Другий свiт. Справа вiдьми

" А тут що " — подумала Майя.

Вона направилася до дверей. Потягнула ручку на себе. Закрито. Потягнула ще раз. Не вiдкривається.

— Вiдкрийся уже — простогнала Майя

I дверi , на диво вiдкрилися. Вона зайшла до кiмнати i вiдкрила рота. Велике джакузi ( чи як воно в них називається ), стояло посеред кiмнати. Бiля нього був обвiнчаний дорогими каменями умивальник та велике дзеркало,з рiзним приладдям дамського столику. Прямо стояли великi дверi. Дiвчина зайшла i зрозумiла це туалет. Вона вийшла з кiмнати i лягла на кровать. Але тут задзвенiв дзвоник.

— Увiйдiть! — простогнала Майя.

До неї зайшла дiвчина двадцяти п'яти рокiв на вигляд. У неї було свiтле волосся зав'язане у пучок i справжнi дельфiйськi вуха. У руках вона тримала сотнi тканiв , блокнот та чорнило.

— Доброго дня панi! — привiталася вона. — Я ваша служниця Анабет. Менi потрiбно пiдiбрати вам плаття та зачiску. I допомогти оновити ваш гардероб.

— Привiт, Анабет! Я Майя! — привiталася вiдьма.

— Менi не дозволено, називати так гостей принца. — ледь чутно прошепотiла дiвчина.

Вiдьма посмiхнулась. "А дiйсно, я ж потрапила в "кам'яний" вiк. Добре що я iсторiю пам'ятаю." — подумала вона — " Так згадуємо правила поведiнки. пане/панi — узагальнене звернення до дворянам. Так можна звертатися, зокрема, якщо не вiдомий титул. На вулицi, при бачачи королiвських осiб простий люд знiмає головнi убори (чоловiки) i все вiдважують уклiн до землi. У разi зустрiчi з дворянами не королiвської кровi, простий люд вiдважує уклiн в пояс, чоловiки знiмають головнi убори. Входячи в залу вельможного шляхтича, нижчий за рангом дає глибокий уклiн, рiвний або вищий за рангом просто кланяється. Вiтаючи господиню будинку, гiсть нижчий за рангом дає глибокий уклiн, рiвний або вищий за рангом просто кланяється. При появi вельможного гостя, рiвного йому за рангом, господар повинен встати i дати йому уклiн, нижчого за рангом вiтати кивком голови не встаючи, гостя ж вищого за рангом господар зобов'язаний зустрiти, зробивши три кроки йому назустрiч i влiпив уклiн. У разi приїзду Їх Королiвських Величностей до двору будь-якого з дворян, власник будинку зобов'язаний зустрiти монарха або монархиню бiля дверей будинку i супроводити куди той побажає. Входячи в королiвську залу на аудiєнцiю Їх Величностi всi дворяни титулом вище барона — як то: принци, герцоги, графи, маркiзи — роблять глибокий уклiн i пiднiмаються. Титулованi особи нижчого рангу опускаються на одне колiно, iншi ж на обидва колiна. Вони залишаються апостолами до тих пiр, поки Їх Величностi не пройдуть повз (або поки не дадуть дозволу пiднятися). Король i королева сiдають першими. Потiм сiсти можуть тi, кому дозволено сидiти в їх присутностi за замовчуванням. Iншi придворнi чекають, коли Їх Величностi скажуть "сiдайте". Мiсця залежать вiд рангу. Є також першими починають король i королева, iншi чекають, коли їм дозволять кивком. Запрошуючи даму на танець i закiнчуючи його, кавалер кланяється, дама вiдповiдає реверансом. Глибина поклону може залежати не тiльки вiд рангу, але i вiд особистих симпатiй. Пiсля танцю даму слiд вiдвести на мiсце. У тих танцях, де партнери не змiнюються, запрошувати одну i ту ж жiнку допускається не бiльше трьох разiв. Нiбито все. Але чи прийнятнi тут цi правила?"

— Я гiсть, менi вирiшувати. Називай Майя. — подумавши сказала Майя.

— Добре п... Майя. Я прийшла приготувати вам одяг на бенкет. Ось вам лист бумаги та чорнила. Намалюйте ваш наряд.

Дiвчина протягнула їй усi цi прилади. Майя дивилася на них i дивувалася. Вона неумiла ними користуватися. Але попри все вона умiла малювати.

— З чого б почати? Аня, а у тебе немає вугiлля? — запитала Майя.

— Аня ? Вугiлля є. — дiвчина витягнула з кармана шматок вуглецю.

— Дякую! А можна тебе Аня називати? — запитала вiдьма.

— Так! Називай як хочеш. — вiдказала їй Анабет i посмiхнулася.

