цивільного й сприяла покращенню муштрових навичок козаків. Важливо
також, що власне бойова підготовка, основи якої регламентував документ,
передбачала застосування козаків як у кінному, так і в пішому строю. В
даному випадку автори регламенту намагалися закріпити чинні для XVIII ст.
реалії тактичних особливостей, коли корпус виборних козаків, будучи
кінним формуванням, вів бойові дії здебільшого у пішому порядку.
Виникає закономірне питання, чи застосовувалися всі описані вище
норми регламентів на практиці й чи мали вони бодай якийсь вплив на
бойову підготовку козацького війська. Ордер Генеральної військової
канцелярії, розісланий по полкових правліннях навздогін відправленим
1156 Распоряжение кн. Шаховского о разделении малороссийских козаков на «выборных» и «подпомощников» //Киевская старина. — 1902. — №2. — С. 85-86.
391
раніше статутним інструкціям, приписував особливо не змушувати
виборних козаків до муштри “примѣраясь другимъ хвалимимъ
нерегулярнымъ войскамъ, дабы они могли токмо сколко возможно хотя не
по регуламъ, но противъ прежняго своего обыкновения исправно з ружжа
палить и онимъ дѣйствувать и в лошадяхъ … исправними и проворними
оказуватся”1157. Натомість справу навчання решти козаків “воинскому
действу”, що лишалися в Україні й не брали участі в поході, було вирішено
відкласти на невизначений час, “когда впредъ будетъ общое разсуждение и
постановление”1158. Втім, проведений генеральним осавулом
Якубовичем невдовзі після підготовки 5-тисячного корпусу огляд козаків у
січні 1757 р., засвідчив, що навіть “столичний” Ніжинський полк перебував
у далеко не ідеальному стані. Чи не найбільше порушень виявилося елітних
Засеймських сотнях, де окрім “неисправности” козаків у зброї та конях,
“показалось несходство в ведомостях”, себто відсутність повного комплекту
виборного товариства1159.
Одним із побічних наслідків появи регламентів і спроб запровадити
постійну муштру серед козаків, стала ініціатива лубенського полковника
І.Кулябки з впровадження шкіл для козацьких дітей, де їх мали навчати
грамоті та муштровим вправам. Ініціатива Кулябки щодо козацького
шкільництва, котрий, як ми знаємо був одним з найактивніших
реформаторів доби Розумовського, була викладена ним у донесенні до
гетьмана від 13 жовтня 1758 р. В ньому полковник повідомляв про рішення
віддати “для обученія грамоти” в парафіяльні школи декількох десятків
дітей, “а протчих, кои по изученію грамоти не способни покажутся, или в
лѣтахъ переросли будутъ, техъ военной и артиллерійской и другой къ
войсковой службѣ принадлежащой эксерциціи заобучать”1160. На зв’язок
цього навчання з регламентами 1756 р. вказує, зокрема те, що учні мали
1157 ЦДІАК України. — Ф.108. — Оп.2. — Спр.498. — Арк.7 зв.
1158 Там само. — Арк.11-11 зв.
1159 ЦДІАК України. — Ф.269. — Оп.1. — Спр.1971. — Арк.181-181 зв.
392
бути поділені на курені по 24 чоловіки в кожному на чолі з урядниками,
призначеними сотенним правлінням. Отже, муштра мала бути зорганізована
згідно нового тактичного поділу із фіксованою кількістю курінного та
сотенного товариства, який впровадила “Экзерциция легкого войска”.
