Українська Повстанська Армiя. Iсторiя нескорених

knyha_my_3_vyd.indd

Центр досліджень визвольного руху

Володимир В’ятрович

Руслан Забілий

Ігор Дерев’яний

Петро Содоль

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ

Історія нескорених

Видання третє

Львів — 2011

УДК 94:356.13 (477.8) “19”

ББК Ц49 (4УК) 182

У-45

В’ятрович В., Забілий Р., Дерев’яний І., Содоль П. Українська Повстанська Армія. Історія

нескорених / Відп. ред. та упоряд. В. В’ятрович. — 3-тє вид. — Львів: Центр досліджень

визвольного руху, 2011. — 352 с., іл.

Можливо, дехто з майбутніх критиків

Серед великої кількості літератури, присвяченої діяльності УПА, ця книга

нашої боротьби засуджуватиме її,

претендує на особливе місце: тут читач знайде структурований і лаконічний виклад

мовляв, забагато жертв вона потягла

історії повстанської боротьби. Видання проілюстроване великою кількістю унікальних

за собою. Та цим критикам я відповім

фотографій, документами і свідченнями учасників. Специфіка кількарівневого тексту

коротко: свобода — це такий скарб, що

допоможе читачеві побачити цілісну картину повстанського руху, зрозуміти його місце

навіть найбільші жертви — не завеликі.

і роль в українській та світовій історії.

Для якнайширшого кола читачів.

Михайло Дяченко — ‘Марко Боєслав’, 1951 р.

У книзі використано світлини і документи з архівів Центру досліджень визвольного

руху та Служби безпеки України.

Відповідальний редактор та упорядник:

Володимир В’ятрович

Авторський колектив:

Володимир В’ятрович, Ігор Дерев’яний, Руслан Забілий, Петро Содоль

Рецензенти:

Доктор історичних наук, професор Ярослав Дашкевич

Доктор історичних наук, професор Леонід Зашкільняк

ISBN 978-966-1594-03-5

(C) 2007, 2008, 2011 В. В’ятрович, І. Дерев’яний,

Присвячується Головному командиру УПА

Р. Забілий, П. Содоль, тексти

Василеві Куку, людині, яка творила історію нескорених

(C) 2007, 2008, 2011 В. В’ятрович, упорядкування

(C) 2007, 2008, 2011 О. Сало, дизайн та обкладинка

і допомагала робити цю книгу

(C) 2007, 2008, 2011 Центр досліджень визвольного руху, світлини

Передмова до третього видання

Передмова до другого видання

Історія Української Повстанської Армії продовжує залишатися заручником політич-2007 рік став до певної міри переломним у сприйнятті Української Повстанської

них процесів в Україні. Це легко помітити не тільки за новинами, але й за передмовами

Армії українським суспільством. Вперше на державному рівні відзначено річницю її

до цієї книги. У 2007 році, у першому виданні «Історії нескорених», ми ставили за мету

створення, найвищим державним званням Героя України посмертно удостоєно Голов-своєю книгою не просто включитися в активну публічну дискусію довкола УПА, а напо-ного командира Романа Шухевича, видано низку указів Президента щодо цієї темати-внити її новими документами та фактами, вперше в науково-популярній формі подати

ки. Активно продовжується започаткована того ж 2007 року робота з розсекречення

узагальнений образ боротьби українських повстанців.

документів з архівів Служби безпеки України, завдяки якій суспільство відкриває для

себе не лише героїчні сторінки історії УПА, але й те, як зумисне фальшувалася історія.

Передмова до другого видання книги у наступному, 2008 році була сповнена опти-Тема дедалі частіше звертає до себе увагу науковців, нові дослідження про україн-мізму, що заборонена колись історія врешті дійде до всіх охочих, які матимуть мож-ських повстанців публікуються вже не лише в Україні, але й за кордоном, про них дис-ливість самостійно вирішувати, на яку славу про себе заслуговують вояки УПА. Під-кутують на міжнародних конференціях. Врешті, як свідчать результати соціологічних

став для такого оптимізму було чимало, адже тоді вперше за роки незалежності вище

опитувань, невпинно зростає кількість українців, що змінили своє ставлення до УПА.

керівництво держави відважилося належно вшанувати героїв повстанської боротьби.

Під впливом нових відкритих фактів, раніше невідомої загалу інформації відходять у

Закриті десятиліттями архіви почали відкривати унікальну інформацію для істориків, минуле оперті на стереотипах радянської пропаганди оцінки українських повстанців.

журналістів, письменників. З’явилося чимало наукових, науково-популярних і навіть

художніх книг (згадаймо хоча б найвідомішу з них — «Музей покинутих секретів»

Сподіваємося, що робота Центру досліджень визвольного руху теж причинила-Оксани Забужко), документальних фільмів. Проте активність українців у відкритті

ся до цих процесів. Проведенням численних конференцій, круглих столів, дискусій, правди про своє минуле занепокоїла тих, хто був зацікавлений в її приховуванні та

виданням наукових досліджень, книг джерельного характеру його співробітники на-підтримуванні численних радянських міфів. Українська історія стала предметом го-магалися бодай частково задовольнити інформаційний голод у суспільстві. Особливу

стрих суперечок із Росією, керівництво якої вже кілька років впевнено тримає курс на

роль у поширенні інформації про УПА відіграв науково-популярний проект «Українська

реабілітацію радянського минулого. Причому їхніми основними дійовими особами були

Повстанська Армія. Історія нескорених». В рамках цього проекту підготовлено і проне історики, а політики, і вони мали радше формат дипломатичних суперечок, аніж

ведено в багатьох містах України, а також Європи, США та Канади унікальну фото-наукових дискусій.

виставку, доповнену і розширену нещодавно новими невідомими матеріалами з архівів

СБУ. Матеріали цієї виставки лягли в основу мультимедійного видання та навчально-Зміна керівництва України, яка відбулася в 2010 році, спричинила радикальний

демонстраційного посібника для шкіл.

перегляд гуманітарної політики влади в цілому, особливо помітний в історії. Найпо-казовішим елементом стало витіснення за межі шкільного курсу історії цілого ряду

Найважливішим елементом проекту було видання першої узагальнюючої науково-тем, які стали вважатися «антиросійськими». Бій під Конотопом, діяльність гетьмана

популярної історії УПА. Книга «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» ви-Мазепи, Українських січових стрільців, героїчний чин під Крутами знову, як і в ра-кликала величезний інтерес і швидко розійшлася великим накладом. Численні про-дянські часи, стали «небажаними гостями» в підручниках для українських школярів.

хання отримати книгу змусили нас менш ніж за рік після першого видання підготувати

Звичайно, що в новий історичний канон, який до болю нагадує старий радянський, не

друге. Воно є дещо переробленим і доповненим. По-перше, усунено деякі помилки, вписується і діяльність українських повстанців. Тому боротьба УПА також потрапила

яких, на жаль, не вдалося уникнути в першому виданні; змінено тексти деяких розді-під ножиці «цензорів» від історії. Проте інтерес до неї не спадає, а навпаки, постійно

лів, вони стали більш інформаційно насиченими і, на нашу думку, цікавішими; врешті, зростає. Кількість науково-популярних текстів з цієї теми в мережі Інтернет за останніх

додано нові світлини з архівів СБУ. Сподіваємося, що оновлене видання книги сприй-два роки зросла в кілька разів.

меться з таким самим інтересом, як і перше, і посяде належне йому місце серед книг, які повертають українцям їхню правдиву історію.

Щоби бодай частково задовольнити зростання цього інтересу, Центр досліджень

визвольного руху підготував і пропонує до Вашої уваги третє видання книги «УПА. Історія нескорених». Впевнені, що дослідження істориків, оперті на документи, не лише

Володимир В’ятрович

відтворюватимуть справжній образ минулого, але й гарантуватимуть незворотність

розвитку нашої держави як демократичної. Тому ми продовжуємо нашу роботу з доне-2008

сення правди про героїв нескореного покоління.

Володимир В’ятрович

2011

ЗМІСТ

Вступне слово (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Розділ I

Витоки збройного повстанського руху (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . 13

Розділ II

Розгортання повстанської боротьби (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . 3 5

Розділ III

Польсько-український конфлікт (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 5

Розділ IV

Територіальна та функційна структура (П. Содоль) . . . . . . . . . . . . . . 6 9

Розділ V

Українська Головна Визвольна Рада (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . 8 1

Розділ VI

Запілля (Р. Забілий). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 1

Розділ VII

Український Червоний Хрест (І. Дерев’яний) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 0 5

Розділ VIII

Формування старшинських кадрів (П. Содоль) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 1 3

Розділ IX

Роман Шухевич (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 2 5

Розділ X

Щоденне життя повстанця (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 3 7

Розділ XI

Повстанські свята (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 4 5

Розділ XII

Однострій (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 6 1

Розділ XIII

Нагороди (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 7 1

Розділ XIV

Озброєння (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1 8 3

Розділ XV

Жінки у визвольній боротьбі (І. Дерев’яний) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 0 5

Розділ XVI

Інформаційно-видавнича діяльність (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . 2 1 3

Розділ XVII

Закордонні рейди (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 2 9

Розділ XVIII

Криївки (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 4 1

Розділ XIX

Окупант змінився — боротьба триває (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . 2 5 5

Розділ XX

Протиповстанська боротьба (Р. Забілий) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 7 9

Розділ XXI

Нескорені у таборах (І. Дерев’яний) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 1 3

Розділ XXII

Слід в історії (В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 2 5

Епілог

(В. В’ятрович) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 3 5

Перелік рекомендованих джерел та літератури . . . . . . . . . . . . . . 3 4 2

Перелік

скорочень

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 5

Про

авторів

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 6

Про Центр досліджень визвольного руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 4 8

Кулеметник УПА

Степан Проців— ‘Деркач’.

Вступне слово

загалом». Очевидно, що ми не могли не відгукнутися на цей запит, тож розпочали роботу

над проектом «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених». Першим етапом його

реалізації стала однойменна фотовиставка, яка вирушила в мандрівку по Україні навесні

1921 рік. Юрій Тютюнник зі своїми вояками робить відчайдушну спробу взяти ре-2007 року. Завданням виставки було доступно розповісти усім охочим про УПА — про ви-ванш у боротьбі з окупантом, що захопив Україну. Його загони, які дістали назву Укра-никнення, розвиток, людей, які її творили. Розповісти найзрозумілішою мовою — мовою

їнська Повстанська Армія, рейдом прорвалися глибоко в радянський тил, намагаючись

світлин. Успіх цього проекту мобілізував нас на підготовку книжкового варіанта вистав-підняти повстання і таким чином відновити українську державність. Однак рейд виявив-ки, який ми доповнили новими матеріалами, суттєво розширивши виставковий текст. Так

ся невдалим, — багато з його учасників загинули, інші потрапили в полон і були розз’явилася ця книга.

стріляні. А радянський режим протримався в Україні ще протягом 70-ти років. Пам’ять

Аби якнайповніше і воднораз доступно подати історію УПА, книгу вирішено зробити

про загиблих стала ще однією цеглинкою в національній пам’яті поневоленого народу.

кількарівневою. Перший її рівень утворений основним текстом, що популярно розповідає

Так уперше в українській історії прозвучала назва УПА.

про повстанську армію. Його організовано за проблемно-хронологічним принципом, щоб, У 1941 році цю назву використав для означення своїх повстанських загонів Тарас

з одного боку, передати динаміку розвитку УПА, а з іншого — детально схарактеризувати

Боровець — ‘Бульба’, згодом її перейняли члени ОУН(б), що зуміли об’єднати десятки ти-окремі її риси. Отож, у першій частині тексту мова йде про витоки та становлення армії, сяч вояків і створити справжню армію. Відтоді абревіатура УПА залишається в епіцентрі

що завершилось до кінця 1944 року. В наступній частині подається характеристика окре-баталій. Спочатку — справжніх, воєнних, коли в боротьбі за Україну зійшлися українці, мих аспектів функціонування УПА. Завершальні розділи книги розповідають про тривалу

росіяни, німці, поляки. Тепер — баталій словесних з майже таким самим національним

антирадянську боротьбу повстанців після 1944 року, про репресивні заходи радянської

складом учасників та майже такою самою метою, хіба що тепер мова йде не про тери-системи, спрямовані на придушення визвольного руху, та про долю тих упівців, які по-торіальне, а про інформаційне панування. Будь-які спроби української влади визначити

трапили в табори. До кожного з розділів подано англомовне резюме, що, сподіваємося, власну офіційну позицію щодо УПА, її місця і значення в українській історії неминуче

допоможе зорієнтуватися в історії УПА читачам з-поза меж України.

збурюють хвилі протестів у наших східних та західних сусідів, які воліють самі давати

Другий рівень книги складають додаткові тексти до кожного розділу. Вони подають

безапеляційні оцінки нашого минулого.

інформацію про певні явища, фокусуючи увагу читача на важливих моментах. Це короткі

Інформаційна війна проти УПА почалася ще в ті далекі 1940-ві, тоді вона була важ-енциклопедичні довідки, наведені внизу сторінки, та витяги з документів і спогадів учас-ливим доповненням до воєнних операцій. Причому Німеччина в своїх листівках називала

ників подій, котрі, сподіваємось, допоможуть читачеві краще відчути дух тієї епохи.

повстанську армію творенням «московських жидів», а радянська пропаганда на весь світ

І нарешті третій, можливо, найважливіший рівень — світлини. У книзі їх викори стано

оголошувала її вояків колаборантами, запроданцями Гітлера, «українсько-німецькими

кілька сотень. Походять вони з найрізноманітніших джерел — починаючи від приватних

буржуазними націоналістами». Перемога СРСР у Другій світовій війні дала йому можли-збірок людей, які переховували їх, не зважаючи на загрозу ув’язнення, та завершуючи

вість не тільки зосередити на боротьбі з УПА свої військові сили, але й помножити потуги

офіційними архівними установами в Україні й далеко за кордоном. Пошуком світлин нау-власної пропаганди, спрямованої проти неї. Зрештою, завзяті пропагандистські атаки не

ковці ЦДВР займалися впродовж кількох років, і на сьогодні архів Центру нараховує їх уже

припинялися й після розгрому повстанського руху, вони тривали до останніх днів існу-кілька тисяч. На більшості з них зображені досі невідомі нам «безіменні» герої, — ці фото-вання Союзу. Результати цієї роботи в Україні досі даються взнаки — у ставленні до УПА

графії не мають підписів. Тим не менше, ми вирішили давати до своєї книги і такі знімки, її населення розділилося. На теренах, де армія діяла довго й активно, народ давно уже

вважаючи, що вони також несуть важливу інформацію. Серед документів тієї епохи світ-визнав повстанців — майже у кожному селі Західної України можна побачити спорудже-лини чи не найкраще промовляють до читача, особливо до мало обізнаного з тематикою.

ний силами громади пам’ятник, тут досі пам’ятають імена героїв-односельців; не тільки

Завдяки цьому винаходу техніки кожен може сьогодні побачити борців за волю України у

старше покоління, але й молоді співають повстанські пісні. Натомість на інших теренах

дні їхньої буремної молодості. Крізь десятиліття, через пошкоджені плівки та фотопапір зі

України до УПА ставляться насторожено, ба навіть відверто вороже. Це є яскравим до-старих знімків лине молодеча енергія, сила духу та віра в перемогу. Саме світлини, здатні

казом того, що таке ставлення сформувалося не внаслідок спілкування з повстанцями, а

поєднати в собі документальність та наочність, є потужним засобом для утвердження в

лише під впливом цілеспрямованої радянської пропаганди.

суспільній свідомості справжнього образу українського повстанця.

У численних дискусіях, що не вщухають у нашій державі протягом усіх років її неза-Тож, автори спробували подати власне бачення історії УПА, зробити її зрозумілою і

лежності, на жаль, значно більше послуговуються емоціями, ніж історичними фактами.

наочною. При цьому ми користувалися великою кількістю джерел та літератури. Ми зумис-Чіпляючись за тезу про колаборацію повстанців із німцями, часто вдаються до неправ-не не зосереджували своєї уваги на якихось надто рідкісних виданнях, викори стовували

дивих заяв на кшталт тієї, що «УПА була засуджена Нюрнберзьким трибуналом». Оче-здебільшого доступні для читачів документи. Нашим завданням було сформувати цілісний

видно, щоби спростувати таке твердження, достатньо було б опублікувати матеріали

образ УПА на основі тих уже опублікованих матеріалів, які кожен може взяти в бібліотеці.

міжнародного процесу, однак цього досі не зроблено. Більшість обвинувачень на адресу

Аби не перевантажувати текст, ми не наводили покликань на цю літературу. Натомість

УПА не витримують випробування документами. Мабуть, тому історики, зацікавлені в

для всіх зацікавлених подали в кінці книги перелік рекомендованої літератури, який міс-об’єктивному висвітленні минулого, заходилися публікувати невідомі документи та мате-тить дуже різні книжки і яскраво демонструє багатогранність досліджень українського

ріали. Кількість таких документальних збірників швидко зростає, проте, як це не прикро, визвольного руху.

на друковані матеріали здебільшого не впливають на суспільну свідомість, залишаючись

знаними у вузькому колі спеціалістів. Те саме можна сказати і про велику частину на-Ця книга стала результатом кількарічної праці авторського колективу, але вона не

укових академічних видань із цієї проблематики, які є надто складними для звичайних

з’явилася б без допомоги багатьох людей. Їхні матеріали, зауваги, поради, критика були

читачів. Отже, гостро назріла потреба узагальнити здобутки історіографії у форматі на-дуже потрібними і корисними. Отож, ми висловлюємо подяку Михайлові Андрусяку, Пе-уково-популярних досліджень.

тру Арсеничу, Юрію Богатюку, Олександру Вовку, Олександру Дарованцю, Григорієві

Дем’яну, Олександру Іщукові, Степану Кубіву, Василю Куку, Володимиру Косику, Мар’яну

Ідея створити науково-популярну історію УПА виникла досить давно. Засновуючись, Лозинському, Василю Лотоцькому, Олександрові Луцькому, Володимиру Морозу, Володи-Центр досліджень визвольного руху поставив собі за мету проводити ретельну наукову

миру Муравському, Миколі Посівничу, Іванові Патриляку, Анатолію Русначенку, Сергієві

роботу з вивчення різних аспектів боротьби українських повстанців. На цьому шляху його

Музичуку, Ігорю Марчукові, Олександрі Стасюк, Тарасові Хомі, колективу видавництва

співробітники досягли вже певних успіхів — видано ряд наукових збірників «Український

«Літопис УПА», Олексієві Брошку, Юрію Дроботу та колективу підприємства «Добрий

визвольний рух», започатковано публікації в серіях «Джерела до історії українського ви-друк», а також іншим людям, що безкорисливо допомагали авторам.

звольного руху» та «Дослідження історії українського визвольного руху». Наша робота

завжди мала добрий відгук серед зацікавлених. Проте на всіх наших презентаціях та

інших заходах неодмінно звучало настирливе прохання: «Дайте почитати щось про УПА

Володимир В’ятрович

2007

8

9

Introduction

have always heard the same request: «Could you give us something to read about the UPA in general.» This project «The Ukrainian Insurgent Army. History of the unconquerable» is a response to this request. The fi rst stage in the project’s realization was a photo exhibi-1921. Yurij Tiutiunnyk and his soldiers make a desperate attempt to take revenge tion of the same name which began its journey throughout Ukraine in the spring of 2007.

against the invader that has occupied Ukraine. He called his units the Ukrainian Insurgent Its task was to tell people about the UPA — its formation, the history of development and Army (UPA) and by means of a raid penetrated deep into Soviet territory to initiate a re-about the people who created it. To this effect the easiest language for understanding was bellion and thereby restore Ukrainian statehood. However the raid turned out to be unsuc-used, the language of photographs. The success of this project has mobilized us to prepare cessful. Many were killed, others were taken prisoner and executed. And the Soviet regime this book version of the exhibition which we have supplemented with new materials.

remained in power on the territory of Ukraine for another 70 years. The memory of those This book was written on several levels. The fi rst level is the basic text which tells the killed became another chapter in the national memory of an enslaved nation. This is the story of the insurgent army including the dynamics of the UPA’s development as well as way, the name «UPA» fi rst appeared in Ukrainian history.

its distinctive features. So the fi rst part of the book focuses on the formation of the army In 1941 Taras Borovets — ‘Bulba’ used the name «UPA» for his insurgent units. In which was accomplished by the end of 1944. The next part describes separate aspects of due course the name was adopted by OUN(b) which managed to unite tens of thousands the UPA’s functioning. Final parts of the book highlight the anti-Soviet struggle of the in-of soldiers and create the real army. Since then the abbreviation of «UPA» remains in the surgents after 1944, repressive actions of the Soviet system directed against the national epicenter of battles, initially truly military when Ukrainians, Russians, Germans and Poles liberation movement and about the fate of UPA soldiers who were imprisoned in concentra-confronted each other for control of Ukraine. These days the battles are verbal but it is no tion camps. Each chapter of the book is supplemented with an English summary which will longer a question over territory but over informational control. Any attempts by Ukrainian assist readers outside of Ukraine to understand the history of the UPA.

authorities to defi ne their own offi cial attitude towards the UPA and its place and signifi -

Additional texts in each chapter constitute the second level of the book. They provide cance in Ukrainian history, inevitably causes waves of protests from our eastern and west-information on certain phenomena and focus the reader’s attention on important mo-ern neighbors who would rather give their own conclusions about our history.

ments. Short encyclopaedic references cited at the bottom of page as well as highlights The informational war against the UPA began as far back as the 1940’s when it was from documents and memoirs of the participants of these events we hope, will help the used as an important addition to enemy military operations. Germany in its leafl ets called reader better feel the spirit of that era.

the insurgent army a creation of «Moscow Jews», while Soviet propaganda proclaimed Hundreds of photographs make up the third level. They come from various sources —

worldwide that UPA soldiers were collaborators and Hitlerite betrayers, «Ukrainian-German ranging from private collections of people who held on them despite the risk of arrest and bourgeois nationalists». The victory of the USSR in the Second World War allowed it not imprisonment to offi cial archival establishments in Ukraine and other countries. Research only to concentrate its military forces on the war against the UPA but also to increase its workers of CRLM have been gathering photographs for several years and currently the own anti-UPA propaganda. Their persistent propaganda attacks did not cease even after Centre’s archive has several thousand photos. Many photos portray unidentifi ed scenes the defeat of the insurgent movement and lasted until the fi nal days of the Soviet Union’s and people. Still we thought it was important to include these «anonymous» heroes in the existence. The results of this propaganda work are still felt in Ukraine as Ukrainians remain collection. Photographs of that era have their own way of communicating with the reader, divided in their attitude towards the UPA. On those territories, where the army operated especially those that know little on the subject. Thanks to these photographs, everyone long and actively, people recognized the insurgents long ago — almost every village in can now «see» these Ukrainian freedom fi ghters in the days of their youth. Energy and a Western Ukraine has a monument dedicated to the UPA, built by its local community. The strong belief in victory fl ows through these old pictures. This photographic record unites names of their heroes are remembered there, not only by the older generation, but also by historical documentation with visualization and is powerful method of revealing the real the youth. At the same time in other regions of Ukraine, the UPA is treated suspiciously or image of the Ukrainian insurgent.

even with extreme hostility. Their negative opinion of the UPA was not formed by actual, personal contact with the insurgents but only under the infl uence of goal-oriented purpose-The authors also tried to present their own vision of UPA history, making it clear and ful Soviet propaganda.

understandable. For this, we used a large number of sources and literature, mostly those that are easily accessible for the reader. Our goal was to formulate a complete view of the Unfortunately, in the numerous debates on the UPA that have occurred in our country UPA on the basis of already published materials that everyone can borrow from the library.

throughout all its years of independence, more often emotions prevail over historic facts.

A list of recommended sources of literature on this topic is found at the end of this book.

