| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
| Следующая глава |
— — — — — но́сомъ. } Не любо, не понутру ему.
Ко́ле въ нісъ.}
Заверну́въ нісъ.
Ку́лі льлЂ. }
Холо́не въ серці. } Труситъ; боится.
Дзыкгарі̀ бьють. }
Кру́тыцьця якъ жы́рне порося̀. Разъигрался.
Куцъ вы́гравъ, куцъ програ́въ. Либо панъ, либо пропалъ.
Лыга́й якъ Марты́нъ мы́ло. Кушай; утирай; оплЂтай.
Лы́хо Лытвы́нка нападѐ, якъ недзЂ́кне. Языкъ у него чешется; ему тошно, естьли нескажетъ.
Ля́паса, ляща̀ у пы́ку дать. Оплеуху дать.
Ману̀ напусты́ть. Одурить.
Мнеть якъ тосте́ць ба́бу. Коверкаетъ пуше Божьего милосердія.
Москаля̀ везты̀. Обманывать.
Му́тыть (ворочаетъ) якъ у селі̀ Моска́ль; якъ у гре́блі бісъ.
Нагада́въ козі̀ смерть. Ну, напомнилъ.
На кгвалтъ дзвоны́ть. Набатъ, тревогу бить.
На тобі̀ небо́же, що мыні̀ него́же.
Насьмія́лась ве́рша боло́ту, колы огляды́цьця ажъ и сама у боло́ті. Лопата кочергЂ смЂетя.
Не грій гадю́ки въ па́зусі, бо вку́сыть.
Не бы́ты кума, не пы́ты пы́ва.
Не де й бьЂшъ, якъ не по́голові. То и есть; не што.
Неість панъ дякъ гусе́й. Будто нехочетъ.
Не знаю, чы Ђ въ Кузьмы̀ гро́шы. Сомнительно!
Не вмеръ, боля́чка вдавы́ла.} Не все будто равно!
Не кі́емъ, па́лыцею. }
Не плюй у воду, зго́дыцьця напы́цьця.
Неха́й іому̀ такъ леге́нько икне́цьця, якъ собака зъ ты́ну ввірне́цьця.
Не торка́й, бо чы́рва сьві́тыть. Нашева сукна епанча.
Негові́вшы дару̀ схваты́въ. }
У печу̀роцьці роды́вся. } Щастливъ!
Ні-бѐ, ні-мѐ; нібельме́съ. Ни а, ни бе.
Ні сі́ло, ні па́ло, дай ба́бо сала. Не успЂлъ начать, да ужъ проситъ и за труды.
Ні швець ні мнець. Ни то ни сіо.
Облызня пойма́ть. Грибъ съЂсть.
Объ мыко́лі да й ніко́лы. ПослЂ дожжика въ четвергъ.
Окуля́ры на о́чы поста́выть. Подбить глаза.
Олі́ю вы́давыть. Сокъ съ кого выжать.
Па́мороки забы́ть. Ошоломить.
Паны̀ деру́цьця, а у мужыкі́въ чубы̀ болять.
Попа̀ возы́ть. ИсповЂдываться.
Попа̀ возы́ть у ре́шеті. Лгать наисповЂди
По шко́ді ляхь мудрый. Спустя лЂто въ лЂсъ по малину.
Про во́вка помо́вка, а вовкъ у кошарі. Легокъ на поминЂ.
Прочуха́на дать. ВысЂчь; проучить.
Прылы́пъ якъ пья́ный до ты́ну. } Екъ присталъ.
— — — — якъ сліпы́й до ті́ста. }
Прымі́въ бы въ ложці втопы́въ. Живова бы съЂлъ, коли бъ могъ.
Пусты́въ Бігъ Мыкі́ту на волокі́ту. Пошлось ему какъ съ Петрова дня.
Пьята́мы наківа́ть. Уйти.
Рожжа́лувавсь якъ Бігъ надъ ра́комъ. Будто ему жаль!
