Спальня. На великому ліжку він та вона. Вони вже без одягу і далеко відійшли від етапу звичайних поцілунків. Він вже проклав з них доріжку від її вуст по шийці і до низу.
Він: — Ой, який смачний у тебе вареник!
Вона: — Ти що, голодний? Давай нагодую!
Він: — Та то я хтів тобі комплімент зробити! Тобто гарна ти усюди!
Вона: — А чого вареник? Ти точно не голодний?
Він: — Та точно! Давай краще продовжу! — Повертається до ласк, але на цей раз робить це мовчки.
Деякий час згодом Вона, вже важко дишачі: — Я більше не можу! Може досить тих облизувань?
Він: — О, то ти хочеш, щоб я вставив в тебе мою ковбаску?
Вона: — Ти точно не голодний? А то, то вареник, то ковбаска...
Він: — Та точно! То я просто хочу по гарному все зробити, як в тому кіно!
Вона: — Ааа! То встав тоді у мене свою мисливську сардельку! Ввійди в мене, як Україна до Європи!
Він: — То ти вже не хочеш?
Вона: — Чого? Я просто підтримала тебе і роблю як в отому фільмі!
Він: — Так Україна же ж не ввійшла ще? І хіба в мене такий маленький?
Вона: — Я ж мовчала про вареник! І ладно, не так сказала. Ввійди в мене як Америка в Ірак: швидко, сильно, з вибухами!
Він: — О то ти так хотіла сказати? Гарно виходе!
Нарешті Він входить і починає рухатись.
Трохи згодом Вона: — Що? І все? Я казала з вибухами, та не так же ж швидко!
Він продовжуючи рухи: — Я ж ще не закінчив! Я ж бюджетник і насолоджуюсь малим, але по повній!
Вона: — Хто повна? Ти хочеш сказати, що я товста?
Він: — Насолоджуюсь я по повній! Заллю тебе по вуха своїм кремом з свого банана!
Вона: — А ти точно не хочеш їсти?
Він (задумавшись): — Та ти знаєш... напевно хочу...
Вона: — Давай я тебе погодую, а потім продовжимо.
Він: — На повний шлунок?
Вона: — Ну тоді заснемо, а завтра ти знову прийдеш!
Він: — Так і вчора ж так само було... Мені б додому хоч передягтися...
Вона: — Може краще давай жити разом?
Він: — Треба поміркувати.
Вона: — Так давай нагодую?
Він: — Давай.
Вона: — І давай знову завтра?
Він: — Давай.
Вона: — І давай потім жити разом?
Він: — Давай..., от хитра ти бабо...