To support charges of insurgent «collaboration» with Germans, false statements are made such as: «The UPA was condemned by the Nuremberg tribunal». This untruth could be very This book is a result of many years’ work of a group of authors, but it could not have easily refuted by simply publishing the materials of this international trial, however this has been written without the support of many people. Their materials, remarks, pieces of ad-not yet occurred. The majority of «charges» against the UPA can be easily refuted with the vice and criticism were very necessary and useful. So we would like to express our grati-help of documents. Probably because of this, historians interested in an objective interpre-tude to Mykhailo Andrusiak, Petro Arsenych, Yuriy Bohatiuk, Oleksandr Vovk, Oleksandr tation of the past, have published previously unknown documents and other materials. The Darovanets, Hryhoriy Demian, Oleksandr Ishchuk, Stepan Kubiv, Vasyl Kuk, Volodymyr number of these document collections is growing quickly, however it is unfortunate that Kosyk, Vasyl Lototsky, Marian Lozynsky, Oleksandr Lutsky, Volodymyr Moroz, Volodymyr these printed materials for the most part have not infl uenced public consciousness as they Muravsky, Ivan Patryliak, Mykola Posivnych, Anatoliy Rusnachenko, Serhiy Muzychuk, remain known only among a narrow circle of specialists. The same can be said about the Ihor Marchuk, Oleksandr Stasiuk, Taras Khoma, the staff of the publishing house «Litopys majority of scientifi c academic publications highlighting these problems as they are rather UPA», Oleksiy Broshko, Yuriy Drobot, the staff of the «Dobryy druk» and other people who diffi cult for the ordinary reader to understand. So, it is time we help ordinary people to wholeheartedly helped the authors.

clearly understand their true past.

Volodymyr Viatrovych

The idea to create a popular scholarly history of the UPA is an old one. The Centre for 2007

Research of the Liberation Movement (CRLM) set as its goal to carry out a thorough scientifi c work on studying various aspects of struggle of the Ukrainian insurgents. Its research-ers have already achieved certain success in this regard, i.e. they contributed to the publication of a number of scholarly collections «The Ukrainian liberation movement», published in the series «Sources to the history of the Ukrainian national liberation movement» and

«Research on the history of the Ukrainian national liberation movement». Our work has always been well received. However during all our presentations and other meetings we 10

11

Розділ I

Витоки збройного

повстанського руху

Армія Української Народної Республі-

ки. Спереду — Головний отаман Симон

Петлюра, у другому ряді ліворуч —

полковник Євген Коновалець.

12

13

польських фільварків, поліційних станиць, залізничних станцій та

мостів. 25 вересня 1921 року бойовик УВО Степан Федак — ‘Смок’

здійснив невдалий замах на керівника Польської держави маршала Юзефа Пілсудського та львівського воєводу Грабовського. Такими діями УВО намагалася засвідчити протест місцевого населення

проти переходу українських земель під владу Польщі. Саме тому

найактивніша бойова діяльність організації припадає на період до

1923 року, коли питання приналежності цих територій мали роз-ХХ сторіччя стало часом політичного визволення поневолених

глянути на міжнародному форумі в Парижі.

народів. Протягом попереднього століття, яке ввійшло в історію

Характерно, що на цьому етапі УВО не мала докладної політичної

як епоха пробудження націй, було закладено міцні ідейні підва-програми. Можливо, такою була відповідь військовиків політикам, лини, що на них пізніше вибудувалися визвольні рухи. Якщо тоді

котрі в 1917—1920 роках надміру

справою національного відродження переймалася лише незначна

переймалися власними партійни-

Із підпільного видання УВО «Сурма»:

частина інтелектуалів, то тепер вона перетворилася на справу

ми програмами, ставлячи їх понад

«З підпілля темного йде у світ широкий український

всенародну. Найбільше прислужилися до цієї зміни ті ж таки інте-національні інтереси, що зрештою

боєвик зі сурмою в руках і мечем при боці. З-під зем-лектуали, котрі зуміли надихнути ідеєю національної незалежно-лі виходить він на світло денне і ставить свої кроки, й призвело до втрати державності широкі маси. Так утверджувався націоналізм — визначальна

повільні може, але певні. Під землею він виріс, але

сті. Однак уже незабаром чільники

для ХХ сторіччя ідеологія.

вродився на білому світі. В надлюдських муках зродила

УВО зрозуміли: подальша бороть-

Національно-визвольні рухи визрівали одночасно в різних ча-його мати, кров невинно помордованих ворожою рукою.

ба вимагає чіткої ідейної платфор-

сти нах світу. Звісно, деякі з них перебували в авангарді, інші

Кат був його повитухою, скрипіт шибениць — колисковою

ми. Тогочасне українське суспіль-

піснею, а казками — зойки катованих. Годувався терпін-розвивалися дещо повільніше. Справжнім вибухом боротьби по-ство швидко розшаровувалося

ням народу, а вмивали його сльози сиріт. Дві пестунки

неволених народів ознаменувався завершальний період Першої

відповідно до політичних уподо-

мав він: Любов і Ненависть, а одного учителя — Правду.

світової війни. Ослаблені імперії розпалися не лише внаслідок уда-бань. Деякі члени УВО ставали

Церквою для нього були могили по полях, а дзвонами —

рів ззовні, але й через потужний тиск ізсередини. Так, на руїнах

прихильниками, чи навіть діячами

ворожі стріли до засуджених на смерть. Лиця його усміх

двох найбільших імперій — Австро-Угорської та Російської — по-не красить, але і сум йому чужий. Що зветься страхом —

різноманітни х парті

й. До тог

о ж,

стала низка незалежних національних держав.

не знає, про боязнь не чув. Милосердя не просить і не

саме в цей час в організації ста-

Водночас з іншими народами підняли зброю і українці. Проте з

дає. Одну віру має, віру

різних причин (через несприятливі зовнішні обставини, через него-в нарід свій, з котрого

товність політичної еліти тощо) вони зазнали поразки: Українську

вийшов, до котрого йде й

серед котрого жити буде.

Народну Республіку та Західно-Українську Народну Республіку було

А житиме вічно, бо він

розбито, а їхні території розділено між державами-окупантами.

безсмертний. Він дух —

Шок, спричинений таким поворотом подій, призвів до важли-думка, воплочена в силу.

вих змін у структурі українського політикуму. На задній план віді-Думка міліонів, що за

йшло старше покоління (здебільшого представники соціалістич-правду лягли, ідея мілі-

ного табору), натомість наперед виступила сформована щойно в

онів, що до правди йдуть.

роки війни українська військова еліта. Саме військовики, котрі не

Він вічний, безсмертний,

встигли відіграти важливої ролі на попередньому етапі визволь-непоборимий. І

ціль у

них змагань, вирішили продовжити їх після капітуляції політиків.

нього одна: воля у влас-

ній державі. Суверенна,

Частина з них розпочала відчайдушну боротьбу з радянською оку-Соборна, Українська Дер-

пацією у лавах отаманських загонів, інші, об’єднавшись у підпіль-жава — то його найближча

ну структуру — Українську Військову Організацію — протистояли

мета, а шляхом до Неї —

польським загарбникам.

Боротьба».

Рішучі виступи повстанців у Холодному Яру та в інших місцевостях Центральної та Південної України було потоплено в крові російськими каральними експедиціями. Підпільна діяльність УВО, нато-Творці УВО. Нарада Стрі-

мість, поширювалася, і незабаром вона охопила всю Західну Україну.

лецької ради в Празі. Липень

Основу нової організації творили ветерани визвольних змагань, во-1920 р. Зліва направо сидять: со-

яки армій УНР та ЗУНР. Очолив її полковник Євген Коновалець.

тник І. Андрух, полковник Є. Ко-

Головною метою УВО було не дати окупаційній владі утвер-новалець, сотник В. Кучабський;

стоять: невідомий, сот

ник

дитися на українських землях. Задля цього бойовики організації

М. Матчак, сотник Я. Чиж.

проводили партизанські рейди, руйнуючи комунікації, нападаю-чи на державні установи та польські маєтки. Значного розголо-су набула саботажна акція, в результаті якої було знищено сотні

Євген Коновалець (1891—1938). Народився в с. Зашків на Львівщині в учительській родині. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Активний громадський діяч, згодом — хорунжий австрійської армії. Потрапив у росій-Українська Військова Організація — підпільна військово-політична організація, яку створили 1920 р.

ський полон, з якого звільнився восени 1917 р. У Києві виступив співорганізатором

(за іншими джерелами — 1921) ветерани збройних формувань УНР та ЗУНР з метою продовжити бо-Корпусу Січових стрільців, став його командиром. Корпус під його керівництвом

ротьбу проти іноземних окупантів. Очолив її полковник Євген Коновалець. Основними засобами діяль-став найкращою бойовою одиницею армії УНР. Після поразки визвольних змагань

ності УВО стали пропаганда й терор проти представників окупаційної влади. Від 1927 р. функціював

Коновалець став одним із засновників УВО та очолив цю організацію. 1929 р. обі-друкований орган УВО — часопис «Сурма», який нелегально розповсюджували в Західній Україні.

йняв посаду Голови Проводу новоствореної ОУН. Убитий агентом НКВД Павлом

Наприкінці 1920-х рр. УВО поступово зближується з молодіжними націоналістичними організаціями, в

Судоплатовим 23 травня 1938 р. в м. Роттердамі.

результаті чого виникає єдина Організація Українських Націоналістів (1929). Після створення ОУН УВО

ще деякий час існувала автономно; процес її влиття остаточно завершився 1932 р.

14

15

проблеми, їхнім гаслом стало: «Якщо потрібно —

значить можливо».

Очевидно, що цей масовий молодіжний рух

розпочинався стихійно — спонтанно з’являлись

організації, деякі з них існували довше, інші ж

зникли геть непоміченими. Можливо, молодь

так і не відіграла б жодної важливої ролі, а її

енергію було б випущено, наче пару з кипля-

чого казана, якби вона не віднайшла спільного

річища, в якому змогла розвинутися, поступо-

во консолідуючись і воднораз не втрачаючи

запалу та динамізму. Таким річищем стала іде-

Дмитро Донцов —один з

ологія націоналізму. Це й не дивно, адже на-

іде

ологів українського націона-

ціоналізм поєднував у собі все те, що приваблювало тодішню мо-лізму.

лодь — романтику боротьби, зухвалість, впевненість у своїх силах. Перше видання праці Д. Дон-Культовим твором для молодих стала книга Дмитра Донцова «На-цова «Націоналізм» (1926).

ціоналізм». Ця праця, хоч і далека від розважальної літератури, сприймалася дуже легко, від неї віяло енергією, що запалювала Засновники ОУН. Конгрес

серця. Багатьом книжка дала перший поштовх до боротьби. По-Українських Націоналістів. Ві-

няття чину — одне з центральних її понять — стало визначальним день, 1929 р. Зліва направо: у

для світогляду цілого покоління.

першому ряді — Юліан Вассиян,

Дмитро Андрієвський, Микола

Єдність ідеологічного начала молодіжних структур спонукала Капустянський, Євген Конова-до організаційного єднання. Крім того, молодь прагнула виправи-лець, Микола Сціборський, Яків

ти помилки своїх попередників та протиставитися тогочасним по-Моралевич, Володимир Марти-

літикам, нездатним сконсолідувати численні партії та організації. нець, Микола Вікул; у другому

Союз української націоналістичної молоді, Група української дер-ряді — Іван Малько, Осип Бой-

жавницької молоді, Організація вищих кляс українських гімназій, дуник, Максим Загривний, Євген

Легія українських націоналістів та багато інших націоналістичних Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Ко-структур стали полігонами, на яких випробовувалися головні за-старів, Олесь Бабій, Ріко Ярий,

Група членів УВО.

ли ширитися радянофільськ і настро ї — частина з її членів, дотри-сади ідеології та діяльності майбутнього українського визвольного Михайло Антоненко, Зенон Пе-Долинщина, Івано-Франківська муючись принципу «ворог мого ворога — мій товариш», вирішила

руху.

ленський; у третьому ряді —

обл.; 1920-ті рр.

покластися в антипольській боротьбі на допомогу СРСР. Засадничі

В кінці 20-х років дійшло до зближення двох крил українського Юрій Руденко, Ярослав Бара-розходження у виборі союзників призвели до конфлікту, який, утім, визвольного руху — молодіжного та військового. Поєднання бурх-новський, Степан Охримович,

невдовзі було залагоджено. Прихильники співпраці з Радянським

ливої молодечої енергії та вагомого досвіду ветеранів воєнних дій Степан Лен

кавський, Андрій

Союзом відійшли від УВО, створивши Західно-Українську Народну

дало вкрай небезпечну для ворогів вибухову суміш, яка ввійшла в Федина, Яро

слав Герасимович,

Теофіл Пасічник-Тарновський,

Революційну Організацію.

історію України під назвою Організація Українських Націоналістів. Олександр Згорлякевич.

Вироблення єдиної політичної лінії УВО було доволі складним і

тривалим процесом через закономірний спротив військовиків, які

вважали його зайвим політиканством.

Значно швидше політична та ідеологічна кристалізація відбувалася в молодіжному середовищі. Політична еліта старшого покоління, що не зуміла повести український визвольний рух до перемоги, була

скомпрометована, і це відкрило дорогу новому поколінню борців.

Молоді, енергійні, багато в чому непередбачувані ідеалісти, — саме

вони визначали політичне життя Західної України міжвоєнного періоду, саме вони стали основою українського визвольного руху, основою ОУН та УПА. Виховані на героїці попередніх поколінь борців за

волю, на творах модних тоді волюнтаристських філософів, справжні

романтики, вони були готові взяти на свої юні плечі тягар боротьби та

донести його до переможного завершення. Коли старші політики об-мірковували, як використати наявну ситуацію, щоб поліпшити життя

свого народу, вони готувалися її докорінно змінити. Їх мало цікавили

засади так званої реальної політики й раціональні спроби подолати

Ольга Басараб (1890—1924) — громадсько-політична діячка, член Першої жіночої

чоти Українських січових стрільців. У роки Першої світової війни працювала в Чер-воному Хресті. Від 1923 р. була членом Головної управи філії Союзу українок у

Львові; згодом — членом УВО, працювала у розвідчій референтурі. Заарештована

польською поліцією і замордована в тюрмі в ніч з 12 на 13 лютого 1924 р.

16

17

«Здобудеш Українську Державу або загинеш у бо-

ротьбі за неї» — цю клятву виголошували тисячі юнаків

та дівчат, що ставали до лав ОУН. І то не були порожні

слова — молоді люди справді гинули, потрапляли до

в’язниць, до концтабору «Береза Картузька». Однак

це їх не зупиняло.

Поступово основний тягар боротьби перебирали на

себе саме молоді. Більшість старших членів ОУН, як

колишні військовики, змушені були покинути Польщу,

а тому не брали безпосередньої участі в бойових акці-ях. Тож молодь уже не тільки була кістяком ОУН, але й

очолила її структури на українських землях.

Пік діяльності Організації Українських Націоналістів припадає на 1933—1934 роки — час, коли Крайову екзекути-ву (КЕ) — виконавчий орган — очолював Степан Бандера.

Саме під його керівництвом проведено гучні про-

пагандистські акції — «шкільну» (масова відмова учнів

від навчання польською мовою, нищення польської

державної символіки в школах, вимога повернути

українських учителів) та антимонопольну (бойкот тю-

тюнових та алкогольних виробів, на які існувала дер-

жавна монополія).

22 жовтня 1933 року 19-річний юнак Микола Лемик

здійснив замах на радянського консула у Львові. В результаті було вбито урядовця консуляту О. Майлова.

Звернення ОУН, поширю-

Після замаху Лемик здався в руки поліції. На судовому процесі він ване під час «шкільної» акції

заявив: «На приказ ОУН я прийшов до консуляту з метою вбити 1933 р.

Полковник Євген Коновалець, котрий очолив ОУН, став своєрідним

представника московської влади, яка силою загарба-

Одним із пріоритетних

Група членів ОУН.

містком між двома поколіннями борців. Його вагомий авторитет та

ла українську державу, нищить українську культуру і

напрямів діяльності ОУН було

1930-ті рр.

непересічний розум згладжували неминучі непорозуміння

терором та голодом нищить українську націю».

видання пропагандистської лі-

між молодшими та старшими членами.

15 червня 1934 року 21-літній Григорій Мацейко

тератури та листівок, що

мали виховувати населення в

Нова організація суттєво відрізнялася від інших того-здійснив вдалий замах на міністра внутрішніх справ

націоналістичному дусі. Об-

часних суб’єктів політичного процесу. Адже її задумували

Польщі Броніслава Пєрацького. Поліція так ніколи й

кладинка «Розбудови Нації» —

не як звичайне політичне утворення, а, радше, як орден

не спіймала виконавця атентату. Натомість хвиля ма-

журналу, що був офіційним

борців за визволення України. Тому тут більше уваги при-сових арештів винесла на лаву підсудних цілу когор-

виданням ОУН до 1934 р.

ділялося не програмі вирішення конкретних суспільних

ту провідних членів ОУН.

проблем, а морально-етичній підготовці членів, вихован-Коли на так званих Вар-

Вік провідників Крайової екзекутиви ОУН

ню лицарів української ідеї. В цьому плані ОУН насправді

шавському та Львівському

Богдан Кравців — провідник від лютого 1929 р. до червня 1930 —

дещо нагадує середньовічні військово-релігійні ордени.

процесах було оприлюд-

25 років;

«Бог і Україна» — такими були ключові поняття виховного

нено їхні імена та біогра-

Юліян Головінський — від червня до вересня 1930 р. — 36 років; процесу, а головні постулати було викладено в «Декалозі

фії, суспільство зазнало

Степан Охримович — від жовтня 1930 р. до квітня 1931 — 25 років; українського націоналіста», «12 прикметах українського

шоку — судили молоду

Іван Ґабрусевич — від літа 1931 р. до березня 1932 — 29 років; Богдан Кордюк — від серпня 1932 р. до січня 1933 — 24 роки; націоналіста» і «44 правилах життя українського націо-еліту українського наро-

Степан Бандера — від січня 1933 р. до червня 1934 — 24 роки; наліста», що не тільки формою, але й змістом суголосні з

ду. Серед 12 підсудних —

Осип Мащак — від серпня до грудня 1934 р. — 26 років; релігійними канонами.

сім студентів, дві жінки,

Лев Ребет — від лютого 1935 р. до грудня 1938 — 23 роки; Несподівані бойові акції ОУН, що завжди мали чітку й

одна з них, Катерина За-

Мирослав Тураш — від грудня 1938 р. до червня 1939 — 28 років; зрозумілу мету; потаємні підпільні зв’язки, що, здавалося, рицька, — донька відомо-Володимир Тимчій — від серпня 1939 р. до лютого 1940 — 26 років.

сягали кожного закутка української землі, героїзм жертв, го професора математи-які, не схиливши голів перед ворогом, прощалися зі сво-Члени ОУН. Зліва направо:

їм молодим життям із кли-

Степан Бандера (1909—1959) — лідер націоналістичного руху, за чиїм ім’ям про-внизу — Дмитро Данилишин, Во— чем «Слава Україні!» на вустах —

тягом десятиліть діячів цього руху називали бандерівцями. Народився в с. Старий

лодимир Білас, Микола Мотика; від усього цього віяло звитяжною

Угринів на Івано-Франківщині у сім’ї священика. Активний учасник молодіжних на-вгорі — Василь Білас, Олекса Буній. романтикою та містичністю. Мóлоді, ціоналістичних організацій, член ОУН від часу її створення. З 1933 р. — провідник

яка зачитувалася книжками Чайков-

Судові фото Дмитра Да-

Крайової екзекутиви ОУН. 1934 р. заарештований і засуджений до смертної кари, ського та Кащенка, видавалося, ніби

нилишина (поранений) і Василя

згодом вирок змінено на довічне ув’язнення. 1939 р., з падінням Польщі, вийшов

Біласа. Обидва бойовики були повернулись героїчні часи Запорозь-на волю, очолив опозицію до чинного Провідника ОУН Андрія Мельника і 1940 р.

страчені 23 грудня 1932 р. Ви— кої Січі. Тим часом старше поколін-став лідером Революційного проводу ОУН. Улітку 1941 р. заарештований німцями

йшовши на ешафот, Данилишин ня, яке нишком проклинало недолю

за відмову відкликати Акт відновлення Української Держави; до 1944 р. перебував

заявив: «Мені дуже жаль, що я

у нацистському концтаборі «Заксенгаузен». Вийшовши на волю, очолив Закордонні

українського народу, відчуло, що Бог

можу лише раз вмерти за Украї-

Частини ОУН. Ще довго після війни і навіть після придушення повстанського руху в

урешті почув їхні молитви і з’явилася

ну». Білас попрощався з життям

Україні його вважали небезпечним ворогом радянського режиму. Вбитий 15 жовтня

сила, здатна захисти ти українців.

вигуком «Хай живе Україна!»

1959 р. агентом КҐБ Богданом Сташинським.

18

19

Удар, завданий структурі ОУН після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі, був дуже сильним. Але на той час потужна хвиля

Із виступу Степана Бандери на суді:

«Прокурор сказав, що на лаві підсудних за-

репресій уже не здатна була зупинити хвилі спротиву. Лави ОУН

сідає гурт українських терористів та їхній

поповнилися тисячами юнаків і дівчат, для яких поведінка Степана

штаб. Хочу сказати, що ми, члени ОУН, не є

Бандери та його товаришів стала прикладом до наслідування.

терористами. ОУН огортає своєю акцією всі

Щоби не підставляти членство ОУН під нові удари з боку поліції, ділянки національного життя… Заявляю, що ні

більше уваги було приділено їхньому вишколу. Головними напряма-програмово, ні якщо йде мова про кількість

ми підготовки стали ідеологічний та військовий. Щоправда з дру-членів у поодиноких ділянках організацій-

гим виникало особливо багато труднощів через надто прискіп ливу

ної праці, бойова акція не є єдиною, не є

увагу поліції та влади. За таких умов ази військової справи почали

першою, але рівнорядною з іншими ділянками.

викладати молодим українцям у різноманітних спортивних та па-Тому, що в цій залі розглядали атентати,

що їх виконувала Організація, міг би хтось

рамілітарних товариствах, передовсім у «Пласті». Саме через цю

думати, що Організація не числиться з жит-

організацію перейшла більшість майбутніх командирів УПА різних

тям людини взагалі і навіть з життям своїх

рангів. Коли ж діяльність «Пласту»

членів. Коротко скажу: люди, які ввесь час

було заборонено, його заступили інші

Зі свідчень сотенного УПА Володимира Щигельсько-

у своїй праці є свідомі, що кожної хвили-

організації — «Луг», «Січ», «Сокіл».

го — ‘Бурлаки’:

ни самі можуть втратити життя, такі люди

Тож протягом декількох років ОУН

«В “Соколі”, окрім гімнастики, мали ми також вій-

як ніхто інший вміють цінити життя. Вони

згуртувала кількатисячну армію чле-

ськовий вишкіл, що проходив нелегально. Військо-

знають його вартість. ОУН цінить вартість

нів. Вони знали, що таке дисциплі-

ві заняття, які складалися з орієнтації в терені,

життя своїх членів, дуже цінить; але — наша

на, як вижити у важких природних

маршів, нічних маршів, атак загонів, розтягуван-

ідея в нашому понятті є така велична, що

ня в ланцюг і тому подібне, проводив підпоручник

коли йде про її реалізацію, то не одиниці,

умовах, а головне — усвідомлювали,

польської армії, який був, однак, українцем і до

не сотні, а мільйони жертв треба посвятити,

чого прагнуть, і це значною мірою

санаційного уряду був неприхильно налаштований.

щоб її таки реалізувати. Вам найкраще відо-

компенсувало всі інші недотягнення.

Зброєю ми не володіли, тому що її не було, про-

мо, що я знав, що накладу головою, і відомо

Їхньою метою була Українська Само-

робляли теорію, а на заняттях в терені вживали

вам, що мені давали змогу своє життя ряту-

стійна Соборна Держава, і вони готові

замість карабінів киї».

вати. Живучи рік із переконанням, що втрачу

були боротися за неї в будь-якому її

життя, я знав, що переживає людина, яка має

куточку з будь-яким ворогом. Першим

перед собою перспективу в найближчому часі

таким куточком стало Закарпаття — земля,

втрати життя. Але впродовж цілого того часу

яка сотні років залишалася відірваною від

я не переживав того, що переживав тоді,

коли висилав двох членів на певну смерть:

загальноукраїнського історичного процесу,

Лемика і того, хто вбив Пєрацького».

земля, що довго спала, земля, що прокину-

лася до українського національного життя

ки. Найстаршому — 31 рік, наймолодшій — 21. Величезн

а увага

саме напередодні великої бурі — Другої сві-

до процесів з боку громадськості та засобів масової інформації, як

тової війни.

польських, так і закордонних, дала змогу перетворити суд на три-Події 1938—1939 років на Закарпатті —

буну для пропаганди ідей ОУН. Горда постава підсудних, що відмо-проголошення автономії краю, формування

Листівка з портретами вилися розмовляти польською мовою, підтримка їх з боку присут-української влади, війська, врешті, прого-

засуджених на Варшавському ніх у залі, повага, яку виявляли інші ув’язнені до Степана Бандери, лошення незалежної Карпатської України —

процесі членів ОУН.

