ремонтної бази ці втрати було неможливо поповнити1172. Попри це, імперія одразу
ж поквапилася закріпити за собою контроль в сфері розподілу та виробництва
озброєнь для гетьманської армії. 4 липня 1751 р. Військова колегія видала
розпорядження “о неделании в нерегулярных войсках ружья и протчих оружейных
вещей мимо и без ведома Тульской оружейной канцелярии”1173. Надалі за всіма
“оружейными” потребами належало звертатися до Колегії іноземних справ, після
чого за посередництва Оружейної канцелярії укладати підряди із купцями та
заводами.
Перші козацькі муштрові регламенти — «Форма» та «Экзерциция» 1756 р.
— про які вже йшлося, поставили озброєння та вогневу підготовку виборних
козаків на якісно новий рівень. Тепер боєготовність полку й сотні були поставлені
в пряму залежність не лише від наявності необхідної зброї, але й вміння козаків
нею володіти, доглядати й підтримувати у справному стані. Втім, поточне
забезпечення і вогнепальною й холодною зброєю продовжувало лишатися
децентралізованим. Полковники, за згоди гетьмана або Генеральної військової
канцелярії самостійно укладали підряди з виробниками й переозброювали або
доозброювали свої полки на власний розсуд. В грудні 1760 р. Розумовський видав
ордер, котрий підтверджував право полкових влад на укладення контрактів для
забезпечення “воинских исправностей”, залишаючи за собою лише їхню
1171 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.14141. — Арк. 2, 5.
1172 Сокирко О. “Малоросійська ручниця” і переозброєння козацького війська 1728-1750 рр.” //Київська старовина. — 2005. — № 6. — С. 3-12
1173 Славутич Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст. //Військово-історичний альманах. — 2008. — Ч.1. — С. 140.
397
апробацію1174. Процес переозброєння, таким чином, носив не одномоментний
характер, орієнтуючись на різні зразки зброї та стан полкових фінансів. Так, в січні
1756 р. гадяцький полковник В.Розумовський замовив у Тулі 1 500 карабінів,
якими планувалося замінити застарілі й важкі козацькі ручниці зразка. Наступного
року непридатність старих зразків тульських ручниць визнали й генеральні
старшини, що оглядали п'ятитисячний козацький корпус перед відправкою на
фронт1175. Водночас полкові правління звернули увагу й на стан холодної зброї.
1759 р. одночасно в Лубенському та Миргородському, а трохи згодом в
Гадяцькому полках розпочали укладати підряди на поставки уніфікованих
шабель1176. Вибір остаточного варіанта шаблі, що мав бути взятий за взірець для
всіх полків був зроблений у Генеральній канцелярії, звідки в грудні 1759 р.
надіслали відповідні зразки1177.
Як і в попередні періоди, козаки мали переозброюватися власним коштом,
що одразу ж уповільнило реформу. На середину XVIII ст. ціни на зброю істотно
зросли, крім того, козаки відтепер мали купувати не лише рушниці, а ще й шаблі,
амуніцію й водночас шити нові однострої. Такий комплект спорядження в 1763 р.
для чернігівських козаків коштував 6 руб. 60 коп., але міг обійтися й значно
дорожче 1178. Поставку необхідних озброєнь, уповільнював збір коштів з козацьких
домогосподарств і заборгованість перед підрядниками. Останні, своєю чергою,
часто, укладаючи вигідні контракти, потім не могли поставити в термін необхідне
спорядження через його відсутність на заводах, котрі працювали над
замовленнями з тривалими перервами. Все це призвело до того, що справа
переозброєння козацьких полків одноманітною вогнепальною і холодною зброєю в
черговий раз розтяглася в часі, переживши скасування гетьманства й протривавши
аж до початку російсько-турецької війни 1768-1774 рр.
1174 Там само. — С. 144.
1175 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.14054. — Арк. 43, 44.
1176 Там само. — Спр.15839. — Арк. 2 — 2 зв.
