В грудні 1971 року та в січні 1972 року Стус, перебуваючи на лікуванні в санаторії «Світанок» в м. Моршині Львівської області, в розмовах з відпочиваючими Мацкевичем Н. М., Кислинським В. В. та Сидоровим В. Г. висловлював антирадянські та наклепницькі судження. Викладаючи свої ворожі погляди, в образливій формі висловлювався на адресу засновника Радянської держави, вихваляв спосіб життя в капіталістичних країнах, твердив, що в країнах капіталістичного заходу нібито існують більш широкі демократичні свободи, ніж в СРСР, зводив наклепи на матеріальне становище трудящих нашої країни та всіляко вихваляв українських буржуазних націоналістів, які вели збройну боротьбу проти Радянської влади, називав їх «визволителями» українського народу, тобто винен в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. І КК УРСР.
Відповідно до ст. 225 КПК УРСР кримінальну справу по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича надіслати Прокурору Української РСР.
Обвинувальний висновок складено «26» липня 1972 року у м. Києві
слідчим управління КДБ при РМ УРСР
по Київській області
старший лейтенант Логінов
Згодні: Начальник слідчого відділу КДБ
при РМ УРСР
підполковник Туркін
Заст. Голови комітету державної безпеки
при Раді Міністрів української РСР
генерал-полковник В. Федорчук
м. Київ-179
вул. Чорнобильська, 13-а, кв. 94
Стусу Василю Семеновичу
м. Луцьк, вул. 50 років Жовтня, 3-а
Коц М. Г.
Христос воскрес!
Шановний Василю Семеновичу, Вітаю Вас і Вашу дружину з нагоди свята Великодня!
Бажаю Вам веселих свят, бездоганного здоров’я і докорінних змін на краще існуючого статусу.
Микола
P. S. Кілька слів про себе. Нарешті на сьомому місяці свого бездомного животіння … легалізувався. Допомогла-таки поїздка в міністерство. Ще дехто норовився, «консультувався», дувся, однак діватись було нікуди, прийшлось змиритись з тим, що треба прописати.
А кути прописатись? Найшов собі місце серед будівельників. поступив учнем в учб. комбінат вивчати кран, тим самим я проклав собі шлях на 5 міс. в гуртожиток. Зараз практикуюсь управляти цією машиною, а згодом, очевидно, прийдеться на ній працювати. На диво, ноги обі вільні, такого не сподівався!
Дуже Вам вдячний за гостинність.
Всього Вам доброго.
З подякою Микола
2. IV.1980 р., Луцьк
До Верховного Суду УРСР
Копія: до Генерального Прокурора
Союзу СРСР
23 жовтня 1979 р. було заарештовано мого товариша по укр. правоз. руху Миколу Горбаля і цинічно звинувачено в опірі міліції й згвалтуванні.
19. VI я звернувся до Прокуратури УРСР з вимогою судити осіб, винних у безпідставному й звинуваченні Горбаля.
На це прокурор м. Києва гр. Паньков відповів, що вину Горбаля доведено слідством.
17—21.1.1980 р. Жовтневий райсуд м. Києва засудив Миколу Горбаля до 5 років позбавлення волі.
Як стало відомо, зацікавлені служби організували проти Горбаля заготовлену провокацію. Наймитенко (вона ж і «потерпіла»!) нав’язалася Горбалеві в знайомі, а через якийсь час, зустрівши його, попросила провести її додому. Горбаль, не підозрюючи нічого, проводив її, а по дорозі, — в темному провулку, — на нього накинулися два «свідки» — Летовський та Іванов.
Їм допомагала дебела Наймитенко. Решту — обвинувачення Горбаля — вони й вигадали, оскільки не передбачалося жодного об’єктивного розбору.
Більш того: адвокат Васютинська, що розповів їй про справу, шиту білими нитками, допомогла звинуваченню перекрутити попередні матеріали «справи».
Отже, для того щоб звинуватити Горбаля, звинуватити безневинно, треба було організувати таємну змову проти Горбаля, схиливши на злочин «потерпілу» Наймитенко, юриста Батуру, «свідків» Іванова, Летовського, адвоката Васютинську.
В ряду численних інших розправ над дисидентами розправа над Горбалем — найцинічніша.