змусивши навіть суддів та присяжних мимоволі підвестися при його

стали закликом, на який не могли не від-

Члени товариства «Луг» появі, — усе це формувало в суспільстві образ члена ОУН як не-гукнутися сотні й тисячі молодих українців,

села Берлин на Львівщині.

зламного українського революціонера.

вихованих ОУН. Можливо, з позиції холод-

ного розуму, не було жодної надії втрима-

ти державність цього клаптика української

землі, затиснутого між сусідами-агресорами,

тим паче в таку передгрозову пору. Але від-

гук ішов із гарячих сердець молодих па-

тріотів, тому ніхто і ніщо не могло їх

спинити, надто ж не пробувала цього

Зі спогадів діяча ОУН Ярослава Гайваса:

«Для нас Карпатська Україна мала виняткове зна-

чення, бо тут ми мали змогу випробувати своїх лю-

дей, що вони варті та що кожен з них може зробити.

Тут фразеологія не могла заступити діла, треба

було діяти. Тут ми не лише мали змогу організувати

й підносити народні маси в напівреволюційних умо-

вах, але при цій нагоді вивчити, як маси сприйма-

ють наші гасла, як відгукуються на наші постулати

та як наша програма й методи діяльности витриму-

ють пробу життя в таких особливих умовинах».

Президент Карпатської

Укра

їни проголошує незалеж-

ність краю. 15 березня 1939 р.

20

21

зробити організація, яка доклала стільки зусиль, щоб їхні серця

стали саме такими.

Щоночі гірськими стежками перебиралися на Закарпаття не-великі групи юнаків, які бажали влитися до лав новоствореної

Карпатської Січі. Її кістяк сформували найбільш готові до цього

люди — члени ОУН. Михайло Колодзінський — ‘Гузар’, Зенон Коссак — ‘Тарнавський’, Роман Шухевич — ‘Щука’, Іван Бутковський —

‘Гуцул’, Осип Карачевський — ‘Свобода’, Юрій Лопатинський — ‘Калина’, Олекса Гасин — ‘Лицар’, — а

Зі спогадів вояка Карпатської Січі В. Щербія:

також сотні інших бойовиків ОУН

«Полчища гонведів* звужували перстень довкруги

стали героями Карпатської Січі. Ча-

Карпатської України. Їхню навалу здержували лише

стина з них заплатила своїм молодим

сотні молодих карпатців та “пришельців” з різних

життям за прагнення захистити сво-

куточків України. Між карпатською молоддю були

боду в цьому куточку України, інші

цілком “жовтодзьобі” школярі. Озброєння Карпат-

ської Січі не можна було рівняти з мадярським.

ж здобули неоціненний бойовий до-

Найціннішою зброєю Січі були молоді гарячі сер-

свід, який став їм у пригоді в подаль-

ця, сповнені вщерть Україною, якій вони ті серця

шій боротьбі в лавах Української По-

віддали.

встанської Армії.

В Штабі Січі діловий спокій. Перший президент

Після коротких кривавих боїв від-

Карпатсько-Української Держави о. Августин Воло-

дана на поталу угорським воякам

шин конферує з начальником Штабу, пол. Михайлом

Карпатська Україна припинила існу-

Гузарем — ‘Колодзінським’ та штабовими старшина-

вати, — відійшли в інший світ сотні

ми, пор. Щукою (Романом Шухевичем), пор. З. Тар-

тих, хто присягнув захищати її. Клят-

навським (Зеноном Коссаком), пор. Чорним і інши-

ми. Очікує відповіді від німецького уряду, куди

ву «Здобудеш Українську Державу

вислав прем’єра і міністра закордонних справ. Ні-

або загинеш у боротьбі за неї» було

мецький консул у Хусті повинен кожної хвилини таку

виконано сповна. Полите кров’ю мо-

відповідь передати.

лодих патріотів Закарпаття стало но-

Коло півночі консул привіз депешу… Уряд Третьо-

вою легендою в боротьбі українців за

го Райху “не має заінтересування в самостійності

свою державу.

Карпатської України… радить піддатися мадярам без

зайвого проливу крови…”.

У Штабі була тиша, але така, що за нею слідує буря.

Ця буря пронеслась якось дуже лагідно. Поручник

Карпатської Січі Зенон Тарнавський-Коссак, якось

невдавано, з питомою йому культурою спокійно про-

казав: “В українському словникові немає україн-

ського відповідника для слова капітуляція”».

* Вояки угорської армії.

Початок Другої світової

війни. Адольф Гітлер вітає вій-

У штабі Карпатської Січі.

ська, що рушають на Польщу.

Радянський пропагандист-

Події на Закарпатті — національне піднесення українців, блис— ський плакат з вересня 1939 р.

кавичне становлення їхньої державності — серйозно занепокоїли

польську владу. Саме тому поліція та сили безпеки активно

виловлювали добровольців, які перебиралися через гори

до Січі, отож вони відіграли не останню роль у ліквідації

цього військового формування. Після поразки Карпатської

України польський окупаційний режим тільки посилив свій

тиск на населення Західної України — тривали масові арешти членів ОУН та всіх національно свідомих українців.

Проте не минуло й кількох місяців, як у вересні 1939 року

Польська держава, що, здавалося, залізною рукою тримала

за горло український визвольний рух, сама впала під уда-рами німецького Вермахту.

Подекуди в Галичині ще до приходу німецьких військ спалахували масові повстання. Члени ОУН, які керували цими

акціями, перебирали владу в свої руки. Так, у декількох

десятках сіл було оголошено про відновлення української

державності та розпочато її розбудову.

Проте, крім самих українців, жодна зі сторін у великій

політичній грі, яка тоді щойно розпочиналася, не була заці-кавлена в реалізації їхніх прагнень. Землі Західної України, 22

23

згідно з укладеним між СРСР та Німеччи-

патріотам гідно триматись і навіть ки-

ною договором, було передано першій з

дати виклик репресивній системі.

За неповні два роки панування радянського режиму

Із виступів обвинувачуваних членів ОУН під час су-

від вересня 1939 до червня 1941 р. із західно-

цих держав. Тож у лабетах сталінсько-

ОУН витримала це страшне проти-

дових засідань у Львові 15—19 січня 1941 р.:

українських земель депортовано 1 млн. 200 тис.

го режиму опинилися майже всі етнічні

стояння, зберегла свою структуру, а

Кость Арпад-Березовський: «Я особисто вороже на-

осіб, тобто кожного десятого. Загалом за цей

землі українців. Уперше за сотні років

численні втрати зуміла компенсувати

строєний проти радянської влади, і я перший зі

час було репресовано в 3-4 рази більше людей,

вони знову були об’єднані, але під вла-

новими членами. Тим часом організа-

зброєю в руках виступлю проти радянської влади».

ніж за понад трирічну німецьку окупацію.

дою жорстокого тирана. Каральні орга-

ції було завдано ще дошкульнішого

Володимира Ковалик: «Я особисто являюсь керівни-

ком Краєвої екзекутиви жіночого відділу. Цю роботу

ни радянської системи, що мали бага-

удару, цього разу зсередини. Напере-

виконувала дуже активно. Я буду до кінця боротися

толітній досвід боротьби з «українським

Пробоєві групи зазвичай поділялися на дві части-

додні доленосних подій стався розкол

активно з радянською владою».

ни. Перша виконувала організаційне завдання на

буржуазним націоналізмом» на Великій

ОУН. 10 лютого 1940 року виник Рево-

Ірина Пик: «Я поділяю всі думки і завдання ОУН,

території України, а друга, менша, забезпечува-

Україні, отримали тепер можливість за-

люційний Провід ОУН на чолі зі С. Бан-

знала, що борюся за повстання проти радянської

ла охорону першій, коли та перетинала кордон,

стосувати його проти жителів Галичини

дерою. То був закономірний вислід не-

влади, як член ОУН є ворогом радянської влади… як

після чого негайно поверталася назад. Озброєн-

та Волині. Уже через кілька днів після

порозумінь, що наростали в орга нізації

член ОУН я свідомо боролася за створення Самостій-

ня груп здебільшого складалося з одного легкого

приходу радянських військ нова влада

вже протягом довгого часу.

ної України шляхом повалення радянської влади».

кулемета, гвинтівок, пістолетів та ручних гра-

показала своє справжнє обличчя. Масо-

Відмінність тактик керівництва

Наталка Винників: «Я, будучи націоналісткою, яка

нат (по дві на кожного бойовика). Кордон пере-

ва депортація «неблагонадійного» на-

крайової ОУН (на території України) та

б не була держава, я б боролася за створення Са-

ходили обов’язково вночі, переважно в лісистій

мостійної України, а раз тут радянська влада, я

селення до Сибіру, арешти представни-

еміграційного Проводу Українських

місцевості. Речей брали небагато, інструкції та

свідомо боролася проти радянської влади».

ків інтелігенції, колективізація — усе це

розпорядження керівництва старалися завчити на-

Націоналістів на чолі з Андрієм Мель-

Галина Столяр: «З 1939 я належу до ОУН… Своєю ро-

пам’ять. Усі члени групи мали з собою фальшиві

було лише повторенням сценарію, відо-

ником не раз виявлялась у важливих

ботою в ОУН я прагнула створення Самостійної Укра-

документи, справжні радянські гроші й іноземну

мого ще від 1920—1930-х років.

історичних моментах. У 1939 році ПУН

їни шляхом повстання проти радянської влади. Це я

валюту (її зашивали у взуття чи одяг). Свій рух

На перешкоді утвердженню тоталі-

намагався зупинити масовий перехід

робила свідомо і добровільно. Якщо б мені як члену

на схід пробоєвий відділ починав після того, як

тарного режиму в регіоні стояла добре

членів ОУН із Галичини в Закарпат-

ОУН доручили забити когось з партійних, радянських

розвідники оунівської Служби безпеки повідомля-

зорганізована й законспірована ОУН.

тя, тобто проводив політику невтру-

робітників, як член ОУН забила б при створенні Са-

ли, що німецький прикордонний патруль перейшов

Вона не лише чинила опір окупантам,

чання. Попри це молоді націоналісти

мостійної України».

через заздалегідь обрану ділянку кордону.

зайнявши оборонні позиції, але й по-

таки взяли активну участь у захисті

силено готувала масштабне повстання.

Карпатської України. Початок Другої світової війни засвідчив него-На західноукраїнських землях, що після вересня 1939 року опини-товність керівництва ОУН діяти швидко та рішуче — брак інструкцій

лись під німецькою окупацією розгорнулася робота з підготовки

та єдиного бачення ролі організації в нових обставинах виливсь у

бойовиків, які мали підняти народ на боротьбу проти жорстокого

нескоординовані дії, а часом — у стихійні повстання. Згодом вичіку-режиму. На спеціальних вишколах опановували зброю, боротьбу

вальна позиція ПУНу, котрий цілковито поклався на Німеччину як на

карате, студіювали топографію та криміналістику, вчилися фото-силу, що допоможе відновити незалежність України, сильно дисо-графувати. На іспиті курсант мав розробити детальний план понувала з активною підготовкою крайовиків до антирадянського повстання в конкретній місцевості, — з

встання. Врешті конфлікт, який роз-

29.10.1940 — процес над 11 керівниками ОУН; ви-

огляду на її топографічні особливості,

гортався в багатьох площинах (край/

рок: десятьох засуджено до смертної кари, одно-

Із листа Степана Бандери до Андрія Мельника,

на розташування ворожої адміністрації

еміграція, молодь/старше покоління),

го — до довголітнього ув’язнення.

10 серпня 1940 р.:

та настрої населення. Вишколені члени

призвів до появи, по суті, двох неза-

15—19.01.1941 — процес 59-ти; вирок: 42 — на

«10 лютого ми покинули слова, а взялися за діло.

ОУН групами по 5—20 осіб, пробивалися

лежних організацій, що носили одну

смерть, 17 — до десяти років заслання й п’яти

Висунений революційний Провід ОУН на ініціативній

через німецько-радянський кордон (це

назву — ОУН, а в народі розрізняли-

каторги.

нараді відвернувся від кліки в ПУНі та її починів і

7.05.1941 — процес над 62 членами ОУН; вирок:

були т. зв. «пробоєві групи»).

ся за іменами їхніх провідни ків — Ан-

сам зачав кермувати найістотнішими частинами й галу-

30 — засуджено до розстрілу, 24 — до десяти ро-

Очевидно, що ОУН стала мішенню

дрія Мельника і Степана Бандери. Хто

зями діяльності ОУН. Не мали ми тоді нічого того, що

ків тюрми, щодо восьми продовжено слідство.

«№ 1» для НКВД. На лаві підсудних зно-

був правий у цій суперечці, розсудив

дає позиція офіційного Проводу, ані такої свободи в

12—13.05.1941 — процес над 39 членами ОУН; вирок:

ву, як і в польські часи, опинилися тисячі

час: якщо діяльність ОУН(м) в Україні

диспонуванні членами, ані засобів, що були не в на-

22 — засуджено до розстрілу, вісьмох — до десяти

ших руках, ані тої зовнішньої позиції, що її завдяки

юнаків та дівчат, що своїм життєвим кре-

фактично припинилася 1944 ро ку — з

років ув’язнення, чотирьох — до п’яти років тюр-

боротьбі впродовж довгих років здобула собі ОУН, а

до обрали гасло «Воля або смерть!»

завершенням німецької окупації, — то

ми, п’ятьох — на довічне заслання до Казахстану.

змогу користуватися нею мав передусім офіційний Про-

Аби залякати населення й тим самим

бандерівці боролися ще понад десять

Загалом втрати ОУН у протистоянні з НКВД, за

від. Зате ми мали на своєму боці правду, чисту спра-

позбавити ОУН його підтримки, суди ви-

років.

різними даними, склали від 16 до 35 тис. арешто-

ву, віру і незламне рішення довести справу до успіш-

носили максимально жорстокі вироки.

22 червня 1941 року масованою

ваних та страчених.

ного кінця. А передусім між нами були тільки люди

Судові процеси не

ата кою Вермахту на західний кордон

чину й ми мали повне довір’я членських кадрів».

мали нічого спільно-

СРСР почалася німецько-радянська

го з тими, які відбу-

війна. Поки на лінії фронту, що швидко відсувався на схід, точили-валися в Польщі і які

ся бої, ОУН підняла збройне повстання. Його масштаби та рівень

націоналістам вда-

зорганізованості були на кілька порядків вищими від аналогічних

валося перетворити

подій 1939 року. Повстанці активно діяли на теренах 70 районів

на трибуну для виго-

Львівської, Дрогобицької, Станіславівської, Тернопільської, Волин-лошення своїх ідей.

ської, Рівненської, Чернівецької та Житомирської областей; у дея-Вони проходили за

ких місцевостях їм вдалося захопити владу ще до приходу німців.

зачиненими двери-

Окремим об’єктом для атак ставали тюрми, адже на початку війни

ма, роль адвокатів

НКВД отримав директиву винищити політичних в’язнів. Часом укра-Учасники «Процесу

була винятково по-

їнцям вдавалося визволити своїх братів і сестер, але здебільшого

59-ти» — Кость Арпад-

зірною. Проте все це

визволителі приходили надто пізно і заставали пекельні картини

Березовський та Галина Сто-

не завадило молодим

ляр.

мордувань.

24

25

Тому, що прибувають сильні частини Червоної армії, партизани розбиваються на малі

групи й, зібравшись знову дня 25.VI. в селі Струмилові, занимають день скоріше від

німців Берестечко.

Інший партизанський відділ здобуває дня 24.VI. містечко Вербу, де вистрілює 50 енкаведистів і міліціонерів…

Великі успіхи мали партизани, що воювали з большевиками в околицях міст Рівного й

Дубна на Волині, де партизанка захопила багато сіл. В селі Новосілках партизани від-бивають змобілізованих до Червоної армії й вивішують на сільраді національний прапор.

Мобілізовані з Торговиці й Красного обстрілюють військові частини, нищать міст і зму-шують ворога до відступу. В Тростянці партизани розбивають більшовицький відділ, при

чому гине один московський старшина й один червоноармієць. В бою в Кальнятичах, що

тривав півгодини, гине п’ять українських партизан.

Прикладів, що свідчать про геройство, самопосвяту й відвагу українських партизан, можна наводити безліч. Але й уже ті, що ми їх угорі навели, говорять самі за себе».

Зі статті «У львівських тюрмах НКВД»:

«Ні людською мовою, ні письмом ніхто не в силі зобразити тих страхіть і тортур, що потерпіли загинувші многочисленні жертви большевицького НКВД. Це можна тільки

пережити, це треба тільки бачити. Точного числа і прізвищ закатованих жертв ще не

знаємо. Поки що подаємо тільки перші, на швидку руку зібрані, відомості про тих, хто загинув у казематах львівських тюрем НКВД.

В тюрмі при вул. Сапіги і Лонцького знайдено в келіях стоси кількасот постріляних

і змасакрованих трупів мужчин, жінок і дітей. Малу частину з них родини розпізнали

і поховали, решту поховано у збірних могилах, тіла були вже так розложені, що годі

їх було розпізнати. Ці жертви люди оглядали вже в суботу 29 і в неділю 30 червня, тобто перед приходом німецької армії, коли через Львів проходили вже нечисленні

останні частини совєтської армії і коли львов’яни порозбивали тюрми. Крім цього, Наступ німецької армії на

на подвір’ї тюрми при вул. Лонцького і Сапіги були закопані на великому просторі

Україну. Літо 1941 р.

трупи, число їх невідоме.

В тюрмі при вул. Замарстинівській добули 36 трупів, а решта, біля 600, як ствердила

Зі статті «Партизанка ОУН в перших днях німецько-большевицької війни»: комісія, лежать ще у півницях верствою висотою до 2-ох метрів. Тіла в такому стані

«Завдяки надзвичайній активності Організації Українських Націоналістів вибух німецько-розкладу, що їх не можна вже повитягати, тому комісія казала їх там замурувати.

большевицької війни не застав нас непідготованими. Провід ОУН заздалегідь числився з

В тюрмі “Бригідки” при вул. Казимірівській кількість трупів невідома. Тільки на

кожною ситуацією, в якій міг би опинитися наш народ після вибуху воєнної хуртовини на

подвір’ї земля свіжо зрушена на великому просторі, де теж, мабуть, лежать маси

Сході Европи, та відповідно до цього опрацював у подробицях плян, по якому нам слід бу-трупів.

дувати нове життя. Пляновість і порядок замість хаосу і безладдя — ось що в загальному

Велику кількість людей розстріляно на Повиставовій площі. Шофер, який впродовж ці-характеризує зрив…

лої ночі возив туди з “Бригідок” в’язнів, подав, що там вбито понад триста людей.

Події надто ще свіжі, ми живемо в них, і кінець епопеї, мабуть, ще далеко. Йде про те, Повідомляють теж про розстріли в Білогорському лісі».

щоб, познайомившись принаймні з кількома епізодами з нашої найновшої партизанки, оцінити

як слід велетенську роль Організації Українських Націоналістів як одинокого спадкоємця

й носія наших славних традицій збройної боротьби з ворогами та творцями нового життя.

Візьмім, для прикладу, Львів. Дня 25 червня 1941, цебто в часі, коли большевики ставлять

німцям завзятий опір на фронті, щоб здержати їх наступ на Львів, у самому місті п’ятьох

українських підпільників обстрілюють большевицькі касарні на Клепарові. Також з городу

при вул. Задвірнянській, 21 стріляють на большевиків у цьому ж дні українські націоналісти. Другого дня націоналісти обстрілюють з дому при вул. Пєрацького, 8 у Львові пан-церні колони червоних. Большевики щойно при помочі гармати й важкого танку руйнують цей

дім, а одчайдушні націоналісти, мабуть, гинуть. Рівночасно в околицях Львова оперують

озброєні загони українських партизан.

Дня 29.VI. сотня з 54 людей під проводом Василя Лялюка роззброює в Коломиї при допомозі

місцевого населення 24-х червоноармійців.

Поповнивши дня 30.VI. в селі Чижикові свій склад 41 чоловіком з підльвівських сіл Гаїв, Дмитрович, Чижикова, Підсоснова й інших, сотня, озброєна двома кулеметами, рушницями, гранатами й револьверами, наступає на містечко Винники біля Львова…

В першому дні війни один партизанський відділ, озброєний кулеметом, рушницями й гранатами, здобуває містечко Лопатин, що його обороняють 30 енкаведистів і 50 міліціонерів. В бою гинуть три енкаведисти, частина міліціонерів прилучається до партизан.

Кривавий слід залишила від-

ступаючи радянська влада. Такі

жахливі сцени масового знищення

в’язнів спостерігалися в кінці черв-

ня — на початку липня по всіх

містах Західної України. Львів,

подвір’я в’язниці на вул. Лонцького,

червень 1941 р.

26

27

Загалом в останні дні червня та перші дні липня у тюрмах За-Акт проголошення Укра-

їнської Держави від 30 червня хідної України знищено близько 22 тисяч осіб. Залишивши такий

1941 р., надрукований у газеті кривавий слід, радянська влада відступила із Західної України.

«Самостійна Україна» 10 липня

У ніч з 29 на 30 червня до Львова ввійшов один із двох баталь-1941 р.

йонів Дружин українських націоналістів — «Нахтіґаль» під командуванням Романа Шухевича.

Його вояки зайняли стратегічні об’єкти міста — вокзал, рату-шу, електростанцію, радіостанцію. Вранці того ж дня із Кракова до

Львова перебралася спеціальна група ОУН у складі відомих її діячів — Ярослава Стецька, Василя Кука, Івана Равлика, Миколи Ле-бедя. Головним завданням групи було зорганізувати проголошення

у Львові незалежності України.

Протягом дня члени групи провели інтенсивні переговори з громадсько-політичними діячами, представниками українського духо-венства, заручившись їхньою підтримкою, скликали Народні збори, на яких оголосили Акт відновлення Української Держави.

Акт проголошення незалежності було підтримано на численних

зборах місцевих громад по цілій Західній Україні, члени ОУН активн о

взялися за розбудову української

державності, створюючи місцеві

Зі спогадів учасника Народних зборів Василя Кука:

самоуправи та міліцію.

«30 червня, у понеділок, о 6 годині після полудня на

На вулицях міст з’явилися плака-

другому поверсі будинку “Просвіти” у Львові (площа

ти з закликами вступати до україн-

Ринок, 10) відбулися Народні Збори. Тут зібралися

ського війська. Відновлення укра-

представники громадськості міста Львова й околиць,

їнської державності не обмежилося

церковні достойники, провідні члени ОУН, учасники

підпільного визвольного руху. Зал був переповнений

Західною Україною: із завданням

делегатами. Збір відкрив перший заступник Провідника

встановлювати українську адмі-

ОУН Ярослав Стецько вшануванням пам’яті борців, які

ністрацію та відроджувати укра-

Головним завданням україн-

загинули в боротьбі за волю України. У змістовно-

їнське національне життя на схід

ських націоналістів у Другій сві-

му вступному слові він з’ясував політичне станови-

товій війні було створити власні

вирушили тисячі юнаків і дівчат,

ще України у зв’язку з війною, вказуючи, що війна в

збройні сили. Тому вони виріши-

об’єднаних у похідні групи.

Україні ведеться за Україну, за те, кому належатимуть

ли скористатися з нагоди й ви-

Активна діяльність націоналі-

багаті наші землі, й що український народ не сміє

школити з німецькою допомогою

стів аж ніяк не вписувалась у пла-

мовчки спостерігати розвиток подій, але мусить стати

два батальйони — «Нахтіґаль»

ни Німеччини. Керівництво Третьо-

їх активним і самостійним учасником. Щодо Німеччини

і «Роланд», — відомі також як

промовець підкреслив, що союз із нею можливий лише

го Райху розглядало Україну лише

Дружини українських націона-

за умови визнання Німеччиною державної незалежності

як колонію, сировинний придаток

лістів, що мали стати основою

України та її уряду. Усебічно обґрунтувавши необхід-

імперії. Відповідно, жодних союз-

української армії. На світлині —

ність відновлення української державності як вияву

них держав на захоплених теренах

рій вояків «Нахтіґалю».

