358
З кінця XVII — початку XVIII ст. можна твердити про поступове
поширення в Гетьманщині прикладної літератури воєнного фаху — статутів і
муштрових порадників, настанов для артилеристів та інженерів. Прямі й
опосередковані відомості вказують на те, що одним з каналів проникнення цієї
літератури в гетьманщину могли бути офіцери та інженери московських залог.
Окремо слід згадати також книгозбірню Д.Голіцина, котрий у 1708-1721 рр. був
київським губернатором, маючи тісні контакти з українською освіченою знаттю.
Військова справа не належала до пріоритетних інтересів князя, однак в його
зібранні були книги з військового мистецтва, фортифікації та артилерії 1056.
Очевидно, інтенсивна реконструкція українських фортець на початку Північної
війни, що провадилася за участі російських та іноземних фахівців, потребувала
концентрації не лише матеріальних і людських ресурсів, але й інтелектуальних.
Так, під листопадом 1707 р. в матеріалах діловодства Малоросійського приказу
знаходимо згадку про переписування книг з фортифікації, котрі, імовірно,
готувалися до пересилки в Україну1057.
Із розгортанням військових реформ у Росії на початку XVIII ст. і
поступовою інтеграцією гетьманського війська до реалій модерної військової
справи, прикладна військова література затребується вже безпосередньо
козацькими воєначальниками. В жовтні 1715 р. згідно царського розпорядження
гетьману І.Скоропадському було надіслано «цесарский устав», за приписами
якого було велено утримувати розташовані в Україні на постої драгунські
полки1058. Швидше за все, йшлося про один з австрійських статутів, котрі
використовувался росіянами при підготовці “Устава Воинского” 1716 р. 1059.
Найімовірніше, ним міг бути імперський «Kriegsartikel» 1673 р. — адаптований зі
шведських взірців збірник дисциплінарних норм і обов’язків
1056 Луппов С. Книга в России в первой четверти XVIII века. — С. 219, 221.
1057 РГАДА. — Ф.229. — Оп.2. — Кн.102. — Л.132.
1058 НБУВ.ІР. — Ф. VIII. — Спр. 232. — Арк. 61.
1059 Бобровский П. Военные законы Петра Великого в рукописях и первопечатных изданиях. — СПб., 1887. — С.9.
359
військовослужбовців, що також включав правила поведінки з цивільним
населенням і владами, організацію квартирної повинності тощо. В цей час в
бібліотеках козацьких старшин з’являються й перші друковані російські статути.
Напередодні виступу в польський похід в жовтні 1733 р. М.Ханенко позичив
стародубському полковнику О.Дурову «Военный Уставъ» (найімовірніше,
«Устав воинский сухопутный» 1716 р.)1060. У вересні 1746 р. він отримав “книга
печатная, уставъ морской, не оправный, отъ адмиралитейской коллегіи секретаря
Бориса Ивановича Никитина” 1061.
Як було нами встановлено при дослідженні муштрових інструкцій
козацького війська з 1756 р., їхнім укладачам були добре відомі друковані
російські статути, зокрема “Экзерциции и учреждения строев и всяких
церимониалов регулярной кавалерии” (1755) та “Экзерциции, приготовления к
маршу, звания и должности полковых чинов” (1756) з якими відчутні тісні
текстові й сутнісні паралелі й запозичення. Цілком можливо, що в розпорядженні
козацьких старшин перебували й інші російські статути попередніх років та їхні
редакції у вигляді рукописних списків1062.
Більш інтенсивним стало поширення статутів після поширення на козацьке
військо російського дисциплінарного права. Так, імператорський указ від 20
грудня 1768 р. велів, аби козацтво “по военной службе руководимо и судимо
было Воинским Уставом”, а для розгляду відповідних справ у Глухові
засновувався спеціальний крігсрехт під назвою “Комиссии для воинских
судов” 1063. Одночасно раднику Малоросійської колегії Д.Натальїну, котрий
перебував у Петербурзі в справах Уложеної комісії, було наказано “чтоб искупил
1060 Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 1727 — 1753 гг. — С. 127.
