Василь Стус
28. X.80 р.
Секретно
экз. № 2
Начальнику следственного изолятора
КГБ УССР подполковнику
тов. Петруня В. Ф.
2-С/80 г.
29 октября 80 г.
Киевский городской суд сообщает, что приговор в отношении осужденного Стуса Василия Семеновича, 1938 года рождения, по ст. 62 ч. 2 УК УССР вступил в законную силу 19 октября 1980 года, о чем просим сообщить осужденному.
Зам. председателя Киевского Городского Суда
Г. И. Зубец
Виконавчий лист
по кримінальній справі
Исполнительный лист
по уголовному делу
Киевский городской суд
Рассмотрел уголовное дело по обвинению Стуса Василия Семеновича
Статья уголовного кодекса ст. 62 ч. 2 УК УССР к 10 годам л/с со ссылкой на 5 лет, на основании ст. 26 ч. 1 УК УССР признан особо опасным рецидивистом, вид режима — особый.
Взыскать со Стуса Василия Семеновича в доход государства судебных издержек в сумме 2149 (две тысячи сто сорок десять) руб. 15 коп.
Приговор вступил в законную силу 19 октября 1980 р.
Фамилия, имя, отчество должника, год и место рождения
Стус Василий Семенович, 1938 рода рождения, с. Рахнивка, Гайсинского р-на Винницкой области.
Адрес (постоянное или последнее местожительство) должника
Г. Киев, ул. Чернобыльская, 13-а, кв. 94
Наименование и адрес предприятия, учреждения, организация, в которой должник работает (или наименование и адрес места заключения)
Следственный изолятор КГБ УССР
Фамилия, имя, отчество (наименование) взыскателя и его адрес
государство
Исполнительный лист выдан 29 октября 1980 г.
Народный судья (подпись)
Секретарь (подпись)
2-С/80 г.
17 ноября 80 г.
Киевскому Городскому Военному Комиссару
Представление
Приговором Киевского городского суда от 2 октября 1980 года СТУС Василий Семенович, 1938 года рождения, имеющий высшее образование, проживающий в г. Киеве по ул. Чернобыльской, 13-а кв. 94, осужден по ст. 62 ч. 2 УК УССР к 10 годам лишения свободы и 5 годам ссылки. На основании ст. 26 УК УССР он признан особо опасным рецидивистом. Вид режима в ИТК ему определен особый.
Стус В. С. признан виновным и осужден за то, что, будучи ранее судимым за особо опасное государственное преступление, на путь исправления не стал.
Отбывая основную и дополнительную меру наказания в 1974—1979 годах, а с августа 1979 года проживая в г. Киеве, куда он прибыл после отбытия меры наказания, систематически изготавливал, хранил и распространял антисоветскую и клеветническую литературу, в которой содержатся призывы для проведения борьбы с Советской властью, измышления, порочащие советский государственный и общественный строй.
Из материалов дела видно, что Стусу В. С., после окончания педагогического института в г. Донецке, было присвоено звание офицера запаса и выдан соответствующий военный билет.
Несмотря на то, что его преступная деятельность, направленная на подрыв и ослабление Советской власти, несовместима с высоким званием советского офицера, вопрос о лишении его офицерского воинского звания соответствующими органами не рассматривался.
В связи с изложенным и на основании ст. 340 УПК УССР считаю необходимым об изложенном довести до сведения Киевского городского военного комиссара.
Член Киевского Городского суда
П. И. Фещенко
Председателю судебной коллегии
по уголовным делам
Киевского горсуда
г. Киев
В соответствии со ст. 359 УПК РСФСР сообщаем Вам, что осужденный 2 октября 1980 г. Вашим судом Стус Василий Семенович отбывает срок наказания по адресу: учреждение ВС-389/36 д. Кучино Чусовского р-на Пермской области
И.о. начальника учреждения ВС-389/36 А. И.Журавков
22. XII-80
Киевский
городской военный комиссариат
№ 3/5019
г. Киев
Председателю Киевского Городского суда
г. Киев-25, ул. Владимирская, 15
На № 2-С/80 от 17.11.1980 г.
Сообщаю, на гр-на Стус В. С. Киевским городским военным комиссариатом 22 декабря 1980 года представлен материал в Управление кадров Краснознаменного Киевского военного округа о лишении его воинского звания «лейтенант» запаса.