волі українського народу до самостійного державного

німці бачити не бажали. З іншого

життя, Ярослав Стецько зачитав Акт відновлення Укра-

боку, вони не хотіли виявляти своїх

їнської Держави. Присутні вислухали оголошення Акту

Дружини українських націоналістів (ДУН) — два українські батальйони («Нахтіґаль» і «Роланд») в лавах

справжніх намірів у той час, коли

стоячи, одностайно схвалили його та відспівали гімн

Вермахту, створені ОУН у результаті співпраці з військовою розвідкою Абвером. Розформовані німцями

ще тривали активні бойові дії на

“Ще не вмерла Україна”».

в серпні 1941 р. через незалежну політику українських націоналістів. Вояки, що пройшли військовий

Східному фронті, аби не налашто-

вишкіл у ДУН, згодом стали кістяком старшинського складу УПА.

вувати проти себе місцевого населення. Дії ОУН примусили нацист-ську владу відкрити своє справжнє обличчя — обличчя окупанта.

Ярослав Стецько (1912—1986) — народився в Тернополі в родині священика. Сту-Уже в перші дні після проголошення Акта німецька адміністрація

діював право та філософію у Львівському й Краківському університетах. Активний

почала тиснути на провідних діячів ОУН, вимагаючи його скасува-учасник молодіжних націоналістичних організацій, згодом — УВО та ОУН. В ОУН

ти. Проте на закиди, мовляв проголошення відбулося без дозвол у

обійняв посаду ідеологічного референта Крайової екзекутиви. В’язень польських

тюрем. Від 1941 р. — член Революційного Проводу ОУН, у червні цього року став

Похідні групи — спеціально підготовлені групи членів ОУН, що мали завдання організовувати українську

прем’єр-міністром новоствореного Українського державного правління. За відмову

владу на землях, звільнених з-під більшовицької окупації. Крім того, члени цих груп активно займалися

відкликати Акт 30 червня 1941 р. заарештований німцями і відправлений у концта-пропагандистською діяльністю, залучали до лав ОУН українців з Центральної, Південної та Східної Укра-бір «Заксенгаузен». Вийшовши на волю, активно долучається до націоналістично-їни. У результаті їхньої роботи на цих землях було створено розгалужену сітку ОУН. Значну кількість

го руху за кордоном. 1946 р. створює і очолює Антибільшовицький блок народів.

членів Похідних груп знищили нацисти — як активних діячів антинімецького опору. Окремі учасники

1968 р. обраний Головою Проводу ОУН. Помер у Мюнхені.

груп, а також залучені до ОУН місцеві жителі продовжили визвольну боротьбу на цих землях і підчас

радянської окупації.

28

29

З огляду на розгорнуті репресії, керівництво ОУН вирішило по-Зі спогадів учасниці Південної похідної групи:

вернутися до підпільних форм діяльності. У цей час головними за-

«29/6. Неділя. Прийшов наказ першого їхати на Сянік. Мешкаю з подругою в нашого

вданнями визначено розширювати організаційну мережу, передов-священика, але противника, він “мірошник”*. Тому приготування наші є скриті, але більше нервові, ладую всі речі. Наплечник годі двигнути, а до того ще дві

сім залучаючи українців з Центральної, Південної та Східної України, валізки…

та готувати всенародне визвольне по-

17/7. через Підволочиська переїздимо другу границю на нашій рідній землі. Година

встання. Воно мало б початися в той

Наказ німецької Поліції безпеки (СД) знищувати

18.15, серце товчесь, якесь зворушення огорнуло всіх — ми переїздимо річку

момент, коли обидва супротивники —

бандерівців без суду від 25 листопада 1941 р.:

Збруч, історичну річку… Їдемо по обітованій землі, чим дальше від границі, тим

Німеччина та СРСР — навзаєм висна-

«Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує

краще чуємось, то почування буде степенуватись. Іду в рої симпатичнім, кожний

повстання в Райхскомісаріаті (Україна) з метою

друг — це для себе окремий тип людини, а однак цілість нашої “13” гармонійна, жаться в боротьбі.

створити незалежну Україну. Всі функціонери

нас, подруг, тільки 3. Добре чуємось, товариське життя процвітає, заслуга це

Проте дедалі важче було накопи-

(активісти) руху Бандери повинні бути негайно

нашого роєвого, все спокійний, зрівноважений, строгий і добрий. Любимо його і

чувати військову потугу, але водно-

арештовані і після ґрунтовного допиту таємно

поважаємо. Напрям дороги — Проскурів. Переночували в Бокіївці, це, мабуть, село, час утримуватися від рішучих проти-страчені як грабіжники.

де всі наші рої гостювали. Їдемо дальше кіньми, люде нас вітають щиро. Спочатку

німецьких виступів. Якщо ця стратегія

Протоколи допитів належить переслати в айзацкоманду

здержано, беруть нас за німців, що вміють говорити по-українськи, і звідси та

Ц/5. Цей лист має бути знищений командофюрером

здержаність і холодність. Та коли переконуються, що ми такі самі українці, як і

більш-менш задовільно спрацьовува-

негайно після прочитання.

вони, то гостинності й щирості нема меж. Так, як вміють наші брати з-за Збруча

ла на теренах Галичини, що належали

Підпис (нечіткий)

гостити, так ми не вміємо. Хто раз загостив на наші степи, того все щось тягне

до Генеральної Губернії і відзначалася

СС-оберштурбанфюрер».

туди, де чуєш серце України…

м’якшим окупаційним режимом, то на

А потім щодня інше село, інші люде, вечором збори й вибрання управи села та

інших теренах України, в так званому Райхскомісаріаті, україн-міліції. Я починаю вироблятися на бесідницю, говорю так, як чую, нічого не

обіцюю, ані не страшу, селяни мене розуміють і по кожній мові запитів і звірювань

ським націоналістам усе частіше доводилося піднімати зброю на

повна сила. Дається чути, що тут елемент приголомшений тим режимом, НКВД, але

захист населення.

багато цікавіший та в деяких випадках мудріший, чим у нас, крім національної

Особливо загострилася ситуація в кінці 1942 року, коли стано-свідомості. З тим тут гірше. Теорії марксизму знищили нам душу народу, але не

вище німців на фронтах почало погіршуватися. Їхнє просування

зовсім, бо гін до власного, окремішного від наїзників дрімає в душах тих сірих

на схід уповільнилось, тож вони відчули потребу збільшити власну

Дев’ять українців перед

мас. Так, серед чудових степів золотої пшениці, серед добрих людей, збіджених

стратою. Серед них два вояки ку-

і застрашених, серед нашої молоді “комсомольської” та у щирих розмовах сходили

ресурсну базу. Цього намагалися досягнути коштом продоволь-реня УНС ім. Кривоноса — Василь

нам дні. Не чулося змучення, ані невигод. Вечорами по зборах спалося в клуні

чих реквізицій. Економічний грабунок України довершувався по-

(якщо була, бо це рідкість) на соломі по-королівськи. Ставали рано, о 5 годині, Якимів та Михайло Дмитри-силеною експлуатацією людських ресурсів: щораз більші потреби

вели таборове життя. Спільна молитва “на струнко” робила величезне вражіння на

шин, зв’язковий Григорій Макар,

Райху в робочій силі змушували його масово вивозити працездат-селян…

комендант повітової боївки ОУН

не населення на роботу до Німеччини. В таких умовах люди усе

Аж 12/9 прийшов день мойого від’їзду у Дніпропетровськ, лишала подруг ще на

Іван Хом’як — ‘Лис’. Імена інших

постої, а з Анкою прощались — їхала на полудне. В полудне 13 вересня в’їхали ми

часті ше вступали в безпосередній конфлікт з окупаційною систе-не встановлено. Дрогобич, 2 груд-

одною фірою з другом Д. і вояками з-під Одеси. Перед нами на похилих берегах

мою, що висувала непомірні вимоги. Молодь утечею рятувалася ня 1943 р. Фото знайдено у вбито-Дніпра пишався Дніпропетровськ, величезне промислове місто, а за сивою лентою

від примусовог о вивезення. Втікачі переховувались якнайдалі від го німецького офіцера.

нашого Дніпра гуділи гармати, бахкали бомби. Ми вже застали тут наших друзів, які вже при праці організували міліцію, школи, харчопостачання. Замешкали ми в

домі й мали спати в ліжку, але тому що бомби били, прийшлося спати в льоху…

Ішла праця, темпо міське, прийшлось зустрітися з тутешньою інтелігенцією, вражіння гарні, спомини теж. Місто скоро прибрало нормальний вид, аж тут нараз

ґестапо й арештування…»

* Мова йде про члена ОУН(м).

окупаційно ї влади, провідник ОУН

Гра слів: «мельниківці» —

Степан Бандера заявив, що у спра ві

«мірошники».

проголошення незалежності Укра їни

він спирався винятково на повнова—

ження, надані йому українським на—

родом.

Німці, переконані, що їм вдасться

задушити спротив у зародку, дали

наказ про арешт Степана Бандери,

прем’єр-міністра Українського дер—

жавного правління Ярослава Стецька

та інших керівників ОУН. 15 вересня

1941 року почалися масові арешти

націоналістів в Україні, Польщі, Че—

хії, Німеччині. За ґратами опинилися

понад півтори тисячі оунівців, що від

початку німецько-радянської війни

працювали, по суті легально розбу—

довуючи національне життя у різних

куточках України та в інших країнах

Європи. 25 листопада 1941 року По—

ліція безпеки Третього Райху (СД)

Анна Максимець, член ОУН,

учасниця Південної похідної гру—

видала наказ про негайний арешт

пи. Розстріляна ґестапо на по—

усіх членів ОУН як таких, що готу—

чатку 1942 р. в Кривому Розі.

ють антинімецьке повстання.

30

31

адміністративних центрів, у місцях, недо—

Origins of the armed insurgent movement

сяжних для каральних німецьких органів.

Подекуди вони орга

нізовувались у групи,

The struggle of the Ukrainian Insurgent Army (UPA) was a manifestation of the Ukrainian national щоб збільшити свої шанси на виживання,

liberation movement in the 20th century. As with most enslaved nations, this movement went також старалися здобути зброю.

through several stages of development. At the beginning of the century, it took the form of a Щоб утримувати місцеве населення в по-political movement, which overfl owed into the national revolution of 1917—1920 that marked the стійному страху, окупанти спалювали цілі

formation of an independent republic. But the renewed Ukrainian state was unable to withstand села. Це було чи не найвагомішим стимулом

external forces and was subsequently was divided among four countries that occupied its lands.

Дмитро Мирон — ‘Орлик’,

для швидкого розвитку самооборонного

Defeat did not stop the development of the national liberation movement which then took the form крайовий провідник ОУН на

руху. І втримати цей рух було неможливо,

Східно-Українських Землях. За—

of an armed underground movement. On the territories of Western Ukraine annexed by Poland, тому оунівці вирішили організувати й очо-арештований ґестапо в Києві,

the Ukrainian military organization (UVO) developed its activity. The UVO’s core foundation was загинув при спробі втечі у липні

лити його. Так виникла Українська Повстан-

made up of veterans of the national liberation struggle of 1917—1920. The UVO’s ultimate objective 1942 р.

ська Армія.

was to prevent the occupational forces from establishing themselves and they did this by means of attack operations and propaganda. Simultaneously with the activity of the UVO, different youth organizations began to appear that adopted nationalism as their ideological platform. In 1929 both wings of the national liberation movement united and formed the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN). Though the OUN had been headed by UVO Supreme Commandant, Colonel of the Sich Rifl emen, Yevhen Konovalets until his assassination in 1938, for over thirty years the youth Один із провідних діячів на-was gradually replacing the veterans of the 1917—1920 national liberation struggle. Finally, the ціоналістичного руху Іван Кли-young nationalists became not only the main backbone of the OUN in Western Ukraine, but also мів — ‘Легенда’, Крайовий провідник ОУН у 1940—1941 рр., член

took control of it. During the 1930’s, the OUN was developing and became the leading Ukrainian Проводу ОУН, його організацій-political force. In March 1939, members of this organization took an active role in defending the ний і військовий референт в 1941-newly-proclaimed state — Carpatho-Ukraine which existed only for a few days before being oc-1942

рр. Замордований ґестапо

cupied by Hungarian armies. The period of 1939-1941 when Western Ukraine was annexed by the 4 грудня 1942 р. Посмертно поіме-USSR became one of the most diffi cult in the history of the OUN. For the fi rst time, the organiza-нований генерал-політвиховником

tion had to encounter the horrors of the USSR’s repressive machine — the NKVD. As a result, the УПА.

organization suffered numerous losses among its membership: according to various fi gures from 16,000 to 35,000 people were arrested and executed. But despite this pressure the OUN survived.

On June, 30th, 1941, the National Assembly in Lviv proclaimed the renewed Ukrainian state and formed a Ukrainian provisional government headed by Yaroslav Stetsko. The nation building policy of the OUN went against the intentions of the Germans who demanded a retraction of the independence proclamation. The nationalists’ refusal to obey resulted in massive German repressions: hundreds of OUN members were incarcerated in prisons and concentration camps and in September 1941, the Gestapo was ordered to execute OUN members on the spot as dangerous political criminals. Taking this into account, the OUN launched underground anti-German activities that initially took the form of propaganda and information, but in 1942 began to form armed units to protect the local population from the occupational forces. By the end of 1942 these armed groups unifi ed into an army — the Ukrainian Insurgent Army. The symbolical day of its formation was the Feast of the Holy Mother of God — the Protectress (Denj Pokrovy), October 14th.

32

33

Розділ II

Розгортання

повстанської боротьби

Повстанці в наступі.

Обкладинка альбому дерево—

ритів підпільного художника

Ніла Хасевича.

34

35

Усі ці чинники змушували керівництво ОУН(б) переглянути до-теперішню стратегію і, не чекаючи на виснаження двох головних

противників — СРСР та Німеччини, — взятися до негайного формування збройних сил. У кінці 1942 року позицію волинського керівництва було схвалено на засіданнях Проводу ОУН.

Українська Повстанська Армія почала творитися на Волині.

Через п’ять років після цих подій символічним днем створення

Можна назвати декілька причин, чому саме цей регіон став місцем

УПА визначено 14 жовтня 1942 року — Свято Покрови та україн-її народження. По-перше, це зручні географічні умови — наявність

ського козацтва.

великих лісових масивів; по-друге, сприятливий політичний клі-Новостворені військові відді—

Постанова Української Головної Визвольної Ради

мат — місцеве населення відзначалося високим рівнем національ-ли негайно включились у бороть—

про визнання дня 14-го жовтня 1942 р. днем постання

ної свідомості, підпільна мережа ОУН тут нараховувала кілька ти-бу з німецькими та радянськими

Української Повстанчої Армії (УПА) та про встановлення

сяч членів. А по-третє, радянське керівництво розглядало Волинь

збройними формуваннями. Так,

цього дня святковим днем УПА.

В жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні

як базу для розгортання власного партизанського руху.

7 лютого 1943 року сотня Григо—

рія Перегіняка — ‘Коробки’ зро—

відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.

1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається

За внутрішнім організаційним поділом ОУН(б) Північно-Західні Українські Землі (ПЗУЗ) била вдалий наскок на районний

день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА.

склали край і включали більшість територій німецької Генеральної округи Волинь—

центр — м.

Володимирець, де

2.

Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня,

Поділля (крім Кам’янець-Подільської обл.). На ПЗУЗ діяв крайовий провід ОУН(б), розбила станицю німецької жан-що збігається з історичним козацьким святом Покрови, якому підлягали обласні, окружні (повітові) та подекуди районові, кущеві й станичні

дармерії, а 20 лютого здійснила

вводиться як святковий день УПА.

(головно сільські) структури. На кінець 1942 р. ОУН(б) мала на ПЗУЗ близько 1 тис.

успішний напад на табір радян—

30 травня 1947 р.

організаційних осередків та юнацьких підпільних груп загальною чисельністю понад

Українська Головна Визвольна Рада

ських партизанів біля с. Заморо—

7 тис. осіб, — на тлі цілковитої прихильності населення.

чене. 22 лютого під час постою

Восени 1942 р. на ПЗУЗ законспіровано діяв крайовий провід ОУН(б), до якого вхо-сотні поблизу районного центру (м. Висоцька) її атакували німці.

дили: провідник Дмитро Клячківський — ‘Охрім’, політичний референт Яків Бусел —

При відступі повстанців перед сильнішим супротивником Григорій

‘Галина’, референт Служби Безпеки (СБ) Василь Макар — ‘Безрідний’. При проводі в

рамках військової референтури діяв крайовий військовий штаб на чолі з військовим

Перегіняк загинув.

референтом поручником Василем Іваховим — ‘Сомом’ (‘Сонарем’).

Повстанське військо істотно посилилося, коли до нього влились

Територія ПЗУЗ була охоплена діяльністю підпільної організаційної мережі ОУН (сітки), українці, що служили в поліції. За наказом ОУН «в ліс» перейшли

яка, підлягаючи крайовому проводові, ділилася на нижчі, прив’язані до відповідних ад-поліційні підрозділи та інші спеціальні форму—

міністративно-географічних утворень щаблі: області, округи (повіти), надрайони, райо-вання з повітових міст Рівного, Луцька, Ковеля,

ни, підрайони, кущі. Найнижчою клітиною підпілля була станиця ОУН, до якої входило від

Володимира-Волинського, Дубна, Кремінця, Кос—

Із повідомлення начальника поліції і СД

кількох членів і кандидатів організації та членів жіноцтва і юнацтва ОУН до декількох

Томаса від 19 березня 1943 р.:

тополя та з більшості районів. Це були, за слова—

десятків. Станиця, здебільшого, діяла в межах одного села або в одному закладі в мі—

«Усе частіше спостерігається перехід до

ми полковника штабу УПА М. Омелюсіка, «основні

сті. На всіх щаблях сітки підпільною роботою керували місцеві проводи ОУН. До їхнього

банд поліційних та козачих підрозділів

кадри сяк-так вишколених людей для розгортан—

складу, крім керівників-провідників, входили референтури: суспільно-пропагандистська, разом зі зброєю. В бандерівських групах

подальша радикалізація. Створюються

організаційна, СБ, військова, жіноча, юнацтва, зв’язку, господарська. Очолювані ре-ня більших відділів УПА». Загальна чисельність

таємні склади зброї, видаються накази й

ферентами місцевих проводів референтури поділялися на підреферентури. На початках, поліцаїв, які покинули німецьку службу, склала

інструкції. Звільнення України можливе

через брак кадрів, члени проводів нерідко очолювали по кілька референтур одночасно.

3—5 тис. осіб.

тільки за допомогою збройного повстан—

Протягом кількох місяців із чисельним зростан—

ня, — говориться в цих документах».

ням повстанських сил збільшувався розмах їхніх

Із листа Василя Макара — ‘Безрідного’ референта СБ ОУН ПЗУЗ: бойових дій.

«Повстанчу акцію на північно-західніх і частинно східніх теренах ми мусіли почати, і

Від березня 1943 року УПА взяла участь у бойових діях проце не було зарано, як дехто каже, але вже і запізно. Мусіли ми це робити з двох причин.

ти загонів німецької поліції та каральних відділів СС в околицях

Перша: терен виривався нам з рук. З одної сторони — почали множитись отаманчики, як

чи в обороні кількох десятків міст і сіл. Найбільші бої розгорілись

Бульба Боровець, а з другої сторони — червона партизанка почала заливати терен. Отже

коли б ми не були почали повстанчої акції, то не мали б, що робити. Друге: ще тоді, у місцевостях Жуків, Сергіївка та Бугрин на Рівненщині; Жмига, коли ми не починали повстанчої акції, німота почала масово винищувати села. Хотіли

Зам чисько, Білгородка та Студінка на Дубенщині; Цумань та Колки

приневолити населення до здавання контингентів (продналоги) і контингентів робочої

під Луцьком; Вережці та Новостав на Крем’янеччині; Гурійськ та

сили в Німеччину. Отже в тій цілі вибирали одно село в окр[узі] чи районі, яке нищили

Доротин на Ковельщині; Постійно, Яполоть, Чубан, Бігаль та Ве-дощенту. Всіх людей вистрілювали, а забудування палили. У зв’язку з тим

лика Любаша на Костопільщині; Дружкопіль та Горохів на Горохів-маса людей почала втікати в ліси і блукати самопас. Почались грабіжі, щині. Бої локального характеру між УПА і німецькими поліційними

інші пішли в комуністичну партизанку, до Бульби і т. п. Отже ми мусіли

з’єднаннями відбувалися також у сотнях інших українських населе-організаційно охоплювати тих людей в лісі. — Оце дві засадничі причини

них пунктів на Волині, Поділлі, Поліссі та Житомирщині. Упродовж

нашої повстанчої акції. Є ще і третя, морального характеру. Почулись

березня відділи УПА зайняли Володимирець, Степань, Висоцьк, Ду-голоси: “Де ж той провід? Чому не дає зарядження бити німців?” і т. п.

Тепер ми тим балакунам заткали роти, а революцію усуспільнили. Тягар

бровицю, а в останні дні того ж місяця — Деражне, Людвипіль, Оли-боротьби розложили на плечі усього суспільства, хоче воно того чи ні, мусить нести його. Значить — тотальна революція».

Григорій Перегіняк — ‘Коробка’ (1910—1943) народився в с. Старий Угринів у бід-Поручник Сергій Качин—

ній селянській родині. Уже змалку він змушений був працювати, тому й не отримав

ський — ‘Остап’, організатор

жодної освіти. В 1930-ті рр. став членом ОУН. За її наказом убив сільського війта, що

перших відділів УПА. 11 березня

співпрацював із поляками. Ув’язнення відбував у тюрмі «Свєнти Кшиж» — разом зі

1943 р. відділ під його команду—

своїм славетним земляком Степаном Бандерою та іншими відомими діячами ОУН, які

ванням здійснив напад на німець—

організували для Григорія навчальні курси за програмою неповної середньої освіти.

ку зброярню в Оржеві. Під час

Вийшов на волю 1939 р., брав участь у похідних групах. 1942 р. перейшов у підпілля

бою загинули 60 німців та троє

і став командиром першої сотні УПА.

повстанців, а серед них — і сам

легендарний командир ‘Остап’.

36

37

Територіальна структура

УПА-«Північ».

Зі звіту про акцію:

«Наступ на місто Камінь-Каширський

Камінь Каширський — це головна випадова база середнього Полісся, тут то німці українців розстрілювали, звідси тероризували та інші свої “блага” посилали на народ.

Місяць серпень 1943 p. був дуже напружений, бо німці готувалися до акцій в околиці, ми готувалися до наскоку на німців, большевицькі партизани також, стараючися нас

випередити в тому. Ми плянували провести наступ на Камінь-Каширський 10-го серпня

1943 року. Наступом командував к-р Рудий. Участь в акції брали: курінь Назара-Криги, сотня Лисого та сотня Кубіка. 19-го серпня згадані відділи стояли в одному ліску, віддаленому на 12 км від міста. Наступ мав відбутися так, що в середину міста мала

вдертися спецгрупа, яка мала знищити або стероризувати “горку” (частина міста, де

були укріплені німці), а щойно тоді мали вдарити згадані відділи, які мали в розпорядженні одну сімдесят п’ять міліметрову гарматку та тяжкі міномети. Загально, відділи були сильні, хрещені та заправлені в тяжких боях.

19-го серпня під вечір, к-р Рудий зробив збірку та оголосив: “Хто бажає до спецгрупи —

Гравюра Ніла Хасевича.

хай виступить!” Очевидно, завдання було нелегке. Вдертись на “горку” і знищити або

стероризувати німців, що мали там сильно укріплені підземні становища, — це риск

ку, Цумань та Горохів. У квітні, з тактичних міркувань, повстанські

очевидний. К-р Назар-Крига запропонував, щоб спецгрупу створити з тих, що прийшли

частини відступили з цих населених пунктів.

з ним з Пісок. Пропозиція була прийнята і наша 25-ка виступила та ще 5-ть з інших

2 травня 1943 року в результаті успішної засідки українські

відділів. Спецгрупу очолив к-р Черник.

Ми мали спочатку впоратися з “горкою”, а тоді на наш знак ракетою на парашуті мали

вояки ліквідували нацистського генерала, командира СА Віктора

вдарити інші відділи. Наша група з добрим тереновим відійшла. У нас: 4 кулемети, Лютце. Навесні—влітку 1943 року вони очистили від німецьких

решта фінки. В кожного пістоль, штилет, сірники, електричні ліхтарики, по кілька

військ цілі райони Волині й Полісся, проголосивши тут повстанські

гранат, по одній чверть літрі бензини, крім того сокири, пилки, ножиці до дроту, республіки.