1061 Там само. — С. 285.
1062 Сокирко О. Муштрові статути гетьманського війська 1756 р. //Київська
старовина. — 2005. — № 5. — С. 67-81.
1063 Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. — С. 102.
360
печатных книг военного устава и военных артикулов числом тридцать” 1064.
Влітку 1769 р. придбані в академічній книжковій крамниці 83 “воинских уставов
с артикулами и процесами и єкзерцициями” було доправлено в Україну, де їх
розподілили поміж “генеральними” установами, а решту розіслали в
компанійські полки та сотенні правління 1065. Від жовтня 1769 р. виборні козаки та
підпомічники мали не рідше одного разу на тиждень слухати зміст артикулів, що
читалися їм вголос1066.
Літератури відповідного технічного спрямування потребувало й
артилерійське відомство Гетьманщини. Прогрес артилерійської техніки вимагав
спеціальної підготовки артилерійської прислуги зокрема, з наведення,
прицілювання та пристрілки гармат, виготовлення боєприпасів тощо. Інструкція,
видана префекту Генеральної артилерії у 1729 р. вимагала навчати пушкарів “як
с пушек стрелять до належитих целей и штурмовать и щире показивать
пропорцѣю, за сколько сажень может куля досягнути и яким образом кождому з
них пушку свою исправлять, чистить, выгашувать и протчая, такоже и картечи
дѣлать”. Під час воєнних дій префект мав контролювати начинення гранат і
бомб, приправлення до них гнотів, “сколько на каждій фунт желѣза пороху
надлежатимет положить и по квадранту и транспартиру належит
бомбардировать”1067. Виконання всіх цих обов'язків у XVIII ст. вже було
немислимим без посібників і настанов з артилерії, котрі поширювалися в
друкованих і рукописних версіях. На жаль, прямих вказівок джерел на наявність
і асортимент технічних бібліотек артилерійського відомства ми наразі не маємо.
Виняток становить лише лапідарна згадка в описі Генеральної артилерії 1760 р.
про зберігання в канцелярії двох “книг артиллерийских печатних”, про зміст
яких можемо лише здогадуватися1068.
1064 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.54. — Оп.3. — Спр.3733. — Арк.2.
1065 Там само. — Арк. 2-2 зв.,2а — 2а зв., 4 — 17.
1066 Там само. — Арк. 1 а — 1 а зв., 5,7.
1067 НБУВ.ІР. — Ф.VIII. — Спр. 1463. — Арк. 1 зв.
1068 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.3534. — Арк.35.
361
Проаналізовані на сьогодні істориками книжкові колекції козацької
старшини XVIII ст. виявляють в них хіба символічну присутність військової
літератури, представленої переважно інженерно-фортифікаційною та військово-
історичною тематикою. Можливо, тут дається взнаки евристичний фактор, адже
ми фактично не маємо в своєму розпорядженні повноцінних бібліотечних
каталогів. Уявлення про асортимент книжкових зібрань, натомість, дають
документи майнового характеру: речові інвентарі, заповіти, ревізії, за характером
записів яких часом дуже важко встановити авторство або назви конкретних
видань. Для реконструкції складу бібліотек, що належали тогочасним
ітелектуалам, як-от М.Ханенку чи Я.Марковичу, історику доводиться
використовувати лише інформацію щоденникових записів, ступінь точності яких
неможливо перевірити іншими джерелами1069. Попри надзвичайно різноманітні
зацікавлення наукою та літературою, твори військового письменництва
представлені в них доволі скромно. Переважно це була філософська,
богословська, правнича, історична та географічна література, словники,
посібники з іноземних мов1070. Крім того, в їхніх бібліотеках були представлені
зразки річпосполитської літератури, в яких військова тематика традиційно була
присутня в творах О.Гваньїні, М.Стрийковського, С.Твардовського та
Й.Пасторія1071. Очевидно, свій попит, що виходив за рамки суто фахових
1069 Соколов В. Природничо-наукова книга в зібраннях козацької старшини в Україні у XVIII ст. //Бібліотечний вісник. — 2000. — №4. — С. 34-36.
