Считаю, что все принятые меры воздействия на Стуса положительного влияния на него не имели. Мне кажется, что он больше озлоблялся и продолжал вести себя так, как и раньше.
Время с момента выезда из поселка Матросова прошло довольно много, видимо, я кое-что уже забыл, а поэтому мог упустить сейчас известное о Стусе.
Протокол допроса мною прочитан, с моих слов записано правильно, замечаний не имею.
(подпись)
Допросил:
майор Каримов
Протокол допиту свідка
м. Київ
29 серпня 1980 р.
Допит почато о 11 год. 50 хв.
Закінчено о 12 год. 35 хв.
Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР капітан Бойцов за дорученням ст. слідчого того ж відділу майора Селюка в приміщенні Слідвідділу КДБ УРСР з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:
1. Прізвище: Шевченко.
2. Ім’я: Олесь.
3. По батькові: Євгенович.
4. Дата народження: 22.02.1940 р.
5. Місце народження: м. Сквира Київської області.
6. Національність і громадянство: українець, гр-н СРСР.
7. Партійність: безпартійний.
8. Освіта: вища.
9. Рід занять: (прочерк)
10. Місце проживання: утримується в слідчому ізоляторі КДБ УРСР.
11. Паспорт: (прочерк)
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: (прочерк)
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Шевченку О. Є. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і його попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
/Шевченко/
На пропозицію дати показання по всіх відомих йому обставинах свідок показав:
З Василем Стусом мені ніколи не доводилось зустрічатися і бути з ним знайомим. Проте в 60-х роках, точніше 65—66 році, мені неодноразово доводилось чути це ім’я у середовищі літстудійців як сучасного українського поета. Потім у 1972 році я дізнався від когось, кого саме не пам’ятаю, що Василь Стус був засуджений до ув’язнення за антирадянську діяльність. Більшої інформації про цю особу я не мав. Наприкінці 1976 року я одержав від Надії Світличної з її ініціативи архів «табірної пошти», в якому серед інших документів був «Відкритий лист до Івана Дзюби» за підписом Василя Стуса. Десь в той же час я переписав цього листа, а отриманий оригінал знищив. Переписаний мною «Відкритий лист…» Василя Стуса зберігався у мене вдома для власного користування. Копію цього листа я виготовив власноручно тільки в одному примірнику і з моменту його отримання нікуди з моєї квартири не передавав і інших осіб з ним не знайомив. Оце, зрештою, і все, що мені відомо про Василя Стуса. Щодо проведення ним антирадянської діяльності мені нічого не відомо, як особисто, так і від будь-кого іншого.
Протокол допиту я прочитав, покази з моїх слів записані правильно. Доповнень до протоколу та виправлень не маю.
(підпис)
/Шевченко/
Старший слідчий Слідвідділу
КДБ Української РСР
капітан Бойцов
Том 4
Копія
прим. 2
Голові Державного комітету Ради міністрів Української РСР по телебаченню і радіомовленню
29 липня 80 р.
тов. Охмакевичу М. Ф.
м. Київ
В зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно Стуса Василя Семеновича просимо перевірити та повідомити нас, чи використовувались з антирадянською метою в передачах зарубіжних радіостанцій матеріали політичного та художнього характеру, автором яких є Стус.
Якщо такі матеріали використовувались, просимо повідомити, якими саме радіостанціями велись такі передачі на протязі 1972—1980 років, на яких мовах та їх зміст.
Начальник Слідчого відділу КДБ Української РСР
полковник
В. Д. Туркин
Вірно: Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор Селюк
Віддрук. 2 прим.
1-й в адрес
2-й в справу
Виконав і друкував
без чернетки, Селюк
29.07.1980 р.
29. VII.80
Державний Комітет
Української РСР
по телебаченню і радіомовленню
(Держтелерадіо УРСР)
252001, м. Київ-1, Хрещатик, 26
01.08.80 № 505с
На № 6/551 від 29.07.80
Государственный Комитет
Украинской ССР
по телевидению и радиовещанию
(Гостелерадио УССР)
282001. г. Киев-1, Крещатик, 26
Примірник № 1
Комітет Державної безпеки УРСР
Держтелерадіо УРСР надсилає текст передачі зарубіжної радіостанції «Радіо Свобода» від 27 лютого 1980 р. стосовно Стуса В. С.
Додаток: на 2-х аркушах, не таємно.
Заступник голови Держтелерадіо УРСР
І. П. Хропко
Надрук. 2 примірн.
№ І прим. — адресату
№ 2 прим. — до справи
Виконавець т. Єрмак
Надрукувала Павлова
б/ч
МК № 505с
01.07.80
Следотдел КГБ
при СМ УССР
6. VIII.1980 Вх. № 445
«Радіо «Свобода» (27.ІІ.80 року)
«Відомий український поет, перекладач, літературний критик Василь Стус виступив із заявою в обороні свого репресованого товариша, правозахисника Миколи Горбаля, засудженого недавно до 5 років позбавлення волі. Поінформуємо вас про заяву Василя Стуса. Спочатку кілька слів про автора.
Василь Семенович Стус народився 8 січня 1938 року на Вінниччині. Він закінчив Донецький педагогічний інститут, був аспірантом Інституту літератури Академії наук УРСР. Заарештований він 13 січня 1972 року і засуджений 7 вересня того самого року Київським обласним судом за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР до 5 років концентраційних таборів суворого режиму і 3 років заслання.
На Заході вийшли збірки поезій Василя Стуса «Зимові дерева» та «Свіча у свічаді». Після закінчення строку ув’язнення, заслання і повернення до Києва Василь Стус вислав 19 листопада минулого року листа до прокурора Української РСР, в якому вимагає відкритого суду над учасниками вчиненої проти Миколи Горбаля провокації. Стус пише:
«23 жовтня цього року за таємничих обставин було затримано мого товариша, Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району міста Києва застосували до Горбаля грубу фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.