ракетники.

Вже озвався перший півень, як ми затрималися перед містом. Ми поскидали чоботи, заховали їх в траві та трохи відпочили, набираючи сил до так непевного скоку. Ми під-сунулися під місто до перших хат. Місто спало. Часто до вуха долітало вистукування

Дмитро Клячківський — ‘Клим Савур’ (1911—1945). Член ОУН від 1930-х рр. Студі-повільних кроків німецьких стеж. Час від часу долітали голоси п’яних німців. Ми вже

ював юриспруденцію у Львівському університеті. Політв’язень польських, а відтак

між будинками. По два-три прокрадаємося з тіні в тінь, бо місяць як на зло світив, і радянських тюрем. 1941 р. був засуджений на кару смерті, замінену 10-річним

як вдень сонечко…

ув’язненням. Вийшов на волю в липні 1941 р. і взяв активну участь у підпільній ро-Кілька хвилин — і ми під самою “горкою” затрималися в тіні кількох кущиків. Чути, боті. Один із організаторів УПА, Командир УПА (травень—осінь 1943 р.), командир

як покашлює вартовий. Нас кількоро, перерубавши дріт, вилазило вже на “горку”, де

УПА-«Північ», полковник. Загинув 12 лютого 1945 р. в бою з НКВД.

були німці в двоповерховому гарно впорядкованому будинку. Чути кроки вартового, що

наближається до нас. Вже на землі показалася його тінь. Кілька наших здорових рук

кинулося до вайликуватого німця. Момент — і німець без одного слова потяг на собі

вниз двох наших стрільців. Там він і дійшов. За ним глухо покалатав шолом, що по-Повстанські республіки — цілком звільнені від окупаційної присутності території, на яких з ініціативи

котився дальше вниз. Одна частина з нас скочила і зайняла німецькі відкриті стано-представників ОУН та УПА розбудовувалося місцеве самоврядування, реалізовувалася земельна політи-вища, друга обливала бензином будинок, де дрімала польська поліція, третя входила

ка визвольного руху через передачу землі селянам, відкривалися школи, інші освітньо-культурні закла-всередину будинку, де були німці.

ди. Існували в 1943—1944 рр. на Волині, в 1944 — в Карпатах, у 1945 — на Закерзонні.

38

39

В одній з кімнат, де були нім—

До роботи взялися сотні. На наказ пров. Я. все рушило лявіною в середину міста, де

ці, світилося. То була вартівня.

був бій з невеликою групою німців. Щез літак, що цілий час над нами кружляв — він

Троє наших спритно відчинили две—

був большевицький. Німецькі літуни з бази повтікали, а всі інші поховалися в місто.

рі. Німці спали на ліжках, тільки

Місто до год. 17-ї було в наших руках. Цивільне населення міста того дня не ходило, один куняв біля столу та в куті

бігало як зачароване. Цивільні показували нам, де є німці, де їх мешкання, водили

дрімав перекладчик-поляк. Чути ти—

нас по вулицях. Діти бігали табуном за нами. Старі бабусі витирали від сліз очі та

хе “руки вгору”, і за хвилину на—

часто христили нас рукою. Молоді хлопці й дівчата мудро нас зорієнтували, де можуть

ші почали виносити зброю та ви—

бути німці, звідки можуть повести протинаступ — не обійшлося без жартів.

вели 9-ох німців, яких замкнено

О годині 17-ій ми залишили місто та подалися до лісу. Ворог втратив понад 100 вбитими

до возівні.

(разом з польською поліцією); сили ворога були: 147 поліцаїв, 200 вермахту, літуни

Німці поводилися послушно, як яг—

з бази, яка була за містом та

нята, — ці самі, які ще підвечір

цивільні німці з адміністрації.

лаяли та били безборонних полоне—

Крім того, в місті було багато

них Червоної Армії. Деякі з наших

інших цінних трофеїв. З нашого

позасвічували електричні ліхтари—

боку було двоє легко ранених, а з

ки та, повісивши їх на стінах,

нашої спецгрупи навіть раненого

готувалися захопити рівночасно

не було.

партер та обидва поверхи.

Вістка про подію понеслася ген—

На другому поверсі почулися дов—

ген по Поліссі…

гі серії. В той же час блисну—

Большевицькі партизани прямо

ло вогнем, і пекельні язики зі

дуріли…»

всіх боків невмолимо тулилися до

стін будинку, де була польська

поліція. Почулися зі всіх боків

стріли, вибухи гранат в будинку

поліції, біля будинку СД та нав—

коло — по місті.

Невідомі вояки УПА з с. Устє

Вікна будинку поліції були закри—

(Волинь).

ті віконницями, і сонні поліцаї,

не орієнтуючись в ситуації, роз—

Повстанці на марші. Калу—

ривали себе гранатами — “чесно”

щина, ймовірно 1945 р.

гинули за “Нову Европу”. Тільки

один з поліцаїв вискочив через

вікно та почав до нас стріляти.

Він мав усього 5 шт. набоїв та й

тих не зміг вистріляти, бо корот—

ка серія зробила йому “несподі—

ванку” — продірявила лоба.

На другому поверсі від гранати

виник небажаний вогонь, якого не

вдалося погасити. Навколо “горки” почулися крики німців, які почали нас обстрілювати.

Над нами почав кружляти літак, часто викидаючи зелені ракети.

Настала хвилина — або здобути, або до одного згинути. Ми вистрілили червону ракету, та наші не відзивалися. Минали хвилини, хлопці, обливаючися потом, зносили скриньки

боєприпасів, кулемети та інші цінні трофеї. Робота кипіла. Після 25-ти хвилинного

спізнення зі східного боку міста спурхнула на парашуті червона ракета і два важкі

вибухи сколихнули місто. Це почали “говорити” наші і повели наступ. Важкі вибухи

безперервно поновлювалися, а між ними вривався клекіт кількох десятків кулеметів.

Ситуація на “горці” покращала. Німці, які почали нас оточувати в підніжжі “горки”, відступили, а ті, які були в будинку, почали здаватися, бо змушував їх до того вогонь, що вибух на другому поверсі. Вогонь перекинувся на цілий будинок. Деякі з наших

“на ходу” повдягалися в новенькі мундури та повзували чоботи.

Вже світало, як на “горці” з двох будинків залишилися догоряючі вогнища. Тут ми здобули понад 20 тисяч боєприпасів, 5 кулеметів, 4 “емпі”, понад 100 шт. пістолів, 16 машин

до писання, 4 радіоприймачі та один надавчий апарат, 11 коней зі сідлами, 7 мотоцик-лів, одну легкову автомашину, 600 цнт. соли, 500 цнт. борошна, 80 цнт. цукру, багато

шкіри, мундирів та іншого майна. Захоплено 14 німців та перекладача-поляка.

До нас прибіг провідник Я. — задиханий, спітнілий. Перекинувшися кількома словами з

к-ром Черником, він підійшов до возівні, де були німці. Німців випровадили. Вони йшли

настрашені… Провідник Я. спитав їх, чи вони брали участь в акції на село Кортиліси.

Відповідь була: “так”. Тоді провідник Я. сказав до них кілька слів і дав наказ їх роз-стріляти. Наказ виконано таки тут на місці — нехай народ бачить, нехай народ знає…

Наша група дістала наказ залишити “горку”, відправити за місто трофеї і там відпо-чити.

Невідомий повстанський від—

діл. Рівненщина, орієнтовно 1947 р.

40

41

Наказ у справах виборів місцевих адмі—

ністрацій, земельних комісій та вве—

дення загального навчання молоді.

27 серпня 1943 р.

НАКАЗ ч. 7

УПА в боях з окупантами України, імпе—

ріалістами Москвою і Німеччиною здобу—

ла цілий суцільний ряд теренів. На ціх

теренах, де безоглядно панує УПА, тре—

ба урегулювати життя громадян, завести

бодай частинно певне нормальне життя.

Негайно приступити до:

1) Вибору сільських і районових Рад.

До кінця місяця вересня предложити їх

вибір до затвердження місцевим полі—

тичним чинникам УПА.

2) Вибору земельних комісій, які, згід—

но зі зарядженням УПА з дня 15.8.43 р.,

мають бути поділені поміж селян. Всі

землі колгоспні, фільварчні, залишені

поляками, мусять бути до 30 вересня

[19]43 р. розділені, поорані і засія—

ні. 30. ІХ. 43 р. зложити акти розпо—

ділу землі поміж селян до затверджен—

ня через УПА.

3) Введення загального навчання шкіль—

ної молоді.

Отворити:

а) Народні школи

б) Середні школи

в) Фахові школи.

Відділ, до звіту! Повстанці:

В теренах Волині і Полісся звернути уваги на сільсько-господарчі школи. Піднести

Збройні сили повстанців, зростаючи кількісно, вимагали чіткої 1. ‘Голуб’, 2. Гайдащук, 3. ‘Со-рівень господарки згаданих теренів. Всі школи повинні бути поотвирані до 30 ве-структури та доброї організації. Виникла цілком реальна небез-кіл’, 4—5. невідомі, 6. ‘Карпо’,

ресня [19]43 р.

пека, що повторяться події 1920-х років, коли більшовики швидко 7. ‘Лиско’. 8. ‘Олекса’, 9. ‘Захар’, 4) Всі вчительські сили, що не заняті конечно в УПА, ужити [для] навчання в шко-ліквідували потужний повстанський рух в Україні, скориставшись 10. ‘Отаман’, 11. Тетяна Кон-лі. Однак всіх вчителів заняти рівночасно і в громадській роботі. Весь [час] поза

дратюк. Волинь, 8 жовтня 1951.

школою мусить вчитель обов’язково зужити для роботи поміж населенням.

його розрізненістю, тим, що окремі групи не підпорядковувались

Справи шкільні належать [до] політичної референтури УПА через громадські управи.

єдиному командуванню, ба навіть поборювали одна одну. На мо-Слава Україні!

мент створення перших відділів під проводом ОУН(б) на Волині

Дня 27 серпня 1943 р.

вже діяли збройні загони іншого відламу організації — «мельників-ців» — та загони отамана Тараса Боровця — ‘Бульби’.

Шеф політичного штабу

Командир Української Повстанчої Армії

Роман

Галина

Клим

Савур

Тарас Боровець — ‘Бульба’ (1908—1981) — керівник одного з повстан-Однак антинімецький фронт виявився не єдиним для повстанців

ських загонів, що діяли 1941 р. на Волині, згодом оформленого в «По-на Волині. Майже відразу їм довелося вступити в боротьбу з радян-ліську січ». У 1942 р., не бажаючи під тиском німців розформовувати

ськими партизанами. Одним із перших боїв став напад 20 лютого

своє збройне утворення, переформатував його в Українську Повстан-1943 р. сотні ‘Коробки’ на табір радянських партизанів біля с. За-ську Армію. На межі 1942/1943 рр. УПА-«Поліська Січ», що діяла мали-ми міліційними та партизанськими відділами, нараховувала приблизно

морочене (північна Сарненщина). На Цуманщину (східна Луччина) 700 осіб, зберігаючи деякий мобілізаційний потенціал серед прихиль-перші великі радянські партизанські формування прибули у квітні

ників. Оскільки формування Т. Боровця було реальною збройною си-1943 р. Серед них — загони Розвідувального управління Червоної

лою на Поліссі, його намагалися використати різні сторони, а серед

армії «Переможці» (к-р май. Д. Мєдвєдєв) та «Мисливці» (к-р під-них — і німецька адміністрація, і радянські партизани. Сприяла цьому

полк. М. Прокопюк). Відразу по їхньому прибутті біля с. Берестяни

відсутність в «отамана» чіткої політичної програми. Ідеологічна неви-зав’язався великий бій між ними та повстанцями. Радянські пар-значеність також стояла на заваді організаційно-чисельному зростан-тизани разом з поляками силою у 200 осіб наступали на дві по-ню підрозділів «Поліської Січі». Боровець був заарештований німцями

встанські чоти (60—80 осіб). У підсумку нападники втратили понад

під час переговорів та відправлений у концтабір. Вийшов на волю в

50 бійців убитими, а повстанці — 28 убитими і п’ять пораненими.

1944 р., виїхав на еміграцію, де й помер.

Навесні 1943 р. значно загострилося польсько-українське протистояння. Польські політичні сили своєю стратегічною метою визначили відновлення Речі Посполитої в довоєнних кордонах. Тож

вони активно намагалися зберегти вплив на Волині та в Галичині.

Гравюра Ніла Хасевича із Саме тому виник «третій, непотрібний фронт», на якому українці

циклу «Волинь у боротьбі».

змушені були чинити опір полякам.

42

43

У результаті переговорів та силових

Дорогі брати і сестри!

Наказ відділам командира ‘Бульби’ про підпоряд—

заходів ОУН(б), яка опиралася на роз—

В тяжкі хвилини лютування імперіялістичної війни, в час гибелі міліонів наших

кування ГК УПА. 6 вересня 1943 р.

галужену підпільну мережу, зуміла вста—

братів на фронті і винищування наших родин в запіллі, в час варварського нищення

УПА

новити абсолютний контроль над усіма

нашого майна та пам’яток культури по наших містах і селах — звертаємося до вас

«Заграва»

повстанськими силами. Представники

з братнім закликом: станьте одностайно до оборони життя і майна вашого і ваших

Командирам відділів Бульби

інших політичних середовищ — «мельни—

рідних, станьте до боротьби проти ворогів людства — паліїв війни!

В імені Української Повстанчої Армії наказую:

ківці» чи «бульбівці» — за короткий час

Хто ж і для чого розпочав цю страшну і жорстоку війну? Хто являється виновником

До дня 8.9.1943 год. 12 — перейти зі зброєю у

змушені були або влитися до керованого

міліонних вбивств і страждань невинних? Хто мусить понести кару за народне горе?

відділи УПА. По цім терміні уважатиму відділи

бандерівцями збройного руху, або при—

Проти кого нам боротися?

Бульби за ворожі та буду змушений силою підпо—

пинити свою діяльність.

Сучасну війну розпочали і ведуть правлячі імперіялістичні верхівки Берліна і Мо-рядкувати наказам Головної Команди УПА.

скви — німецькі націонал-соціялісти і російські большевики.

Зголошуватись — місцевість Хмелівка — відділ

Таким чином проблему політичної єд—

Війна ведеться за те, котра з імперіялістичних клік має надалі поневолювати і

Негуса.

ності в українському збройному підпіллі

експлуатувати народи Европи і Азії. Імперіялісти рішили, що їм замало награбова-6.9.1943, год. 8

було досить швидко вирішено. Цим воно

них земель, замало загарбаних багатств, замало підбитих народів, вони хочуть ще

(Славута Макаренко)

суттєво відрізняється від підпілля поль—

більше поширити свої імперії, ще міцніше придушити гноблені ними народи і затягти

ського чи литовського, де не припиняли

до такого ж ярма нові.

існувати збройні загони різної політичної

Прямуючи до цих розбишацьких цілей, імперіялісти силою змобілізували ввесь здоро-орієнтації.

вий елемент поневолених і гноблених ними народів та погнали його на фронт. Мілі-Протягом другої половини 1943 року істотно збільшують-они синів України, народів Кавказу, Середньої Азії, Надволжя і Уралу знаходяться

ся масштаби повстанської боротьби, до якої долучаються пред-сьогодні в окопах, віддаючи життя за своїх гнобителів. В той же час в запіллі

ставники інших поневолених народів. Так, у лавах УПА ви-НКВД тероризує їхні родини, знущається над ними. В тилу запрягають до непосиль-никають азербайджанські, грузинські, узбецькі й татарські

ної праці у воєнних заводах стариків та дітей, видираючи в них з рота останній

кусень хліба.

відділи. У ли

сто паді 1943 року керівництво українського ви—

Війна вже погубила міліони бійців, зруйнувала народні господарства як поневоле-звольного руху провело Конференцію поневолених народів за

них, так і воюючих народів. Одначе кінця війни ще не видно. Для випередження алі-участю представників 17 національностей.

янтів на Балканах кремлівські «вожді»

кидають непідготовлені військово-сол—

Відозва

датські маси в безнастанний наступ

1-ої Конференції Поневолених Народів Сходу до народів Східньої Европи й Азії

під вогонь німецької зброї. Ще не за—

В днях 21—22 листопада 1943 р. відбулася на теренах, опанованих Українською По-кінчилась війна з Німеччиною, а вже

встанчою Армією, І Конференція поневолених народів Східньої Европи і Західньої

сталінська кліка, внаслідок загарб—

Азії. Конференція винесла ряд постанов відносно дальшої спільної боротьби проти

ницьких задумів на Балканах і в Серед—

російського та німецького імперіялізмів та звернулася до поневолених народів з

ній Европі попадає в нові конфлікти,

відозвою, яку саме передруковуємо.

готується до нових воєнних дій. Ще не

Редакція

вигоєні одні рани, а вже готуються

Командування Воєнної

удари для нанесення нових.

округи УПА «Богун» із при—

Та даремні надії імперіялістичних

булими гостями. 1943

р.

катів, коли вони думають, що й далі

Нижній ряд зліва праворуч:

народи пасивно виконуватимуть їхні

шеф розвідувального відді—

накази. Сьогодні вже не тільки по—

лу Андрій Кисіль — ‘Немо’,

неволені народи, але й маси народів,

член Проводу ОУН Омелян

з яких вийшли правлячі імперіялістич—

Логуш —

‘Іванів’, керівник

ні верхівки, побачили все безглуздя і

угорської місії до УПА під—

ввесь злочин теперішньої війни. Зараз

полковник Ференц Мартон,

всім стало ясно, що безперспективне

комендант запілля УПА—

змагання на фронті постійно доводить

«Північ» Рости

слав Воло—

і в кінці кінців приведе до повного

шин — ‘Горбенко’, командир

спустошення рідних земель і знищен—

групи Петро Олійник —

ня народів. Всі зрозуміли, що мусить

Ене

й’, керівник охо

рони де—

припинитися безглузда бійня народів,

легації Василь Процюк —

що мусить наступити переміна.

‘Кропива’. Верхній ряд зліва

Одначе, яка має бути зміна і як до неї

праворуч: заступник шефа

дійти?

розвідувального відділу Василь

Чи може наступити зміна, коли зали—

Коренюк — ‘Па лій’, господар—

шаться при владі існуючі імперіялістич—

чий референт УПА-«Північ»

ні кліки? Чи може наступити суттєва

Антін Мороз — ‘Зубатий’,

зміна, коли залишиться дотеперішній

шеф військового штабу Дми—

державний лад насильства і експлуата—

тро Казван — ‘Черник’.

ції? Відомо ж, що державний лад, побу—

дований на поневоленні одних народів

другими, породжує змагання до даль—

Під час проведення

шого підбою і дальшого поневолення,

Конференції поневолених на—

породжує імперіалізм. Устрій, побу—

родів. Зліва направо: Роман

дований на поневоленні одним народом

Шухевич, Дмитро Грицай,

других, неминуче веде до імперіялі

стич—

Катерина Мешко-Логуш.

них воєн і руїни.

Село Будераж Рівненської обл.

21—22 ли стопада 1943 р.

44

45

Щоб вийти з сьогоднішнього трудного становища, припинити лише війну замало. Для

Президія:

цього необхідно повалити цілий державний устрій, знищити імперіялістичні кліки

1. Голова — Шевченко — професор, 2. 1-й заступник — Фібул — лейтенант, 3. 2-ий за-і побудувати новий лад на сході Европи і в Азії. Цей лад виключить можливість

ступник — Гогія — майор, 4. Секретар — Шірмат — учитель, 5. Секретар — Дружний —

поневолення одного народу другим, виключить всякий імперіялізм і гарантуватиме

мінометчик, 6. Секретар — Зелена — лікар.

повну волю розвитку кожного народу. Цей лад мусить бути побудований на системі

Очолюючі національні делегації: 1. Білоруську — Дружний — мінометчик, 2. Кабар-незалежних держав кожної нації на своїй етнографічній території.

динську — Баксан — піхотинець, 3. Черкеську — Джігіт — артилерист, 4. Осетин-Здійснити цей лад можна тільки в безпощадній боротьбі з імперіялістичними прав-ську — Храм — учитель, сержант-піхотинець, 5. Грузинську — Гогія — майор тех-лячими верхівками, тільки шляхом національної революції. В боротьбі проти спіль-нічних військ, 6. Вірменську — Антратк — воєнтехніх 1 рангу технічних військ, них гнобителів — сталінського й гітлерівського імперіялізмів — необхідний єдиний

7. Азербайджанську — Чайлі — лейтенант, учитель, 8. Татарську — Тукай, ст. сер-фронт всіх народів Сходу, керованих своїми національними проводами. Для перемоги

жант кавалерії, службовець, 9. Чуваську — Скварцов — сержант-піхотинець, 10. Баш-національної революції потрібний підйом міліонових мас. Поневолені народи Сходу

кирську — Кагарман — піхотинець. 11. Казахську — Джуман — технік, кавалерист.

вже вступили на шлях цієї священної боротьби. В цій боротьбі вони добились вже

12. Узбецьку — Шірмат — танкіст, учитель, 13. Українську — Стеценко — професор

поважних успіхів. Національні повстанчі армії і відділи в Україні, на Кавказі, в

гуманітарних наук.

Середній Азії і в Прибалтиці високо підняли прапор боротьби проти імперіялістів, обороняючи свої народи перед грабунком імперіялістичної наволочі та визволяючи

цілі терени від імперіялістів, борючись за повну національну незалежність своїх

Також УПА здійснювала глибокі рейди на терени Центральної та

народів. В повній солідарності з ними ведуть таку ж боротьбу проти імперіялістів

Східної України.

народи Західньої Европи (національна повстанча боротьба на Балканах, у Франції, Норвегії, Бельгії, Голандії, і т. д.). Слідом за цим боротьба поширюється на території Европи та цілої імперії СССР, втягаючи до повстання всі поневолені народи, також російський та німецький народи, придавлені власними імперіялістичними

З інформації про рейд відділу ‘Гордієнка’:

кліками.

«15.VІІ.43 р. пополудні, на шосі Рівне—Житомир, в с. Користь Межирицького району

Міліони бійців Червоної Армії розсіяні по цілій Европі і Азії, — в окопах на

відділ розбив 3 німецькі машини. Здобуто 1 пістоль. На допомогу прилетіли 2 лі-фронті, в запіллі, в німецькому полоні, в національних баталіонах при німецькій

таки. При бомбардуванні спалено 3 хати. Іншої шкоди не заподіяно.

армії; міліони робітників у воєнних заводах, в колгоспах, на каторжних роботах в

Вночі з 16—17.VII наша розвідка зустрілася з червоною розвідкою. Червоні втекли.

Німеччині і в Сибірі — це велика армія націоналістичної революції Сходу, це за-Здобуто один кріс, віз і одну пару коней.

порука її перемоги.

17.VІІ.43 р. в год. 9-ій ранку відбувся бій з червоними під Каменкою Ярунського

Бійці Червоної Армії! Дорогі наші брати в окопах! Своєю героїчною боротьбою ви

р-ну. По стороні ворога 8 вбитих і один поранений. Здобуто 5 крісів, 5 фінок та

проганяєте німецьких імперіялістів з рідних земель. Одначе ви виконуєте лише

10 дисків до них.

половину роботи. За плечима у вас жирує на народному горі другий імперіалізм —

17.VІІ днем по дорозі з села Жолобне Ярунського р-ну був бій з німцями. Вбито

сталінський. Він такий же ворог народів, як і німецький імперіялізм, він так же

34 німців. Наших згинуло 3-ох, один легкоранений.

поневолює і експлуатує народи, як і німецький. Поверніть свою зброю проти нього.

Дня 19.VII біля села В’юнок Мархлєвського району відбулися два бої з німцями та

Бийте його зараз так нещадно, як б’єте гітлерівську наволоч. Творіть військо-шуцманами. З сотні противника згинуло 30 чоловік. З наших один легкоранений. Во-ві революційні протисталінські, протиімперіялістичні національні організації.

рог відступив.

Нав’язуйте контакт з національними революційними повстанчими арміями і переходьте

20.VІІ поблизу Шнецької Буди прийшло до бою з мадярами. З 50-ти мадярів згинуло

до них організованим порядком — індивідуально та цілими військовими частинами.

6-ох, а 2-ох взято в полон. Здобуто 4 кріси, 1900 набоїв, 10 гранат. Сотня німців

Робітники воєнних заводів! Не помагайте імперіялістам своєю працею в запіллі ви-і чота шуцманів, що стояла в Швецькій Руді, побачивши втечу мадярів, самі повті-гублювати ваших братів на фронтах. Виготовлену вами зброю, амуніцію захоплюйте

кали до Житомира. По нашій стороні втрат не було.