1070 Білокінь С. Книжні інтереси Миколи Ханенка //Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Львів, 1998. — Вип.5. — С. 117— 124; Зленко П. Українські приватні бібліотеки: Бібліотеки української козацької старшини //Українська книга. — 1937. — №7/8. — С.166—174; Каганов И. Я.Маркович и его «Дневник» как материал для истории Просветительства на Украине в первой половине ХVІІІ в. в: Проблемы русского просвещения в литературе ХVІІІ в. — М. — Л., 1961. — С.113—126; Соколов В. Книжкові зібрання козацької старшини наприкінці ХVІІ—ХVІІІ ст. //Вісник Книжкової палати. — 2014. — №1. — С. 22—28; Хотеев П. Книга в России в середине ХVІІІ в. Частные книжные собрания. — Л., 1989. — С. 25-28.
1071 Дзюба О. Вихованці Києво-Могилянської академії: українські мемуаристи Я.Маркович та М.Ханенко //Український історичний журнал. — 2016. — №3. — С. 80-82.
362
зацікавлень старшин, мала також література, присвячена нещодавнім війнам
Російської імперії. В травні 1742 р. М.Ханенко занотував, що «былъ у асаула
енералного Якубовича, у которого и книжку, уставомъ писанную, да тетрадь о
походахъ государя Петра Великого імператора и самодержца всероссійского
взялъ»1072.
Цікавим з погляду репрезентативності читацьких інтересів є інвентар
книжкового зібрання родини Галаганів з кінця XVIII ст. в якому з військової чи
дотичної тематики представлено виключно російські книжки: «Регул военный»
(Москва, 1646), «Инструкции и артикулы военные» (Москва, 1710), «Устав
воинский» (Санкт-Петербург, 1717) і «Военные артикулы (Kriegs Articulum)»
російською та німецькою мовами (Санкт-Петербург, 1744)1073. Варто нагадати,
що бібліотека Галаганів, очевидно, почала комплектуватися лише в другому
поколінні роду (як відомо, родоначальник дому — полковник Г.Галаган був
неписьменним), не раніше 30-х рр. XVIII ст., що добре пояснює переважання в
ній саме російських друків.
На жаль, тематичний репертуар книжкових зібрань козацьких старшин
нижчого рангу нам практично невідомий через, очевидно, рідкісність самих
бібліотек у цьому середовищі, та уривчастість згадок про них. Аналіз
власницьких і вкладних записів свідчить, що старшина середньої та нижчої
ланки здебільшого тримала вдома або дарувала книжки духовного змісту:
євангелія, апостоли, часослови, псалтирі тощо1074. Втім, в другій половині XVIII
ст. в складі таких міні-бібліотек (термін О.Апанович) все частіше з’являються
рукописні й друковані копії імператорських і сенатських указів, розпоряджень
Малоросійської колегії та Генеральної військової канцелярії. Так, наприклад, в
1072 Дневник генерального хорунжего Николая Ханенко 1727 — 1753 гг. — С. 152.
1073 ЦДІАК України в м.Києві. — Ф.1475. — Оп. 1. — Спр. 1882. — Арк. 9 — 9 зв., 10.
1074 Абросимова С. Духовна культура запорожців: козацькі бібліотеки в: Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина: матеріали Міжнародної наукової конференції. — К., 1993. — Вип.3. — С. 36-40.
363
такому невеличкому зібранні (“собранье книг”), що належало вахмістру
малоросійського легкокінного (колишнього компанійського полку) Г.Джурі з 70-
х рр. XVIII ст. зберігався рукописний збірник “Копии с указов и распоряжений,