Обґрунтовуючи свій почин, Кулябка зауважував на тому, що грамотні
козаки потрібні з погляду справного адміністративного та військового
управління, що особливо бракує грамотних старшин на низових посадах
полкових комісарів, сільських отаманів, сотенних осавулів і хорунжих, “и
такови командири не точію козаковъ исправит, но и самихъ себе какъ
исправними оказать должно в дѣйствіи военномъ вѣжести к тому не имѣя
всячески не могут”1161. Невідомо, як саме Кулябка збирався реалізовувати
свій проект в частині власне військової муштри, адже на перешкоді
поставали об’єктивні фактори, як-от, малий вік дітей і брак досвідчених
інструкторів. Останніх Кулябка пропонував набрати з числа отаманів, котрі
б пройшли вишкіл при полку під його особистим наглядом, а далі
роз’їхалися б по сотнях і навчали там козацьких дітей “во всякие воскресние
и праздничние дни”. Технічну сторону вишколу полковник пропонував
зорганізувати наступним чином: “понеже при такой экзерциции дѣти
ружемъ дѣйствоват не могут, да и по ихъ малолѣтству ружа к тому
употреблят не надобно, даби иногда един другому какова не учинилъ вреда,
для того онимъ подѣлани будуть для той экзерциции деревяние саблѣ и
ратища … и деревка во мѣсто ружа”1162. Що ж до артилерійської підготовки,
то ця частина проекту не мала шансів для реалізації, оскільки подібні
навчання та інструктаж практикувалися, в першу чергу, для персоналу
Генеральної артилерії, й були дуже рідкісними для полкових гармашів.
1160 Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: Збірник документів. — К., 1993. — С.76.
1161 Там само. — С. 75.
1162 Там само. — С. 80.
393
Перепоною для цього був також брак пороху, а частіше елементарна нехіть
полкових влад і самих артилеристів.
Не зовсім ясним лишається питання про те, чи встановив експеримент
Кулябки якусь сталу практику елементарної освітньої та військової
підготовки в інших регіонах Гетьманщини. Сучасні історики цілком слушно
називають цей проєкт “консервативним”, звертаючи увагу не лише на
запізнілість спроб навчання рядового козацтва, а також на саму модель цієї
школи, котра утверджувала давню традицію школи-д’яківки, що давала
елементарну грамотність і була розрахована головне на синів виборних
козаків і “можнейших” підпомічників1163. Судячи зі скарг і суплікувань
Кулябки, що збереглися з 1762-1765 рр., проєкт забуксував найперше у
своїй освітній складовій, оскільки його проігнорували як сотенні правління,
так і парафіяльне священство, що не бажало обтяжувати себе безоплатним
учителюванням. Лише 1765 р. Генеральна військова канцелярія спільно з
другою Малоросійською колегією заходилися коло поширення ідеї
впровадження “воинской экзерцициии” в інших полках Гетьманщини.
8.4. Впровадження уніфікованих одностроїв, зброї та символіки
В травні 1752 р. Розумовський здійснив двомісячну поїздку полками
Гетьманщини, що мала на меті ознайомлення з поточним станом адміністрації,
економіки та військової справи краю. Гетьманський ордер, виданий за її
підсумками велів зокрема, “чтоб повеленное прежними... указами надлежащое
двадцатитисячное число определенное виборних... казаков набрано и дополнено,
и всегда би полный комплектъ состоялъ при всякой исправности; а таковихъ
виборнихъ козаковъ для далнейшихъ служебъ избирать в сотняхъ из таковихъ,
которыи от единого двора собственно всеми воинскими потребностями лошадмі
1163 Яременко М. “Академіки” та Академія. Соціальна історія освіти й освіченості в Україні XVIII ст. — Харків, 2014. — С. 203-208.
394
и негнюснимъ одіяниемъ исправлять себе могутъ”. Водночас мали бути
впорядковані й службові повинності полкових підпомічників, котрі мали
утворити допоміжну силу та мобілізаційний резерв козацького ополчення:
“козаки подпомощники (кои нужно надобни к содержанию по Днепру линіи,
фарпостовъ, что ныне исправляется самими виборними) хочай при едному коню
всякъ моглъ себе снабдить и исправность воинскую иметь, ко употребллению в
оную службу вмісто виборнихъ ибо те виборние далнейшимъ должни оставаться
для командирований и нужнейшиъ исправлений” 1164.
