Другий світ. Справа відьми

" А тут що " — подумала Майя.

Вона направилася до дверей. Потягнула ручку на себе. Закрито. Потягнула ще раз. Не відкривається.

— Відкрийся уже — простогнала Майя

І двері , на диво відкрилися. Вона зайшла до кімнати і відкрила рота. Велике джакузі ( чи як воно в них називається ), стояло посеред кімнати. Біля нього був обвінчаний дорогими каменями умивальник та велике дзеркало,з різним приладдям дамського столику. Прямо стояли великі двері. Дівчина зайшла і зрозуміла це туалет. Вона вийшла з кімнати і лягла на кровать. Але тут задзвенів дзвоник.

— Увійдіть! — простогнала Майя.

До неї зайшла дівчина двадцяти п'яти років на вигляд. У неї було світле волосся зав'язане у пучок і справжні дельфійські вуха. У руках вона тримала сотні тканів , блокнот та чорнило.

— Доброго дня пані! — привіталася вона. — Я ваша служниця Анабет. Мені потрібно підібрати вам плаття та зачіску. І допомогти оновити ваш гардероб.

— Привіт, Анабет! Я Майя! — привіталася відьма.

— Мені не дозволено, називати так гостей принца. — ледь чутно прошепотіла дівчина.

Відьма посміхнулась. "А дійсно, я ж потрапила в "кам'яний" вік. Добре що я історію пам'ятаю." — подумала вона — " Так згадуємо правила поведінки. пане/пані — узагальнене звернення до дворянам. Так можна звертатися, зокрема, якщо не відомий титул. На вулиці, при бачачи королівських осіб простий люд знімає головні убори (чоловіки) і все відважують уклін до землі. У разі зустрічі з дворянами не королівської крові, простий люд відважує уклін в пояс, чоловіки знімають головні убори. Входячи в залу вельможного шляхтича, нижчий за рангом дає глибокий уклін, рівний або вищий за рангом просто кланяється. Вітаючи господиню будинку, гість нижчий за рангом дає глибокий уклін, рівний або вищий за рангом просто кланяється. При появі вельможного гостя, рівного йому за рангом, господар повинен встати і дати йому уклін, нижчого за рангом вітати кивком голови не встаючи, гостя ж вищого за рангом господар зобов'язаний зустріти, зробивши три кроки йому назустріч і вліпив уклін. У разі приїзду Їх Королівських Величностей до двору будь-якого з дворян, власник будинку зобов'язаний зустріти монарха або монархиню біля дверей будинку і супроводити куди той побажає. Входячи в королівську залу на аудієнцію Їх Величності всі дворяни титулом вище барона — як то: принци, герцоги, графи, маркізи — роблять глибокий уклін і піднімаються. Титуловані особи нижчого рангу опускаються на одне коліно, інші ж на обидва коліна. Вони залишаються апостолами до тих пір, поки Їх Величності не пройдуть повз (або поки не дадуть дозволу піднятися). Король і королева сідають першими. Потім сісти можуть ті, кому дозволено сидіти в їх присутності за замовчуванням. Інші придворні чекають, коли Їх Величності скажуть "сідайте". Місця залежать від рангу. Є також першими починають король і королева, інші чекають, коли їм дозволять кивком. Запрошуючи даму на танець і закінчуючи його, кавалер кланяється, дама відповідає реверансом. Глибина поклону може залежати не тільки від рангу, але і від особистих симпатій. Після танцю даму слід відвести на місце. У тих танцях, де партнери не змінюються, запрошувати одну і ту ж жінку допускається не більше трьох разів. Нібито все. Але чи прийнятні тут ці правила?"

— Я гість, мені вирішувати. Називай Майя. — подумавши сказала Майя.

— Добре п... Майя. Я прийшла приготувати вам одяг на бенкет. Ось вам лист бумаги та чорнила. Намалюйте ваш наряд.

Дівчина протягнула їй усі ці прилади. Майя дивилася на них і дивувалася. Вона неуміла ними користуватися. Але попри все вона уміла малювати.

— З чого б почати? Аня, а у тебе немає вугілля? — запитала Майя.

— Аня ? Вугілля є. — дівчина витягнула з кармана шматок вуглецю.

— Дякую! А можна тебе Аня називати? — запитала відьма.

— Так! Називай як хочеш. — відказала їй Анабет і посміхнулася.

