєюсь рукою. Саме з цим примірником я не знайомилася, бачу його вперше. Де оригінал цього листа, я не знаю. Як я пам’ятаю, я тільки ознайомилася з ним і комусь його віддала. Написаний він був від руки самим Стусом, почерк якого я добре знаю.
ЗАПИТАННЯ. Кому ще, крім вас, призначався зазначений лист Стуса?
ВІДПОВІДЬ. Як видно із звертання, лист адресувався також Світлані Кириченко та її чоловікові, Льолі і Надії Світличним, Павлу Стокотельному, а також Риті і Борісові Довганям. З усіма цими особами я добре знайома, але, чи показував мені листа саме хтось із них, не пригадую, як і не пригадую, чи були в мене з ними розмови стосовно цього листа.
ЗАПИТАННЯ. Чи мали ви розмови відносно названого листа з Стусом В. С. під час зустрічей з ним?
ВІДПОВІДЬ. Наскільки пригадую, ніяких розмов з приводу саме цього листа ми з Василем Стусом не вели. Лист був написаний давно, ми побачилися через два роки, тому ця тема не фігурувала в наших розмовах.
ЗАПИТАННЯ. Чи розповідав вам Стус В. С. про наявність у нього знайомих, які мешкають за кордоном, та в яких стосунках він з ними перебуває?
ВІДПОВІДЬ. З розмов з Василем Стусом мені відомо, що він має знайомих у Західній Німеччині. Це, зокрема, Галя Горбач, перекладач, яка не раз бувала в Києві в 60-х роках, коли й познайомилася з ним. Через Горбач Стус познайомився також з Крістіною Бремер, з якою він листувався в засланні і продовжував листуватися в Києві. Наскільки мені відомо, з Горбач його єднали суто професійні інтереси як перекладачів, а характер листування з Бремер мені невідомий.
ЗАПИТАННЯ. Чим бажаєте доповнити свої показання по суті поставлених запитань?
ВІДПОВІДЬ. Доповнень не маю.
Протокол писала власноручно.
(підпис)
Старший слідчий Слідчого відділу КГБ
Української РСР
майор Селюк
УПРАВЛЕНИЕ КОМИТЕТА ГОСБЕЗОПАСНОСТИ
при СОВЕТЕ МИНИСТРОВ СОЮЗА ССР
по гор. Москве и Московской области
Протокол допроса свидетеля
Допрос начат 18 августа 1980 г. в 18 час. 20 мин.
Допрос окончен в 19 час. 05 мин.
гор. Москва
Начальником отделения Следотдела УКГБ СССР по г. Москве и Московской области капитан Каташков по поручению Следотдела УКГБ Украинской ССР допросил с соблюдением требований ст. ст. 158, 160 УПК РСФСР в качестве свидетеля:
1. Фамилия, имя, отчество: Лисовская Нина Петровна.
2. Год рождения: 1917.
3. Место рождения: гор. Лахти, Финляндия.
4. Национальность, гражданство: русская, гражданка СССР.
5. Образование: высшее.
6. Партийность: б/п.
7. Род занятий: препаратор Научно-исследовательского института витаминов Всесоюзного научно-производственного объединения «Витамин» Министерства медпромышленности СССР.
8. Паспорт: серии XII — МЮ № 548843 выданный 11 января 1978 года 110 отделением милиции г. Москвы.
9. Адрес: г. Москва, ул. Дм. Ульянова, дом 4, кор. 2, кв. 228.
Обязанности, предусмотренные в ст. 73 УПК РСФСР, свидетелю разъяснены, он предупрежден об ответственности за отказ или уклонение от дачи показаний по ст. 182 УК РСФСР и за дачу заведомо ложных показаний по ст. 181 УК РСФСР.
(подпись)
На предложение рассказать все ему известное об обстоятельствах, в связи с которым он вызван на допрос, свидетель показал:
ВОПРОС. Знаете ли вы Стуса В. С., когда, где, при каких обстоятельствах, познакомились с ним, каковы между вами отношения?
ОТВЕТ. Я видела Стуса В. С. один раз, он произвел на меня очень хорошее впечатление. С первого взгляда видно, что Стус добрый и искренний человек. На вопросы, когда, где и при каких обстоятельствах я познакомилась со Стусом, а также какие между нами были отношения, я отвечать не желаю.
ВОПРОС. Переписывались ли вы со Стусом в период его пребывания в 1972—1979 годах в местах лишения свободы и ссылке, какой характер носила эта переписка?
ОТВЕТ. Моя переписка с кем бы то ни было — мое личное дело, она всегда носит личный характер.
ВОПРОС. Что вам известно об изготовлении и распространении Стусом документов, содержащих клеветнические измышления, порочащие советский государственный и общественный строй?
ОТВЕТ. Мне об этом ничего не известно.
ВОПРОС. Получали ли вы от Стуса какие-либо документы, если да, то какие конкретно, когда, в связи с чем, как ими распорядились?
ОТВЕТ. Никаких документов от Стуса я никогда не получала.
ВОПРОС. Просили ли вы Стуса направить в ваш адрес его заявление в прокуратуру УССР от 19 ноября 1979 года в отношении Горбаля Н. П., если просили, то с какой целью?
ОТВЕТ. Насколько помню, я не обращалась к Стусу с какими-либо просьбами.
ВОПРОС. Известно ли вам, в связи с чем Стус в ноябре 1979 года приезжал в Москву, где останавливался, с кем встречался, не привозил ли он с собой каких-либо документов?
ОТВЕТ. Ничего из этого мне не известно.
ВОПРОС. Допускал ли Стус в вашем присутствии высказывания, порочащие советский государственный и общественный строй?
ОТВЕТ. Таких высказываний Стус не допускал.
Протокол мною прочитан, показания с моих слов записаны правильно. Замечаний и дополнений не имею.
(подпись)
Допросил:
Начальник отделения Следотдела
УКГБ СССР по г. Москве и Московской обл.
капитан
Каташков
СССР
КОМИТЕТ ГОСУДАРСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