Микола Горбаль — недавній політв’язень, збирався виїхати до родичів у Сполучених Штатах. За ним постійно стежили як за дисидентом, людиною, що була близькою до українського правозахисного руху. За умов, коли карні органи вдаються до брутальних способів розправи над інакодумцями, я вважаю, що Микола Горбаль став черговою жертвою заготовленої провокації.
Застосовування карними органами найгрубіших провокацій до дисидентів дає підставу думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням. Будь-який захист людської недоторканності з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно».
У своєму листі до прокурора УРСР Василь Стус твердить, що Микола Горбаль став жертвою провокації, і вимагає відкритого суду над учасниками цієї провокації. Лист Василя Стуса є документом українського «самвидаву». Його поширила на Заході українська пресова служба УГВР у Нью-Йорку.
Згідно з оригіналом
Головний редактор зарубіжної
радіоінформації
(П. Єрмак)
І.VIII.80 року
Прим. № 2
Директору центральної наукової бібліотеки Академії Наук Української РСР
29 липня 1980
тов. Гутенському М. К.
м. Київ, вул. Володимирська, 62
В зв’язку з розслідуванням кримінальної справи просимо перевірити та повідомити нас, які матеріали відносно Стуса Василя Семеновича були опубліковані в 1972—1980 роках у зарубіжних антирадянських націоналістичних виданнях.
Начальник Слідчого відділу КДБ
Української РСР — полковник
В. П. Туркін
Вірно: Старший слідчий Слідвідділу КДБ УРСР
майор Селюк
Надрук. 2 прим.
1-й в адрес
2-й в оправу
Виконав і друкував
з чернетки, Селюк
29.7.1980 р.
Академія наук УРСР Центральна наукова бібліотека
м. Київ, Володимирська, 62
Академия наук УССР Центральная научная библиотека
г. Киев, Владимирская ул., 62
Тед. канцелярії 24—34—26
374/976
29 липня 1980 р.
Комітету Державної безпеки Української РСР
м. Київ, Володимирська, 33
Згідно Вашого запиту надсилаємо матеріали стосовно Стуса Василя Семеновича, які опубліковані в зарубіжних антирадянських націоналістичних виданнях, журналі «Визвольний шлях» за грудень 1976 р., газеті «Українське слово» від 6 квітня 1980 року, газеті «Шлях перемоги» від 15 та 29 січня 1978 року.
Директор Центральної наукової
бібліотеки АН УРСР
Б. П. Ковалевський
«Українське слово» № 2002—2003 від 6.04.1980 року
Провокація КГБ
Заява Василя Стуса В ОБОРОНІ Миколи Горбаля
Нью-Йорк. (Пресова Служба ЗП УГВР). Василь Стус, який останньо закінчив свій строк 5-річного ув’язнення і 3-річного заслання, 19 листопада 1979 року вислав листа до прокурора УССР, в якому кидає чимало світла на провокації органів КҐБ, в результаті яких 21 січня 1980 року Київський суд засудив на 5 років позбавлення волі учасника українського правозахисного руху Миколу Горбаля.
«23 жовтня ц. р. (1979) за таємничих обставин було затримано мого товариша, Горбаля Миколу. Як стало відомо, під час затримання працівники міліції Жовтневого району м. Києва застосували до Горбаля грубу фізичну силу, а потім, використавши підставних свідків, його заарештували, звинувативши у спробі зґвалтування.
Микола Горбаль — недавній політв’язень, збирався виїхати до родичів у США, подав документи до ВВІД-у. За ним постійно стежили — як за дисидентом, людиною, що була близько до українського правозахисного руху.
За умов, коли карні органи вдаються до брутальних способів розправи над інакодумцями (досить згадати ганебне судилище над В. Овсієнком, арешт Ю. Литвина тощо), я вважаю, що М. Горбаль став черговою жертвою заготовленої провокації.
Застосування карними органами найгрубших провокацій до дисидентів дає підстави думати, що влада може заарештувати будь-яку людину за будь-яким звинуваченням, якщо тільки громадська позиція людини чимось недогідна владі. Тобто передолімпіядна практика карних органів засвідчує: будь-який захист людської недоторканності з боку влади відсутній, коли йдеться про дисидентів. З ними можна робити що завгодно.
Свавілля, яке чинять над українськими дисидентами, потребує для своєї реалізації десятків, а то й сотень осіб, яких роблять співучасниками адміністративної розправи, тобто це свавілля тягне за собою масову деморалізацію суспільства. Зрозуміло, якої небезпеки зазнає етичне здоров’я цього суспільства. Кожен такий арешт рекрутує цілі юрми наляканих мовчунів і воїнство лжесвідків.
Останнім часом М. Горбаль потерпав, що може стати жертвою провокації, тому добре зважував кожен свій крок. Тим очевидніший смисл усієї історії, в яку його втягнули репресивні сили.
16 листопада я звернувся до слідчого М. Горбаля — С. М. Ляшенка, прагнучи з’ясувати обставини арешту. Виявилося, що все тримається у винятковій таємниці, навіть суд буде за закритими дверима. Напевне і лжесвідкам гарантовано інкогніто. Розмова зі слідчим Ляшенком тільки додала мені упевненості в тому, що Микола Горбаль — не винен.
Винні ті, хто затримав і заарештував його, ті, хто сьогодні таємно свідчить проти Горбаля, ті, хто організував всю цю гидку провокацію проти Горбаля.
Тому я вимагаю: осіб, винних в його арешті й цинічній обмові, притягнути до судової відповідальності. Я висуваю зустрічний позов, де винні і жертви мають помінятися місцями.