А Майя взяла листок i почала малювати. Так колiр. Дiвчина вибрала зелений. Аня узяла тканину. Фасон. Буде звужений зверху i повнiстю розпущений знизу. Плечi голi. Але, на одному плечi шлейка з розою. Його ми прикрасимо складками знизу i блискiтками зверху. Анабет схвачувала усе на льоту i за десять хвилин у вiдьми було чудове плаття.

— Ви впевненi в тому що одягнетеся в це?

— Так — дiвчина посмiхнулася. — Скiльки у нас часу до початку?

— У нас ще двi години. — вiдповiла служанка. — вiзьмемося за зачiску.

— Не утрудняй себе моєму волоссю уже нiчого не допоможе! — заголосила Майя.

Адже на час її сну , волоссю настав " Гiтлер капут ". Та Аня не слухала вона взяла якiсь теплi, залiзнi палички. I почала нагрiвати мої кучерi. Через годину вiдьминого терпiння i Анабетиного старання, її волосся було iдеальним. Довге червоне волосся нище пояса , було iдеально закрученим. Воно не було накрученим повнiстю, та локони були. В гармонiї платтям вона взагалi себе не упiзнала.

— Ти неперевершена! Повелитель не зможе вiдвести очей. — прошепотiла Аня i пiд мигнула. — У нас ще є декiлька годин. Його Величнiсть попросив допомогти вам з гардеробом. У вас ж немає одежi.

I тут вона почала розпитувати Майю про одяг. Майя попросила три пари джинсiв, пояснивши що це таке. Одну пару синiх, чорних i таких як у неї зараз, порваних. Потiм попросила чотири футболки. Просту бiлу, просту чорну, бiлу з гербом королiвства i бiлу з розочками. Одну тунiку зеленого кольору з блискiтками i пару бiлих лосiнiв. З суконь вона взяла коротку з квiтами, коротку повiтряну, довгу, голубу на одне плече та довгу бiлу ( як у принцеси ). I на кiнець одну пiжаму. Коли вони усе вибрали, зайшов Арi. I довго дивлячись на вiдьму нарештi вимовив:

— Ти неперевершена! — i кивнувши головою, заставив Аню вийти.

— Дякую! — сказала дiвчина i почервонiла.

— Пiшли? — вiн протягнув їй руку.

Дiвчина галантно уклонившись, взяла принца за руку. Вiн вивiв її iз упокоїв. I тепер вона могла насолодитися усiєю красою замку. Вона iшла i дивувалася. Сотнi картин, фрески, багато кiмнат i великi люстри. Розглядаючи це вона й не помiтила як вони дiйшли до зали. Бiля неї стояв галантно вдягнутий чоловiк рокiв двадцяти шести.

— Майя познайомся. — почав Арi — Це мiй брат Людвиг. Людвиг, це — наша вiдьма Майя. Я мав познайомити вас вiдразу, але забув. I ще одне, Майя у твоєму свiтi i в моєму правила рiзнi i будь-ласка постарайся їх виконати.

Арi пiдвiв дiвчину до дверей, за якими пролунало " Її величнiсть, єдина представителька клану вiдьм " . Дiвчина присвиснула i пройшла в залу. Вона зрозумiла, усi дивляться на неї. Звичайно , скiльки часу на макiяж. Вона посмiхнулася i пройшла в залу. I якраз у той момент, їх запросили до столу.

Вона чекала поки почнуть їсти усi . Адже першим має їсти старший по призванню. Та нiхто й не поворухнувся. Але через декiлька хвилин зайшов Арi. I присiв на своє мiсце. Пiсля чого їсти почали лише троє людей. I тут Майя не витримала i узяла ложку. Усi присутнi повторили жест. Майя iз здивування дивилася на них. I тут дiвчина зрозумiла. Оскiльки вона єдина представителька вiдьм. То вона вища за рангом, королева. I усi чекали на неї. Майя поїла якогось дивного желе iз смаком моркви, з'їла шматок м'яса, трiшки тiстечок i запила усе це соком.

Наївшись вона хотiла встати, та помiтивши погляд Людвига присiла на мiсце. Посидiвши ще час, Майї стало нудно. Та погляд хлопця не давав їй встати. Але її врятувала служниця. Вона принесла наступне блюдо. Майя непомiтно пiднялася i направилася до виходу. На щастя її нiхто не зупинив i вона спокiйно почала ходити по замку. Стiни шокували своєю красою та витонченiстю. Дiвчина довго бродила i нарештi помiтила кiмнату в кiнцi коридору. Вона зайшла в середину. Кiмната її шокувала. Вона була в темних тонах. Велика люстра, розмальованi стiни, усе наче у фiльмi. Майя присiла на кровать, зняла плаття i заснула.