Після вступу Росії до Семирічної війни в 1756 р., армія Гетьманщини, стан
боєздатності якої викликав у гетьмана та імперського уряду поважні сумніви,
мала взяти в ній дієву участь. Конференція при височайшому дворі вирішила
“нарядить к пребудующему походу” спочатку 5000 українських козаків, на
додачу до яких мало бути зібрано ще “довольное число лошадей” для
поповнення втрат в артилерії та обозах. Крім того, в Лівобережну та Слобідську
Україну перекидалися регулярні частини з приволзьких провінцій, що за деякий
час мали скласти окремий корпус до якого долучалися б місцеві гарнізонні та
ландміліційні полки. У вересні 1756 р. Конференція розпорядилася, аби
“тамошняя Войсковая Канцелярия по присылаемым прямо от его
превосходительства генерала фельдмаршала и кавалера (Степана Апраксіна —
О.С.) требованиям во всем скорое и неотложное исполнение чинили”1165, а вже 5
жовтня того ж року гетьман мав “во всем по вашим требованиям скорое и
неотложное исполнение и удовольствие чинить” 1166. В останній день 1756 р.
Розумовський розпорядився, аби козаки п'ятитисячної команди утримувалися в
повній бойовій готовності, очікуючи на його накази1167.
1164 ЦДІАК України. — Ф.108. — Оп.2. — Спр.236. — Арк. 1а-1а зв.
1165 Архив князя Воронцова. — М., 1871. — Кн.3. — С. 493.
1166 Там само. — С. 511.
1167 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.14411. — Арк. 2-2 зв.
395
На середину XVIII ст. російська військова практика ще не виробила
усталених форм оперування нерегулярними військами у війнах із європейськими
арміями. Якщо досвід застосування козаків, гусарів, що творили легку кінноту,
був добре відпрацьований у охороні кордонів, війнах з татарами і турками ще від
другої половини XVII ст., то масштабні зіткнення із регулярними військами
обмежувалися хіба що кампаніями Північної війни 1700-1721 рр. 1168. На середину
XVIII ст. уряд і армійське керівництво не мали ані чіткого плану щодо
використання легкої іррегулярної кінноти, ані точних даних про її чисельність і
бойовий потенціал. Ще в 1753 р. “изволила Его Императорское Величество
указать справиться по старым делам и обстоятельно выписать, сколько с начала
приходу под Российскую державу Малой России коннаго войска всего тамо было
и каким образом они Малороссияне противу... Турков и Татар нападений сами
себя бес прибавки к ним Великороссийских войск обороняли и сколько при
таких случаях бывало в походах их собственнаго войска?” 1169. Інструкція по
керуванню армією, яку в жовтні 1756 р. отримав Апраксін, щодо козаків
зводилася до двох доволі загальних настанов: наглядати за ними, аби вони не
грабували й “в пруские земли набеги делать, войска его (короля — О.С.)
тревожить и беспокойством изнурять”. Регулярні частини мали додаватися до
іррегулярних, головним чином, заради того, “чтоб всякие безпорядки и
своевольства буде не совсем избегнуты, то по меньшей мере весьма сокращены и
предупреждены были”1170.
Підготовка корпусу виборних козаків для відправки на фронт, крім
проблеми вишколу, поставила питання про стан їхнього озброєння. Огляди козаків
засвідчували, що частина з них має хіба половину необхідного комплекту
озброєння, а його вогнепальна частина складається з різнотипних і різнокаліберних
1168 Золотарев В., Межевич М., Скородумов Д. Во славу отечества российского: (Развитие военной мысли и военного искуства Росии во второй половине XVIII в.). — М., 1984. — С. 58.
1169 Архив князя Воронцова. — Кн.7. — С. 326.
1170 Архив князя Воронцова. — Кн.3. — С.515, 524-525.
396
рушниць і пістолів. Козацькі команди, оглянуті влітку 1756 р. перед відправленням
на Українську лінію, засвідчили дуже низьку якість зброї й майже суцільну
неготовність її використовувати1171. Переозброєння виборних козаків ручницями в
30-40-х рр. XVIII ст. дало лише тимчасовий ефект, чимало рушниць вийшло з ладу
або було втрачено в походах, а за відсутності в Гетьманщині виробничої та