1177 Славутич Є. Озброєння козацького війська Гетьманщини у XVIII ст. — С. 146.
1178 ЦДІАК України. — Ф.51. — Оп.3. — Спр.15839. — Арк.7.
398
Опріч зброї та спорядження, чергова уніфікація торкнулася козацького
одягу та військової символіки. Час, що минув після уніфікації козацького одягу
реформою 1735 р., не вніс особливих коректив у зовнішній вигляд виборного
козацтва. Своєкоштне пошиття одягу й амуніції, що напряму залежало від
фінансових можливостей домогосподарів, марудна й обтяжлива служба на
форпостах та Українській лінії, лишали піклування про одяг чи не на останньому
місці в шерезі службових клопотів виборних козаків. Огляди козацьких команд, що
проводилися на початку 50-х рр. XVIII ст. постійно свідчили, що більшість
товариства через “скудость и крайное убожество” не могла забезпечити себе
необхідним одягом1179. З початком Семирічної війни гетьманський уряд мусив
вкотре подбати, аби козацтво, котре вирушало до європейського театру воєнних
дій, мало пристойний одяг і не шокувало тамтешніх обивателів своїм виглядом. В
січні 1757 р. гетьман розпорядився, аби всі виборні мали одноманітний мундир
встановленого зразка, а старе й зношене мундирне плаття було перешите й
перелицьоване. Впорядкування козацьких мундирів користувалося особливою
увагою з боку тих полковників, котрі виявили себе ревними прибічниками
впроваджуваного Розумовським “регулярства”. Так, в 1759 р. лубенський
полковник І.Кулябка повелів виборним козакам свого полку мати окрім стройового
мундиру василькового сукна ще й повсякденний, зшитий з сірого доморобного
сукна для службових поїздок і несення форпостної служби1180. Зваживши на
слушність цієї практики, Генеральна канцелярія розпорядилася мати робочу форму
й у решті полків1181.
Більш серйозні зміни чекали на формений козацький одяг вже по
завершенні війни. В серпні 1762 р. чернігівський полковник П.Милорадович подав
Розумовському проект старшинського мундиру (до цього часу одяг козацьких
1179 Славутич Є. До історії козацького мундиру в Гетьманщині //Військово-
історичний альманах. — 2009. — Ч.2. — С. 90-91.
1180 Славутич Є. До історії козацького мундиру в Гетьманщині //Військово-
історичний альманах. — 2010. — Ч.12. — С. 72-73.
1181 Там само.
399
урядників ніколи не регламентувався, що було звичайним виявом окремішності й
вищості козацької верхівки). Згідно затвердженої гетьманом пропозиції,
мундирний одяг відтепер мусили мати полкові старшини, сотники, а також судові
писарі й городові отамани. В загальних абрисах і кольорах він уподібнювався до
козацького, але мав багатший декор і знаки розрізнення1182. Мундир значкових
товаришів мав схожість до старшинського, за винятком нашивання замість
петлиць чотирьох пар дворядних нашивок з золотого позументу. Запровадження
старшинського мундиру мало далекосяжні наслідки, що виходили далеко за межі
суто військової царини. Мундир мав сприяти зміцненню корпоративної свідомості
нового малоросійського шляхетства, культивувати в його середовищі цінність
служби, й символічно позначати внутрішню посадову ієрархію.
Остаточну крапку в процесі уніфікації одностроїв поставили старшинські
наради осені 1763 р., рішенням яких до Глухова мали бути прислані з кожного
полку рослі козаки для яких шилися зразкові мундири й амуніція, що в загальних
рисах і барвах повторювали описані вище комплекти, апробовані Милорадовичем.
Новацією стало впровадження приборного (полкового) кольору для вершків
шапок: червоного в Київському, Лубенському, Полтавському й Чернігівському,
блакитного в Прилуцькому та зеленого у Ніжинському та Стародубському
полках1183. Опріч одягу регламентувалася й амуніція та спорядження козаків і
старшин1184. Регламентувався також загальний вигляд і матеріал ремінних трок,
уздечок, поводів і стремен. За уніфікованими зразками виготовлялися списи.
