353
«De bello Moscovitico», виданий 1634 р. в Парижі1039. Молодий ерудит, що здобув
добру підготовку в аріанській Академії в Ракові, а згодом у освітній мандрівці
Європою, на час написання твору не мав жодного воєнного досвіду. За
парадоксальним збігом, Немирич розпочне військову службу вже після
написання книги, але сама вона буде присвячена його родичу — київському
каштелянові та володимирському старості Р.Гойському, який відзначився у боях
із московитами часів Димитріади1040. Трактат мав суто теоретичний характер,
причому виконаний не стільки в канонах військового письменства, риторичної
вправи, що мала продемонструвати добре володіння словом, ґрунтовну
обізнаність з античними авторитетами й поточною політичною ситуацією.
В сфері прикладних субжанрів військової літератури Річ Посполита
виступала виключно споживачем західноєвропейських творів, адаптуючи їх до
власних потреб. Зокрема, муштрові статути і регуляміни довгий час у коронному
та литовському військах були практично відсутніми: офіцери й капрали
провадили вишкіл, керуючись власним досвідом і німецькими муштровими
порадниками, які циркулювали в рукописному вигляді. Замість них більш
поширеними були військові артикули, що видавалися коронними та литовськими
гетьманами, й були чинними лише на час окремої воєнної кампанії, обіймаючи,
головним чином, питання дисципліни та військово-кримінального права. Не
становила винятку й спеціальна військово-технічна література1041.
Яка частина річпосполитського багажу військової літератури лишилася в
обігу в Гетьманщині наразі сказати важко, оскільки інвентарі власницьких
1039 Немирич Ю. “Роздуми про війну з московитами” //Хроніка-2000. — 1995. — Вип.1. — С. 136-152.
1040 Лоський І. Юрій Немирич — канцлер Великого князівства Руського
//Хроніка-2000. — 1995. — Вип.1. — С. 123-125.
1041 Kutszeba S. Polskie ustawy i artykuły wojskowe: od XV do XVIII wieku. — Kraków, 1937. — S.XXIII-XXV, 209-225; Łopatecki K. Artykuły wojskowe autoramentu cudzoziemskiego Władysława IV — okoliczności powstania i ich charakterystyka //Zeszyty Prawnicze. — 2011. — Nr.2. — S. 235-255; Nowak T. Przegląd polskiego piśmiennictwa z dziedziny fortyfikacji i inżynierii wojskowej w XVI-XVIII w. //Studia i materiały do historii wojskowośći. — Warszawa, 1965. — T.11, cz.2. — S.122-141.
354
книгозбірень здебільшого фіксували лише прізвища авторів, не уточнюючи
назви самих книг. Так само важко відповісти на питання, чи в Гетьманщині були
створені якісь власні оригінальні твори в галузі військового письменства. На
сьогодні цілеспрямовані пошуки українських рукописних чи то друкованих
текстів з військової тематики наразі не дали жодних результатів. В нашому
дослідженні ми не беремо до уваги продукцію західноукраїнських друкарень, в
яких військова тематика була представлена нечисленними виданнями типографії
Львівського єзуїтського колегіуму, репертуарно близькими до річпосполитської
військової книжності (трактати з фортифікації та військової історії) 1042.
Фактично єдиний приклад публікації військового трактату на теренах гетьманату
являє собою вданий 1705 р. лаврською друкарнею в Києві “Артикул краткій
выбранный из древних христіянских воинских прав”, що був компілятом,
складеним на замовлення Петра І. Місце публікації цієї книжки може
опосередковано вказувати й на її впорядкування кимось із інтелектуалів
київського кола, наближених до тодішнього київського губернатора Д.Голіцина.
Судячи з назви, її зміст не належав до царини ars militaris, а, швидше за все, міг
бути зведенням богословських трактувань щодо справедливої та несправедливої
війни, ролі доброго володаря тощо. Для впорядкування подібного компіляту
цілком вистачало вихідного матеріалу в архієрейських бібліотеках та
монастирських книгозбірнях, бібліотеці Київської академії1043. Наприклад, в
книжковому зібранні Феофана Прокоповича були друки з фортифікації та навіть
артилерії. Не виключено, що в них, так само як і в старшинських книгозбірнях,
могли перебувати й більш спеціальна література. Проаналізовані на сьогодні
істориками книжкові зібрання козацької старшини XVIII ст. виявляють в них
хіба символічну присутність військової літератури, представленої переважно
інженерно-фортифікаційною тематикою.
1042 Соколов В. Видання друкарні Львівського єзуїтського колегіуму з природничих та технічних наук у XVIII ст. //Вісник Книжкової палати. — 2000. — Вип.9. — С. 26-27.
1043 Луппов С. Книга в России в послепетровское время. 1725-1740. — Л., 1976. — С. 265.
355
Свого часу в літературі було висловлено думку про існування в козацькому
війську Хмельницького оригінального військового статуту — “Статей про устрій
Війська Запорозького»1044. Приводом для цього послужили погрози гетьмана
карати на горло козаків “згідно артикулів про устрій Війська Запорозького” за
порушення заборони на перебування в шляхетських маєтках 1045. Однак, наразі
дослідниками цього тексту так і не було виявлено, що дозволяє припустити, що
йдеться не про військовий статут у власному значенні цього слова, а про так
звані гетьманські артикули — зведення правил організаційного, дисциплінарного
й іноді тактичного змісту, що укладалися ситуативно на час воєнної кампанії.
Військові артикули були реплікою річпосполитської воєнної практики й,
очевидно, мали побутування й у козацькому війську. У 1658 р. І.Виговський у
пунктах-проханнях, що доповнювали положення Гадяцької угоди, просив короля
і сейм, «щоб усі постанови про військову дисципліну було зібрано разом» 1046.