Розъі́хавсь якъ ве́рша. Лясы распустилъ.
Скачы̀ вра́же якъ панъ каже. ДЂлай что велятъ.
Слю́нку ковта́ть. Съ завистью на что смотрЂть.
Соба́ка бре́шеть, а ві́теръ но́сыть.
Сопѐ якъ зъ мішка̀.
Спыть сова да й ку́рі ба́чыть. Будто не примЂчаетъ.
Стусана̀ покоштова̀ть. Сильно быть ударену кулакомъ.
Съ тобо́ю говоры́ть ті́лькі гороху наі́вшысь. Тебя не переспоришь.
Свій, не свій, не лізь у горо́хъ.
Тре́ба, якъ пья́того ко́леса до во́за. Не нуженъ.
Товче́цьця якъ Са́вка по пе́клу.
Ты іому̀ образы̀, а вінъ тобі̀ лу́бья. Ты его крести, а онъ говоритъ пусти.
Тогді̀ сыроті̀ велы́кдень, якъ соро́чка бі́ла.
Убра́всь якъ чортъ на у́треню. Не къ стати нарядился.
Убра́ть у шо́ры. Обакулить; въ чортовы лапти обуть.
Утя́ть до гаплы́ківъ. Весьма глупо что сказать.
Улі́зъ у чужу́ю соло́му, да й шелесты́ть.
Хвалько̀ нахва́лыцьця, а будько̀ набу́дыцьця.
Хвата́ецьця (торопится) якъ попі́вна за мужъ.
Хваты́въ шы́ломъ па́токи.
Хвоста вкруты́ть. Убавить форсу.
Хло́сту дать. Розгами высЂчь.
Ходы́ть на до́сьвітки, на вечерны́ці. По утрамъ, по вечерамъ на посЂдки ходить.
Хочъ го́лый да въ пі́двязкахъ. Голъ, да правъ.
Хто неслу́хаЂ та́та, той послу́хаЂ ка́та.
Хто рано встаЂ̀, тому и Бігъ даЂ̀.
Цыбу́льку, ду́лю, фы́кгу дать підъ нісъ. Кукишъ показать.
Чмелі́въ слу́хать. Не мочь образумиться послЂ удара.
Чо́рте! на грушъ, ті́льки менѐ неворушъ. Отвяжись отъ меня.
Чы всѐ то те́Ђ переймать, що на воді плывѐ.
Швыдкы́й якъ черепа́ха. } Весьма неповоротливъ.
— — — — — якъ ведмі́дь за перепелы́цями. }
Ше́нці ве́нці, чортъ у кіше́нці. Сафьянъ сапогъ скрыпитъ, а въ горшкЂ трясца кипитъ.
Шпе́хтыть на всю ту́бу. Сильно ругать.
Шуты̀ гле́чычокь, по́ки ушко̀ одырве́цьця.
Ща́стЂ якъ тря́сьця, кого̀ схо́че, того й нападѐ.
Що грома́ді, те и ба́би.
Ђ въ глеку̀ моло́ко, да голова̀ не влі́зе.
Якъ тамъ бувъ. } Отгадалъ.
Якъ у во́ко вліпы́въ. }
Якъ бу́дешъ па́номъ, то все бу́дешъ ма́ты да́ромъ.
Якъ коржа̀ дакъ коржа̀, якъ спечемо̀ дакъ и дамо̀. Присталъ какъ смола.
Якы́й панъ, такы́й іого̀ й крамъ. Каковъ попъ, таковъ и приходъ.
ГЛАВА II.
ПРИМЂРЫ НА МАЛОРОССІЙСКОЕ СОЧИНЕНІЕ.
а). Простые примЂры.
Ану̀ лышъ, па́не-бра́те! надіва́й жупа́нъ, да ході́мо до це́рквы: эдь сіогодні, ка́жуть лю́де, яке́сь сьвя́то; да и дзво́ны недурно гуду́ть.