А Майя взяла листок і почала малювати. Так колір. Дівчина вибрала зелений. Аня узяла тканину. Фасон. Буде звужений зверху і повністю розпущений знизу. Плечі голі. Але, на одному плечі шлейка з розою. Його ми прикрасимо складками знизу і блискітками зверху. Анабет схвачувала усе на льоту і за десять хвилин у відьми було чудове плаття.

— Ви впевнені в тому що одягнетеся в це?

— Так — дівчина посміхнулася. — Скільки у нас часу до початку?

— У нас ще дві години. — відповіла служанка. — візьмемося за зачіску.

— Не утрудняй себе моєму волоссю уже нічого не допоможе! — заголосила Майя.

Адже на час її сну , волоссю настав " Гітлер капут ". Та Аня не слухала вона взяла якісь теплі, залізні палички. І почала нагрівати мої кучері. Через годину відьминого терпіння і Анабетиного старання, її волосся було ідеальним. Довге червоне волосся нище пояса , було ідеально закрученим. Воно не було накрученим повністю, та локони були. В гармонії платтям вона взагалі себе не упізнала.

— Ти неперевершена! Повелитель не зможе відвести очей. — прошепотіла Аня і під мигнула. — У нас ще є декілька годин. Його Величність попросив допомогти вам з гардеробом. У вас ж немає одежі.

І тут вона почала розпитувати Майю про одяг. Майя попросила три пари джинсів, пояснивши що це таке. Одну пару синіх, чорних і таких як у неї зараз, порваних. Потім попросила чотири футболки. Просту білу, просту чорну, білу з гербом королівства і білу з розочками. Одну туніку зеленого кольору з блискітками і пару білих лосінів. З суконь вона взяла коротку з квітами, коротку повітряну, довгу, голубу на одне плече та довгу білу ( як у принцеси ). І на кінець одну піжаму. Коли вони усе вибрали, зайшов Арі. І довго дивлячись на відьму нарешті вимовив:

— Ти неперевершена! — і кивнувши головою, заставив Аню вийти.

— Дякую! — сказала дівчина і почервоніла.

— Пішли? — він протягнув їй руку.

Дівчина галантно уклонившись, взяла принца за руку. Він вивів її із упокоїв. І тепер вона могла насолодитися усією красою замку. Вона ішла і дивувалася. Сотні картин, фрески, багато кімнат і великі люстри. Розглядаючи це вона й не помітила як вони дійшли до зали. Біля неї стояв галантно вдягнутий чоловік років двадцяти шести.

— Майя познайомся. — почав Арі — Це мій брат Людвиг. Людвиг, це — наша відьма Майя. Я мав познайомити вас відразу, але забув. І ще одне, Майя у твоєму світі і в моєму правила різні і будь-ласка постарайся їх виконати.

Арі підвів дівчину до дверей, за якими пролунало " Її величність, єдина представителька клану відьм " . Дівчина присвиснула і пройшла в залу. Вона зрозуміла, усі дивляться на неї. Звичайно , скільки часу на макіяж. Вона посміхнулася і пройшла в залу. І якраз у той момент, їх запросили до столу.

Вона чекала поки почнуть їсти усі . Адже першим має їсти старший по призванню. Та ніхто й не поворухнувся. Але через декілька хвилин зайшов Арі. І присів на своє місце. Після чого їсти почали лише троє людей. І тут Майя не витримала і узяла ложку. Усі присутні повторили жест. Майя із здивування дивилася на них. І тут дівчина зрозуміла. Оскільки вона єдина представителька відьм. То вона вища за рангом, королева. І усі чекали на неї. Майя поїла якогось дивного желе із смаком моркви, з'їла шматок м'яса, трішки тістечок і запила усе це соком.

Наївшись вона хотіла встати, та помітивши погляд Людвига присіла на місце. Посидівши ще час, Майї стало нудно. Та погляд хлопця не давав їй встати. Але її врятувала служниця. Вона принесла наступне блюдо. Майя непомітно піднялася і направилася до виходу. На щастя її ніхто не зупинив і вона спокійно почала ходити по замку. Стіни шокували своєю красою та витонченістю. Дівчина довго бродила і нарешті помітила кімнату в кінці коридору. Вона зайшла в середину. Кімната її шокувала. Вона була в темних тонах. Велика люстра, розмальовані стіни, усе наче у фільмі. Майя присіла на кровать, зняла плаття і заснула.