Очевидно, в даному випадку козацькі старшини покликалися на військові
артикули великого коронного гетьмана Я.Замойського (1542-1605), видані в
серпні 1580 р., лютому й червні 1582 р., лютому 1583 р.1047.
Не виключено також, що йшлося про затвердження постанови, яка б
підсумувала найбільш загальні положення гетьманських артикулів на кшталт
сеймової конституції 26 лютого 1609 р., котра довгий час була єдиним постійно
діючим зводом військового права Речі Посполитої 1048. Опосередкованим доказом
на користь цього припущення може бути «Egzekucja Pakt Hadziackich», в якій
містився пункт про надання гетьманові повної юрисдикції (disciplina militari) над
1044 Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Хроніка життя та діяльності. — К., 1994. — С. 39.
1045 Документи Богдана Хмельницького (1648-1657). — К., 1961. — С. 63.
1046 Олянчин Д. Пункти Івана Виговського українським послам на варшавський сейм 1659 р. //Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 1990. — Т.ССХХІI. — С. 341.
1047 Kutszeba S. Polskie ustawy i artykuły wojskowe: od XV do XVIII wieku. — S. 150-153, 158-168.
1048 Ibid. — S. 168-191
356
усім лицарством Князівства Руського — тобто найманими та козацькими
формуваннями1049. Все це свідчить про те, що козацька верхівка, серед якої було
чимало вчорашніх ветеранів коронного війська, добре орієнтувалася в засадах
річпосполитського військового права, тексти якого поширювалися в рукописних
і друкованих списках (це стосується, зокрема двох згаданих вище сеймових
конституцій 1609 та 1633 рр., котрі були видані друком у Кракові).
Що стосується статутів, як муштрових настанов, подібних до європейських
регулямінів, то вони з’явилися в Гетьманщині лише в середині XVIII ст. Мова
йде про дві інструкції, укладені в 1756 р. в Генеральній військовій кацелярії:
«Форма как начать смотр малороссийским полкам»1050 та «Экзерциция воинская
легкого войска»1051. Обидва документи, що змістовно доповнювали один одного,
були підготовані в Генеральній військовій канцелярії напередодні відправки до
Східної Прусії козацького корпусу, що мав взяти участь у бойових діях
Семирічної війни1052. Упорядники обох документів, які працювали під
керівництвом тодішнього генерального осавула Я.Якубовича, очевидно були
добре знайомі з теорією і практикою муштрових навчань і бойової підготовки
російської регулярної армії, які лягли в основу цих інструкцій 1053.
За відсутності власних оригінальних творів військового спрямування,
можемо з певністю говорити про циркулювання в козацькій Україні іноземної
літератури з воєнного фаху — статутів і муштрових порадників, настанов для
артилеристів та інженерів. Наразі важко сказати, чи були серед них твори з
оглянутого нами вище річпосполитського репертуару. Теоретично ними могли
бути, наприклад, артикули для військ чужоземного автораменту, які
1049 Памятники, изданные Киевской временною комиссиею для разбора древних актов. — К., 1898. — Т.3. — С. 324-325.
1050 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.108. — Оп.2. — Спр. 498. — Арк.3 — 3 зв.
1051 Там само. — Арк. 4 — 4 зв.
1052 Сокирко О. Муштрові статути гетьманського війська 1756 р. //Київська
старовина. — 2005. — № 5. — С. 67-81.
1053 Там само. — С. 71-73.
357
розбудовувалися в армії гетьмана І.Виговського в 1657-1658 рр. Враховуючи те,
що вишкіл в них провадили офіцери «німецьких» полків коронної армії,
перевербовані гетьманом, то в їх розпорядженні цілком могли бути якісь
підручні рукописи, якими вони послуговувалися на королівській службі.
Починаючи з 50-х рр. XVII ст. новим каналом припливу фахової військової
літератури стали московські війська, розміщені на теренах гетьманату. В Києві та
Переяславі, окрім гарнізонів, було створено арсенали, ливарні та ремонтні
майстерні, котрі обслуговували артилерійський парк фортець, а ще згодом —
інженерну команду. Ці формації, подібно до інших європейських армій так само
потребували бодай мінімального набору друкованих чи рукописних книжок. З
щоденника генерала П.Гордона, котрий в останні роки своєї кар’єри був
комендантом Чигиринської, а згодом Київської фортеці, відомо, що він замовляв
через англійських купців книги з артилерії, інженерної справи та фортифікації в
Гданську, Ризі та Москві. В його бібліотеці були як глибоко спеціальні праці з
цих галузей, так і популярні, а також оглядові історії європейських війн XVI —
XVII ст.1054. Репертуар книгозбірні Гордона, очевидно, в якійсь мірі був типовим
принаймні для частини московських старших офіцерів західноєвропейського
походження, котрі служили в Гетьманщині.
Певну інформацію, котра опосередковано свідчить про циркулювання
військових трактатів і ознайомленість із ними українського читача, містять
переклади й компіляти з військової тематики, підготовані на рубежі XVII —
XVIII ст. на замовлення московської еліти. Деякі з цих рукописних творів, як-от
“Вины благополучия на барны” та “О предуготовленыи вещей к войне
надобных” мають велику кількість вкраплень книжної української мови й
полонізмів, що може вказувати на їх підготовку в Україні або принаймні
українськими перекладачами, яким було удоступнено відповідні оригінали 1055.
1054 Мальченко О. Київський артилерійський арсенал у другій половині XVII ст. — К., 2017. — С. 328-329.
1055 Соболевский А. Переводная литература Московской Руси XIV-XVII веков. Библиографические материалы. — СПб., 1903. — С. 107-108.