Не тре́ба въ понеді́локъ у доро́гу выіжджа́ты, бо небуде ща́стя, а запе́вне яке не́будь лы́хо.
Ну́те, ну́те паробья́та! 1 га́йда 2 въ біръ 3 по гу́бы 4.
Хорошый, хорошый; бувъ бы ще кра́шчый, 5 да вже ні́куды.
1 Паробья́та, робятушки, 2 га̀йда, ступайте, пойдемъ-те! 3 біръ, боръ, красный лЂсъ, 4 гу́бы, грибы всякаго рода. 5 крашчый, чая, чеЂ, лучшїй.
Десь 6 у сіого̀ чолові́ка чортъ за ні́гтемъ сыды́ть, що вінъ усѐ знаЂ, мовъ тобі̀ вінъ усю́ды 7 бувъ.
Тамъ-то бра́тіку я купы́въ у Дзвановсько́го 8 коваля̀ го́струю сокі́ру!
Якже жъ мыні̀ не пла́каты по своі́й мату́сенці, що вже теперъ у ме́не и худо́і соро́ченьки не буде; о нещаслы́ва жъ моя годы́нонька! 9
Божеві́лный 10 Ма́рку! хо́дышъ по я́рмарку; ні купу́Ђшъ, ні торгу́Ђшъ, ті́льки робышъ сва́рку! 11
Гово́рять, що якъ соро́ка на двіръ прылеты́ть, або̀ ся́де на ха́ті, та заскреге́че, то гості будуть. Оцце 12 ды́во! незгі́ршъ того̀, що колы̀ ві́ныкъ у поро́га стоі́ть, то на дворі̀ дощъ идѐ.
Чы то такѝ, дя́дьку, правда, що якъ грімъ гремыть, то Бігь по небу роскі́дуЂ камі́ньнЂ; або Ильля̀ 13 і́здыть;
6 Десь, конечно, знать. 7 Усю́ды, всюда, вездЂ. 8 Дзвановській, прилагательное имя отъ села Зва́новки. 9 Годы́нонька, судьбинушка. 10 Божеві́лный, ая, еЂ, рЂзвый, шальный. 11 Сва́рка, ссора. 12 Оццѐ, вотъ-то! 13 Ильля̀, Пророкъ Илїя.
а колы дакъ ищѐ Бігъ огне́нны стрі́лки 1 на чорта кіда́Ђ , и бу́дто черезъ сімъ рікъ ихъ нахо́дять?
б.) Разговоръ.
Харко̀. Мага́йбу 2 вамъ!
Свыры́дъ. Здо́ровъ, здоровъ Левченку! що ты намъ скажешъ?
X. — — Та позычте будьте ласковы сокі́ры.
С. — — На що шобі̀?
X. — — Та паноте́ць 3 хоті́въ наруба́ты дровъ, колы̀ огляды̀цьця, ажъ сокі́ру якы́йсь чортъ укра́въ.
С. — — Гайгаа́й бра́тіку мій! жаль що у добрыхъ люде́й пропа́жа ро́быцьця! Візьмы́жъ оттамъ на дрі́вотні.
X. — — Спасы́бі вамъ! Прощайте!
С. — — Та погуля́й же у насъ хочъ тро́хи; чого такъ біжы́шъ?
X. — — Бо ні́колы. 4
1 Стрі́лка, стрЂла. 2 Мага́йбу, Богъ помочь! 3 Паноте́ць, Малороссїяне изъ уваженїя къ родителямъ придаютъ слова; къ отцу Панъ, паноте́ць, къ матери па́ні, паніма́тка, пайма́тка. 4 Ні́колы, нЂкогда.
Свыры́дъ. Чому̀?
Харко̀. Тому̀, що ба́тько жде; каза́въ усю чупры́ну вы́деру, якъ непры́дешъ ху́тко.
С. — — Ну дакъ выбача́й же!
в). Пїсня.
Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Туманъ поле покрыва́Ђ,
Ма́ты сына прогоня́Ђ.
Піды̀ сы́ну, прічъ відъ менѐ!
Неха́й тебѐ Ту́рки ві́зьмуть.
Менѐ, не́не! 1 Ту́рки зна́ють,
Дорогі́мы кі́ньмы знаділя́ють.
Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Тума́нъ по́ле покрыва́Ђ,
Ма́ты сы́на прогоня́Ђ:
Піды̀, сы́ну, прічъ ві́дъ ме́не!
Нехай тебѐ Орда̀ ві́зьме.
Менѐ, не́не! Орда̀ зна́Ђ,
Дорогі́мы су́княмы наділя́Ђ.
Го́мінъ, го́мінъ по дубро́ві,
Тума́нъ по́ле покрыва́Ђ,
Ма́ты сы́на прызыва́Ђ:
Ходы̀ сы́нку, до до́монвку,
Змы́ю тобі̀ голо́воньку.
1 Не́ня, мать.
Менѐ, не́не! змы́ють дощі̀,
А вы́чешуть густы̀ те́рны,
А вы̀сушуть бу́йны ві́тры.
Ста́рша сестра̀ коня̀ ведѐ,
А підста́рша 1 збру́ю несѐ,
А ме́ншая выпы́туЂ; 2
Колы̀, брате! зъ ві́ська пры́дешъ?
Візьмы́, се́стро! піску́ жме́ню, 3
Посі́й іого̀ на ка́меню;
Ходы̀, се́стро! зі́ронькамы, 4
Полы́ва́й іого̀ слі́зонькамы:
Колы́, се́стро! пі́сокъ зі́йде, 5
Тогді́ тві́й братъ зъ ві́ська пры́де.
г.) Отрывокъ изъ исторїи нЂкотораго Малороссїянина.
Неха́й царству́Ђ! 6 покійныкъ паноте́ць! якъ я і́хавъ у Петембу́рхъ, погляді́вшы на менѐ пылне́нько, 7 заківа́въ голово́ю, та й заны̀шкъ; 8
1 Підста́ршый, ая, еЂ, среднїй. 2 выпы́тую, вавъ, вать, выспрашиваю. 3 жме́ня, горсть. 4 зі́ронька, заря. 5 зійты̀, зійшо́въ, взойти. 6 неха́й царству́Ђ! царство ему небесное! 7 пыльне́нько, пристально. 8 заны́шкнуть, ны́шкъ, замолчать.
а по́тымъ вы́нявшы изъ кіше́ні 1 хусты́нку 2 уте́ръ своі̀ очы́ці, и говоры́въ зо мно́ю, якъ тепе́ръ чу́ю: „Сы́ну! чы тебѐ нечы́ста несѐ у Моско́вщыну? Чы вже то тобі надоі́въ ба́тьківъ хлібъ? Чы тебѐ збы́ло зъ пантелыку? 3 Скажы̀ бу́дласкавъ, чого́ ты туды̀ пре́сься? — „Тату́сю! я іому̀ сказавъ, тамъ ка́жуть ростѐ срі́бло да зо́лото, усі̀ лю́де гово́рять по Латы́ні, и знають усѐ, що ро́быцця на сві́ті; тамъ и паны́въ бага́цько. — Колы́жъ тобі̀ вже прытьмо́мъ 4 захотілось цьвірі́нькать 5 по Латыні, дакъ послу́хай менѐ ду́рня, бу́дешъ розу́мный: тамъ десь 6 Ђ Кграпъ N. то ты ходы̀ до іого на Різдво̀ зъ ві́ршою, а на Велы́кдень зъ ралце́мъ; вінъ панъ добрый, и всі люде хва́лять. Колы̀ будешъ іого̀ слухаты. то вінь буде тобі̀ ба́тькомъ;
| Предыдущая глава |
↓ Содержание ↓
↑ Свернуть ↑
| Следующая глава |