в свої руки і бийте нею наших гнобителів — імперіялістів, передавайте її націо-23.VІІ в год. 8-ій ранку прийшло до бою в містечку Котельня Андрусівського [у тек-нальним повстанчим арміям та відділам.

сті — Андрюшинського] району з німцями та шуцманами. Наша розвідка зустрілася з

Приналежні до національних баталіонів при німецькій армії! Гітлерівські окупанти

шуцманами. Під розвідчиками вбито коней, а розвідка швидко зорієнтувалася і по-використали ваше тяжке становище і вашу волю битися проти сталінського імперія-відомила нашу головну силу. Вбито 20 ворогів і 3-ох взято в полон. Здобуто дві

лізму, погнавши вас на фронт братовбивчої війни, при вашій допомозі гітлерівські

автомашини, 3 кріси, 1 фінку. По нашій стороні один вбитий.

імперіялісти хочуть поневолити ваших рідних на батьківщині, а потім і вас знищити

Того ж самого дня біля станиці Івниця наші передні частини обстрілювали поїзд.

як непотрібний елемент. Не дозвольте використати себе проти ваших братів! Ваше

Вбито 2-ох лейтенантів і 8-ох рядовиків. Наших втрат не було.

місце не при німецьких дивізіях, а в революційних протиімперіялістичних націо-25.VІІ вночі на передмісті міста Коростишева відбувся бій з німцями в забудованих

нальних повстанчих арміях. Нав’язуйте з ними контакт, ширіть національно-рево-тартаках. Вбито 7 німців, а 2-ох шуцманів здалося. Здобуто 3 кріси, 3 гранати та

люційну свідомість серед своїх товаришів та зі всіма боєприпасами переходьте до

6 мундурів. Німці втекли. По нашій стороні втрат не було.

своїх Повстанчих Армій, де ж їх немає, сміливо творіть такі.

Вночі з 26.VІІ наші зустрілися з червоними на Вишневі, біля р. Тетерева. Здобуто

Працюючі інтелігенти! Не посилюйте своєю працею державного апарату насильства

віз з одіянням. По нашій стороні один важкоранений.

над народами! Вступайте спільно зі своїми народами в революційну боротьбу проти

28.VІІ між селом Шевченко і Устинівкою Потіївського р-ну дійшло до бою з школою

імперіялістичних катів. Покидайте уряди, з’єднуйтеся з відділами своїх національ-жандармерії з Коростеня. З сотні ворога вбито 83-ох, а 8-ох взято в полон і 5 важних Повстанчих Армій та віддавайте свої знання для їх скріплення. Своєю працею

коранених. Згинуло 5 німецьких офіцерів. Здобуто 8 кулеметів, 8 “МП”, 94 кріси, помагайте двигнути єдиний фронт народів в боротьбі проти імперіялістів за свої

17 револьверів, 33 гранати та 6000 набоїв. Кілька недобитків в паніці втекло. По

Національні Незалежні Самостійні Держави.

нашій стороні втрат не було.

Революційними силами народів у спільнім фронті боротьби проти імперіялістичних

Настрої мас. Населення приймало нас добре. Зустрічаючись, кричали “Слава Укра-загарбників повалимо існуючий лад насильства і збудуємо новий лад, оснований на

їні!” З радости плакали. Оповідали про свою біду за СССР і Німеччини. Давали

справедливості і волі народів і людини.

поміч харчами, говорили: “Їжте, хлопці, це останній”. Інформували про німців і

Геть імперіялістичну війну!

червоних. Населення говорило: “Ми чули, що ви йдете. Бандерівці б’ють всіх за-Смерть імперіялістичним хижакам більшовицької Москви і націонал-соціялістичного

хватчиків, а добро з розбитих магазинів роздають поміж населення”. Наші частини

Берліну!

справді так робили (біля Котельні, роздавали сіль).

Смерть Гітлерові і Сталінові!

Повстанці робили й пропагандивну роботу. Всюди розкидали летючки. Люди розліплю-Геть гітлерівську «Нову Европу» і більшовицький СССР!

вали листівки в хатах, по стінах. Самі селяни зараз же гуртом їх читали. Місцями

Хай живуть національні революції поневолених народів!

ліквідовано сексотів.

Хай живуть незалежні національні держави всіх народів Европи і Азії!

Говориться, що частіші рейди по східніх теренах зродять в людей віру у власні сили.

Хай живе мир і дружба вільних народів!

29 липня 1943 р.»

46

47

партизанів розпорошитись і від—

Командир ВО «Богун»

ступити на північ.

Петро Олійник — ‘Еней’.

У грудні 1943 року УНС пере—

йменовано на УПА-«Захід».

1944 року полум’я бороть—

би охопило терени Надсяння

та Холмщини, згодом виділе—

ні в окрему Воєнну округу УПА

«Сян». Таким чином було завер—

шено формування територі

аль—

ної структури УПА, яка охо пила

землі теперішніх Волинської,

Рівненської, Житомирської,

Хмель ницької, Він

ницької, Тер—

нопіль ської, Івано-Франківської,

Вояки УПА з Перемишлян—

Львів ської, Закарпатської облас—

щини (Львівська обл). Зліва на—

тей, східні землі Підкарпатсько—

право: Павло Корляк, невідомий,

го та Люблінського воєводств

‘Черник’, Григорій Грицьків, Ан—

Польщі.

дрій Цап — ‘Чумак’.

Загальна площа території, охопленої повстан—

ським рухом у 1944 р. сягала 150 тис. км2, на

Відділ кінноти УПА—

ній проживало близько 15 млн. осіб. Це складає

«Північ». Волинь, 1943 р.

чверть площі сучасної України та майже трети—

ну її населення, або ж — територію більшу від

Греції і з населенням Нідерландів.

Кінна розвідка УПА.

Улітку 1943 року розпочинається формування військових підрозділів у Галичині. Безпосередніми поштовхами до цього стали, по-перше, німецька мобілізація до щойно створеної дивізії «Галичина», яка могла серйозно зменшити кадровий потенціал повстанського руху на цих теренах, а також рейд загону червоних партизанів під командуванням Ковпака, котрі намагалися закріпитись у

Карпатах.

Щоби дезорієнтувати німців, новостворені відділи деякий час називали себе Укра

їнською народною самообороною. Її командиром

став поручник Олександр Луцький — ‘Андрієнко’.

4—6 серпня 1943 року відділи УНС провели низку боїв проти

з’єднання Ковпака біля Делятина у Карпатах і змусили червоних

Олександр Луцький — ‘Андрієнко’ (1910—1945) народився в с. Боднарів на Калущині.

Навчався в гімназії у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), член ОУН, працював у

«Просвіті». Політв’язень польських тюрем (1933—1937), окружний провідник ОУН у

Станіславові (1937—1939). 1939 р. був курсантом старшинської школи ім. Коновальця

в Кракові. Учасник ІІ Великого збору ОУН, вояк «Нахтіґалю», 1943 р. став командиром УНС у Галичині (один із її організаторів), відтак — першим командиром УПА—

«Захід» (1943—1944). 1945 р. схоплений спецзагоном НКҐБ, який діяв під маскою

УПА. Засуд жений до смертної кари.

48

49

Сотня УПА «Березівська» перед

вишколом. Осінь 1944 р.

50

51

Expansion of the insurgent struggle

The UPA was formed in Volyn and there were many reasons for this. First there were favorable natural geographic conditions — large, diffi cult to access forests. Secondly, there was a special political situation — Volyn was a region where the population had a highly developed national consciousness. There were several thousand in the OUN underground network. Thirdly, Soviet authorities considered Volyn to be an important base for the expansion of their own partisan movement. During the winter of 1942—1943, the structure of the Ukrainian underground army was developing and gained even more momentum after 3,000 to 5,000 Ukrainian militiamen were ordered by the OUN to defect from the German service and join the insurgent movement. The army developed against the background of constant opposition to three enemy forces on three separate fronts — anti-German (against the occupational authority), anti-Soviet (against the Red partisans) and anti-Polish (against units of the Polish underground that considered Western Ukrainian territories to be an integral part of the Polish state). Nevertheless the insurgents managed to liberate a signifi cant number of regions from occupational control, the so-called insurgent republics where the Ukrainian authority was established. The insurgents had to overcome another diffi cult problem — the need to unite the various insurgent units under a single political leadership and military command. By the end of 1943 the armed struggle of the UPA also spread to Galicia and in 1944 — to Nadsiannia and Kholmshchyna. In this way, the formation of the UPA’s territorial structure was completed which spread over the territories of today’s Volyn, Rivne, Zhytomyr, Khmelnytskyj, Vinnytsia, Ternopil, Ivano-Frankivsk, Lviv, Zakarpattia oblasts, and eastern parts of Pidkarpatsky and Liublinsky provinces in Poland.

The total area of territory involved in the insurgent movement in 1944 was made up of 150,000 square kilometers where nearly 15 million people lived. It was approximately a quarter of the area of the present Ukrainian state, a territory larger than modern Greece with a population equal to that of the Netherlands.

Юний повстанець. Ярослав Пи—

липчук — ‘Чиж’.

52

53

Розділ III

Польсько-український

конфлікт

Спалене польськими вояками укра—

їнське село Сагринь. Холмщина,

9 березня 1944 р.

54

55

Польсько-український конфлікт, що розгорівся в роки Другої

світової війни, мав глибоке історичне коріння, яке сягало в минуле

на кілька сотень років. Здавна чимало ключових подій української

національної історії так чи інакше було пов’язано з антипольською

боротьбою: козацькі повстання кінця XVI сторіччя, визвольна війна

під проводом Богдана Хмельницького, Коліївщина. Звісно, українці

поборювали сусідній народ не через якусь особливу ненависть до

нього, а через те, що зміцніла Польська держава, реалізуючи ідею

Великої Польщі, відмовила їм у праві на суверенітет на їхніх же

етнічних територіях. Політичне суперництво швидко перейшло в

національно-культурну площину. Не зник антагонізм в українсько-польських відносинах і після падіння Польської держави в кінці

XVIІІ сто ліття: протистояння тривало всередині Австро-Угорської

та Російської імперій, а 1918 року вилилось у відкритий збройний конфлікт між відновленою Польщею та щойно проголошеною

Західно-Українською Народною Республікою. Українці зазнали поразки — і поляки знов окупували землі Західної України. Проте і ті, і ті розуміли, що крапку у протиборстві ще не поставлено. Українці

розгорнули підпільну боротьбу проти органів окупаційної влади, Група вояків АК. Самбірщи-натомість влада вдалась до жорсткої денаціоналізації українства.

на (Львівська обл.), липень 1944 р.

Двадцять років у складі Другої Речі Посполитої стали для українського народу часом дошкульних утисків у сфері культури, освіти, Із «Постанов» ІІІ Конфереції ОУН, 1943 р.:

політики. Обіцяна колись автономія українських земель залишалася

«Ставлення до поляків. Стоїмо за злагіднення польсько-українських відносин у

сучасний момент міжнародної ситуації й війни на плятформі самостійних держав і

обіцянкою. Крім того, уряд запровадив програму внутрішньої коло-визнання та панування права українського народу на Західно-Українських Землях.

нізації земель — тут оселялися польські «осадники». Таким чином

Вояки УПА Золочівщини

Одночасно продовжуємо боротьбу проти шовіністичних настроїв поляків та апетитів

(Львівська обл.).

до національного й політичного аспектів конфлікту додався ще й

щодо Західніх Українських Земель, проти антиукраїнських інтриг та спроб поляків

соціальний — боротьба за землю. Отож

опанувати важливі ділянки господарсько-адміністративного апарату Західньо-Укра-не дивно, що українці радше з ентузіаз—

їнських Земель коштом відсторонення українців».

мом, ніж зі співчуттям сприйняли новий

поділ Польщі у 1939 році. Здавалося б,

Зі «Звернення Крайової Політичної Репрезентації поль-жорстокі сталінські репресії, що однако—

ського народу до українців», 1943 р.:

во вдарили по українцях і по поляках у

«Розуміємо і поціновуємо прагнення українського на—

1939—1941 роках, мали примирити оби—

роду до створення незалежної України. Усвідомлюємо

два народи. Але цього не сталося.

однак, що не уступимо зі східних земель Речі По—

Перші спроби налагодити контакти з

сполитої, в південній частині якої від віків живуть

поляки біч-о-біч з українцями, яким польський народ

польським підпільним рухом припадають

протягом віків надав велетенський цивілізаційний і

на часи німецької окупації. ОУН, що очо—

господарський внесок. Землі ці нарешті повинні ста—

лила боротьбу на два фронти — проти нім—

ти тереном братерського співжиття для обох народів.

ців та СРСР, — розуміла, наскільки непо—

Гарантуємо на тих землях вічно повний і вільний роз—

трібним був третій, антипольський фронт.

виток українського населення на засадах свободи і

Платформою для порозуміння, на думку

рівності громадянських прав і обов’язків».

українців, мало стати обопільне визнання

права народів на власну державність. А це

Зі статті Василя Мудрого, віце-президента УГВР, ко—

означало, що поляки мали б відмовитися

лишнього віце-маршалка Польського сейму:

від етнічних українських територій.

«Пактувати з поляками про мирне співжиття тільки тоді, Натомість польська сторона домага-коли в наших руках є щонайменше така сила, як у них.

Тільки тоді вони будуть поважати наше право на життя, Із «Постанов» ІІ Конференції ОУН, 1942 р.:

лася відновлення Польщі у довоєнних

і тільки тоді бодай на деякий час вони будуть респек—

«Свою політику ми будуємо на політиці вилучення

кордонах, і землі Західної України мали

тувати підписувані з нами договори. Хвилеве ослаблен-другорядних фронтів і розгортанні боротьби тіль—

стати її невід’ємною частиною. Тож ін—

ня вони завжди використають для себе, на що в історії

ки на вирішальних фронтах… Стоїмо за злагіднення

тереси сторін кардинально розійшлись.

ніколи не йшли ми. Поляків до лояльности партнера

польсько-українських стосунків у сучасний момент

Переговори зайшли в глухий кут — піс—

можна наломити тільки силою і то силою наглядною».

міжнародної ситуації й війни на платформі само—

ля цього збройний конфлікт між обома

стійних держав і визнання панування права укра—

підпіллями, які швидко нарощували свої

Звернення до польських воя—

їнського народу на ЗУЗ».

сили, вже не міг не спалахнути.

ків із закликом карати українців,

липень 1944 р.

56

57

на німецький опорний пункт у с. Іванова Долина.

Повстанці розбили німецький гарнізон і захопили

близько 2 т вибухівки. Під час наступу в селі загину-ла частина цивільного польського населення.

Подібні збройні акції ставали усе частішими й

масштабнішими. Локальні сутички невдовзі пере—

росли у справжню українсько-польську війну, в якій

діяли також німецькі й радянські чинники. Дуже

швидко вона охопила не лише терени Волині, але й

Галичину та Холмщину. Особливістю цієї війни була

відсутність чітких ліній фронту, масова участь ци—

вільного населення та особлива жорстокість.

Вогнище боротьби почало вигасати щойно тоді,

коли стало зрозуміло, що західноукраїнські землі не

належатимуть ні українцям, ні полякам — їх окупував

СРСР. Поляки втратили не тільки ці території, але й

суверенітет власної держави — її очолив промосков—

ський маріонетковий уряд, який ударними темпами ви—

будовував у Польщі тоталітаризм радянського зразка.

Із хроніки боїв УПА, липень 1943 р.:

«Дня 16 липня 1943 р. в год. 23-ій три

відділи УПА вирушили до наступу на село

Гута, польську кольонію, де були скон—

центровані узброєні польські банди, що були сталою загрозою місцевого українського населення та переводили в ньому морди та грабунки. Вихідним пунктом для всіх

відділів було с. Рудна. Перший відділ пішов в напрямі Борок, другий — на Курорт, Відділ УПА. Самбірщина.

Коли на Волині українці покинули лави німецької поліції та вли-третій — на південну частину.

лись до УПА, на їхнє місце прийшли поляки, що мали намір із до-Ліквідуючи по дорозі колонії Борок, Ляди і частину Курорту, відділи рушили під

укріплені становища. Заалярмований ворог сильним кулеметним вогнем вдержав на-помогою німців придушити український визвольний рух. Крім того, ступ. Бій тривав до полудня. На місце притягнено гарматку та переведено підго-польські поселення в Пінщині, Сарненщині, Костопільщині, Ковель-товку до дальшого наступу. Ворожі втрати цього дня поверх 150 вбитих. По стороні

щині та Берестейщині стали пристановищем для червоних парти-Тіла поляків — жертв ата—

повстанців жертв не було. Слідуючого дня поновлено наступ. Одній з груп вдалося

ки УПА. 16 червня 1944 р.

занських формувань, ці населені пункти мали перетворитися на

вдертися в середину укріплення позицій та підпалити будинки. Між нашими вже 6-ох

радянський плацдарм у боротьбі з УПА.

убитих і 3-ох ранених. Бій тривав до вечора, а ранком 19.VII укріплення здобуто, До перших значних боїв за участі українських повстанців та по-будинки спалено, а мури висаджено в повітря. Цивільне населення втікло з Гути та

ляків дійшло у квітні 1943 року. 7 квітня в с. Бутейки Степанського

попало в руки другої групи. Розбиті частини ляхів та червоних повтікали в ліси.

району на повстанські відділи напали червоні партизани у спілці

Перший відділ головною силою вдарив на оселі Островки, Вирка, Переспа, Ужани, Сош-з поляками. Цей напад було відбито, обидві сторони зазнали відники і Тур. Другий відділ наступав на Гали. Зломили сили ворога вже по першому

Відділ АК на тлі палаючого

вогні, перейшли Гали, Тур, Березину, Шимонисько, вдаряючи від півночі на Сошники, чутних втрат. 22 квітня 1943 року три сотні УПА провели наступ

села. Сагринь, 9 березня 1944 р.

і відійшли до Вирки і Виробок.

В наступі на Вирку перший відділ наткнувся своєю передовою охороною на ворожу

заставу. Ворог, відстрілюючись, відступив. По зліквідуванні Острівок в год. 3-ій

почався бій за Вирку. Ворог загніздився у мурованих будинках біля костела й у ко-стелі та, змістивши на деревах кулемети, цільно спрямував вогонь по нашій лінії.

Після двохгодинного бою відділ перейшов до наступу. З великою завзятістю середній відтинок фронту відтиснув ворога з мурів і костела та палив село. Сила ворога

доходила до 50 узброєних людей. Ворог залишив на полі бою багато вбитих. В год.

10-ій Вирка була вже в повстанських руках. Після цього відділ пішов на Зівку.

Зайняв і знищив її. До помочі ляхам прибули автами німці. Наші повстанці сильним

наступом розбили їх, так що німці були змушені втікати, залишаючи на полі бою 6-ох

вбитих. Здобуто 1 кулемет, 1 мін[омет], 14 крісів і 13 гранат, 400 амуніцій.

18.VII друга група ліквідує решту колоній, в часі акцій захоплено ворожий табір, який втікав з Гути (150 фір з майном). Втрати ворога цього дня виносили понад

300 вбитих.

Застава командира Ц., виконуючи охорону, перевела бій з німцями біля місцевості Яполоть. Він тривав 45 хвилин. Розбитий ворог, утікаючи, залишив 10 власних

трупів. Здобуто 2 важкі кулемети, 1 легкий, 3 м[і]н[омети], 3 короткі пістолі, 7 крісів, 15 гранат, понад 1000 амуніції та спалено 2 авта; по нашій стороні лише

2-ох легко ранених. Ніччю 19 липня відділ знищив в Степані укріплені становища

та спалив і висадив в повітря ті будинки, які були місцем постою і оборони для

німців.

Так повстанці розбили в цьому терені польські узброєні банди, усунули загрозу, яка тяжіла над населенням».

58

59

Тіла українців, помордованих

вояками польського відділу Наро—

дових сил збройних. Верховина,

6 червня 1945 р.

Незгодні з такою долею батьківщини поляки вступили в боротьбу

з новим окупантом, згуртовані в лавах підпільної Армії Крайової, що згодом реформувалася в загони ВіН («Вольносьць і Нєзавіс-лосьць»).

Протидія радянському тоталітаризмові підштовхувала польський та український підпільні рухи до співпраці. Врешті її вдалося налагодити: в результаті переговорів, що відбувалися на Закерзонні в 1945—1946 роках, не лише було призупинено взаємну

боротьбу, а навіть проведено спільні бойові акції, з яких найвідоміша — напад на місто Грубешів. Проте розвинути цю співпрацю не

вдалося, оскільки польське підпілля вже незабаром згорнуло свою Звернення Української народ-діяльність.

ної самооборони до поляків. Гали—

чина, 1943 р.

Повстанська листівка з ін—

формацією про антиукраїнський

терор на Холмщині.

60

61

розпізнавчі знаки. Постановлено, щоби взяли участь в акції кращі вояки, добре одіті, Група «Сян» ТВ «Данилів»

належно пропаґандивно підготовані, щоби гідно зарепрезентувати наші збройні сили пе-Звіт з акції на місто Грубешів, переведеної в ночі з 27 на 28 травня 1946 р.

ред сусідами.

На конференції представників УПА з представниками «ВіН» — у дні 18 травня 1946 р.

Дня 26 травня 1946 на збірному пункті зібралися відділи УПА, з кожного вибрана кіль-представники «ВіН»-у запроектували спільну акцію на м. Грубешів в цілі знищення тих

кість стрільців і БСБ. К-р ‘Богдан’ перевів перегляд і спільно відсвятковано свято

ворожих інституцій, які шкодять для обох народів, які тероризують польське та україн-23 травня. Ніччю перемаршеровано на збірний пункт, 6 км від Грубешева, де мали бути

ське населення і підпільні організації, і в ціли надання нашій співпраці конкретного

відділи «ВіН»-у. Стріча з їхньою стежою мала бути на мості на р. Гучва. Але там нікого

характеру. Усталено, що акція має відбутися з 27 на 28 травня 1946 р. В акції в місті

не було. Як виказалося пізніше, їм сприкрилося чекати, і вони пішли спати. Розложено

мали взяти участь відділи УПА. Розвідку, застави теренових провідників мав дати «ВіН».

відділи УПА в боєво-оборонному характері. Приготовано кулеметні гнізда. В лісі від-Представники «ВіН»-у настоювали головно на знищенні НКВД, перед яким явно зраджували

ділів «ВіН»-у не було. Їх представник приїхав 27 травня рано і сказав, що відділи є

панічний страх. Обіцяли взяти участь в акції в силі одної сотні. Усталено збірний ви-в дальших лісах, прийдуть вечером, а в 12 год. приїдуть командири «ВіН»-у для обго-хідний пункт і розпізнавчі знаки.

ворення пляну наступу.

Представники «ВіН» передали плян Грубешова з зазначенням ворожих об’єктів і подали

стан ворожих сил.

Стріча з сусідами і обговорення пляну акції

1) НКВД — 150 люда — кватирує в двох бльоках домів. Обдротовані і підготовані окопи.

Представники «ВіН»-у, офіцери, приїхали фірою на означений час. Представилися: капі-Стійка від улиці і від городів поза дротами. (Ці дані різнилися від наших даних —

тан ‘Віктор’, довудца обводу, командир їхнього війська, кап. ‘Вирва’ — до усталення

250 НКВД-и

стів, які ми дістали на підставі зізнання НКВД-иста, зловленого в бою з УПА

пляну, пор. ‘Млот’ — к-р оперування в місті, пор. ‘Сьлєпи’ — к-р застав поза містом.

дня 14 травня 1946).

Всі вищі як середнього росту. ‘Віктор’ брунет, не підголений, лице грубих рис — ви-2) УБП — коло 60 осіб. Будинок мурований, обдротований від улиці, має мурований пар-гляд типового різника. ‘Вирва’ — темно бльондин, лице кругле, інтеліґентні черти лиця, кан — висоти 2 м.

середна будова. Оба вбрані в цивільнім убранні, скромно. Пор. ‘Млот’ (з Холмського

3) МО — до 60 осіб — 2 малі будинки.

району) — брунет, «тлустий» панок, кругле лице, черти лиця нормальні, «кругленький».

4) Штурмівка — до 20 осіб.

Подібний ‘Сьлєпи’, в окулярах. Оба в військових уніформах. Убрані скромно. Всі озбро-5) Охорона команданта міста («штурмівка») — до 40 осіб.