Начальник 3 отдела Киевского горвоенкомата Полковник
Т. Сидоров
Начальнику учреждения ВС-389/36
618263 Пермская область,
Пос. Кучино, Чусовского р-на
Вх. № 374
30/III-83 г.
Предложение
Направляется исполнительный лист № 2-С/ 80 г. Киевского горсуда о взыскании с осужденного, Стуса В. С. 2149 руб. 15 коп. судебных издержек и предлагается производить удержание со всех видов заработка должника ежемесячно по 20 % и зачислять в госдоход.
О принятии к исполнению сообщить в нарсуд Ленинградского р-на (на наш № В/6-РВ).
Народный судья:
Судебный исполнитель:
Гуниной З. Ю. на исполнение
Подпись
30.03.83 г.
МВД СССР
Отделение внутренних дел
Исполнительного комитета
Пермского городского Совета народных депутатов
Учреждение ВС-389/36
д. Кучино, Чусовского района
№ 535
Киевский городской суд
г. Киев
При этом направляю исполнительный лист № 2-с от 02.10.80 г. на сумму 2149 руб. 15 коп. в доход государства на осужденного Стус Василия Семеновича, так как последний скончался.
Приложение: по тексту на 3 листах.
Начальник Учреждения ВС-389/36
В. Н. Федоров
Прокуратура СССР
Прокуратура
Украинской ССР
ПРОТЕСТ
(в порядку нагляду)
18.07.90 г. № 13—5398—72
г. Киев
по справі Стуса В. С.
У судову колегію в кримінальних
справах Верховного Суду УРСР
Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 2 жовтня 1980 року, —
Стус Василь Семенович, 1938 року народження, українець, безпартійний, з вищою освітою, робітник Київського взуттєвого об’єднання «Спорт», мешканець м. Києва, судимий 7 вересня 1972 року за ст. 62 ч. І КК УРСР на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, —
засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 років позбавлення волі і 5 років заслання.
На підставі ст. 26 ч. І КК УРСР Стуса В. С. визнано особливо небезпечним рецидивістом з відбуттям покарання в виправно-трудовій колонії особливого режиму.
Стаття 70 ч. 2 КК РРФСР із звинувачення Стуса В. С. виключена.
В касаційному порядку справа не розглядалася.
Згідно з вироком Стус В. С. визнаний винним в тому, що він, будучи раніше засудженим за особливо небезпечний державний злочин на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, відбуваючи в І974—1979 роках основну і додаткову міру покарання, а з серпня 1979 року мешкаючи в м. Києві, куди він прибув після відбуття міри покарання, не став на шлях виправлення, залишаючись на ворожих радянському суспільству позиціях, спілкуючись з особами, засудженими за особливо небезпечні державні злочини, а також з представниками зарубіжних буржуазно-націоналістичних кіл, на ґрунті антирадянських націоналістичних переконань з метою підриву та ослаблення Радянської влади протягом тривалого часу систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянську та наклепницьку літературу, в якій містяться заклики до проведення боротьби з Радянською владою, та вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад.
Деякі з них потрапили за кордон в капіталістичні країни, де широко використовуються буржуазно-націоналістичними центрами в провокаційних кампаніях проти Союзу РСР.
Разом з цим Стус В. С. з тією ж ворожою метою займався антирадянською агітацією і пропагандою в усній формі, поширюючи наклепницькі вигадки на радянський державний та суспільний лад.
Ворожою діяльністю проти радянського державного і суспільного ладу Стус В. С. займався, незважаючи на те, що йому 19 жовтня 1975 року та 19 червня 1978 року повторно було оголошене офіційне попередження про недопустимість дій, які суперечать інтересам державної безпеки СРСР у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1972 року.
Конкретно злочинна діяльність Стуса В. С. виразилася в слідуючому.
• В грудні 1976 року, відбуваючи покарання в виправно-трудовій колонії № 19 селища Лісний Мордовської АРСР, він виготовив наклепницький документ в вигляді «заяви» до Президії Верховної Ради СРСР і тоді ж поширив його, надіславши до Прокуратури Союзу РСР зі своїм листом — проханням, щоб текст «заяви» було доведено до «адресата».
