Епілог
(В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 3 5
Перелік рекомендованих джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . . 3 4 2
Перелік
скорочень
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 5
Про
авторів
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 6
Про Центр досліджень визвольного руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 8
Кулеметник УПА
Степан Проців— ‘Деркач’.
Вступне слово
загалом». Очевидно, що ми не могли не відгукнутися на цей запит, тож розпочали роботу
над проектом «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених». Першим етапом його
реалізації стала однойменна фотовиставка, яка вирушила в мандрівку по Україні навесні
1921 рік. Юрій Тютюнник зі своїми вояками робить відчайдушну спробу взяти ре-2007 року. Завданням виставки було доступно розповісти усім охочим про УПА — про ви-ванш у боротьбі з окупантом, що захопив Україну. Його загони, які дістали назву Укра-никнення, розвиток, людей, які її творили. Розповісти найзрозумілішою мовою — мовою
їнська Повстанська Армія, рейдом прорвалися глибоко в радянський тил, намагаючись
світлин. Успіх цього проекту мобілізував нас на підготовку книжкового варіанта вистав-підняти повстання і таким чином відновити українську державність. Однак рейд виявив-ки, який ми доповнили новими матеріалами, суттєво розширивши виставковий текст. Так
ся невдалим, — багато з його учасників загинули, інші потрапили в полон і були розз’явилася ця книга.
стріляні. А радянський режим протримався в Україні ще протягом 70-ти років. Пам’ять
Аби якнайповніше і воднораз доступно подати історію УПА, книгу вирішено зробити
про загиблих стала ще однією цеглинкою в національній пам’яті поневоленого народу.
кількарівневою. Перший її рівень утворений основним текстом, що популярно розповідає
Так уперше в українській історії прозвучала назва УПА.
про повстанську армію. Його організовано за проблемно-хронологічним принципом, щоб, У 1941 році цю назву використав для означення своїх повстанських загонів Тарас
з одного боку, передати динаміку розвитку УПА, а з іншого — детально схарактеризувати
Боровець — ‘Бульба’, згодом її перейняли члени ОУН(б), що зуміли об’єднати десятки ти-окремі її риси. Отож, у першій частині тексту мова йде про витоки та становлення армії, сяч вояків і створити справжню армію. Відтоді абревіатура УПА залишається в епіцентрі
що завершилось до кінця 1944 року. В наступній частині подається характеристика окре-баталій. Спочатку — справжніх, воєнних, коли в боротьбі за Україну зійшлися українці, мих аспектів функціонування УПА. Завершальні розділи книги розповідають про тривалу
росіяни, німці, поляки. Тепер — баталій словесних з майже таким самим національним
антирадянську боротьбу повстанців після 1944 року, про репресивні заходи радянської
складом учасників та майже такою самою метою, хіба що тепер мова йде не про тери-системи, спрямовані на придушення визвольного руху, та про долю тих упівців, які по-торіальне, а про інформаційне панування. Будь-які спроби української влади визначити
трапили в табори. До кожного з розділів подано англомовне резюме, що, сподіваємося, власну офіційну позицію щодо УПА, її місця і значення в українській історії неминуче
допоможе зорієнтуватися в історії УПА читачам з-поза меж України.
збурюють хвилі протестів у наших східних та західних сусідів, які воліють самі давати
Другий рівень книги складають додаткові тексти до кожного розділу. Вони подають
безапеляційні оцінки нашого минулого.
інформацію про певні явища, фокусуючи увагу читача на важливих моментах. Це короткі
Інформаційна війна проти УПА почалася ще в ті далекі 1940-ві, тоді вона була важ-енциклопедичні довідки, наведені внизу сторінки, та витяги з документів і спогадів учас-ливим доповненням до воєнних операцій. Причому Німеччина в своїх листівках називала
ників подій, котрі, сподіваємось, допоможуть читачеві краще відчути дух тієї епохи.
повстанську армію творенням «московських жидів», а радянська пропаганда на весь світ
І нарешті третій, можливо, найважливіший рівень — світлини. У книзі їх викори стано
оголошувала її вояків колаборантами, запроданцями Гітлера, «українсько-німецькими
кілька сотень. Походять вони з найрізноманітніших джерел — починаючи від приватних
буржуазними націоналістами». Перемога СРСР у Другій світовій війні дала йому можли-збірок людей, які переховували їх, не зважаючи на загрозу ув’язнення, та завершуючи
вість не тільки зосередити на боротьбі з УПА свої військові сили, але й помножити потуги
офіційними архівними установами в Україні й далеко за кордоном. Пошуком світлин нау-власної пропаганди, спрямованої проти неї. Зрештою, завзяті пропагандистські атаки не
ковці ЦДВР займалися впродовж кількох років, і на сьогодні архів Центру нараховує їх уже
припинялися й після розгрому повстанського руху, вони тривали до останніх днів існу-кілька тисяч. На більшості з них зображені досі невідомі нам «безіменні» герої, — ці фото-вання Союзу. Результати цієї роботи в Україні досі даються взнаки — у ставленні до УПА
графії не мають підписів. Тим не менше, ми вирішили давати до своєї книги і такі знімки, її населення розділилося. На теренах, де армія діяла довго й активно, народ давно уже
вважаючи, що вони також несуть важливу інформацію. Серед документів тієї епохи світ-визнав повстанців — майже у кожному селі Західної України можна побачити спорудже-лини чи не найкраще промовляють до читача, особливо до мало обізнаного з тематикою.