єні в пістолі, кап. ‘Вирва’ — ППС, ‘Сьлєпи’ і ‘Млот’ — НКБ.

6) Виселенча комісія — 12 осіб (з пістолями).

Привітання відбулося в приязній атмосфері, взаїмно частували себе тютюном. Скликано

7) ВП за містом в кошарах — до 300 осіб.

командирів поодиноких груп, постелено коци і розпочато укладання оперативного пляну.

8) Дім ППР.

Представники «ВіН»-у представили теренові умовини і розклад ворога. Укладення опера-Представники «ВіН»-у ствердили, що ВП участи в бої не візьме. Всі дані об’єкти були

тивного пляну передали нашим представникам, кажучи, що не знають нищівної сили «тор-сконцентровані в одному бльоку міста, дуже близько себе, що дуже ускладнювало оперу-пед» і можливости їхнього поцілу. Заявили, що на себе беруть обезпечення поза містом, вання поодиноких наших груп.

будуть брати участь в акції в місті, самі хочуть нищити УБП, роззброїти МО, знищити

ППР і дадуть провідників до всіх інших опірних пунктів ворога. Ґварантували, що ВП

Наша підготовка

не візьме участи в жаднім випадку, а будуть сидіти тихо. Проєктів було багато, в чім

На відправі з к-ром ‘Богданом’ дня 24 травня постановлено акцію перевести. Акцію

представники «ВіН»-у займали становище більш пасивне, але з їхнього говорення вичува-ускладнювало те, що наша розвідка донесла, що «ВіН» — голосно про акцію говорить. Знає

лося, що в укладанні оперативного пляну стоять нижче від наших представників. Врешті

багато польського населення. На 24 травня замовлено збірку членів АК. Це все грозило, укладено поверховний плян акції. К-р ‘Прірва’ з командирами відділів УПА усталили

що наші пляни ворог розшифрує.

подрібнений плян акції на НКВД і розміщення застав і інших боєвих груп, і передано

На відправі вирішено, що на вихідному до акції збірному пункті буде д. ‘Петро’, ‘Ду-це до дискусії, що принято. На КБП призначено ще одно технічне звено з «торпедами».

найський’ і спільно обговориться з представниками «ВіН» плян акції. Д. ‘Петро’ відпо-Підвідділи УПА в силі 120 осіб, плюс два технічні торпедні звена — наступ на НКВД.

відає за організування оборони перед акцією. За переведення акції відповідає і керує

30 люда резерва, плюс 15 люда — боївка ‘Ясеня’ — обстріл з крила. Командир наступу —

акцією д. ‘Прірва’. Назначено збірний пункт відділів УПА на день 26 травня і боєві

‘Прірва’.

Боєва група «ВіН» — 25 люда плюс технічне торпедне звено — на УБП. Командир пор. ‘Млот’.

МО — роззброїть «ВіН» сам. Виселенча комісія — 20 люда — б. СБ. Командир ‘Охрим’

(наші). ППР — 5 з «ВіН»-у. Приватні мешкання «асів» з УБП — 1 з «ВіН»-у плюс 2 з наших. Знищення пошти і застава, щоби нас не окружило НКВД — боївка ‘Хоми’.

Застава на холмськім мості — б. СБ. — к-р ‘Багряний’ — забезпечення від ВП. Застава в

метеленському лісі і спалення моста в Вербковичах — «ВіН» в числі 25 люда, узброєні

в 15 кулеметів (як вони заявляли). Застава від Холма — на роздоріжжі Груберів—Холм—

Городно — 25 люда «ВіН», 15 кулеметів. Черничин — застава від Сокаля — «ВіН» — 20 люда, 10 кулеметів. Застава від Устілуга — на мості зі східної сторни Грубешева — 20 люда

«ВіН», 10 кулеметів. Дрібніші застави — «ВіН».

Подано боєві клички і завдання поодиноким групам. Усталено час наступу. Починати мала

група, яка атакує НКВД. Враховано всякі евентуальности. З нашої сторони — командир

акції ‘Прірва’, з польської сторони — кап. ‘Віктор’. Представники «ВіН» від’їхали. З

командирами поодиноких груп зроблено відправу і точно пояснено плян акції, розміщення

ворога і завдання поодиноких груп. Опісля це саме зроблено з роєвим. Перед вечером

зроблено збірку з усіми боєвими групами, повідомлено про акцію і назначено завдання

поодиноких груп. Передано плян Грубешева кожньому з командирів, і він познайомлював

свою групу зокрема.

Перед заходом сонця прибули відділи «ВіН»-у, зайшли на поляну, де була наша збірка і

дістали команду «свобідно». Посідали і курили. Веселі, убрані в військові уніформи ВП, або шиті з дреліху. Виглядали репрезентативно. Наші відділи вже також мали «свобідно»

і між стрільцями нашими і «ВіН» почалася розмова, пізнавали себе, оповідали про минулі стрічі — коли ми ще були ворогами. Варта підмітити, що зверхній вигляд відділу

Переговори між представни—

ками польської ВіН і УПА. Руда Ру—

жанецька, 21 травня 1945 р.

62

63

«ВіН» був більш репрезентативний, як наших. З відділами прибув політичний реферант з

Варшави п. «Остоя».

Кілька хвилин спочинку, останні накази. Відділи «ВіН»-у як розпізнавчі знаки насадили

на рукави приготовані попередньо червоно-білі опаски. Наші стрільці зробили опаски з

хусточок (білі). Відійшли. Перед Грубешевом остання розвідка — в місті спокій, ніхто

нічого не сподівається.

Переведення акції

Всі бойові групи увійшли непомітно в місто. Ворожі варти недописували і ніхто нічого

не сподівався. В місті зловлено 5 вояків з МО і придержано (група «Вовки» I). Відділи

прийшли на призначене місце багато пізніше, як було передбачено (12:50 год.) До того

провідник «ВіН»-у, який проводив на призначене місце групу «Вовки» I, помимо кілька-кратного пояснення, де мав завести, завів її в таке місце, де грозив сильний обстріл

ворога і своїх. (Ця група мала зачати наступ). Група хотіла перейти в згори призначене

місце, але не було можливо; заняла лише більш вигідне місце.

Початок, год. 1:30

НКВД: Група УПА з півдня відсунулася під самі дроти, а деякі і в окопи НКВД. Поставлено торпедник на становищі. Наші становища були розложені півколом довкруги НКВД.

Друга група, 2 рої, була з півночі (не згідно з пляном) — «Вовки» I. Один — як охорона «торпед» перед штабом НКВД, другий на становищах, на яких мав бути ‘Ясень’. Перша

«торпеда» вдарила в будинок, де було військо НКВД. Зразу почалася стрілянина в цілому

місті. Будинки НКВД вкрив пил з мурів вибухнутої «торпеди». Другу «торпеду» пускає

стрілець ‘Володя’ і бунчужний «Вовки» II — ‘Шпак’. Також цільна. Ще пущено 4 торпеди, з цього 2 цільні. Частина НКВД вибігла на становища з південної сторони і відкрила

вогонь з двох «Максимів» і іншої зброї, але їх зразу знищено перехрестним кулеметним

вогнем, ґранатами і гарлачем. В кінці стріляв лише один «Максим», але його становище

було призначене на обстріл другої, східньої частини терену, і через зле поле обстрілу

не робив жадної шкоди нашим відділам. Північна група к-р ‘Громовий’ («Вовки» I) лише

завважила, як деякі НКВД-исти втікали на схід у місто. Другий рій обстрілював втікачів

з будинку УБП з віддалі 30 м (кулеметник ‘Стець’). 2 впало, 3 вернуло назад.

Вкоротці НКВД почали пускати ракети з міста. Як ми довідалися опісля, в місті ще було

коло 20 авт ЧА, які вертали десь з Німеччини. Бій тривав коло півтора год. Як почало

помішалис

я зі собою боєві одиниці, тому що було багато без військового вишколу. В тім

світати, дано знак до відступу.

місці не було сенсу приймати бою і дано наказ до відступу в напрямі теребінського

УБП: З гуком першої торпеди група ‘Млота’ і БСБ ‘Ясеня’ почала наступ на будинок УБП.

лісу. В 2 км від лісу ворог вже був на віддалі цільного стрілу і почав обстрілювати

УБП-істи втікли на гору, де їх нищено кулеметним вогнем; решта втікла з кам’яниці, відступаючу розстрільну. Відстрілюючись, відступлено аж до теребінського лісу. В часі

або їх знищено в середині. Будинок здобуто приступом. Випущено в’язнів, а будинок зі

відступу було 2 наші ранені — один легко, другий тяжче. На краю лісу скоро привернено

всіми актами спалено. Аківці билися дуже добре.

бойовий порядок і прийнято оборону. Наспіла ворожа танкетка.

МО — не роззброєно. Виселенчої комісії не знищено, тому що там була сильна охорона з

Наступ відбито, скоростріли на танкетці знищено. Тут також був вд. «Вовки» I. В бої було

кулеметами і не дали доступати до будинку, а розвідка «ВіН»-у донесла мильно (з пісто-3 вбитих і 3 ранених, в тім к-р ‘Прірва’ був ранений. Ворог заліг, обстрілював наші ста-лями). Приміщення ППР: Знищено, забрано документи, зліквідовано кілька працівників, новища і не наступав. Відділи почали відв’язуватися. Наостатку лишилися ще відділи «Вов-які там були.

ки» II і III. Вони вицофали до яких 200 м в лісі і залягли. За якийсь час зі сторони ліса

З нашої сторони був ранений інструктор «Вовки» II ‘Березинський’, 2 вояки з «ВіН»-у

в напрямі нашої розстрільної почав зближатися ворог, який хотів нас обкружити. Ворога

при здобуванні «ресорту», один з БСБ ‘Охрима’ — вбитий під час перестрілки з пере-підпущено на близьку віддаль і принято гураґанним вогнем. Ворог почав панічно втікати.

селенчою комісією. На знак ракети почато відступ. На холмському мості група «Вовки»

Наші відділи відв’язалися в іншому напрямі. Бій тривав від 4:20 до 6:30 год. Втрата во-I вбила майора НКГБ (пізнано по пагонах) і 3 вояків з ВП.

рога: 32 НКВД і 6 ВП вбиті (подали з «ВіН»-у). Втрати наші: 3 вбиті, 5 ранені.

Вони ранили роєвого ‘Перемогу’. Тут же танкетка заатаку-вала відступаючу групу пор. ‘Млота’. Був з нашої сторони

28 травня коло 8 год. ранку ворог дістав підкріплення з Люблина, Холма та Замостя

вбитий д. ‘Віктор’, підреферент СБ, зі сторони «ВіН»-у

і почав нагінку за відділами, але не попав на сліди відділів. Група ‘Ясеня’ під ко-чотири вбиті і три ранені. Задня частина «ВіН»-у розбігла-мандою ‘Дунайського’ і ‘Ікара’ відступила в метеленський ліс. Під лісом почав хтось

ся і пізніше одинцем пробилася додому.

стріляти. Д. ‘Ікар’ вислав 4 боєвиків в розвідку на кольонію, щоби розпитали, що ді-Втрати ворога: УБП і ВП — понад 30 осіб.

ється довкола. Ворог був уже на краю ліса, і коли стрільці вийшли на поле, почали по

Роззброєно 5 МО. Вбито кілька працівників ППР.

них вогонь. Тут згинули 2, в тім д. ‘Горинь’. Група вицофала до ліса коло Діброви, НКВД: здемольовано «торпедами» майже цілі приміщення. Роз-де получилися з частиною вд. ‘Дуди’, на чолі з к-ром ‘Дудою’. По обіді подано, що

валено будинки в двох місцях і частину бараку. Вбитих за-зближається ворог (КБВ з Люблина). К-ра ‘Дуди’ прийнято гураґанним вогнем. Ворог по-брано ніччю, а не знати, що було в тих частинах будинку, чав панічно втікати. Відділ відв’язався. Як почало смеркати, відділ почав відступати

що знищено.

в південний терен. Коло кольонії Вишнів запримічено, що в нашу сторону зближається

ворог. Частина відділу залягла, частина ще стояла. Д. ‘Дунайський’ почав перекликати-Бій в теребінському лісі

ся з ВП, питаючи: «Хто є?» ВП відповіли: «КБВ з Люблина, а то кто?» «Войско з Варен-Найперше відступив відділ «Вовки» I. Опісля відступали

жа» — пор. ‘Дунайський’. Ворог не сподівався підступу, машерував дальше. Коли ворог

інші відділи і БСБ. На збірному пункті лишився ще д. ‘Пе-зблизився на близьку віддаль, принято його гураґанним вогнем. Ворог панічно втік, тро’, д. ‘Дунайський’ і ‘Горинь’, бо не вернув ще БСБ

лишаючи коло 10 вбитих. Наші відділи відв’язалися.

Євген Штендера — ‘Прірва’, ‘Ясень’. Коли відділи перейшли шосу в метеленському ліс-Втрати ворога: (перший бій — не провірено), другий бій — коло 10.

командир ТВ «Данилів», активний ку, над’їхало кілька авт НКВД і ВП з Грубешева (ворог вже

Втрати наші: 3 вбиті, один ранений — забрав ворог.

учасник польсько-українських пере— вспів опам’ятатися і зорганізуватися) і обстріляли відді-Постій, 7.7.1946.

Санітар УПА робить

говорів, атаки на м. Грубешів.

ли. Ми скоро розтягнули розстрільну, в часі якої частинно

Слава Україні. ‘Нерв’.

перев’язку полоненому польському

воякові. Дурницький ліс біля Пе—

ремишля, зима 1947 р.

64

65

The Polish-Ukrainian confl ict

The Polish-Ukrainian confl ict during World War II and the fi rst post-war years had deep historical roots. Opposition between the neighboring countries often took the form of bloody encounters. During World War II the confl ict was caused by the fi ght over Western Ukrainian lands which each side regarded as its own. The rapid development of both Ukrainian and Polish armed structures and the infl uence of German and Soviet factors transformed the Ukrainian-Polish problem into another Ukrainian-Polish war. Very quickly it spread not only over the territories of Volyn but also to Galicia and Kholmshchyna. It was characterized by the absence of clearly defi ned front lines, mass civilian participation in the fi ght and brutality on both sides. The confl ict began to die down only when it became obvious that both Ukrainians and Poles faced the inevitable threat of the Soviet occupation. Besides, the reality of the common enemy — the USSR, contributed to the development of cooperation between the underground movements of both states that even resulted in joint military actions.

Вояки сотень ‘Хріна’

та ‘Стаха’ після переходу

із Закерзоння. Самбірщина,

1948 р.

66

Розділ IV

Те

Т риторіальна та

функційна структура

Повстанці Гуцульщини.

68

69

УПА від самого початку вважала себе зародком Збройних сил

Української Самостійної Соборної Держави і тому структурувала-ся як регулярне військо. Організаційна структура УПА була про-ста, прямолінійна, але водночас достатньо гнучка, щоб можна було

ефективно розподіляти людські та матеріальні ресурси, пристосо-вуючись до мінливих воєнних реалій, та досягати значних бойових

успіхів. Дбаючи про суворий контроль згори, її творці сприяли також виявам ініціативи знизу.

Штаби різних за чисельністю бойових відділів УПА стали

з’являтися вже від початку 1943 року. Водночас відбувалася щораз

більша централізація. Військова структура остаточно усталилася в

ли стопаді 1943 року, коли Роман Шухевич став Головним командиром УПА, — тоді було створено її Головний військовий штаб (ГВШ).

Терен дій армії було поділено на три Генеральні воєнні округи (ГВО): УПА-«Північ» (первісна УПА в північно-західних землях Полісся й

Волині), УПА-«Південь» (повстанські відділи на Поділлі) та УПА—

«Захід» (колишня Українська народна самооборона в Галичині).

ГВШ Постій. 18/ХІІ.43.

ІV.орг.

НАКАЗ Ч. 2.43

З уваги на різні політичні і теренові умовини поодиноких Країв, початкові формування української Збройної Сили (УПА, УНС) пішли різними шляхами. Щоб усунути

всі витворені за той час різниці та зуніфікувати і звести всі ці відділи до одної

військової форми, наказую

І. Військова залежність Української Збройної Сили.

Найвищим звершенням Української Збройної Сили є: Головна визвольна Рада. Фактичним

керівником усіх збройних дій та чинностей є Головний Командир УПА. Його допоміжним

Територіальна структура

тілом у керуванні цілостію військових справ на всіх теренах є Головний Військовий

УПА, 1944 р.

Штаб УПА.

Головному К-рові УПА підпорядковані Краєві Командири УПА. Кожний із них веде на

своєму терені цілість військових справ за допомогою штабів, яких начальники йому

безпосередньо підлягають. Краєвий Військовий Штаб керує чисто військовими справами

терену. Краєвому командирові УПА підпорядковані Командири Воєнних Округ із відповідними як вище штабами: Військовий Штаб Воєнної Округи, ВШВО.

Всі оперативні відділи підлягають на свойому терені К-ові Воєнної Округи (і його

ВШВО), а через нього — Крайовому Командирові УПА (і його КВШ) старатись, щоб К-ри

теренових відділів не сповняли рівночасно теренової влади.

ІІ. Військові ступені та функції.

Внаслідок різних вишколів у різних арміях, довгої відсутності у війську, провізо-рочних військових вишколів різних військових курсів, неправного присвоювання ступнів

різними людьми в часі визвольних змагань та тепер, дуже часто поза якимось військовим

ступнем нема відповідного військового звання, чи то дуже важко ті різні ступені звести до спільного знаменника. Тим то: До часу остаточного оформлення справи старшинських ступнів ГВШ уводить окремим наказом на всіх теренах функційні старшинства.

ІІІ. Дисциплінарні кари та судове поступовання у війську.

До хвилини видання відповідних правильників, командири частин мають право видавати

дисциплінарні кари на підвладних у висоті, що відповідає правильникам регулярної

армії (російської, німецької чи іншої). При тому командири самостійних одиниць

користуються правами курінних. Найнижчим командиром, що має право карати, є сотенний чи то чотовий самостійної чоти.

З уваги на спеціяльні умовини військового життя наших частин, що не дозволя-ють стосувати багато кар, як то буває у регулярних арміях, старшини мають право

стосувати, залежно від умовин, також інші роди кар, непередбачені військовими

правильниками. Однак ті кари не можуть нарушувати здоров’я, ані гідності вояка

(фізичне биття, тортури, голодування, непристойні чи глузливі чинності і т. д.).

Група повстанців із Закерзоння.

70

71

А в тім допускаються так звані козацькі суди, де присуд, особливо за важкі провини

(грабіж, крадіж, лиха поведінка поза відділом і т. п.) видає зібраний на суд відділ. Тут допускаються і фізичні кари. Після козацького суду і відбуття кари вояк

користується всіма правами вояка. Присуд козацького суду затверджує з правом злагіднення кари командир частини. Козацьких судів не вільно стосувати до будь-яких

провин. Їх стосується також у тих випадках, коли за даний вчинок належало б віддати вояка під Воєнний суд, але це в дану хвилину неможливо. Козацький суд скликає

командир частини.

У випадках важкого злочину, коли б навіть найменша проволока загрожувала б поважно відділові, теренові чи поодиноким особам або коли винний старався б чи міг би

уникнути кари через утечу чи визволення ворогом, командир має право без суду виконати присуд смерти. По виконанню такого присуду мусить командир цю справу враз

з матеріялами віддати для розгляду і затвердження Воєнного суду.

Воєнний суд розглядає всі важкі провини вояків, цивільних осіб на військовій службі

чи полонених, коли ці провини не належать до компетенції поодиноких командирів, а

так само і провини цивільного населення, звернені проти війська, його дій, майна.

установ та осіб.

Воєнні суди у складі трьох суддів, прокурора і оборонця покликує командир ВО та

вищі командири.

Присуди Воєнних судів, щодо підстаршин затверджують командири ВО, із правом зарядити поновний розгляд справи. Присуди на старшин та осіб, що займають чи займали

в часі поновнення різнорядні становища у війську (невійськові), затверджує Краєвий

К-дир.

Воєнні суди видають присуди згідно з власним сумлінням. Командири не можуть впливати на висоту виміру кари.

ІV. Справа військових видавництв та термінології.

Переклади з чужих мов Краї можуть друкувати у власному обсязі. Військові правиль-ники, навіть тимчасові, потребують апробати ГВШ. У термінологічних справах при-тримуватись термінів, уживаних в офіційних виданнях ГВШ, у правильниках УНР та в

німецько-українському словнику Ільницького.

/-/ І. Чорнота /-/ Т. Чупринка

в. о. Нач. ГВШ в. о. Гол. К-р УПА

Кожна ГВО мала свого крайового командира з крайовим військовим штабом (КВШ) та поділялася на менші територіальні одиниці —

Воєнні округи (ВО). ГВШ та КВШ були стратегічно-координаційними

осередками, а вже на рівні ВО відбувалося

безпосереднє керування бойовими діями.

Микола Арсенич — ‘Ми—

Організаційна структура УПА складала—

хайло’ (1910—1947), генерал СБ

ОУН. Начальник відділу контр—

ся з військових штабів та бойових частин.

розвідки при Головному коман—

УПА не мала тилових чи допоміжних ча—

дуванні УПА, референт СБ

стин, — тилові функції виконувала тере—

Проводу ОУН. Один із творців

нова сітка ОУН, з якою УПА була формаль—

спецслужби українського підпіл—

но пов’язана на вищих щаблях структури.

ля, яка успішно протистояла

Теренова сітка ОУН у своєму підпорядку—

ґестапо і НКВД. Загинув разом

ванні мала Український Червоний Хрест,

з дружиною в с. Жуків Бережан—

Службу безпеки (СБ), сітку постачання та

ського р-ну, прийнявши бій у

напіввійськові місцеві Самооборонні ку—

криївці.

щові відділи.

Основною тактичною одиницею в УПА

була сотня. До її складу, зазвичай, входи—

Головний військовий штаб — центральний керівний орган УПА. З його допомогою Головний командир УПА

здійснював стратегічно-координаційне керування на трьох територіальних оперативних відтинках — Ге-неральних воєнних округах УПА-«Захід», УПА-«Північ» та УПА-«Південь». На чолі ГВШ стояв шеф (він же

перший заступник Головного командира УПА), а сам Штаб поділявся на сім управлінь: I — оперативне, II — розвідувальне, III — тилове, IV — організаційно-персональне, V — вишкільне, VI — політвиховне, VII — інспекційне. Тотожну структуру мали Крайові військові штаби у кожній із трьох ГВО та штаби Воєнних

округ (ШВО). Проте через брак кваліфікованих старшин не завжди всі управління існували фактично. Винятком було політвиховне управління, яке активно діяло у кожному штабі. ГВШ було сформовано восени

1943 р., і вже в грудні з’явилися перші накази та інструкції. Першим шефом Штабу став ген.-хор. Леонід

Ступницький — ‘Гончаренко’, у грудні 1943 р. його очолив ген.-хор. Олекса Гасин — ‘Чорнота’ (‘Лицар’); від

січня 1944 р. — ген.-хор. Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’, а від січня 1946 р. — знову Гасин, котрий обіймав

цю посаду аж до своєї смерті в 1949 р.

72

ли три чоти, які складалися з трьох (подекуди чотирьох) роїв. Рій

у вишколених бойових сотнях налічував 10—12 вояків, озброєних

одним—двома легкими скорострілами, двома—трьома автоматами, а також крісами. Найнижчим підстаршинським ступенем був ройо-вий, на другому й третьому щаблях стояли чотовий та сотенний.

У 1943—1945 роках більшість сотень УПА були об’єднані в «курені», а в деяких місцевостях чи за виняткових обставин два або більше куренів творили загін. Деякі курені, що постійно діяли як одна

військова одиниця, мали крім піхотних сотень також чоти мінометів, кінноти, жандармерії

тощо. Командири куренів

стояли на четвертому ща—

блі у системі старшинства,

а командири загонів — на

п’ятому, який дорівнював

командирові полку в ре—

гулярному війську. Заго—

ни здебільшого існували

недовго — їх організову—

вали для виконання яки—

хось конкретних бойових

завдан ь, наприклад рей—

дів, для дій проти значного

скупчення ворожих сил чи

для кращої оборони.

