1125 Там само. — Спр. 11641. — Арк. 3-4.
380
Розумовський наказав генеральному осавулу Жоравці вчинити огляд і перебір
наявних компанійців, а «явившихся к службе малорослих, старих заботних и
кои укриваются и сами ищут сторонних посилок, чем би должную езду
обминуть», звільнити від служби, а на вакантні місця зарахувати компанійців,
котрі під час Семирічної війни найнялися в Сербський та Грузинський
гусарські полки та пройшли в них відповідний вишкіл.
Поточне поповнення надвірної хоругви здійснювалося двома шляхами:
переведенням до неї козаків із компанійських та реєстрових полків, для яких
така служба вважалася своєрідним підвищенням, та вербунком добровольців.
Спеціальна інструкція генеральним осавулам, які відали попереднім відбором
кандидатів, вимагала, «ежели кто з охотних людей к пристанию в службу
компанейскую с малороссиян явится, тех спрашивать, откуда они ис какого
звания, и буди явятся что они с козацких детей, коих отци или братья службу
козачую з нерозделних грунтов под сотнями отправляют или с посполитих,
кои грунтов не имеют и с места на место переходят... представлять их в
генералную канцелярию ко определению»1126.
Служба надвірних компанійців забезпечувала їм чимало привілеїв, якими
користувалися й решта козаків охочекомонних полків. 14 травня 1745 р.
указом Сенату, за чолобиттям козаків і старшин охотницьких полків, було
звелено «служащих в тех компанейских полках городових козаков и других
чинов домов никакими излишними и чрезвичайними нападками впредь не
отягощать»1127. Опріч цього, генеральні осавули та Генеральні військова
канцелярія часто видавали спеціальні укази із підтвердженням заборони
обкладати компанійців податками та повинностями1128.
На практиці соціально-економічні привілеї охотників трактувалися
центральною та полковими владами суперечливо. Через розмитість
юридичного статусу самих жовнірів урядовці часто не могли дійти згоди
1126 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.11641. — Арк. 1 — 1зв.
1127 Там само. — Спр.1121. — Арк.3.
1128 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.1046. — Арк. 6 — 6 зв.
381
щодо того, чи ці привілеї поширюються персонально на конкретного вояка,
чи на всю його родину. Юрисдикційні колізії, що були вельми поширеним
явищем в Гетьманщині, давали змогу численній рідні компанійця, що
вийшов із козацького чи то посполитого стану, ухилятися від виконання
будь-яких повинностей. Сотенні правління неодноразово скаржилися на те,
що родичі компанійців козацького звання уникають участі в походах,
форпостної служби чи сплати зборів на утримання російських військ
(«консистентской дачи») під претекстом того, що їхні чоловіки, сини чи
брати служать у надвірній хоругві чи якомусь із охочекомонних полків 1129.
Після гетьманської інспекції 1761 р., надвірну хоругву, жовніри якої
перед тим носили компанійський однострій, було вирішено «умундировать
униформниім гусарским платем, и другою необходимо потребною
аммуницею, яко то ружем, саблями, перевесми, седлами, ладунками и
пістолетами» 1130. Новий мундир в якому поєднувалися гербові барви
Розумовських (блакитна та червона), був щедро декорований срібним
позументом і прикрашений вензелями гетьмана 1131. Сформувавши розкішно
вбраний почт, Розумовський вигідно вирізнився з-поміж інших російських
можновладців, жоден із яких не мав своєї приватної армії, послуговуючись
хіба ескортом армійських підрозділів, шефами або командирами яких вони
були, чи з супроводом ліврейних слуг і гайдуків. На цьому тлі гетьман,
супроводжуваний одразу кількома пишно вбраними в гербові барви
збройними формаціями, виглядав набагато ошатніше, натякаючи виглядом
свого почту на статус напівсуверенного володаря.
Навесні 1752 р. було проведено реорганізацію жолдацької служби.
Гетьман розпорядився вибракувати непридатних до служби та розгорнути
жолдацьку команду у дві роти загальною чисельністю 200 осіб. За новими
1129 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.1121. — Арк. 3 зв.
1130 Там само. — Спр.9417. — Арк.12 зв.
1131 Сокирко О. На варті булави. Надвірні війська українських гетьманів середини ХVІІ — другої половини ХVІІІ ст. — С.139-143.
382
штатами, рота мала складатися з капітана, 2 ротних і 4 вартових отаманів,
писаря, 2 барабанщиків і 90 рядових. Навесні 1753 р. доукомплектація старих
і формування нових підрозділів були завершені, й новонабраних жолдаків
привели до присяги1132. Командирами рот призначено в 1-й («старій») роті
капітана Ф.Вільчика, а в 2-й («новонабраной») капітана Г.Гаузена1133. Як і
раніше, частина жолдаків мала нести почергову службу при канцеляріях,
решта ж вартувала при гетьманській резиденції та супроводжувала
Розумовського в подорожах.
Широка розбудова двірського життя, включно з планами облаштування
нової батуринської резиденції, спричинила чергову реорганізацію
жолдацьких рот, яким у липні 1763 р. було присвоєно нові штати. Відповідно
до них, кожен підрозділ мав складатися з капітана, поручника, прапорщика,
підпрапорщика, писаря, каптенармуса, фур’єра, цирюльника, слюсаря,
3 сержантів, 4 капралів, 2 барабанщиків, 2 флейтистів і 120 жолдаків1134.
Капітани й управитель гетьманського двору — генеральний підскарбій
В.Гудович — дістали ордери з інструкціями про новий порядок служби.
Відтепер жолдацькі караули мусили мінятися щодватижні, «наряжаясь» в
будинок гетьмана (капітан із прапорщиком і 60 жовнірами), Генеральну
військову канцелярію (поручник і 60 жовнірів), Генеральний військовий суд,
Генеральну скарбову канцелярію, будинок генеральних старшин1135.