В зазначеному документі він зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Зокрема, намагається довести, що в нашій країні начебто існує беззаконня та відсутня демократія. Схвалюючи діяльність осіб, заарештованих за особливо небезпечні та інші державні злочини, робить спробу обвинуватити Радянську владу в порушенні прав людини.
• Тоді ж, у 1976 році, відбуваючи міру покарання в Мордовській АРСР, Стус В. С. виготовив документ у вигляді «Відкритого листа до І. Дзюби». В ньому, паплюжачи радянський державний та суспільний лад, наклепницьки твердить, що на Україні в 1972—1973 роках начебто відбувся «антиукраїнський погром», під час якого нібито притискувалась «національна гідність» радянських людей, що в СРСР кожен український літератор начебто «поневолений, а народ знаходиться нібито в якомусь «вакуумі» і його духовне існування «поставлене під загрозу».
Зазначений ворожий документ набув поширення серед націоналістично настроєних осіб, зокрема потрапив до мешканця міста Києва Шевченка О. Є., притягнутого до кримінальної відповідальності за антирадянську агітацію і пропаганду по іншій справі, під час обшуку по якій 1 квітня 1980 року була вилучена рукописна копія цього документа.
Згаданий документ також потрапив за кордон, де використовувався буржуазною пропагандою в ворожих акціях проти Союзу РСР і був надрукований під назвою «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби» в журналі «Визвольний шлях» № 12 за грудень 1976 року, що видається організацією українських буржуазних націоналістів у Лондоні.
Восени 1977 року, відбуваючи додаткову міру покарання — заслання в селищі Матросова Тенькінського району Магаданської області, з ворожою метою Стус В. С. виготовив рукописний документ у вигляді «листа» до своїх знайомих, мешканців міста Києва — Коцюбинської М. Х., Кириченко С. Т. та її чоловіка — Бадзьо Г. В., пізніше засудженого за антирадянську діяльність.
В цьому документі він зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад, паплюжить національну політику КПРС та братню дружбу українського та російського народів, наклепницьки стверджуючи, що в українського народу нібито «катастрофічне духовне існування», а радянська влада начебто «душить» та проводить «репресії українців». Згадуючи про свою судимість за антирадянську агітацію і пропаганду, Стус В. С. відверто зазначає, що залишився на тих же націоналістичних позиціях і буде далі проводити ворожу діяльність.
Зазначений документ наприкінці 1977 року він надіслав поштою до м. Києва, де з його текстом ознайомились Коцюбинська М. Х., Андрієвська В. В., Кириченко С. Т. та її чоловік — Бадзьо Г. В. Рукописний текст цього документа, переписаний Кириченко та Бадзьом, потрапив до Стуса, який зберігав його в своїй квартирі в м. Києві до вилучення під час обшуку 14 травня 1980 року. Доля оригіналу вказаного документа не встановлена.
В листопаді 1977 року також під час перебування в засланні в Магаданській області Стус В. С. з тією ж метою виготовив рукописний документ у вигляді листа до мешканця м. Чернігова Лук’яненка Л. Г., судимого в 1961 році за зраду Батьківщини та в 1978 році — за антирадянську агітацію і пропаганду.
В цьому ж листі з ворожих націоналістичних позицій він зводить злісні наклепи на радянський державний і суспільний лад. Заявляючи про своє бажання бути членом так званого «Українського наглядового комітету», підбурює «однодумців» проводити ворожу діяльність «в більш широкому плані». Наклепницьки стверджує, що на Україні нібито проводяться незаконні «репресії української інтелігенції», паплюжить рівноправність України в складі Союзу РСР і твердить, що в Радянському Союзі нібито немає «фактичної рівності націй».
Тоді ж, в листопаді 1977 року, поширив зазначений документ, надіславши поштою в м. Чернігів вказаному Лук’яненку Л. Г. для ознайомлення.
• В кінці 1977 року під час перебування в селищі Матросова з тією ж метою Стус В. М. виготовив рукописний документ у вигляді «листа-звернення» до одного із членів Президії Верховної Ради Союзу РСР.
В документі робиться спроба зганьбити діяльність Радянського уряду, наклепницьки твердиться, що в Радянському Союзі нібито існує «беззаконие и насилие», «шовинистический произвол», в результаті чого було начебто безпідставно засуджено його — Стуса В. С. та інших осіб. Засуджених антирадянщиків намагається показати як «представників української інтелігенції», що репресовані нібито лише за їх «переконання».