* * *

— І що вона тут робить? — запитав знайомий голос. — Майя! Прокинься ! Майя!

Дівчина відкрила очі. Прямо перед неї висів розлючений принц.

— Арі? Що ти ...? Що ти тут робиш ?

— Зайшов до себе в покої. — проричав хлопець і почервонів.

Він дивився на дівчину. Вона була одягнена в спідню одежу.

— А де одяг? — запитав Арі і перестав злитися.

— Там! — сонно відповіла дівчина і показала пальцем на стілець. — А що?

Принц побілів і посміхнувся. Він присів біля дівчини і подивився їй в очі. Вона наче почала тонути у них.

— У нас не прийнято ходити без одягу. — лагідно прошепотів Арі.

— Пробач! Я переплутала кімнати! — дівчина посміхнулася.

— А як ти сюди пройшла? Відьмочка моя. — запитав принц.

— Просто зайшла. — почала дівчина і єхидно посміхнулася. — Через двері!

— Забув! Ви відьми без ключа заходите. У будь — які двері.

— Я не знала. Я думала відкрито! — здивувалася дівчина . — А ти чому не на бенкеті?

— Шукав тебе, потрібно задати таке ж запитання. — він знову поклав руку їй на волосся.

— Чому ти весь час лізеш до мого волосся? — розізлилася дівчина.

— Воно мені подобається. — сказав Арі. — А ще допомагає сповнюватись енергією. Бенкет буде до ранку, а з його допомогою я не спатиму.

Дівчина промовчала. А що їй сказати? Сидить біля дорослого хлопця, без одягу, а він грає з її волоссям.

— Я піду до себе? — зніяковіла дівчина.

— Ні, залишися. Бенкет ще не завершений.

— Я піду! — піднялася дівчина.

Принц почав оцінюючи на неї дивитися. Дівчина помітила цей погляд і почала швидко одягатися.

— Не застібнеш сукню? — запитала вона.

— Давай! — зрадів Арі.

Він підійшов до неї. Провів пальцем по спині, заставляючи дівчину затрястись. І лише тоді повільно застібнув блискавку.

— Усе! — зрадів хлопець. — Я мало не забув, завтра ми проведемо ініціацію і ти станеш повноправною відьмою.

— Що у вашому розумінні, означає повноправною? — запитала Майя.

— Завтра побачиш!

— Я заснути не зможу! — розізлилася "відьмочка".

— Постарайся! — прошепотів принц.

Майя ішла до себе і думала, що за ініціація на неї чекає. Вона дійшла до кімнати, яку вона вважала своєю. Зайшла . На ліжкові дійсно стояв одяг який вона попросила. Вона з радістю, одягнула піжаму. Яка складалася з білих штанів і футболки.

Трішки полежавши, дівчина все-таки заснула. Снився їй дивній сон. Вона на горі. Біла сукня. Вона світиться. Її риже волосся, зноситься навколо неї. Три відьми. Кожна на мітлі. Перша — мала чорне волосся, біле лице , сірі очі і татуювання на чолі. На ній було чорне плаття і червона мантія. Друга — мала біле з чорними проміжками волосся, жовті очі і татуювання на руці. Воно починалося з пальців і вело кудись вище, невелике, у вигляді якихось жилок і знаків. Вона була в жовтуватому, стародавньому платті та зеленій мантії. І остання. Шатенка, чорні очі, чорна мантія. І татуювання, у вигляду чорного кота на нозі. Вони крутилися навколо Майї. І тут дівчина відчула силу. Та сон перервався. І вона заснула звичайним сном. Сном який сповнює енергією.

Розділ 3

Спогади та спроба вбити

Майя прокинулася зовсім сумною. Вона дуже сумувала за подругою. Дівчина товаришувала з Емелі з шести років. У нашому випадку можна сказати -" Вони друзі дитинства ". Вона досі пам'ятала історію їх зустрічі.

* * *

" Маленька, смішна дівчинка з рижим, неслухняним волоссям тоді перший раз прийшла до школи. Коли вона зайшла у клас від її посмішки, яка здавалося розтопить лід у серцях, не лишилося і сліду. Вона зразу зрозуміла усе. Ніхто не буде товаришувати з маленьким чудовищем. Вона зайшла у клас і підійшла до учительського столу. Глянула на маму, яка підганяла її уперед. Було вільно лише три місця. Біля чорноокої дівчинки, милої блондиночки та лукавої шатенки. Дівчинка підійшла до брюнетки.