Довершеність військового церемоніалу, котрий гетьман спостерігав на
парадах і маневрах у Петербурзі, а згодом під час муштрових вправ
Голштинського корпусу, змушували його подбати й про стройовий вишкіл
своїх жолдаків. Одразу ж після доукомплектування підрозділів новобранців і
1132 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.11315. — Арк. 2 — 2 зв; ф.269. — Оп.1. — Спр. 1054. — Арк.2.
1133 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.20142. — Арк. 2; ф.269. — Оп.1. — Спр. 671. — Арк.2-4.
1134 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.4111. — Арк. 4 — 4 зв.
1135 Там само. — Арк.12 зв.
383
старих жолдаків заходилися «экзерцировать в воинских артикулах»1136, а за
кілька років гетьманський указ приписував вербувати в роти «бывших в
голштинской службе ундер-афицеров и радових… знающих доволно
военную регулу»1137.
Жолдацьке утримання, яке складалося з грошового жалування,
продуктових «дач» і одягу, сплачувалося військовим скарбом за рахунок
зборів із гетьманських маєтностей. Ставки старшинського жалування
встановлювалися за індивідуальними мірками, тоді як оклади жовнірів
дорівнювали жалуванню рядових найманих полків. Останні, хоч і не
становили значних сум, але були рівні платні козацьких сотенних осавулів,
що безсумнівно підкреслювало високий службовий статус жолдаків1138.
Істотне підвищення жалування відбулося після реорганізації жолдацької
служби на початку 60-х років XVІІІ ст. Як видно зі штатного розпису
1763 р., особливо високі оклади, збільшені майже вчетверо в порівнянні з
попередніми часами, діставали старшини та підстаршини. Досить сказати,
що річний оклад жолдацького капітана перевищував жалування навіть
полкових обозних (воно на середину століття становило 150 руб.1139), які
посідали в старшинській ієрархії наступну сходинку після полковників. По
виході у відставку капітани діставали особливу гетьманську пенсію у
100 руб. щорічно1140.
Перші відвідини Розумовським Гетьманщини пришвидшили
переобмундирування жолдаків: влітку 1751 р. Генеральна канцелярія
наказала глухівському отаману якнайшвидше перевдягнути жовнірів у світло-
червоні кумачеві жупани, а старі блакитні кунтуші переробити на черкески
1136 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.17661. — Арк. 2; ф.269. — Оп.1. — Спр. 668. — Арк.4.
1137 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.3824. — Арк. 4 зв.
1138 РГВИА. — Ф.44. — Оп.1. — Д.1. — Л.6 об.
1139 Апанович О. Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст. — С.93.
1140 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.4023. — Арк.2 зв.
384
(«поперешивать суфтелнее и коротковато з выліотамы») з нашиттям на них
червоних гарусних петлиць1141. 1760 р. генеральному підскарбію В.Гудовичу
було велено перевдягнути «в немецкое платье» сто жолдаків із капралом і
барабанщиком, котрі мали нести службу при гетьманській персоні 1142.
Оскільки це виявилося досить витратною справою, жолдаків вирішили
перевдягати поступово, щоб частина з них і надалі носила одяг «по прежнему
малоросийскому обычаю»1143.
За Розумовського більша частина жолдаків продовжувала мешкати в
Глухові й своїх старих осадах — селах Жолдаки та Спаське, звідки набирався
основний контингент для поповнення роти. У рапортах про заміщення
вакансій часто фігурують прохання старшин та рядових про прийняття в
службу дітей, братів і племінників, родичі яких у різний час перебували в
жолдаках і мали певні заслуги 1144. Нерідко рядові та підстаршини, котрі
«просили о увольнении ихъ из службы жолдацкой» одразу ж клопоталися
«и о принятии же синовъ жолдаками»1145. Родинний характер служби
спричинився не тільки до формування сильної корпоративної свідомості
жолдаків, але й численних зловживань, коли на місця «убылых» вписувалися
діти й підлітки, що до свого повноліття жодного разу не з’являлися на службі.
Кожне з жолдацьких сіл мало свою господарську специфіку1146.
У Спаському проживало більше мешканців, які «упражнялись» у традиційних
для козацького господарського укладу хліборобстві, тваринництві й
садівництві. Менш виграшним було становище с. Жолдаків, де
1141 Славутич Є. Однострої гвардійської сторожі гетьмана Кирила Розумовського // Спеціальні історичні дисципліни. — К., 2004. — Ч.11. — Вип.1. — С. 331—334.
1142 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.3997, арк.2.
1143 Там само. — Спр.3824. — Арк.2 зв.
1144 Там само. — Спр.20146. — Арк.2.
1145 Там само. — Спр.20137. — Арк.2.
1146 Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779—1781). — К., 1931. — С. 365—366, 494; Описи Лівобережної України кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. — К., 1997. — С.152.
385
спеціалізувалися на заготівлі лісу й випалюванні деревного вугілля,
забезпечуючи ним глухівську та кролевецьку округу. Суттєву частину
прибутків жовнірів становила також дрібна торгівля та шинкування.
Перебування в гетьманській протекції, котра невидимою парасолькою
охороняла від щонайменших проблем, гарантуючи захист, службу й відтак
безбідне існування, виробило з жовнірів надвірних формувань соціальну
мікрогрупу зі специфічною свідомістю та традиціями служби. Ця специфіка,
густо замішана на відрубності від козацько-посполитського середовища,
усвідомленні своїх привілеїв, а надто — готовності відчайдушно їх боронити,
зіграла важливу, але фатальну роль у їхній подальшій історії. Скасування
гетьманства в 1764 р. порушило не лише звичний спосіб життя