ний силами громади пам’ятник, тут досі пам’ятають імена героїв-односельців; не тільки
Завдяки цьому винаходу техніки кожен може сьогодні побачити борців за волю України у
старше покоління, але й молоді співають повстанські пісні. Натомість на інших теренах
дні їхньої буремної молодості. Крізь десятиліття, через пошкоджені плівки та фотопапір зі
України до УПА ставляться насторожено, ба навіть відверто вороже. Це є яскравим до-старих знімків лине молодеча енергія, сила духу та віра в перемогу. Саме світлини, здатні
казом того, що таке ставлення сформувалося не внаслідок спілкування з повстанцями, а
поєднати в собі документальність та наочність, є потужним засобом для утвердження в
лише під впливом цілеспрямованої радянської пропаганди.
суспільній свідомості справжнього образу українського повстанця.
У численних дискусіях, що не вщухають у нашій державі протягом усіх років її неза-Тож, автори спробували подати власне бачення історії УПА, зробити її зрозумілою і
лежності, на жаль, значно більше послуговуються емоціями, ніж історичними фактами.
наочною. При цьому ми користувалися великою кількістю джерел та літератури. Ми зумис-Чіпляючись за тезу про колаборацію повстанців із німцями, часто вдаються до неправ-не не зосереджували своєї уваги на якихось надто рідкісних виданнях, викори стовували
дивих заяв на кшталт тієї, що «УПА була засуджена Нюрнберзьким трибуналом». Оче-здебільшого доступні для читачів документи. Нашим завданням було сформувати цілісний
видно, щоби спростувати таке твердження, достатньо було б опублікувати матеріали
образ УПА на основі тих уже опублікованих матеріалів, які кожен може взяти в бібліотеці.
міжнародного процесу, однак цього досі не зроблено. Більшість обвинувачень на адресу
Аби не перевантажувати текст, ми не наводили покликань на цю літературу. Натомість
УПА не витримують випробування документами. Мабуть, тому історики, зацікавлені в
для всіх зацікавлених подали в кінці книги перелік рекомендованої літератури, який міс-об’єктивному висвітленні минулого, заходилися публікувати невідомі документи та мате-тить дуже різні книжки і яскраво демонструє багатогранність досліджень українського
ріали. Кількість таких документальних збірників швидко зростає, проте, як це не прикро, визвольного руху.
на друковані матеріали здебільшого не впливають на суспільну свідомість, залишаючись
знаними у вузькому колі спеціалістів. Те саме можна сказати і про велику частину на-Ця книга стала результатом кількарічної праці авторського колективу, але вона не
укових академічних видань із цієї проблематики, які є надто складними для звичайних
з’явилася б без допомоги багатьох людей. Їхні матеріали, зауваги, поради, критика були
читачів. Отже, гостро назріла потреба узагальнити здобутки історіографії у форматі на-дуже потрібними і корисними. Отож, ми висловлюємо подяку Михайлові Андрусяку, Пе-уково-популярних досліджень.
тру Арсеничу, Юрію Богатюку, Олександру Вовку, Олександру Дарованцю, Григорієві
Дем’яну, Олександру Іщукові, Степану Кубіву, Василю Куку, Володимиру Косику, Мар’яну
Ідея створити науково-популярну історію УПА виникла досить давно. Засновуючись, Лозинському, Василю Лотоцькому, Олександрові Луцькому, Володимиру Морозу, Володи-Центр досліджень визвольного руху поставив собі за мету проводити ретельну наукову
миру Муравському, Миколі Посівничу, Іванові Патриляку, Анатолію Русначенку, Сергієві
роботу з вивчення різних аспектів боротьби українських повстанців. На цьому шляху його
Музичуку, Ігорю Марчукові, Олександрі Стасюк, Тарасові Хомі, колективу видавництва
співробітники досягли вже певних успіхів — видано ряд наукових збірників «Український
«Літопис УПА», Олексієві Брошку, Юрію Дроботу та колективу підприємства «Добрий
визвольний рух», започатковано публікації в серіях «Джерела до історії українського ви-друк», а також іншим людям, що безкорисливо допомагали авторам.
звольного руху» та «Дослідження історії українського визвольного руху». Наша робота
завжди мала добрий відгук серед зацікавлених. Проте на всіх наших презентаціях та
інших заходах неодмінно звучало настирливе прохання: «Дайте почитати щось про УПА
Володимир В’ятрович
2007
8
9
Introduction
have always heard the same request: «Could you give us something to read about the UPA in general.» This project «The Ukrainian Insurgent Army. History of the unconquerable» is a response to this request. The fi rst stage in the project’s realization was a photo exhibi-1921. Yurij Tiutiunnyk and his soldiers make a desperate attempt to take revenge tion of the same name which began its journey throughout Ukraine in the spring of 2007.