— Можна тут присісти? — запитала Майя.

— Ні! Тут я сиджу. Що не зрозуміло? — дівчина зніяковіла. На очах сяяли сльози.

— Я не заважатиму. — спробувала вона ще раз.

— Ні! Я сама сидітиму. Або знайду справжню подругу. Мені в друзі риже, лахмате чудовище не потрібне!

Дівчинка посміхнулася з усіх сил. І прошепотіла.

— Не знайдеш ти так друзів.

На що брюнетка проричала:

— Тебе це не стосується.

Майя підійшла до брюнетки. Але та поклала свою сумку на вільне місце. Показуючи що зайнято. Майя бачила ще одне вільне місце. Але угадавши реакцію не підійшла. Але тут за її спиною засміялася та сама блондинка.

— Емелі! А ТИ?

— Майя! — вона зраділа.

— Майя, сідай біля мене! На них не звертай уваги. — вона махнула на дівчат які із здивування повідкривали роти.

— Ти будеш із нею сидіти? — запитала дівчинка із золотавим волоссям.

— Так! Буду! — засміялася Емілі.

Тут піднялася чорноока дівчинка.

— Емелі! А Емелі! Сідай біля мене. Я тобі фломастери подарую. Невже ти будеш з цим сидіти?

— А це тебе не стосується! — передражнила вона її. — Так, хто осмілиться образити Майю буде мати справу зі мною. Ясно?

— Ясно! — прошипіли дівчата."

* * *

Емелі була завжди для Майї авторитетом. А Майя для Емілі. І ось зараз. Емілі не збудить Майю своїм надоїдливим ранішнім дзвінком. А Майя не відчитає подругу за те що та не дає спати. Усе це визиває ностальгію. Ендрі більше не заставляє її бігти два кола навколо парку. Блюз, більше не заставлятиме її з дівчатами вчити конспекти. Не закриватиме в бібліотеці, не ховатиме від неї сніданок. Астер більше не розповідатиме безкінечних історійї та жартів. Раніше Майя би вбила його за такі довгі розповіді, а зараз вона би кричала " А далі ". Кетрін більше не мучитиме її важким роком і не кричатиме " Танцюй Майя, танцюй ".Наомі більше не заставлятиме її бігати магазином і шукати туфлі зі знижкою. Більше цього не буде. Чи буде? А якщо то був сон. "Точно, я втечу. Я знайду спосіб повернутися. Я обіцяла. Я крикнула Емілі — Я повернуся!" — подумала дівчина. — "Можливо у бібліотеці є те що мені потрібно."

Дівчина піднялася з ліжка. Підійшла до шафи, де на неї чекав одяг. Вибрала сині, порвані джинси і білу майку з червоним гербом королівства.

Дівчина ще ніколи не бачила такого красивого герба. Два великих лева на червоному фоні тримають корону, яка прикрашена різними алмазами. Майстер, так точно змалював корону, що вона була наче справжня. Майя навіть згадала де бачила таку корону. Аріандр на бенкеті був у ній. Майя швидко вибігла. І побігла шукати бібліотеку.

Після багатьох невдалих спроб. Вона все ж знайшла бібліотеку. І звичайно ж настроїла проти себе пів замку. Хто ж знав що, коли в кімнаті багато книг, це не бібліотека. І що кричати, " Де тут у вас книги роздають? ", у покоях не потрібно. Майя знайшла розділ книг "Магія". І зрозуміла. " Розділ шукати легше ніж книгу. Книг було багато. Але навіть не так. Книг було — БАГАТО. Мільйони, мільярди, безкінечність... І як тут щось найти?

* * *

Принц Аріандр сидів у себе. " О, Велика Енергіє. За що? Чому ти так не любиш моє королівство? За що звалила на мою світлу голову таку недосвідчену відьму. Ну чому? Чому клан не відновить якась стара карга? Могла ж відновити якась далека відьма. Головне щоб заговори та заклинання знала. А ця...Вона навіть не знає норм цього світу. Може мені навчити її? Я навчу" — сказав сам собі хлопець і на його обличчі засяяла зловісна посмішка. Він оглянувся. Не тому що боявся побачити відьму, а тому що зафіксував викиди іншої аури. На долю секунди Арі навіть подумав що він знає володаря цієї чорної аури.