Окреме розпорядження стосувалося козацьких коней, яких належало “содержать
во всякой чистоте, на добром корму сенном, а не подножном, и оних ничем не
1182 ЦДІАК України. — Ф.108. — Оп. 2. — Спр. 658. — Арк. 1а — 2; Славутич Є. До історії козацького мундиру в Гетьманщині //Військово-історичний альманах. — 2010. — Ч.1. — С. 73-74.
1183 Славутич Є. До історії козацького мундиру в Гетьманщині //Військово-
історичний альманах. — 2010. — Ч.1. — С. 75.
1184 ЦДІАК України. — Ф.108. — Оп.2. — Спр.658. — Арк. 2 зв.
400
изнурять, и как возможно стараться обучать, чтоб были смирные и не пужались
стрелби”1185.
Особливе значення в контексті змін, ініційованих за правління Розумовського,
мала уніфікація полкової символіки, яка в сучасній історіографії отримала назву
“прапорової реформи”. Її сутність полягала в низці системних уніфікацій
полкових і сотенних прапорів, що мали загальнодержавний характер і
масштаби1186. Перші кроки в напрямі стандартизації кольорів і зображень прапорів
були зроблені в Ніжинському полку. Зокрема, в березні 1754 р. Бахмацьке сотенне
правління звернулося до гетьмана по дозвіл на виготовлення нового сотенного
прапора. У відповідь надійшов ордер з наказом виділити зі скарбу необхідні
кошти, “и на том сотенном Бахмацком знамени велет бит с правой сторони Гербу
Націи Малороссийской, а з другой стороны той бахмацкой Сотнѣ, чем оная сотня
печатается” 1187. Йшлося про традиційний герб Війська Запорозького — козака з
мушкетом — як герб не лише війська-держави, але й українського народу
(«малоросійської нації»)1188. Відтоді національний стиль почав стрімко
утверджуватися практично в усіх сегментах матеріального побуту гетьманату —
від військової символіки, до архітектури включно. 8 березня 1755 р. новий
гетьманський указ вперше встановлював уніфіковану символіку для прапорів всіх
сотень: “сотенные знамена ежели их в которую сотню необходимо потребно
будет, исправлять із суммы скарбу войскового, издерживая на исправленіе оних
знамен денги безъ излишества и передачи, и на оних знаменах велеть з правой
сторони быіть Гербу Націи, а з другой сторони той сотне, в которую оное знамено
1185 Там само. — Арк. 3.
1186 Савчук Ю. К вопросу о знаменной реформе К. Разумовского 1755 — 1764 гг. Материалы VIII нумизматической конференции. М., 2000. — С. 217 — 219.
1187 Його ж. З історії формування прапорових традицій Ніжинського полку (друга половина XVIII ст.) //Спеціальні історичні дисципліни. — К., 2004. — Вип.11. — С. 56-57.
1188 Його ж. “Війська Запорозького воїн знаменитий”: витоки, сутність та еволюція державного герба Українського Гетьманату //Українська держава другої половини XVII—XVIII ст.: політика, суспільство, культура. — К., 2014. — С. 497-515.
401
ісправляемо будеть”1189. 3 1754 по 1761 рр. в Ніжинському полку було пошито 8
нових сотенних правпорів, котрі мали блакитні полотнища стандартного розміру
із зображенням “указних” символів (в частині сотень, котрі не мали власних
печаток, на звороті полотнищ замість гербів малювалися літери, що позначали їхні
назви)1190. Піклування про зовнішній вигляд виборного козацтва на початку
Семирічної війни прискорило справу виготовлення одноманітних прапорів і в
решті полків. До 1762 р. нові клейноди за єдиним зразком було виготовлено для
щонайменше 6 з 10 полків Гетьманщини1191.
Уніфікаційні реформи одягу, озброєння, спорядження та символіки