Я звертаюся до вас із проханням переглянути «справу» Горбаля, допитати першого слідчого, Васютинську, Горбаля і «свідків» і «потерпілих», аби встановити справжніх злочинців цієї справи, старанно прихованих слідчо-судовим текстом.
Я вимагаю звільнення Горбаля, як абсолютно невинного в цих «злочинах», я вимагаю суду над справжніми злочинцями — Батурою, Наймитенко, Івановим і Летовським — та тими, що інсцирували за допомогою цинічної розправи над М. Горбалем.
Забрали зі справи багато документів, сфабрикували слідство. На 5-й день зняли побої медексперти.
…Попросила його провести (вели по вулиці Мамина-Сибіряка).
Він провів на її прохання, там у темному місці його побили.
Сфабрикувало КГБ.
Свідомість того, що моє існування ось уже кілька років, як стало вимушеним самознищенням вроздріб, спонукає мене звернутися до вас за роз’ясненням.
Смію заявити, що моє покликання — література, а єдине моє бажання — творити добро своєму народові. Тимчасом я позбавлений і одного, і другого.
Одинадцять ровів тому покійний Андрій Самійлович Малишко дав мені своє письменницьке благословення. Але путівка в літературу виявилась для мене жовтим квитком — так само, як для Миколи Воробйова, Василя Голобородька, Віктора Кордуна, Василя Рубана, Миколи Холодного і багатьох інших.
В березні 1963 року я вперше віддав свою збірку віршів до видавництва «Молодь», у тому ж році одержав першу рецензію. Але збірка так і не вийшла в світ.
Після того, вже в «Радянському письменнику», рецензували книгу Микола Нагнибіда (в 1965 р.), Іван Драч (в 1968 р.), Євген Адельгейм (1970 р.). Всі рецензенти (навіть Нагнибіда) називають автора талановитим, але анонімний наглядач над музами нишком наказує: не друкувати.
Оскільки подібна тяганина є кричущим порушенням авторських прав і видавничих обов’язків, прошу назвати її причину.
За одинадцять років літературної роботи, роботи в найнесприятливіших умовах, я написав чимало літературно-критичних статей, які могли б скласти цілу книгу і, сподіваюсь, досить цікаву й потрібну. Склали б окрему книгу мої переклади німецьких, білоруських, російських, польських, чеських, іспанських, французьких поетів. Нарешті, мавши бодай якусь перспективу, я б міг покласти на редакторський стіл книгу прози.
Але — перспективи ніякої. Тимчасом до моєї квартири будь-коли може вдертися загін опричників з КГБ і залишити мій письмовий стіл порожнім. Вилучені речі вони назовуть самвидавською літературою, готованою для закордону, і просто знищать.
А для мене це гірше, ніж одинадцять років ув’язнення. Адже вони спалять на вогні одинадцять років мого життя. Дії КГБ я особисто розцінюю як такі, що жорстоко караються нашим кримінальним кодексом: адже ось уже кілька літ підряд мене вбивають з садистською насолодою, повільно, з дня на день, готуючи смерть уроздріб або сподіваючись на те, що я зрештою знищу самого себе — своїми руками: якщо не накладу на себе руки, то вмру, як людина, як громадянин, перетворюсь на залякану гидь, яка може доконувати все, що їй тільки накажуть. Таким чином, умови, за яких я не можу існувати, як людина, розцінюю як зумисне вбивство, що карається відповідною статтею кодексу.
Вони домагаються смерті в трьох подобах на перевагу останній, їм хочеться, вбивши мене, залишити смерця.
Оскільки ж діяльність моїх смертоносців носить виразне українське спрямування, процес мого повільного вбивства іще й расистського забарвлення.
Отже, винних у моїй повільній смерті я звинувачую в моєму вбивстві, расизмі й садизмі. Ви знаєте, що подібні до нас караються (тобто повинні каратися) смертю.
Живий смертник, або живцем закопаний в землю, протестую проти всілякої примусової смерті, будь-кого.
Я тільки прагну нагадати про те, як вас будуть проклинати нащадки, коли ви домучите молоде покоління, народжене від розстріляних батьків.
Засуджений на життя
Василь Стус
Перевод с немецкого языка
Моя дорогая сестра!