* * *

— I що вона тут робить? — запитав знайомий голос. — Майя! Прокинься ! Майя!

Дiвчина вiдкрила очi. Прямо перед неї висiв розлючений принц.

— Арi? Що ти ...? Що ти тут робиш ?

— Зайшов до себе в покої. — проричав хлопець i почервонiв.

Вiн дивився на дiвчину. Вона була одягнена в спiдню одежу.

— А де одяг? — запитав Арi i перестав злитися.

— Там! — сонно вiдповiла дiвчина i показала пальцем на стiлець. — А що?

Принц побiлiв i посмiхнувся. Вiн присiв бiля дiвчини i подивився їй в очi. Вона наче почала тонути у них.

— У нас не прийнято ходити без одягу. — лагiдно прошепотiв Арi.

— Пробач! Я переплутала кiмнати! — дiвчина посмiхнулася.

— А як ти сюди пройшла? Вiдьмочка моя. — запитав принц.

— Просто зайшла. — почала дiвчина i єхидно посмiхнулася. — Через дверi!

— Забув! Ви вiдьми без ключа заходите. У будь — якi дверi.

— Я не знала. Я думала вiдкрито! — здивувалася дiвчина . — А ти чому не на бенкетi?

— Шукав тебе, потрiбно задати таке ж запитання. — вiн знову поклав руку їй на волосся.

— Чому ти весь час лiзеш до мого волосся? — розiзлилася дiвчина.

— Воно менi подобається. — сказав Арi. — А ще допомагає сповнюватись енергiєю. Бенкет буде до ранку, а з його допомогою я не спатиму.

Дiвчина промовчала. А що їй сказати? Сидить бiля дорослого хлопця, без одягу, а вiн грає з її волоссям.

— Я пiду до себе? — знiяковiла дiвчина.

— Нi, залишися. Бенкет ще не завершений.

— Я пiду! — пiднялася дiвчина.

Принц почав оцiнюючи на неї дивитися. Дiвчина помiтила цей погляд i почала швидко одягатися.

— Не застiбнеш сукню? — запитала вона.

— Давай! — зрадiв Арi.

Вiн пiдiйшов до неї. Провiв пальцем по спинi, заставляючи дiвчину затрястись. I лише тодi повiльно застiбнув блискавку.

— Усе! — зрадiв хлопець. — Я мало не забув, завтра ми проведемо iнiцiацiю i ти станеш повноправною вiдьмою.

— Що у вашому розумiннi, означає повноправною? — запитала Майя.

— Завтра побачиш!

— Я заснути не зможу! — розiзлилася "вiдьмочка".

— Постарайся! — прошепотiв принц.

Майя iшла до себе i думала, що за iнiцiацiя на неї чекає. Вона дiйшла до кiмнати, яку вона вважала своєю. Зайшла . На лiжковi дiйсно стояв одяг який вона попросила. Вона з радiстю, одягнула пiжаму. Яка складалася з бiлих штанiв i футболки.

Трiшки полежавши, дiвчина все-таки заснула. Снився їй дивнiй сон. Вона на горi. Бiла сукня. Вона свiтиться. Її риже волосся, зноситься навколо неї. Три вiдьми. Кожна на мiтлi. Перша — мала чорне волосся, бiле лице , сiрi очi i татуювання на чолi. На нiй було чорне плаття i червона мантiя. Друга — мала бiле з чорними промiжками волосся, жовтi очi i татуювання на руцi. Воно починалося з пальцiв i вело кудись вище, невелике, у виглядi якихось жилок i знакiв. Вона була в жовтуватому, стародавньому платтi та зеленiй мантiї. I остання. Шатенка, чорнi очi, чорна мантiя. I татуювання, у вигляду чорного кота на нозi. Вони крутилися навколо Майї. I тут дiвчина вiдчула силу. Та сон перервався. I вона заснула звичайним сном. Сном який сповнює енергiєю.

Роздiл 3

Спогади та спроба вбити

Майя прокинулася зовсiм сумною. Вона дуже сумувала за подругою. Дiвчина товаришувала з Емелi з шести рокiв. У нашому випадку можна сказати -" Вони друзi дитинства ". Вона досi пам'ятала iсторiю їх зустрiчi.

* * *

" Маленька, смiшна дiвчинка з рижим, неслухняним волоссям тодi перший раз прийшла до школи. Коли вона зайшла у клас вiд її посмiшки, яка здавалося розтопить лiд у серцях, не лишилося i слiду. Вона зразу зрозумiла усе. Нiхто не буде товаришувати з маленьким чудовищем. Вона зайшла у клас i пiдiйшла до учительського столу. Глянула на маму, яка пiдганяла її уперед. Було вiльно лише три мiсця. Бiля чорноокої дiвчинки, милої блондиночки та лукавої шатенки. Дiвчинка пiдiйшла до брюнетки.