Служба безпеки (СБ) — спеціальний підрозділ українського визвольного руху, створений 1940 р. як

окрема референтура Проводу ОУН. Територіальна структура СБ повторювала структуру ОУН, але на

місцях її клітини мали значну автономію. Першим головою СБ був Микола Лебідь, другим — Микола Арсенич, який очолював службу впродовж шести років і найбільше доклався до її розбудови. Головними

завданнями СБ була розвідувальна і контррозвідувальна діяльність, захист визвольного руху від про-Усі військові одиниці, розміщені в межах однієї ВО, входили до Штаб Тернопільської ВО 3

никнення ворожої агентури, також вона виконувала каральні функції.

групи, яка відповідала дивізії в регулярному війську. Командир ВО «Лисоня».

був командиром групи, себто стояв на шостому щаблі в системі

Сотня — основна тактична одиниця УПА. Засадничо сотні були підрозділами легкої піхоти, але частина з

старшинства. Сьомий і восьмий щаблі займали крайові командири Лемківський надрайонний

них мали на озброєнні міномети, важкі кулемети та протитанкові кріси. У часі боротьби з німецькими оку-та Головний командир УПА.

провід ОУН та його боївка перед

пантами на терені УПА-«Північ» діяли також сотні кінноти та артилерії. В 1943—1944 рр. сотня піхоти в се-У період повстанської боротьби проти сталінського режиму в відходом на Захід. Зліва напра-редньому налічувала 150 осіб, хоча деякі тимчасово могли мати понад 200 бійців. У 1945—1947 рр. сот ня

УПА відбулися деякі зміни. На терені групи УПА-«Північ» від кінця во стоять: районний провідник

складалася зі 100 вояків, озброєних 9—10 легкими кулеметами, автоматами і крісами. У 1948—1949 рр.

ОУН ‘Чорнота’, курінний капелан

1944 року регулярні сотні та курені перейменували на відділи та

сотні діяли тільки в Карпатах, і їхня чисельність у середньому становила менше 50 осіб. Командир сотні

о. ‘Яворенко’, надрайонний госпо—

загони, або бригади. Групу УПА-«Захід» у той самий час реоргані-повинен був мати ступінь поручника, а командири чот — хорунжого. Але реально ці функції виконува-дарський референт ‘Давиденко’,

зували у чотири великі ВО, кожну з них поділили на територіальні

ли здебільшого підстаршини. До почоту командира сотні входили політвиховник, бунчужний, старший

комендант боївки ‘Рис’, надра—

санітар, інтендант, а подеколи й інші підстаршини. Командира першої чоти вважали заступником со-Тактичні відтинки (ТВ), до складу яких входили відділи. Однак це йонний референт СБ Ріпецький

тенного. Спочатку сотні означувалися за псевдами своїх командирів (сотня ‘Громенка’, сотня ‘Кубіка’), були лише зміни в термінології. На місце командира загону в функ— Мирослав — ‘Горислав’, стрілець

але згодом кожна з них одержала особливу назву («Булавна», імені Богуна). Сотня, яка була частиною

ційній системі старшинства прийшов командир відтинка.

боївки ‘Юрчик’ та районний ре—

куреня з відомою назвою, могла використовувати ту ж таки назву, але з доданим порядковим номером

Отже, в УПА існувала функційна система командних призначень, ферент СБ ‘Беркут’.

(«Галайда 2», «Месники 5»). З приходом большевиків усі частини УПА, з огляду на потреби конспірації, коли обов’язки командира (ройового, чотового, сотенного, курін— Зліва направо присіли: кущовий

у бойових звітах почали ідентифікувати числами. Так, на терені УПА-«Захід» сотні одержали номери

ного, командира загону або ТВ, командира ВО чи групи, крайового господарський референт ‘Дух’, від 31 до 100 а їхні чоти були пронумеровані від 101 до 556. Перша сотня УПА була створена на Поліссі

надрайонний провідник ОУН

командира, Головного командира УПА) виконував військовик, що

взимку 1942/1943 рр. (командир Григорій Перегійняк — ‘Коробка’), а остання сотня «Басейн — Вд. 91»

Степан Ґоляш — ‘Мар’. Лемків—

не мав відповідного рангу. Вона постала через відчутний брак ква—

(командир хорунжий Василь Ґудзик — ‘Оріх’) була розформована в Карпатах у вересні 1949 р.

щина, 19 серпня 1947 р.

Дмитро Грицай — ‘Перебийніс’ (1907—1945) народився в с. Дорожів Дрогобиць-Олекса Гасин — ‘Лицар’ (1907—1949) народився в с. Конюхів, що на Стрий-кого р-ну на Львівщині. Навчався в Дрогобицькій гімназії, згодом — у Львівсько-щині. Навчався в Стрийській гімназії, згодом — у Львівській Політехніці. Член

му університеті. В націоналістичному русі з гімназійних часів; член УВО, ОУН; у

УВО, відтак ОУН, військовий референт КЕ ОУН (1935—1936). Член Револю-1933 р. військовий референт КЕ ОУН. Політв’язень польських в’язниць та конц-ційного проводу ОУН (1940—1941), учасник ІІ Великого збору ОУН у Крако-табору в Березі Картузькій. Член Проводу ОУН і військовий референт у Прові, заступник міністра оборони Українського державного правління у Львові

воді ОУН (1940 —1942); учасник ІІ Великого збору ОУН. У 1943 р. політв’язень

(червень 1941). Заарештований німцями, визволений СБ. Заступник шефа ГВШ

німецької в’язниці у Львові. Член Проводу ОУН (1943—1945); шеф ГВШ УПА

УПА (1943—1945), його шеф (1946—1949), член Проводу ОУН від 1947 р., пол—

(1943—1945). Редактор підпільних військових підручників. У складі спеціальної

ковник УПА від 22 січня 1948 р. Загинув 31 січня недалеко від Головної пошти

групи переходив на Захід. Захоплений у полон на території Чехо-Словаччини, у Львові, відстрілюючись від погоні емґебістів. Посмертно поіменований гене-покінчив життя самогубством у в’язниці. Посмертно поіменований генералом.

ралом.

74

75

ліфікованих та політично надійних старшин. Її формально затвер-дили в січні 1944 року — разом із відзнаками для кожного функцій-ного командира та штабового старшини. Нашивання цих відзнак, проте, тривало недовго, оскільки з приходом біль-Співвідношення

шовиків командири мусили вдаватися до суворої

рангів УПА та звань Збройних сил України

конспірації. Водночас УПА використовувала тради—

УПА

ЗС України

ційні військові ранги, чи ступені (рядові: стрілець, Генерали

Генерали

старший стрілець; підстаршинські: вістун, старший

Генерал армії

Генерал армії

вістун, булавний, старший булавний; старшинські:

Генерал роду військ

хорунжий, поручник, сотник, майор, підполковник,

(генерал СБ, гене—

—

полковник, генерал-хорунжий). Велика частка під—

рал-політвиховник)

вищень у ступенях були посмертними: наприклад, із

Генерал-полковник

Генерал-полковник

9 іменованих генералів лише 2 прижиттєвих.

Генерал-поручник

Генерал-лейтенант

У щоденному повстанському житті до зверхників,

зазвичай, зверталися просто: «Друже командире»,

Генерал-хорунжий

Генерал-майор

не називаючи його військового рангу. Командири

Старші старшини

Старші офіцери

вказували ранги, насамперед підписуючи накази чи

Полковник

Полковник

звіти. Тож на практиці військові ступені виконували

Підполковник

Підполковник

функції своєрідних нагород-відзначень.

Майор

Майор

Молодші старшини

Молодші офіцери

Сотник

Капітан

Поручник

Старший лейтенант

Хорунжий

Лейтенант

Співвідношення

—

Молодший лейтенант

функцій УПА та Збройних сил України

—

Прапорщики

Щабель

Функція УПА

Функція ЗСУ

—

Старший прапорщик

8

Головний Командир

Головнокомандуючий

Чисельність УПА

—

Прапорщик

УПА

ЗСУ

Питання чисельності УПА досі залишається нез’ясованим. Однозначно можна ствер-Підстаршини

Сержанти і старшини

7

Краєвий Командир

Командуючий оператив—

дити лише те, що максимальною вона була в 1944 р. Німецькі спецслужби оцінюва-ГВО

ним командуванням

Старший булавний

Старшина

ли її тоді у 100—250 тис. осіб. Радянські ж джерела десятками років не наводи-6

Командир ВО/

Командуючий з’єднання

ли жодних цифр. Щойно в 1988—1991 рр. Інститут історії УРСР навів дані, згідно

Булавний

Старший сержант

групи/ЗГ

чи об’єднання

з якими 1944 р. УПА налічувала 100 тис. бійців, стільки ж людей об’єднувала

Старший вістун

Сержант

5

Командир загону/ТВ

Командир полку/бригади

сітка ОУН. Опубліковані в роки незалежності документи каральної машини СРСР

Вістун

Молодший сержант

за період 1944—1952 рр. свідчать, що за причетність до визвольного руху було

4

Курінний

Командир батальйону

репресовано близько півмільйона осіб. Наскільки ж точними є ці цифри, а також

Стрільці

Рядові

3

Сотенний

Командир роти

ті, які походять з упівських джерел?

Старший стрілець

Старший солдат

2

Чотовий

Командир взводу

УПА, як підпільна армія, тримала інформацію щодо своєї боєздатності у гли-Стрілець

Рядовий

1

Роєвий

Командир відділення

бокій таємниці. У звітах сотень та куренів до вищих штабів чисельні дані та

всі персональні відомості були зашифровані. У жовтні 1952 р., коли відзначалося 10-ліття УПА, Українська Головна Визвольна Рада видала «Звернення УГВР

до українського народу», в якому сказано: «За неповних два роки від початку

свого постання УПА розрослась до понад 100 тисячної армії…» Проте, беручи до

уваги мету та зміст цього звернення, його треба трактувати як документ про-пагандистського характеру, призначений для масового розповсюдження, що мав

підтримати моральний дух населення. Вірогіднішим є документ Проводу ОУН від

1949 р., підготовлений винятково для внутрішнього вжитку. Тут вказано, що на

кінець німецької окупації в 1944 р. УПА-«Північ» мала 15 тис., а УПА-«Захід» —

10 тис. вояків. Отже, разом нібито 25 тис., але ж кінець німецької окупації для УПА-«Північ» припадає на лютий 1944, а для УПА-«Захід» — на серпень

1944 р. Крім того, тут не згадано про УПА-«Південь», хоч цілком імовірно, що

її бойові частини зарахували до УПА-«Північ» — уже від 1943 р. УПА-«Північ»

передавала у розпорядження УПА-«Південь» деякі сотні та цілі курені. Процес

чисельного розгортання чи згортання УПА не був рівномірним на всій території

її діяльності. Також відомо, що чимало бойових відділів УПА збільшилися приблизно на 50% у перші місяці другої більшовицької окупації, а після 3—6 місяців жорстокої боротьби з окупантом істотно зменшилися або й зовсім зникли з

реєстру. До того ж, частину вояків було звільнено через поранення чи непри-датність. Дехто в боях силою обставин відлучався від своєї сотні і пізніше

Невідомі повстанці.

долучався вже до іншої сотні або ж залишався при сітці ОУН.

Щоб визначити чисельність повстанців, також можна взяти за основу обрахунку

загальну кількість бойових відділів УПА. Зібравши інформацію про усі сотні і

Переправа через річку.

помноживши одержану цифру на 150 (середня кількість вояків у сотні), отримаєм

о

Івано-Франківщина.

76

77

Territorial and functional structure of the UPA

більш-менш вірогідну кількість вояків, що в певний момент перебували в лавах армії.

Проте цей метод годиться для УПА-«Захід», але непридатний для УПА-«Північ» та УПА-From the very beginning the UPA considered itself to be the embryo of the Armed Forces of a uni—

«Південь», де структура УПА зазнавала багатьох змін і модифікацій.

fi ed, independent Ukrainian state and for this reason was structured according to a model of a Отже, за таким підрахунком, на кінець 1944 р. в ГВО УПА-«Захід» налічувалося: regular army. The UPA’s organizational structure was simple and straight-forward, but at the same Воєнна округа 2 «Буг» — 28 сотень і 2 підстрашинські школи; ВО 3 «Лисоня» — 13 сотень;

time fl exible enough to allow the effective use of their human and material resources, to adapt to ВО 4 «Говерля» — 51 сотня;

varying military realities and to achieve signifi cant successes in combat. Its founders understood ВО 5 «Маківка» — 8 сотень;

the signifi cance of control from the top and encouraged initiative from below.

ВО 6 «Сян» — 16 сотень (але слід узяти до уваги те, що її формування завершилося

A military structure was fi nally set up in November, 1943 when Roman Shukhevych became the 1945 р.).

Supreme Commander of the UPA and the Supreme Military Headquarters were formed. At that Загальна кількість — близько 18 тис. вояків. Якщо додати ще згаданих у документі

time, the territory of the UPA activity was divided into three general military districts (HVO): UPA-15 тис. осіб з УПА-«Північ», отримаємо понад 30 тис. вояків, які в певний момент

»North» (the fi rst UPA in the northwestern regions: Polissia and Volyn), UPA-»South» (insurgent перебували в лавах УПА. Важливо наголосити, що ця цифра лише приблизна, адже відо-divisions in Podillia) and UPA-»West» (formerly the Ukrainian National Self-Defense (UNS) in Gali-мості про існування та діяльність повстанських відділів ще далеко не повні.

cia). Each HVO had its regional commander with the regional headquarters (KVSH) and was divided Число вояків, що перебували в УПА у конкретний момент, слід помножити в декілька

разів, аби вирахувати загальну кількість тих, хто пройшли через армію за весь час

into smaller territorial units — military districts (VO). HVO and KVSH were strategic-coordination її існування. Ротація у повстанських відділах відбувалася досить швидко: рядовий

centers, while combat operations were conducted at the level of the VO. The basic combat unit in повстанець залишався у їхніх лавах у середньому протягом двох років, після чого, the UPA was a company. It was usually comprised of three platoons that consisted of three (some-зазвичай, або гинув, або потрапляв у полон. Середній період діяльності повстан-times four) squads. A squad in well-trained fi ghting companies numbered 10-12 soldiers and was ських командирів був ще коротшим — близько року. Тому можна стверджувати, що за-armed with one light machine gun, two or three automatic weapons and rifl es.

галом через УПА перейшло приблизно 100 тис. осіб.

The UPA made use of a functional system of command grades (squad leader, platoon leader, company commander, battalion commander, brigade commander (commander of VO or a «group»), division commander and the UPA Supreme Commander). This system was established because Соціальний портрет українського повстанця

Збройна боротьба УПА була прикладом найбільш масової мобілізації українського суспіль-of a shortage of qualifi ed and politically reliable offi cers during the early stages of the formation ства на боротьбу за власну державність. Повстанцями ставали представники геть усіх

of the combat units and remained this way. It was offi cially approved in January 1944. From the соціальних прошарків, до яких належали українці. Та оскільки відсоток селян серед

very beginning, The UPA also used traditional military ranks (soldiers: private, corporal; non-українців був найбільшим, то природньо, що саме ця верства переважала й у визволь-commissioned offi cers: sergeant, staff sergeant, master sergeant; offi cers: second lieutenant, fi rst ному русі. Отже, абсолютна більшість рядових вояків УПА були жителями сіл і зазвичай

lieutenant, captain, major, lieutenant colonel, colonel, brigadier general. A large percentage of men належали до відділів, які діяли в їхніх рідних околицях. Здебільшого це були молоді

were conferred higher ranks posthumously: f.e. 7 out of 9 were given the rank of General posthu-люди віком 18—28 років з початковою чи неповною середньою освітою, позапартійні, без

mously.

військової підготовки.

Дещо інакше виглядає портрет командира УПА. Серед командного складу значно більше було

Numerical strength of the UPA

міських жителів із середньою чи неповною вищою освітою. Переважна частина з них були

членами ОУН, мали досвід громадської діяльності в молодіжних парамілітарних організа-The UPA reached its greatest number in 1944 with about 30,000 soldiers, which at one defi nite ціях («Пласт», «Луг», «Сокіл») та пройшли військову службу (Дружини український наці-moment in its ranks. That number should be multiplied several times for a total count of those who оналістів, Червона армія, польська армія, німецька армія). Середній вік — 30—35 років.

passed through the UPA. The fact of the matter is that there was a high level of rotation among the Узагальнений образ керівних кадрів ОУН також цілком відповідає цьому портретові.

insurgents. The tour of duty of the insurgent soldier was an average of two years, at which point he either was killed in action or taken prisoner. The average tour of duty of insurgent commanders Окружний Григорій Легкий—

was even shorter — about one year. Taking this into account, one can say with certainty that ap—

‘Борис’ (у центрі) серед повстан—

ців. Гуцульщина.

proximately 100,000 soldiers passed through the UPA.

Social portrait of the Ukrainian insurgent

In the UPA’s cadres, most of the soldiers were local villagers who belonged to units which operated in their native locations. The majority of them — ages 18—28, with elementary or incomplete secondary education and did not belong to the organization, for whom the UPA was their fi rst military experience. The UPA’s command cadres had somewhat of a different profi le: there were signifi —

cantly more city dwellers, they were older — ages of 30—35 with secondary or incomplete higher education, the majority of them were OUN members, they were experienced in community life and were members of paramilitary youth organizations («Plast», «Luh», «Sokil»), the overwhelm-ing majority had previous military experience (the Detachments of Ukrainian Nationalists — DUN

(Druzhyny Ukrajinskykh Natsionalistiv), the Red Army, the Polish army). The top cadres of the OUN

had a similar profi le as the UPA command structure.

78

79

Розділ V

Українська Головна

Визвольна Рада

Повстанці на позиціях у лісі.

Закерзоння, 1946 р.

80

81

Із радянською окупацією 1939 року в Західній Україні припинили

існувати всі політичні партії та громадські організації, що обстоюва-ли інтереси українців. Ще швидше аналогічні інституції зникли на

решті території України, також зайнятої СРСР. Тому єдиною політич-ною силою, що фактично представляла український народ, стала

Організація Українських Націоналістів, яка не припиняла підпільної

боротьби з окупантами — чи то німецькими, чи то російськими.

Створена з ініціативи ОУН Українська Повстанська Армія приймала в свої ряди не лише членів цієї організації, але й прихильників

інших політичних сил, а також позапартійних патріотів, а отже була

чинним виразником прагнень усього українського національного

руху. 1943 року на територіях, звільнених від німців, УПА встано-вила свою владу. Відтак мав з’явитися понадпартійний політичний

орган, який би згуртував розрізнені патріотичні сили. Саме тоді

виникла ідея заснувати Головну Визвольну Раду — підпільний парламент воюючої України, яка пізніше отримала назву Українська

Головна Визвольна Рада.

Для реалізації цього задуму в кінці 1943 року було скликано

Ініціативний комітет, який мав підготувати платформу нового політичного утворення та підібрати кандидатів до нього. Основою для

об’єднання українських політиків мали стати такі засади: беззасте-режне визнання ідеї Української Самостійної Соборної Держави як

найвищої ідеї українського народу; визнання революційних мето-Робота Ініціативного комітету закінчилася Першим великим збо-Група жінок із УЧХ, котрі

Сотня «Льви» охороняє Збір дів боротьби за Українську Самостійну Державу; маніфестація вором УГВР, який відбувся 11—15 липня 1944 року в Карпатах у ліс-були господинями на лісничів—

УГВР. Село Сприня Львівської рожого ставлення до московських більшовиків і німців як окупантів

ничівці на узбіччі гори Виділок, що на південь від села Сприня Сам-ці під час проведення Великого

обл., липень 1944 р. Повстанцям України; визнання демократії як устроєвого принципу органу.

бірського району, під охороною відділів УПА.

збору.

напередодні вдалося провести

Оскільки в Україні крім ОУН не діяла жодна політична організа-Великий збір, який проходив під керуванням Ростислава Воло-успішну акцію проти німецького ція, УГВР складалася не з членів політичних структур, а з конкрет-шина як голови і Миколи Дужого як секретаря, сформулював і ухва-відділу, яка забезпечила їх новими них людей, які мали відповідний стаж політичної чи громадської

лив основні законодавчі документи УГВР — «Устрій», «Платфор-одностроями та зброєю. Крайній роботи. Ініціативний комітет докладав чималих зусиль, щоб до

праворуч із псами провідник Сам—

му» й «Універсал» — та вибрав керівні органи УГВР. Уродженець

УГВР ввійшли представники всіх українських земель і всіх політич-бірської округи ОУН Кузьма Бог—

Полтавщини, діяч Української Центральної Ради 1917—1918 ро

ків

дан — ‘Борис’.

них середовищ, які визнавали ідеологічну платформу Ради.

Кирило Осьмак став президентом; відомий політичний діяч міжвоєнного періоду, віце-спікер польського Сейму Василь Мудрий, Кирило Осьмак (1890—1960) народився в с. Шишаки Миргородсько-го повіту на Полтавщині. Навчався в Московському сільськогосподар-ському інституті. Активний учасник українського національного руху, член партії есерів. Член Центральної Ради; за Директорії працював

при уряді УНР; брав участь у повстанському русі. Вперше заарештований більшовиками 1928 р. в зв’язку зі справою «Трест»; згідно з

вироком, йому було заборонено жити у великих містах. Оселився в

Курську. 1930 р. заарештований вдруге, присуд — 3 роки концтабору, згодом замінені на адмінвисилку до Сиктивкара. Звільнений 1934 р. і

знову заарештований 1938. На волю вийшов 1940 р. Мешкав у Києві.

Від літа 1942 р. співпрацював з бандерівським крилом ОУН, задіяний у

пропагандистській роботі. У липні 1944 р. обраний президентом УГВР; склав проекти її «Платформи», «Універсалу». Більшовики арештували

Осьмака через кілька місяців після Великого збору УГВР. Навіть не

знаючи (до 1947) справжнього імені та посади в підпіллі, його засуди-ли на 25 років ув’язнення. Радянські органи безпеки марно намагалися схилити Осьмака до співпраці. Помер нескореним у віці 70 років у

Владімірській тюрмі. 2004 р. перепохований у Києві.

82

83

отець, докто р богослов’я Іван Гриньох та уродженець Харківщини

Іван Вовчук — першим, другим і третім віце-президентами; про-власна національна суверенна держа—

фесор Ярослав Біленький — генеральним суддею; генерал Роман

ва є єдиною передумовою та запо—

Шухевич — головою генерального секретаріату та генеральним

рукою нормального життя і розвитку

секретарем військових справ; Микола Лебедь — генеральним се-нації та її культури, матеріяльного

кретарем закордонних справ; Ростислав Волошин — генеральним

й духовного добробуту народніх мас.

секретарем внутрішніх справ.

2. Сучасна війна між двома тоталь—

Інші посади мали бути затверджені пізніше. Великий збір ухва-ними силами, московсько-більшовиць—

лив також присягу вояка УПА та інші документи.

ким та німецько-гітлерівським імпе—

ріялізмами, ведеться за оволодіння

в першу чергу українських земель

Плятформа Української Головної Визвольної Ради

як вихідних позицій до панування у

1. Український національно-визвольний рух, створення Самостійної Української Дер-східній, а навіть у всій Європі.

жави та боротьба за її закріплення в 1917—1921 рр. поглибили національну свідо-Вони стоять на позиціях тотальної,

мість і посилили політичну активність українських народніх мас.

колоніяльної експлуатації україн—

Упадок української держави внаслідок чужого завоювання, зумовленого недостатнім

ських земель та їх населення. Ви—

внутрішнім об’єднанням українських національних сил, полегшив чужинцям запанува-риваючи українському народові всі

ти на Україні. Це панування позначилось небувалим гнітом, масовим пограбуванням

матеріяльні й господарські засоби,

українського народу, поверненням його селянства й робітництва у справжнє кріпац-вони нещадно винищують провідні на—

тво, з нещадною експлуатацією і винищуванням мільйонових мас голодом і терором.

ціональні українські сили, нищать

Це страшне і криваве лихоліття упродовж 25 років навчило українські народні маси, національну культуру і національ-що ніякий чужий політичний і соціяльний устрій не піде їм на користь і що тільки

ну свідомість у масах, колонізують

край чужим населенням, а українське

населення масово вигублюють або ви—

возять за межі України.

3. Проте ця війна виснажує також во—

рогів і приводить їх до соціяльного

та політичного розкладу. Це створює

сприятливі передумови для визволь—

ної боротьби поневолених народів та

полегчить їм остаточну перемогу.

4. З уваги на це необхідно:

а) у вирі сучасної тотальної війни обо—

ронити український народ та його про—

відні кадри від фізичного знищення,

б) повести його до боротьби за своє ви—