Во-первых — разреши мне поздравить тебя. Я очень рад — слышать твой голос. Как дела? Я — чернорабочий — очень беспокойная, грязная работа, — формировщик на литейном заводе. Всей корреспонденции у меня нет. Но фото Альбу и Гейдеггера мне прислала госпожа Паулина Диттус из Мюнхена. У меня была также поздравительная телеграмма от Евы Глазен и почтовая открытка от Пенклуб. У меня есть короткое письмо от профессора Леонида Рудницкого из Ла Салль колледжа (Филадельфия).
Я телеграфировал ему:
Гранд I’m arred. Спасибо. У меня есть за предложение. Я согласен поехать на весенний семестр. У него есть моя телеграмма? Мой хороший друг Мик. Горб. вернулся. Заключенный ждет своего суда к новому году. Этот суд будет бесчеловечным, открытый суд, закрытый суд.
Я посылаю сегодня телеграмму к господину Андропову, я требую освобождения для Миколы Горбаля … организована большая провокация.
От тебя у меня ничего не было. Но я тебе ничего не посылал. Прости — моя сестра — мои тысяча извинений.
Переводчик: (Манукьян)
Перевод с немецкого языка
Моя дорогая сестра!
Я прошу прощения: так долго не писал. Но мои обстоятельства почти постоянно напряжены. Я благодарю за твою посылку. Недавно я написал письма пани Гале и Жозефине Пуллен Томсон. Но что ожидает эти письма (какая беда) — я не знаю. Я часто тебя вспоминаю, — ты слышишь? Я обнимаю тебя, моя маленькая сестра. Новый год — плохой год, к сожалению!
С сердечным приветом — Василь
Кристине Бремер,
Фултонштрассе, 12
2800 Бремен
Федеративная Республика Германия
СССР
252179
Киев-179
Чернобыльская, 13а, кв. 94
Стус Василь Семенович
Переводчик: (подпись)
Протокол виїмки
поштово-телеграфної кореспонденції
місто Київ
22 травня 1980 року
Старший слідчий слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк з участю понятих: Жалій Антоніни Михайлівни, що мешкає в місті Києві, вулиця Живописна, 12, квартира 14, та Коливай Катерини Степанівни, що проживає в місті Києві, вулиця Живописна, 12, квартира 33, в присутності замісника начальника поштового відділення № 179 Тімченко Надії Григорівни, додержуючись вимог ст. ст. 180, 181, 183, 185-186-188 та 189 КПК УРСР, провів виїмку поштової кореспонденції, яка надійшло до поштового відділення № 179 міста Києва на адресу Стуса Василя Семеновича.
Переліченим особам роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого робити заяви з приводу цих дій.
Понятим, крім того, роз’яснено на підставі ст. 127 КПК УРСР їх обов’язок засвідчити факт, зміст та наслідки виїмки.
Виїмку почато о 16 год 10 хв.
Закінчено о 16 год. 52 хв.
Перед початком виїмки слідчим було пред’явлено постанову про це від 13 травня 1980 року, після чого Тімченко Н. Г. було запропоновано видати зазначені в постанові документи; поштову кореспонденцію, яка надійшла на адресу Стуса В. С. Тімченко видала:
1. Художній авіаконверт з адресою отримувача: «Киев-179, Чернобыльская, 13-а, кв. 94, Стусу Василю Семеновичу» та адресою відправника: «Бурятская АССР, Занграневский р-н, поселок Новая Брянь Лісовий В. С.». В конверті знаходиться лист на 4 аркушах у клітинку, що починається зі слів: «Дорогий друже! 24.IV.80. Оце вичунюю від чергового…» і закінчується словами: «…Вітання Валі, сину, рідним, друзям. Лісовий».
2. Поштовий рекомендований авіалист з адресою отримувача, виконаного іноземною мовою: USSR Ukrajinska SSR 252179 g. Kiew 179 ul. Tschornobil 13-a, kv 94 Stus Wassyl» та адресою відправника: «Christina Bremer Fulton Str. 12 2800 Bremen 33 0421/27.04.65» В конверті знаходиться лист на іноземній мові, що починається зі слів: № 4. 24.4.1980. Main lieben Wassyl!» і закінчується словами: «…In Liebe und Sreuel».
3. Поштовий рекомендований конверт з адресою на іноземній мові: «Einhlheben — Reih pebein UdSSR Ukr SSR Kiew 179 в. Чернобильська 13-a, кв. № 94 Стус Василь Stus Vasyl». В конверті знаходиться лист, виконаний українською мовою на подвійному аркуші білого нелінованого паперу.