— Можна тут присiсти? — запитала Майя.

— Нi! Тут я сиджу. Що не зрозумiло? — дiвчина знiяковiла. На очах сяяли сльози.

— Я не заважатиму. — спробувала вона ще раз.

— Нi! Я сама сидiтиму. Або знайду справжню подругу. Менi в друзi риже, лахмате чудовище не потрiбне!

Дiвчинка посмiхнулася з усiх сил. I прошепотiла.

— Не знайдеш ти так друзiв.

На що брюнетка проричала:

— Тебе це не стосується.

Майя пiдiйшла до брюнетки. Але та поклала свою сумку на вiльне мiсце. Показуючи що зайнято. Майя бачила ще одне вiльне мiсце. Але угадавши реакцiю не пiдiйшла. Але тут за її спиною засмiялася та сама блондинка.

— Емелi! А ТИ?

— Майя! — вона зрадiла.

— Майя, сiдай бiля мене! На них не звертай уваги. — вона махнула на дiвчат якi iз здивування повiдкривали роти.

— Ти будеш iз нею сидiти? — запитала дiвчинка iз золотавим волоссям.

— Так! Буду! — засмiялася Емiлi.

Тут пiднялася чорноока дiвчинка.

— Емелi! А Емелi! Сiдай бiля мене. Я тобi фломастери подарую. Невже ти будеш з цим сидiти?

— А це тебе не стосується! — передражнила вона її. — Так, хто осмiлиться образити Майю буде мати справу зi мною. Ясно?

— Ясно! — прошипiли дiвчата."

* * *

Емелi була завжди для Майї авторитетом. А Майя для Емiлi. I ось зараз. Емiлi не збудить Майю своїм надоїдливим ранiшнiм дзвiнком. А Майя не вiдчитає подругу за те що та не дає спати. Усе це визиває ностальгiю. Ендрi бiльше не заставляє її бiгти два кола навколо парку. Блюз, бiльше не заставлятиме її з дiвчатами вчити конспекти. Не закриватиме в бiблiотецi, не ховатиме вiд неї снiданок. Астер бiльше не розповiдатиме безкiнечних iсторiйї та жартiв. Ранiше Майя би вбила його за такi довгi розповiдi, а зараз вона би кричала " А далi ". Кетрiн бiльше не мучитиме її важким роком i не кричатиме " Танцюй Майя, танцюй ".Наомi бiльше не заставлятиме її бiгати магазином i шукати туфлi зi знижкою. Бiльше цього не буде. Чи буде? А якщо то був сон. "Точно, я втечу. Я знайду спосiб повернутися. Я обiцяла. Я крикнула Емiлi — Я повернуся!" — подумала дiвчина. — "Можливо у бiблiотецi є те що менi потрiбно."

Дiвчина пiднялася з лiжка. Пiдiйшла до шафи, де на неї чекав одяг. Вибрала синi, порванi джинси i бiлу майку з червоним гербом королiвства.

Дiвчина ще нiколи не бачила такого красивого герба. Два великих лева на червоному фонi тримають корону, яка прикрашена рiзними алмазами. Майстер, так точно змалював корону, що вона була наче справжня. Майя навiть згадала де бачила таку корону. Арiандр на бенкетi був у нiй. Майя швидко вибiгла. I побiгла шукати бiблiотеку.

Пiсля багатьох невдалих спроб. Вона все ж знайшла бiблiотеку. I звичайно ж настроїла проти себе пiв замку. Хто ж знав що, коли в кiмнатi багато книг, це не бiблiотека. I що кричати, " Де тут у вас книги роздають? ", у покоях не потрiбно. Майя знайшла роздiл книг "Магiя". I зрозумiла. " Роздiл шукати легше нiж книгу. Книг було багато. Але навiть не так. Книг було — БАГАТО. Мiльйони, мiльярди, безкiнечнiсть... I як тут щось найти?

* * *

Принц Арiандр сидiв у себе. " О, Велика Енергiє. За що? Чому ти так не любиш моє королiвство? За що звалила на мою свiтлу голову таку недосвiдчену вiдьму. Ну чому? Чому клан не вiдновить якась стара карга? Могла ж вiдновити якась далека вiдьма. Головне щоб заговори та заклинання знала. А ця...Вона навiть не знає норм цього свiту. Може менi навчити її? Я навчу" — сказав сам собi хлопець i на його обличчi засяяла зловiсна посмiшка. Вiн оглянувся. Не тому що боявся побачити вiдьму, а тому що зафiксував викиди iншої аури. На долю секунди Арi навiть подумав що вiн знає володаря цiєї чорної аури.